Справа № 726/1489/22
Провадження № 1-кп/726/110/22
Категорія 93
19.10.2022 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022262020002934 від 24 вересня 2022 року, з обвинувальним актом, затвердженим прокурором Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 , який надійшов до суду 12.10.2022 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки за національністю, громадянки України, уродженки с. Шипинці Кіцманського району Чернівецької області, із базовою середньою освітою, одруженої, на утриманні якої неповнолітніх дітей немає, працюючої у ВАТ «Карпати», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 , -
23.09.2022, приблизно о 16:13, ОСОБА_4 , з метою таємного викрадення чужого майна, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, перебуваючи в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою: АДРЕСА_3 , побачивши на прилавку жіночий гаманець, рожевого кольору, що належав ОСОБА_5 , в умовах дії воєнного стану, який був введений із 05:30 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», скориставшись відсутністю уваги персоналу та відвідувачів магазину, а також неуважністю ОСОБА_5 , реалізуючи умисел на заволодіння чужим майном та обернення його на власну користь, умисно, протиправно заволоділа вищевказаним гаманцем вартістю 300 грн. в якому знаходились грошові кошти в сумі 172 долари США (що, згідно курсу НБУ, станом на 23.09.2022, становить 6 288 грн. 32 коп.) та 3002 грн.
Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення пішла, а викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, завдавши ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 9 590 грн. 32 коп.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 , після роз'яснення їй суті обвинувачення, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст. 185 КК України - визнала повністю. Пояснив, що всі обставини, викладені прокурором у пред'явленому обвинуваченні, що знайшли своє відображення в обвинувальному аткі, відповідають дійсності. Так, дійсно 23.09.2022 викрала із прилавку гаманець із грошовими коштами у ньому, що належав потерпілій. Шкодує про вчинене. Просила суворо не карати. Усвідомила протиправність своїх дій, а тому більше не вчинятиме правопорушень.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні, у зв'язку із повним визнанням обвинуваченою своєї вини, запропонував порядок дослідження, передбачений ч.3 ст. 349 КПК України. Щодо міри покарання, просив суд призначити обвинуваченій мінімальне покарання за ч.4 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, із звільненням від його відбування, на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 2 (два) роки та з покладенням на обвинувачену обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Потерпіла ОСОБА_5 також погодилася на запропонований прокурором порядок дослідження, пояснила, що наразі не має претензій до обвинуваченої, вибачила їй, а тому просила не позбавляти останню волі, призначити більш м'яке покарання.
З'ясувавши думку учасників судового провадження, оскільки обвинуваченою та іншими учасниками судового розгляду не оспорювалися фактичні обставини справи, обвинувачена ОСОБА_4 правильно зрозуміла зміст пред'явленого їй обвинувачення, а в учасників процесу та суду відсутні сумніви у добровільності та істинності її позиції, суд, керуючись ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів справи, які характеризують її особу, документів, що стосуються речових доказів та процесуальних витрат.
При цьому, судом з'ясовано чи правильно учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Покази обвинуваченої, надані у судовому засіданні, послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду в правильності розуміння останньою змісту обставин, добровільності та істинності її позиції.
Таким чином, оцінивши показання обвинуваченої ОСОБА_4 , які вона надала суду вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленою із положеннями ст.ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обставинам, викладеним в обвинувальному акті, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, доведена повністю, а остання вчинила вказане кримінальне правопорушення за обставин наведених у вироку.
З огляду на наведене, виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 кваліфіковано вірно за ч. 4 ст. 185 КК України, так як вона вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за кваліфікуючою ознакою - вчинену в умовах воєнного стану.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод не встановлено.
Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити обвинуваченій, суд виходить із наступного.
Так, відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Так, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, яке, у відповідності до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, дані про особу винної, яка раніше не судима, вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружена, має сім'ю, місце постійного проживання, за яким характеризується з позитивної сторони, скарг та зауважень на неї немає, не перебуває на обліку в наркологічному кабінеті та на обліку у лікаря психіатра.
Обставинами, згідно ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання обвинуваченої суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування матеріальної шкоди.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченої, виначених ст. 67 КК України, прокурором в обвинувальному акті не заявлено та судом не встановлено.
Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №298/95/16-к (провадження №51-2501км18) вказав, що у частині 2 статті 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання.
Таким чином, виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Враховуючи вищезазначені положення ст. 69 КК України, реалізуючи надані суду дискреційні повноваження, керуючись суддівським розсудом, зважаючи на обставини кримінального провадження, а саме: враховуючи наявність одного епізоду злочинної діяльності, кількість та вартість викраденого майна, що матеріальну шкоду фактично відшкодовано, враховуючи повернення потерпілій викраденого, позицію потерпілої, яка просила суворо не карати обвинувачену, за наявності встановлених кількох обставин, що пом'якшують покарання та при цьому істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винної, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції частини статті Особливої частини КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Разом із тим, беручи до уваги те, що обвинувачена вперше притягується до кримінальної відповідальності, під час досудового розслідування та судового розгляду співпрацювала із органом досудового розслідування та судом, визнала вину та заявила про готовність понести покарання, якого не уникає, позицію потерпілої, яка просила не позбавляти волі обвинувачену та прокурора, який такої ж думки, а тому в даному конкретному випадку, суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, а тому ОСОБА_4 можливо звільнити від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст.75 КК України, з встановленням іспитового строку 1 (один) рік та з покладенням на неї обов'язків відповідно до ст.76 КК України.
Суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, вважає, що, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, таке саме покарання буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, відповідатиме її особі і буде достатнім для досягнення передбачених ст. 50 КК України цілей покарання.
Під час досудового розслідування щодо відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід не було обрано, клопотань про його застосування до суду не надходило.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не було заявлено.
Витрати на залучення експертів, процесуальні витрати, у кримінальному провадженні відсутні.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
На підставі вищенаведеного та керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 100, 124, 337, 348, 369-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України, звільнитиОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку - 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі п.1, п.2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Після набрання вироком законної сили, речові докази:
- «DVD - R» диск (4,7 Gb 120 min) із відеозаписами камер відеоспостереження, який визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні та долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;
-гаманець рожевого кольору із вмістом грошових коштів в сумі 172 дол. США та 3002 грн., а також інші дрібні речі, що визнані речовим доказом у кримінальному провадженні та повернуті на відповідальне зберігання законному власнику ОСОБА_5 - залишити за належністю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівців протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддяОСОБА_1