Справа № 726/897/22
Провадження №2/726/212/22
Категорія 69
18.10.2022 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді Асташева С. А.,
за участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, , в залі суду м. Чернівці, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на повнолітню дитину, -
за участю учасників судового провадження:
представника позивача ОСОБА_3 ,
відповідачки ОСОБА_2 ,
представника відповідачки ОСОБА_4 , -
Позивачем ОСОБА_1 27.06.2022 подано до Садгірського районного суду м. Чернівці позов до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на повнолітню дитину. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 23 березня 2022 року, яке залишено без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 24.05.2022, вирішено стягувати з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі по 1 500 грн. щомісячно з 11.01.2022, на період навчання сина, але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку. Вказує, що син навчається у Львівському торговельно-економічному університеті, на заочній формі навчання, на договірній основі, за спеціальністю «Право», строк навчання з 07.09.2021 по 01.07.2023, однак окрім навчання проходить службу в УПП в Чернівецькій області.
На час розгляду справи про стягнення аліментів вказував, що син отримує заробітну плату в розмірі приблизно 14000 грн. щомісяця, однак після ухвалення рішення матеріальний стан неповнолітнього сина значно покращився, що підтверджує довідкою про його доходи, оскільки за останні два місяці, окрім заробітної плати став отримувати винагороду під час дії воєнного стану.
Враховуючи матеріальний стан сина, який покращився, вважає, що отриманих коштів достатньо для його проживання, натомість сам позивач вказує, що не працює, у період війни кількість послуг на ремонтні роботи знизилася, фактично знаходиться без доходів. Мав намір стати на облік у Центр зайнятості, однак йому відмовили та лише взяли резюме для пошуку роботи.
Також вказує, що позбавлений можливості користуватися належною часткою на право власності у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки наявний спір щодо неї із відповідачкою, а тому проживає у батька, що є людиною похилого віку, непрацездатним та не в змозі самостійно прожити лише за рахунок мінімальної пенсії, а тому надає кошти і на його утримання.
З посиланням на відповідні правові норми позивач просить суд, у зв'язку із погіршенням його матеріального становища, неможливістю надання допомоги сину, та покращенням матеріального становища сина, ухвалити рішення яким припинити виконання вказаного вище рішення суду щодо стягнення аліментів та звільнити його, ОСОБА_1 , від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 .
Крім того, у позові вказує попередній орієнтовний розрахунок судових витрат у справі, які очікує понести у розмірі 6000 грн. (а.с. 1-34).
26.07.2022 судом отримано відзив на позовну заяву від відповідачки ОСОБА_2 у якому остання просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зазначає, що у довідці про доходи сина вказана сума без врахування сплати обов'язкових внесків та податків. Натомість отримані за березень-квітень додаткові кошти, пов'язані із захистом безпеки населення та інтересів держав та виплачені у зв'язку із характером виконуваної роботи. Більше того, така додаткова винагорода носила виключно тимчасовий характер.
Також звертає увагу суду на те, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо утримання та участі у матеріальних витратах дітей. Позивач 1972 року народження, працездатний, інвалідності немає, істотних доказів того, що не може сплачувати аліменти на свого повнолітнього сина, що навчається до суду не надав. Навмисно вводить суд в оману з приводу того, що у нього відсутні кошти і він не працює. Також позивач не долучає жодних доказів перебування на його утриманні непрацездатного батька та відсутність у нього доходів на належне утримання його. Не долучено і доказів погіршення матеріального становища позивача.
Крім того, просить врахувати, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання, а припинення виконання рішення суду, яке було переглянуте апеляційною інстанцією, залишене без змін та в касаційному порядку не оскаржувалося, а тому набрало законної сили є неможливим.
Відповідач долучає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вказує у сумі 7 500 грн.
29.08.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника ОСОБА_3 у якій остання просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі та вказує, що аргументи ОСОБА_6 наведені у відзиві є необґрунтованими та непереконливими. Зауважує, що син навчається на заочній формі навчання та має змогу працювати і працює. Не заважаючи на сплачені обов'язкові внески та платежі дохід сина становить 105 035 грн. 91 коп., а тому останній отримує гідну заробітну плату, а отриманих коштів достатньо для його навчання та проживання.
Вказує, що ОСОБА_1 є годувальником для непрацездатного батька, який перебуває на пенсії, розмір якої є мінімальним та недостатнім для його проживання.
