Провадження № 11-сс/821/372/22 Справа № 712/8017/22 Категорія: ст.ст. 181, 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
18 жовтня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі:
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання за участю: прокурора: підозрюваного: захисника: ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 жовтня 2022 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, працює вантажником-комплектувальником ТОВ «Ньютон» по вул. Смілянська, 131, в м. Черкаси, депутатом, учасником ліквідації наслідків ЧАЕС, інвалідом не являється, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 27.04.2017 Придніпровським районним судом міста Черкаси за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнився 12.08.2019 із Старобабанівської виправної колонії № 92 по відбуттю строку покарання, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
Слідчий СВ Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області лейтенант поліції ОСОБА_9 , вніс погоджене прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_10 обґрунтування клопотання посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 30.09.2022 близько 13 години 10 хвилин, маючи умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , підійшов до раніше незнайомої йому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та реалізуючи свій злочинний умисел, умисно, з корисливих мотивів, повторно, в умовах воєнного стану, який введено по всій території України Указом Президента України за № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, та Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ) та згодом продовжено Указом Президента України за № 573/2022 від 12.08.2022 на 90 діб, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, розпилив їй в обличчя газ дратівливої дії із невстановленого в процесі проведення досудового розслідування балону, та після того, як потерпіла була дезорієнтована, ОСОБА_7 , шляхом ривку, вихопив з рук потерпілої сумку світло коричневого кольору, внаслідок чого відкрито заволодів вказаною сумкою та майном, що в ній знаходилось, а саме: мобільним телефоном «Хіаоmi 10», зв'язкою ключів, трьома банківськими картками, косметичним набором із трьома губними помадами, та разом із вищевказаним майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
30.09.2022 на підставі ст. 208 КПК України ОСОБА_7 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
30.09.2022 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.
Обґрунтовуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор зазначив, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним обов'язків та запобігти існуванню зазначеним ризикам.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 жовтня 2022 року клопотання задоволено.
Застосувано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто з 30 вересня 2022 року до 28 листопада 2022 року, включно.
Визначено розмір застави 50 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 124 050 (сто двадцять чотири тисячі п'ятдесят) грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) та у разі внесення якої покласти зобов'язання на нього:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Судове рішення мотивовано тим, що прокурором та слідчим належними та допустимими доказами на цій стадії досудового розслідування доведено обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та обґрунтованість застосування саме такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає, що враховуючи наявність ризиків, особу підозрюваного, тому погоджується з доводами прокурора, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти наявним ризикам.
Також вважає доведеною прокурором необхідність визначення підозрюваному застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, як незаконну, та таку, що не відповідає повноті судового розгляду, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат вказує, що вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний здійснювати повноваження із судового контролю за дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Взяття під варту є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки, вважає, що є підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу у вигляді - особистого зобов'язання, домашнього арешту, оскільки слідчим суддею повинно бути проведено аналіз всіх ризиків, визначених с. 1 ст. 177 КПК України з урахуванням особливостей даного кримінального провадження та особи підозрюваного, як того вимагають норми чинного законодавства України та міжнародного законодавства.
Вказує, що при вирішення питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, вказані в ст. 178 КПК України.
Вважає, що до підозрюваного цілком можливим було б застосувати домашній арешт або особисте зобов'язання, не порушуючи норми КПК України. Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом, розходиться з практикою ЄСПЛ та практикою України.
Також вважає, що дії правоохоронних органів суперечать діючому КПК України , з процесуальних документів не зрозуміло обгрунтованість підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КПК України.
Також адвокат вказує, що до клопотання слідчого не надано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував пред'явлення обґрунтованої підозри.
В ухвалі суду присутнє порушення КПК України та норм Європейського права у зв'язку з необгрунтованим обранням стосовно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу.
Вважає, що жодним чином не обгрунтованим та недоведеним, що застосування більш м'яких запобіжних буде недостатнім для запобігання ризикам, тим більш, в доданих клопотаннях матеріалах, дані про такі обставини відсутні.
Вказує, оскільки протягом розгляду клопотання не доведено обгрунтованість підозри та наявність існування ризиків, а також не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, вважає наявними всі підстави для застосування, у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали клопотання та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1,2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, може застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 177, 178, 183 КПК України.
Застосовуючи до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя дотримався вимог норм міжнародного права та кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого і прийшов до вірного висновку, що по даному кримінальному провадженню маються докази, що вказують на причетність до вчинення кримінального правопорушення саме цієї особи.
Як вбачається із матеріалів провадження, що надані слідчим докази доводять обставини та свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України і таке стверджується доказами, що долучені до клопотання слідчого, зокрема, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.09.2022; протоколом огляду місця події від 30.09.2022; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 30.09.2022; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_11 від 30.09.2022; протоколом пред'явлення особи для впізнання від 30.09.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 30.09.2022.
Колегії суддів вважає, зважаючи на наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, та класифікується як тяжкий злочин, враховуючи дані про особу підозрюваного, який на даний час не одружений, не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має, хронічних захворювань не має, не має тісних соціальних зв'язків, раніше судимий за злочини майнового характеру, судимість за які не знято та не погашено у встановленому законом порядку, підозрюється у вчиненні нового корисливого злочину, вчиненого під час воєнного стану, та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється , обвинувачується, за таких обставин слідчий суддя вірно застосував до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, що буде необхідним і достатнім для запобігання ризиків, зазначених у п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, може не забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Матеріали справи не містять даних про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою.
Доводи апелянта щодо недоведеності, а ні прокурором, а ні слідчим належним чином неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу є не перконливими, оскільки вказане посилання вказує на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, оскільки відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте стороною захисту у судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки слідчого щодо наявності ризиків, з огляду на документи долучені до клопотання.
Крім того, слідчим суддею встановлено, що підозрюваний раніше судимий, що свідчить про його кримінальну направленість.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про продовження існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду апеляційний оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та даних про особу підозрюваного. В той же час, ризик переховування обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Посилання захисника, що до клопотання слідчого не надано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував пред'явлення обґрунтованої підозри не приймаються судом апеляційної інстанції , оскільки суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку щодо питання обґрунтованості підозри має застосовуватися стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Необхідно оцінювати обґрунтованість усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття "обґрунтована підозра" як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України"), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що слідчим суддею об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, оскільки стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про обрання запобіжного заходу обґрунтовано існують і в сукупності з даними про його особу підтверджують на даному етапі кримінального провадження потребу в триманні останнього під вартою.
Підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, апеляційний суд не вбачає.
Будь-яких інших переконливих доводів щодо незаконності ухвали суду в апеляційній скарзі не наведено та не надано під час апеляційного розгляду справи.
Також слідчим суддею за вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України вірно застосовано альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Згідно п.1 ч.3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та належним чином мотивував своє рішення.
Враховуючи вищевикладене апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , задоволенню не підлягає, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 жовтня 2022 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 19 жовтня 2022 року.
Судді: