Справа № 752/21511/17
Провадження № 1-кп/752/197/22
19 жовтня 2022 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінального провадження № 12017100010008584 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крупець Славутського р-ну Хмельницької обл., українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 30.11.2007 Славутським міським судом Хмельницької області за ст.ст. 187 ч. 3, 69 КК України до 4 років позбавлення волі,
- 19.08.2011 Славутським міським судом Хмельницької області за ст.ст. 185 ч. 3, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,
- 10.06.2019 Славутським міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі,
- 04.08.2021 Славутським міськрайонним судом Хмельницької області за ст. 289 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі,
- 11.04.2022 Славутським міськрайонним судом Хмельницької області за ст.ст. 185 ч. 2, 309 ч. 1, 70 ч.ч 1, 4, 71 КК України до 6 років позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 , суд -
встановив:
Обвинувачений ОСОБА_3 15.09.2017 о 20 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 помітив раніше незнайому йому дівчину, якою виявилася ОСОБА_6 . З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на вчинення хуліганських дій, порушуючи громадський порядок, встановлені у суспільстві моральні засади, принципи та норми, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, підійшов до ОСОБА_6 та із застосуванням предмету заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а саме кухонного ножа скоїв на неї напад, однією рукою закриваючи лице потерпілої, а іншою приставив до лиця ножа. Потерпіла сприймаючи дії обвинуваченого як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю вирвалась та побігла до знайомих, які в цей момент сиділи на лавці недалеко від місця події. Обвинувачений в цей час побіг до кущів, які ростуть біля нежитлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де й був у подальшому затриманий.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 визнається винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, а саме у грубому порушенні громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю (хуліганство) із застосуванням предмету заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України не визнав, вважав, що своїми діями він вчинив хуліганство та показав суду про те, що працював по АДРЕСА_3 . Десь о 18-30 год. вийшов за цигарками та вирішив прогулятись, після покупки цигарок, йшов та спілкувався із знайомими із інтернету. Десь о 19-40 по АДРЕСА_4 , він побачив дівчину по силуету схожу на його знайому та вирішив її злякати, підбіг ззаду схватив за лице, ножа в нього не було, був телефон, і сказав, стій, не бійся. Потерпіла заверещала і втекла. Він через хвилин 10 повернувся і був затриманий. Ніж був у кармані. До обличчя потерпілої він приставляв руку, а з іншої сторони телефон. Потерпіла стояла до нього спиною. Дівчина була із собакою на руках, слухала музику у навушниках. Чи були у потерпілої сумка чи телефон не пам'ятає. Був тверезий. Коли він йшов на лавочці сиділи жіночки. У судовому засіданні 30.01.2019 вибачався перед потерпілою за те, що налякав.
Крім показань обвинуваченого на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення, винним у вчинені якого визнається обвинувачений, свідчать наступні докази, які суд враховує та бере до уваги.
Потерпіла ОСОБА_7 , будучи допитаною під час судового засідання 30.01.2019 спочатку пояснювала, що 15.09.2017 близько 20-00 год. вона гуляла із собакою біля свого будинку у навушниках. Зі спини до неї підійшов обвинувачений, закрив обличчя рукою, пристави ніж. Вона почала кричати від шоку. Чоловік став попереду неї, вона взяла собаку та почала бігти до знайомих, останні викликали працівників поліції. Обвинувачений приставив ножа до її ока, вона бачила саме ОСОБА_8 . Вона висмикнула навушники та почали кричати. Потім обвинувачений став попереду неї. Вона бачила саме ніж. Що було далі вона не пам'ятає. Обвинувачений перейшов, став в 1 м від неї з ножем. Далі сказав, щось приблизне «віддай телефон». Вона відразу втекла.