Зауважує, що ОСОБА_1 намагався стати на облік в Центрі зайнятості, однак оскільки не працював, у нього лише узято резюме з приводу пошуку роботи.
Також не заперечує, що останній підпрацьовує різноробочим, однак його доходи становлять від 1000 грн. до 1500 грн. в тиждень, що є недостатніми для прожиття. Доступу до квартири та можливості користування нею немає, а тому має намір звертатися до суду із відповідним позовом.
На оплату послуг адвоката Кордубан М.В. використовує кошти, які надає у борг його сестра, так як змушений отримувати правничу допомогу через порушення прав колишньою дружиною. Долучає ряд доказів.
Позовна заява ОСОБА_1 отримана судом 27.06.2022 та того ж дня, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи передана на розгляд головуючого судді Асташева С.А.(а.с.35).
Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 29 червня 2022 року вказану вище позовну заяв залишено без руху, у зв'язку із несплатою судового збору (а.с.36).
05.07.2022 судом отримано квитанцію про оплату судового збору на виконання вимог ухвали (а.с.38-39).
Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 07 липня 2022 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача та квитанції на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, прийнято вказану позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 13 липня 2022 року, яке в подальшому відкладалося для надання можливості подати відзив та відповідь на відзив на 29 липня 2022 року (а.с.41).
Заходів спрямованих на забезпечення доказів не вживалось, як і заходів щодо забезпечення позову.
Зупинення і поновлення провадження не здійснювалося.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання 18.10.2022 не прибув, однак у судове засідання з'явилася його представниця ОСОБА_3 , яка просила розгляд справи здійснювати за відсутності її довірителя. Також відмовилася від допиту свідка сина ОСОБА_5 .
У судовому засіданні адвокат підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив. Зауважила, що ОСОБА_1 не працює, а також утримує свого непрацездатного батька, а тому не має змоги сплачувати аліменти, натомість його син має дохід, отримує гідну заробітну плату за місцем роботи. Витрати на правову допомогу ОСОБА_1 допомагає оплачувати його сестра.
У разі відмови у позовних вимогах, просила зменшити суму заявлених відповідачкою процесуальних витрат.
Відповідач в ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 просили суд відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 з підстав, вказаних у скерованому до суду відзиві, вирішити питання понесених витрат у справі.
Суд, заслухавши позицію сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, ухвалюючи рішення відповідно до вимог ст.263 ЦПК України, дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Так судом встановлено, що заочним рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 14.04.2020, шлюб між сторонами розірвано (а.с.11).
Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 28.08.2001 року, виданого міським відділом реєстрації актів громадянського стану Чернівецького обласного управління юстиції м. Чернівці, позивач - ОСОБА_2 та відповідач - ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 23.03.2022 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання - задоволено частково. Визначено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в твердій грошовій сумі по 1 500 (одну тисячу п'ятсот) гривень щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду, тобто з 11.01.2022, на період навчання сина, але не більше ніж до досягнення ним 23-річного віку. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернуто до негайного виконання. Також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.14-17).
Вказане рішення, згідно постанови Чернівецького апеляційного суду від 24 травня 2022 року залишено без змін (а.с.18-21).
Згідно відповіді з УПП в Чернівецькій області від 18.04.2022, наданої на адвокатський запит ОСОБА_3 , капрал поліції Кордубан М.М. з 01 жовтня 2021 року по теперішній час проходить службу в УПП в Чернівецькій області та займає посаду поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції (а.с. 22-23).
Згідно даних відповіді на адвокатський запит Департамент патрульної поліції у листі від 13.05.2022 надав Довідку про нараховане грошове забезпечення поліцейського ОСОБА_5 з 01.10.2021 по 30.04.2022, у відповідності до якої загальна сума доходу ОСОБА_5 за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року становить 130 484, 37 грн. Крім того, за березень 2022 останнім отримано додаткову винагороду під час дії воєнного стану у розмірі 25 000 грн. та матеріальну допомогу 6500 грн., а за квітень 2022 30 000 грн. - додаткової винагороди під час дії воєнного стану (а.с.24-25).
Також долучено копію рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 29.10.2021 у справі № 726/541/21, яке набрало законної сили 29.11.2021, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 (а.с.26-29).
