ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11481/22
провадження № 1-кс/753/1958/22
"17" жовтня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву адвоката ОСОБА_3 - захисника підозрюваного ОСОБА_4 про забезпечення дотримання прав підозрюваного в порядку статті 206 КПК України
29 вересня 2022 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла заява адвоката ОСОБА_3 в порядку статті 206 КПК України.
У заяві адвокат зазначає, що ОСОБА_4 з 10 квітня 2022 року утримується в Ізоляторі тимчасового утримання (далі - ІТТ), в той час як підозрюваний має утримуватися під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор». ОСОБА_4 повідомив, що відсутні підстави для вжиття до нього заходів забезпечення безпеки через загрозу життю та здоров'ю, оскільки він не бажає, щоб до нього застосовувались такі заходи, не він, ні його родичі не звертались із відповідними клопотаннями до слідчого. Крім того, адвокат вказав, що у період з 10 квітня 2022 року з підозрюваним не було проведено жодної слідчої дії, в той час як в умовах ІТТ підозрювані можуть перебувати виключно для проведення слідчих дій. До того ж, перебуваючи в ІТТ ОСОБА_4 не може користуватись своїми правами як особа, яка взята під варту, гарантовані статтею 9 ЗУ «Про попереднє ув'язнення».
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 29 вересня 2022 року заяву передано судді ОСОБА_1
4 жовтня 2022 року на запит суду надійшов лист від Ізолятора тимчасового утримання ГУ НП в м. Києві щодо утримання підозрюваного ОСОБА_4 в ІТТ.
У судовому засіданні 7 жовтня 2022 року адвокат ОСОБА_3 підтримав доводи, викладені у його заяві, вказав, що відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2022 року ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою до 28 листопада 2022 року, а отже він має утримуватись в Державній установі «Київський слідчий ізолятор», проте ОСОБА_4 досі знаходиться в ІТТ. Зауважив, що не оскаржував постанову про вжиття заходів забезпечення безпеки, оскільки вона приймається на дуже нетривалий період, а скарги в Печерському районному суді м. Києва розглядають не швидко.
За клопотанням заступника начальника відділу ГСУ НПУ розгляд заяви було відкладено на 17 жовтня 2022 року.
14 жовтня 2022 року до суду від ГСУ НПУ надійшов лист, відповідно до якого повідомлено суд про те, що постановою від 6 жовтня 2022 року до ОСОБА_4 продовжено застосування заходів безпеки у виді тримання в умовах ІТТ строком до 28 листопада 2022 року.
У судове засідання 17 жовтня 2022 року слідчий не з'явився, у заяві від 14 жовтня 2022 року просив заяву розглядати за його відсутності.
Від адвоката ОСОБА_3 17 жовтня 2022 року надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви, у зв'язку з його занятістю у розгляді справи у Вищому антикорупційному суді.
Вивчивши доводи клопотання адвоката ОСОБА_3 , слідчий суддя дійшов такого висновку.
Подане клопотання про відкладення розгляду заяви не містить жодного документу на підтвердження викладених в ньому обставин щодо участі адвоката ОСОБА_3 у судовому засіданні у Вищому антикорупційному суді 17 жовтня 2022 року 14: 00 год. Крім того, у судовому засіданні 7 жовтня 2022 року адвокат ОСОБА_3 докладно висловив свою позицію щодо поданої заяви за статтею 206 КПК України, зазначив усі необхідні, на його думку, обставини та підстави на підтвердження поданої заяви. До того ж вважав за можливе закінчити розгляд заяви без присутності слідчого, а тому враховуючи зазначене, а також наявні матеріали справи, слідчий суддя не вбачає підстав для відкладення розгляду заяви.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень стаття 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Отже суд, приймаючі рішення про розгляд справи за відсутності заявника, приймає до уваги положення частини шостої статті 9 КПК України, згідно з якою у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частини першої статті 7 КПК України.
Згідно з пункту 14 частини першої статті 7 КПК України до таких засад, зокрема, відносяться доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, а доступ до правосуддя іншим шляхом, окрім ухвалення відповідних судових рішень неможливий.
Отже, з метою недопущення обмеження доступу до правосуддя, враховуючи вище викладене, на думку слідчого судді, заяву можливо розглянути по суті без участі осіб, які не з'явились.
Вивчивши доводи заяви та документи долучені до неї, заслухавши пояснення адвоката ОСОБА_3 , слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно із статтею 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до вимог статті 11 КПК України під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.
При цьому, у статті 28 Конституції України зазначається про те, що кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
Аналогічна позиція дублюється і у статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
Згідно з частиною першою статті 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
За змістом частини другої статті 206 КПК України, яка встановлює загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини визначено, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Отже, законодавець визначає, що постановлення слідчим суддею ухвали щодо негайної доставки до нього особи, яка позбавлена свободи, здійснюється лише в тому разі, якщо отримані слідчим суддею відомості створить у нього обґрунтовану підозру про те, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності правових підстав для такого позбавлення.