Потім зазначила, що було усе, як вона сказала, однак телефон обвинувачений у неї не вимагав. Наголосила, що обвинувачений нічого в неї не вимагав. Тілесних ушкоджень їй не було нанесено, цивільний позов не заявляла. Їй невідомо з якою метою обвинувачений на неї напав. Він просто стояв з ножем та дивився на неї. Обвинувачений не встиг нічого сказати, оскільки вона швидко закричала, забрала собаку та побігла до знайомих. Під час досудового слідства вона припустила, що обвинувачений вимагав у неї телефон. Неміров напав на неї зі спини, приставив ніж, вона закричала та вирвалась. Обвинувачений не висував вимогу йому щось передати.
Свідок ОСОБА_9 , будучи допитаною під час судового засідання 26.03.2019 надала суду показання про те, що особа, яка перебуває на лаві обвинувачених їй відома. Події відбувались восени близько 20-00 год. вона разом із подругою та дітьми сиділи на лавці. Йшла дівчина (потерпіла), з якою її діти виросли на одному майданчику. Потерпіла гуляла із собакою, була у капюшоні, слухала музику з телефону, була у навушниках. Їй відомо, що обвинувачений підійшов зі спини до дівчини з ножем, притулив ніж до обличчя. Дівчина почала кричати, відбилась та вискочила. Вона викликала співробітників поліції. Відстань до дівчини була метрів 40. Розмову між потерпілою та обвинуваченим вони не чули. Події відбувались близько 30 секунд. Їй здається, що обвинувачений перебував у стані наркотичного сп'яніння.
Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що пройшло багато часу, а тому день та час не пам'ятає. Безпосередньо свідком події він не був. Так, він прийшов додому з роботи, його донька гуляла із собакою, на неї напав обвинувачений, підійшов ззаду, приставив ніж до горла, і все. Донька почала кричати, підбігли сусідки і врятували її. Донька не повідомляла, що обвинувачений хотів від неї чи якесь майно, зокрема, телефон чи щось інше. На його думку, обвинувачений не встиг висловити потребу свою, тому, що через пару секунд приїхали поліцейські. Зараз донька перебуває у Німеччині.
Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що вони перебували біля під'їзду по АДРЕСА_2 біля лавки. Потерпіла проходила біля них, трохи далі, біля ліхтаря вони побачили, що дівчина почала кричати і намагалась вирватись. Ксенія (свідок ОСОБА_12 ) сказала, що на дівчину напали. Через хвилину підійшла дівчина і почала плакати була із собачкою - таксою, сказала, що порізали собаку, вони оглянули собаку, та була ціла. Дівчина сказала, що на неї напав чоловік і хотів порізати собаку і її, ось, що вона (потерпіла) сказала у сльозах. Вони викликали поліцію. Обвинувачений почав рухатись в їх сторону, тоді вони вскочили і побігли ближче до під'їзду, там ліхтар більш ярко світив, побачили компанію і попросили її постояти біля них, поки приїде поліція. Поліція швидко приїхала та його заарештували. При ньому знайшли інгалятор та ніж. Потім чекали наступну групу, щоб оформити місце злочину. Чи вимагав телефон обвинувачений та чи казала таке потерпіла не пам'ятає, пам'ятає за собаку, що оглядали її щоб не було порізів. Цей хлопець нікуди не тікав. Сидів у кущах.
