справа № 752/12927/22
провадження №: 1-кс/752/4373/22
про арешт майна
28.09.2022 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві клопотання слідчого СВ Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12022100010002283, відомості щодо якого внесені 26.09.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, про арешт майна,-
До слідчого судді звернувся слідчий із вказаним клопотанням, в якому просить накласти арешт на речі, вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки Xiaomi Redmi» чорного кольору, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім карткою оператора «лайфселл» НОМЕР_3 поміщено до спеціального упакування ЕХР 0194992.
Своє клопотання слідчий обґрунтовує тим, що у провадженні слідчого відділу Голосіївського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12022100010002283, відомості щодо якого внесені 26.09.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України.
В якості обґрунтувань зазначив, що метою накладення арешту на вказаний мобільний телефон забезпечення збереження речових доказів, а також з метою його недопущення, приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, у зв'язку з цим слідчий просить задовольнити вказане клопотання.
В судове засідання слідчий не з'явився про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином. До початку розгляду клопотання подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги викладені підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідно до ч. 5 ст. 27 КПК України під час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, під час досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Положеннями ч. 1 ст. 107 КПК України визначено, що рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію.
Враховуючи вищевказані положення КПК України, слідчий суддя вважає за можливо розглянути клопотання за відсутності слідчого та без фіксування судового засідання за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього документи, вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення зокрема: збереження речових доказів.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК Кодексу.
Положеннями ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ч. 2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається із клопотання та доданих до нього копії документів, відсутні будь-які відомості на обґрунтування того, що виникає потреба у накладенні арешту на вказаний мобільний телефон, який можливо зберіг на собі сліди чи містять будь-які інші відомості вчинення кримінального правопорушення, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Окрім цього, слід зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Таким чином, процесуальний закон чітко визначає підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов'язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначав у своєму клопотанні.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання, оскільки слідчим не доведено наявність обґрунтованих підстав і мети, відповідно до положень статті 170 цього Кодексу, та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Керуючись ст.ст. 170, 174, 372 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання слідчого СВ Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12022100010002283, відомості щодо якого внесені 26.09.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, про арешт майна - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1