За результатами вивчення заяви адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_4 в порядку статті 206 КПК України на незаконне тримання його під вартою, слідчим суддею не отримано відомостей, які б створювали обґрунтовану підозру про те, що останній утримується під вартою за відсутності правових підстав для позбавлення свободи особи.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» визначено, що підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
З доданих до заяви документів вбачається, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року підозрюваному ОСОБА_4 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 6 жовтня 2022 року
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2022 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено до 28 листопада 2022 року.
При цьому, у заяві та у судовому засіданні захисник не заперечував факт утримання ОСОБА_4 під вартою на підставі рішення компетентного суду, в порядку КПК України.
Крім того, згідно відповіді від 5 вересня 2022 року № 42-АЗ/125/32/01-2022 на запит адвоката ОСОБА_3 , начальник ГУ НП у м. Києві ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_4 утримується в ІТТ з 10 квітня 2022 року на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2022 року, якою строк тримання під вартою визначено до 17 вересня 2022 року, у тому числі на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України А. Охотника, про застосування заходів безпеки, якою визначено утримання ОСОБА_4 в умовах ІТТ.
Як вбачається із відповіді на запит суду, наданої старшим слідчим в ОВС ГСУ НП України А. Охотником від 13 жовтня 2022 року № 26660/1/кл/24/9/1-2022/вс, ОСОБА_4 рахується за Головним слідчим управлінням Національної поліції України (далі ГСУ) та утримується в умовах ізолятору тимчасового - тримання ГУНП у м. Києві на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2022 року, якою строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжено до 28 листопада 2022 року. Крім того, відносно ОСОБА_4 , у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», постановою слідчого групи слідчих ГСУ у кримінальному провадженні від 22 квітня 2022 року застосовано, а постановою вiд 6 жовтня 2022 року продовжено застосування заходів безпеки у виді утримання в умовах ізолятору тимчасового тримання ГУНП у м. Києві строком до 28 листопада 2022 року.
Отже, наведене дає підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 утримується під вартою на підставі вмотивованого рішення суду про обрання запобіжного заходу, тобто не є особою, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили чи не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Так, відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» (далі - Закону) забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тобто у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті або розслідуванні кримінальних правопорушень, а також у судовому розгляді кримінальних проваджень, - це здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров'я та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.
Згідно із частиною другою статті 3 цього Закону рішення про застосування заходів безпеки приймається слідчим, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, зазначені у статті 2 цього Закону, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню злочинів.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону, безпека осіб, які перебувають в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах або у місцях із спеціальним режимом тримання, забезпечується заходами, зазначеними у статтях 8, 11, 15, 16 цього Закону, за винятками, що випливають з вимог режиму їх тримання. Додатково до них можуть застосовуватися також такі заходи: а) переведення до іншої установи виконання покарань чи слідчого ізолятора або в інше місце із спеціальним режимом тримання; б) окреме тримання.
Отже, в ході судового розгляду встановлено необхідність утримання ОСОБА_4 в Ізоляторі тимчасового тримання ГУ НП у м. Києві у зв'язку із застосуванням відносно нього заходів безпеки на підставі постанов слідчого групи слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України про застосування заходів безпеки від 22 квітня 2022 року та про продовження застосування заходів безпеки від 6 жовтня 2022 року, про що зазначено у відповідному листі старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ НПУ Охотника А.
Крім того, слідчий суддя наголошує на тому, що в цьому випадку не перевіряє наявність приводів та підстав для застосування заходів безпеки до підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки таке питання має вирішуватись слідчим суддею в окремому порядку, а саме при розгляді скарги за статтею 303 КПК України.
Так, відповідно до пункту 6 частини першої статті 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.
Розгляд питання застосування заходів безпеки в порядку статті 206 КПК не входить до компетенції слідчого судді.
Таким чином, слідчий суддя не вбачає правових підстав для задоволення заяви адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_4 , про забезпечення дотримання прав підозрюваного шляхом його переведення з Ізолятора тимчасового тримання до ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 11, 26, 206, 369-372 КПК України, ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», ст. ст. 1, 3, 19, 20 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», слідчий суддя,
заяву адвоката ОСОБА_3 - захисника підозрюваного ОСОБА_4 про забезпечення дотримання прав підозрюваного в порядку статті 206 КПК України - залишити без задоволення.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 право на оскарження постанови слідчого групи слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України про продовження застосування заходів безпеки від 6 жовтня 2022 року на підставі пункту 6 частини першої статті 303 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1