На підтвердження встановлених судом обставин свідчать також протоколи слідчих дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, які були досліджені судом, зокрема:
- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 16.09.2017 (час фактичного затримання 15.09.2017 о 21-40 год.), згідно якого затримано ОСОБА_3 у якого вилучено шнурки чорного кольору та мобільний телефон чорного кольору, марки Самсунг із сім-картою Лайфселл (т. 1 а.с. 1-4)
- протокол огляду місця події від 15.09.2017 із фото таблицею до нього, відповідно до якого з 22-40 год. по 23-00 год. оглянуто місцевість розміром 2*2 метри, що розташована на відстані 15 м від кута будинку по АДРЕСА_2 . На даній ділянці знаходиться ОСОБА_3 , який добровільно видав предмет схожий на ніж, рукоятка якого коричневого кольору, перемотана скотчем, який у подальшому було вилучено (т. 1 а.с. 20-26),
- протокол огляду предмету від 21.09.2017, відповідно до якого оглянуто металевий ніж з рукояткою чорного кольору, яка обмотана скотчем, та на якій під скотчем зображені цифри 1,2,3,4,5,6 (т. 1 а.с. 38)
- протокол пред'явлення речей для впізнання із фото таблицею до нього, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_7 впізнала ніж за допомогою якого ОСОБА_3 вчинив напад на неї (т. 1 а.с 39-43)
- заява ОСОБА_7 відповідно до якої від пред'явлення цивільного позову вона відмовляється, оскільки їй кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди не спричинено (т. 1 а.с. 44)
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до якого прийнято заяву у ОСОБА_7 про те, що 15.09.2017 приблизно о 22 год. за адресою: АДРЕСА_2 невідомий чоловік з предметом схожим на ніж чіплявся до ОСОБА_7 та оточуючих (т. 1 а.с. 49)
- протокол попередження про кримінальну відповідальність, відповідно до якого від ОСОБА_7 прийнято повідомлення про те, що 15.09.2017 близько 22-00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , невідомий чоловік з предметом схожим на ніж вчинив на неї напад та попереджено її про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 (а.с. 50)
- висновок експерта від 11.10.2017 № 17-426, відповідно до якого наданий на дослідження ніж виготовлений за допомогою метало оброблювального устаткування та холодною зброєю не являється, а відноситься до ножів господарсько-побутового призначення (т. 1 а.с. 58-60)
Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
Протокол пред'явлення особи для впізнання від 16.09.2017 із фото таблицею та довідкою до нього проведеного за участі ОСОБА_10 , який впізнав ОСОБА_3 суд не приймає до уваги, так як свідок ОСОБА_10 (батько потерпілої) у судовому засіданні зазначив, що безпосереднім свідком події не був, а його донька не казала йому про те, що обвинувачений висував вимогу щодо передачі йому майна (т. 1 а.с. 27-32)
Що стосується протоколу пред'явлення особи для впізнання від 16.09.2017 із фото таблицею та довідкою до нього за участі свідка ОСОБА_9 , то суд приймає його лише в частині того, що ОСОБА_9 впізнала у ОСОБА_13 особу, яка 15.09.2017 о 20-30 год. із застосуванням предмету схожого на ніж вчинила напад на ОСОБА_7 . В частині того, що особа вчиняла напад з метою заволодіння майном суд не приймає такі відомості, оскільки це спростовується показаннями свідків даних у судовому засіданні. Зокрема, свідок ОСОБА_9 не зазначала жодних відомостей які б свідчили про те, що обвинувачений вчиняв напад з метою заволодіння майном (т. 1 а.с. 33-37).
Судом взяті до уваги показання потерпілої ОСОБА_7 , яка була допитана 30.01.2019 попереднім складом суду та свідка ОСОБА_9 , що була допитана 26.03.2019, про що не заперечували сторони обвинувачення та захисту та з врахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.02.2022 у справі № 127/19452/16-к щодо того, що положення ч. 4 ст. 95 КПК України, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання не може тлумачитись як безумовна заборона використання показань, які особа давала перед іншим складом суду у тій же справі, оскільки допитати потерпілу не виявилось можливим через її перебування у Німеччині, а свідок ОСОБА_9 категорично відмовилась з'являтись у судові засідання.
Суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, тобто у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої (розбій), вчиненого повторно є необґрунтованим і свого підтвердження в ході судового розгляду не знайшло, а тому дії ОСОБА_3 підлягають перекваліфікації за ч. 4 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю (хуліганство) із застосуванням предмету заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Відповідно до ст. 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу за винятком випадків, передбачених частини другої цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Так, в ході судового розгляду не встановлено об'єктивних даних, що свідчили б про те, що у ОСОБА_13 був умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої (розбій), вчинений повторно.