У відповідності до копії відповіді від 26.08.2021 на адвокатський запит ОСОБА_3 , в ході моніторингу ІТС ІПНП Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області встановлено наявність одного звернення гр. ОСОБА_1 до підрозділу поліції 22.04.2021 із заявою про те, що його колишня дружина ОСОБА_2 не впускає його до квартири. Таке звернення зареєстроване за № 11111. Конфлікт врегульовано мирним шляхом (а.с.30).
Також суду надано копію свідоцтва про народження ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Нові Бросківці Сторожинецького району Чернівецької області (а.с.31).
Разом із відповіддю на відзив ОСОБА_3 долучає також копію пенсійного посвідчення ОСОБА_8 № НОМЕР_2 , а також копію звернення щодо досудового врегулювання спору щодо надання ключів від квартири АДРЕСА_3 з можливістю проживати у ній, адресовану ОСОБА_2 .
Крім того, із клопотанням про приєднання доказів до матеріалів справи, що отримане судом 01.09.2022, ОСОБА_3 долучає відповідь на адвокатський запит із Департаменту патрульної поліції від 26.08.2022, яким надано Довідку про доходи № 1392 від 25.08.2022 у відповідності до якої сума доходу ОСОБА_5 за період з квітня 2022 по липень 2022 року становить 139 949, 24 грн.
Згідно відповіді на адвокатський запит ОСОБА_3 , наданої 29.08.2022 Чернівецькою міською філією Чернівецького обласного центру зайнятості ОСОБА_1 станом на 26.08.2022 на обліку в Чернівецькій міській філії Чернівецького обласного центру зайнятості як безробітній не перебуває, однак звертався за сприянням у працевлаштуванні. 06.06.2022 був проведений прийом та надано консультацію останньому, а також видано направлення до ТОВ «ЛІГОР СІК'ЮРІТІ ЛЮКС» на вакансію охоронник. ОСОБА_1 відмовився від вакансії.
ОСОБА_2 також подано суду копій квитанцій та Актів наданих послуг, на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на залучення захисника в інших судових процесах.
Позивачем долучено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до ч.1 ст. 134 ЦПК України на суму 6000 грн. (а.с.32).
Також попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на суму 7500 гривень долучено відповідачем. 18.08.2022 до суду надійшли документи на підтвердження детального опису робіт, наданих ОСОБА_4 відповідачці ОСОБА_2 .
У відповідності до положень ст. 51 Конституції України та згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, що знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Відповідно до ст. 198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Разом з тим, відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч.1.ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Однак, у відповідності до ст. 188 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.
Таке звільнення від обов'язку утримувати дитину відбувається тільки за рішенням суду.
Згідно з ч. 4 ст. 273 Цивільного процесуального кодексу України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Позивач просить припинити стягнення з нього аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, оскільки син працює та його матеріальне становище значно покращилося, а тому останній може самостійно себе утримувати, натомість матеріальне становище позивача погіршилося, а тому він не має змоги надавати кошти на утримання сина.
Такі доводи позивача, на думку суду, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Більше того, при визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню, судом бралося до уваги наявність у повнолітнього сина, що навчається також місця роботи та самостійного заробітку.
Посилання позивача на збільшення заробітної плати сина, за рахунок додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану згідно Постанови Кабінету міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28 лютого 2022 року, не може, на думку суду, бути безумовною підставою для звільнення від сплати аліментів.
При цьому суд виходить із того, що така допомога носить тимчасовий характер та зумовлена виключними обставинами.
Крім того, суд позбавлений можливості, з врахуванням поданих сторонами доказів, встановити факт того, що матеріальне становище сина, на утримання якого стягуються аліменти, покращилося за рахунок тимчасових доплат настільки, що останній перестав потребувати матеріальної допомоги від батьків.
За відсутності доказів доходів батьків, зокрема батька ОСОБА_1 , який лише зі слів працює по найму та має нестабільний заробіток, позбавляє суд можливості встановити факт перевищення доходу сина, доходам кожного з батьків і забезпечення повністю потреб сина за рахунок отриманої заробітної плати, і як наслідок, у відповідності до ст. 188 Сімейного кодексу України, звільнити ОСОБА_1 від обов'язку утримувати сина.
Натомість суд констатує, що зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і такі повинні виконуватися щомісяця і до досягнення двадцяти трьох років чи закінчення навчання сина.
