Справа № 727/8683/22
Провадження № 2/727/1784/22
14 жовтня 2022 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівці
в складі:
головуючого судді Терещенко О.Є.
при секретарі Пятницькій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Чернівці цивільну справу за по-зовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без само-стійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про встановлення факту перебування дитини на вихованні та визначення місця проживання дитини, -
встановив:
До суду надійшов вищезазначений позов, в обґрунтування якого вказано, що 25 листопада 2007 року між позивачем та відповідачкою було укладено шлюб, зареєстро-ваний міським відділом реєстрації актів громадського стану Чернівецького обласного управління юстиції м. Чернівці, актовий запис №2699, який було розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 лютого 2015 року.
Від шлюбу сторони мають двох синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу між сторонами було укладено договір про визначення місця проживання дитини та участь у їх вихованні, згідно якого старший син ОСОБА_5 зали-шився проживати з позивачем, а менший син ОСОБА_6 - з відповідачем. Однак вказує, що після 24.02.2022 року відповідачка виїхала за кордон і по попередній домовленості між сторонами, залишила позивачу меншого сина ОСОБА_6 , який на даний момент також проживає з позивачем.
Вказує на необхідність юридичної фіксації факту знаходження дітей на одноосо-бовому утриманні з метою оформлення документів для отримання соціальної допомоги на дітей, які виховуються лише одним з батьків, а також у зв'язку з необхідністю визна-чення місця проживання молодшого сина ОСОБА_6 з позивачем а також постає питання щодо переміщення із дитиною без документального оформлення згоди від матері, яка не проживає із дитиною.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій заявлені ви-моги підтримав, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, надіслала до суду заяву, згідно якої просила провести розгляд справи за її відсутності, вимоги позову визнала.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Чернівецької міської ради, в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України судове засідання проводилося без технічної фіксації.
Дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі, який між ними було за-реєстровано 04 жовтня 2009 року Міським відділом реєстрації актів громадського стану Чернівецького обласного управління юстиції м. Чернівці, актовий запис №2699. Вказа-ний шлюб було розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чер-нівці від 16 лютого 2015 року (а.с. 2).
Від шлюбу сторони мають двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що під-тверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 01 грудня 2009 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького місько-го управління юстиції, про що складено актовий запис за № 2533 та свідоцтвом про на-родження серії НОМЕР_2 , виданим 24 січня 2015 року Відділом державної реє-страції актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управлін-ня юстиції, про що складено актовий запис за № 167(а.с.4).
Між сторонами 27 червня 2015 року було укладено нотаріально посвідчений дого-вір про визначення місця проживання дитини та участь батьків у її вихованні, згідно п.2 якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , буде прожи-вати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , у той час як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , буде проживати разом з ма-тір'ю за адресою: АДРЕСА_2 . Даний договір закріплює обов'язок та волю позивача в повному обсязі та самостійно утримувати ОСОБА_3 .
Згідно довідки, виданої Головою ЖБК-23 від 29.11.2017 року, позивач та його син ОСОБА_3 проживають за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 5).
У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, вста-новленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизна-них або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встанов-лені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх вста-новлення.
Як вбачається із ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та запере-чення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сто-рін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рі-шення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім ви-падків, встановлених цим Кодексом.
Отже, як встановлено судом, позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, від шлюбних відносин в них народились діти, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 -ня, які проживають та перебувають по теперішній час на утриманні батька.
При цьому, судом встановлено, що відповідач в своїй заяві, яка подана до суду, не заперечує факту проживання та перебування на вихованні з батьком спільних дітей.
Однак, як встановлено судом, у позивача виникає необхідність щодо вирішення питання щодо юридичної фіксації факту самостійного виховання дітей, оскільки в по-дальшому виникають обставини у необхідності оформлення документів для допомоги на дітей, які виховуються тільки одним із батьків, а також постає питання щодо пе-реміщення із дітьми без документального оформлення згоди від матері, яка не прожи-ває із дитиною.
Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переко-нанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому до-слідженні наявних у справі доказів, взявши до уваги визнання позовних вимог матір'ю дітей, та ту обставину, що встановлення вище зазначеного факту необхідно позивачу для використання його права на отримання допомоги на дитину та безперешкодного переміщення з неповнолітніми дітьми, а також те, що встановлення вказаного юридич-ного факту не породжує спір про право, суд вважає, що вимоги про встановлення факту перебування дитини на вихованні батька, підлягають задоволенню.
Тому, відповідно до встановлених судом обставин, які мають значення для спра-ви, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для встановлення вказа-ного юридичного факту.
При цьому, відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), дер-жави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відпові-дальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх ос-новного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно ч.3 ст.151 СК України батьки мають право обирати форми та методи вихо-вання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Згідно ч.4 ст.157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здій-снення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Згідно ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Законодавцем визначено, що під час вирішення спору про визначення місця про-живання дитини, участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов'язково враховується стан здоров'я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Водночас у даному випадку судом під час розгляду цієї справи не вирішується спір про визначення місця проживання дитини.
За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з іншою вимогою, заявленою у цивільному процесі.
Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. До такого ви-сновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові № 200/952/18 від 15 січня 2020 року.
Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами, оскільки сторони визначили місце проживання дітей у нотаріально посвідченому дого-ворі про визначення місця проживання дитини та участь батьків у її вихованні від 27 квітня 2022 року, після чого відповідач визнала позовні вимоги у повному обсязі та не оспорювала факт проживання молодшого сина ОСОБА_4 разом з батьком.
Таким чином, судом встановлено, що на даний час позивач потребує юридичного закріплення у відповідному рішенні суду визначення місця проживання дітей разом з ним, що не оспорюється сторонами, і таке питання може бути вирішене судом разом з іншою вимогою, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог і в цій частині.
Керуючись ст.ст. 4-13, 76-81, 89, 141-142, 151, 157, 161, 206,211, 258-259, 264- 265, 272, 280-281, 315 ЦПК України, ст. 151, 157, 161 СКУкраїни, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про встановлення факту перебування дитини на вихованні та визначення місця про-живання дитини- задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , самостійно виховує неповнолітніх синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визначити місце проживання неповнолітніх синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , - за місцем проживання батька.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чер-нівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголо-шення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.Є.Терещенко