Так, потерпіла та свідки у судовому засіданні стверджували, що ОСОБА_3 вчиняючи напад не висував вимогу потерпілій щодо передачі майна, в тому числі телефону. Вказане також підтверджується заявою про вчинення кримінального правопорушення, де потерпіла зазначала про те, що невідомий чоловік з предметом схожим на ніж чіплявся до неї та оточуючих, та протоколом пред'явлення речей для впізнання, відповідно до якого потерпіла впізнала ніж за допомогою якого ОСОБА_3 вчинив напад на неї.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 187 КК України ґрунтувалось на припущеннях та не підтверджено доказами безпосередньо дослідженими у судовому засіданні.
Відповідно до п.п. 9, 11 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство» вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганства, як застосування предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для тілесних ушкоджень, враховувати що ця ознака має місце коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян. Використання при вчиненні хуліганства ножів, які не належать до холодної зброї, а також інших спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень знарядь злочину є підставою для кваліфікації дій винної особи за ч. 4 ст. 296 КК України не тільки в тих випадках коли вона заподіює ними тілесні ушкодження, а й тоді коли ця особа за допомогою зазначених предметів створює реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян.
А тому з огляду на те, що потерпіла сприймала дії обвинуваченого, як реальну загрозу життю, що також підтверджується показами свідка ОСОБА_11 щодо того, що потерпіла підбігла до неї та свідка ОСОБА_12 переляканою, та думала, що обвинувачений поріже і її і собачку, та таксу оглядали на наявність крові чи ран, суд вважає, що дії ОСОБА_3 вірно кваліфікувати саме за ч. 4 ст. 296 КК України.
Грубе порушення громадського порядку, особлива зухвалість, винятковий цинізм, та явна неповага до суспільства полягає у тому, що ОСОБА_3 безпричинно у громадському місці, демонструючи зневагу до оточуючих, нехтуючи загальноприйнятими нормами поведінки та моралі накинувся на потерпілу зі спини, закриваючи однією рукою лице, а іншою приставляючи ніж.
Твердження обвинуваченого, що ніж був у кармані, а у руці у нього був телефон суд відкидає, це є версією захисту, та спростовується дослідженими матеріалами та показами потерпілої і свідків, які доводять, що ОСОБА_3 вчиняв напад на ОСОБА_7 із застосуванням ножа.
При обранні міри покарання ОСОБА_3 суд враховує наступні обставини справи: ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченими кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину; особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий (т. 1 а.с. 5-17), характеризується посередньо (т. 1 а.с. 18), на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (т. 1 а.с. 19), в ході судового розгляду визнав вину у вчиненні хуліганських дій та вибачився перед потерпілою.
Обставин, що пом'якшує покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України є рецидив.
На підставі викладеного суд надходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення ОСОБА_3 можливо лише в ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив злочин до постановлення вироку Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.04.2022, остаточне покарання слід призначити за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, а саме шляхом часткового складання призначених покарань. У строк покарання зарахувати покарання строк попереднього ув'язнення та покарання відбуте за попереднім вироком за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.
На думку суду, призначене обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Долю речових доказів та судових витрат вирішити відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, -
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, за цим вироком та вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років та 6 (шість) місяців.
За правилами ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_3 зарахувати покарання частково відбуте ним за вироком Славутського міськрайоного суду Хмельницької області від 11.04.2022 починаючи з 30.09.2021 по 18.10.2022.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 обраховувати, починаючи з 19.10.2022.
Речові докази:
- предмет, схожий на ніж, з рукояткою коричневого кольору, перемотаною скотчем, що знаходиться у камері зберігання речових доказів Голосіївського УП ГУНП у м. Києві (квитанція ФП - 011292) - знищити (т. 1 а.с. 57)
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта згідно висновку № 17-426 від 11.10.2017 у сумі 790 (сімсот дев'яносто) грн. 96 коп.
У відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання зарахувати попереднє ув'язнення ОСОБА_3 , починаючи з 15.09.2017 по 30.01.2019.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1