Крім того, суд критично відноситься до позиції відповідача, щодо відсутності у нього можливості сплачувати аліменти зважаючи на те, що він не працює та фактично знаходиться без доходів, оскільки належних та допустимих доказів таких обставин суду не надано.
Одне лише звернення до центру зайнятості з приводу офіційного працевлаштування врахуванням не є обставиною, що безумовно підтверджує відсутність заробітку у позивача, враховуючи, що останній фактично не заперечує наявність нестабільного заробітку від надання послуг по найму, про що також вказувалося відповідачкою.
Також до матеріалів справи позивачем лише долучено копію свідоцтва про народження батька та його пенсійне посвідчення, однак інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували матеріальні витрати позивача на утримання свого батька похилого віку, не долучено. Також не долучено доказів про розмір пенсійного забезпечення батька та недостатність такого на його витрати на проживання, що зумовлюють надання сторонньої допомоги ОСОБА_1 .
Не надано суду доказів того, що з часу ухвалення рішення суду першою інстанцією та його перегляду апеляційною інстанцією матеріальне становище ОСОБА_1 настільки погіршилося, що давало б суду підстави для звільнення його від обов'язку сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, а вимог про зменшення розміру встановлених судом аліментів позивач не заявляє.
Одне лише звернення до Центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні не дає підстав для суду для припинення стягнення аліментів. Більше того ОСОБА_1 згідно долученої відповіді відмовився від запропонованої йому роботи.
Також суд звертає увагу і на те, що позивачем заявлено вимогу про припинення виконання рішення суду щодо стягнення аліментів, однак правових підстав для припинення виконання рішення суду, яке набрало законної сили не передбачено в даному випадку.
ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку (стаття 436 ЦПК України).
Натомість суд вправі захистити порушене право платника аліментів, лише звільнивши його від сплати аліментів, шляхом припинення стягнення аліментів.
Однак у даній справі, обґрунтованих підстав для припинення стягнення аліментів та звільнення позивача, як батька, від обов'язку утримувати сина, судом не встановлено.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності наявних у справі доказів, в розумінні ст.76- 81 ЦПК України, обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, спосіб захисту, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить із наступного.
Згідно ч.1 та п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові, Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються - на позивача.
Представник відповідача долучає попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат та детальний опис робіт виконаних адвокатом у якому вказує про наявність витрат на професійну правничу допомогу здійснених адвокатом Маковійчук К.Я. на суму 7 500 грн.
Так, до матеріалів справи долучено Договір № 22/07-2ф про надання правової допомоги від 19.07.2022, у відповідності якого адвокату Маковійчук К.Я. надано повноваження на хахист та представництво інтересів ОСОБА_2 у суді.
Згідно даних Акту прийняття-передачі наданих послуг від 17 серпня 2022 року, ОСОБА_4 надано ОСОБА_2 наступні послуги відповідною вартістю:
-Зустріч з клієнтом, консультація, вивчення документів, підписання договору, надання правничої допомоги 1 год. - 1500 грн.;
-Опрацювання законодавчої бази, формування та узгодження правової позиції, 1 год. - 1500 грн.;
-Підготовка та подання відзиву 2 год. - 3000 грн.;
-Участь у судових засіданнях у суді в межах 1 год. - 1500 грн.
В загальному на суму 7 500 грн., як і вказано у попередньому розрахунку судових витрат.
Також долучено копію Квитанції до прибуткового касового ордеру № б/н від 17.08.2022, у відповідності до якого ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_2 за договором про правову допомогу 7500 грн.
Таким чином, відповідач просить суд стягнути із позивача, понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 7500 гривень.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони і такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.
Однак ч.4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, представником позивача - адвокатом Якобишеною Т.Д. у судовому засіданні заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу відповідачки.
Враховуючи факт задоволення позовних вимог, предмет спору та складність справи, обсяг наданих у ній послуг, виходячи із принципу співрозмірності, суд знаходить підстави для стягнення із позивача ОСОБА_1 понесених відповідачкою ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 3000 гривень, що буде необхідним і достатнім в даному конкретному випадку.
На підставі ст. 51 Конституції України, ст.ст. 18, 180-182, 188, 192, 198-200, 273 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 267-268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на повнолітню дитину - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2022 року.
Головуючий суддя С. А. Асташев