17 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 640/14069/21
адміністративне провадження № К/990/25439/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Антимонопольного комітету України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року
у справі №640/14069/21
за позовом Державної наукової установи "Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини" Державного управління справами
до Антимонопольного комітету України
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карл Цейсс"
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
На розгляд колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав було передано касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі за позовом Державної наукової установи "Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини" Державного управління справами до Антимонопольного комітету України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карл Цейсс" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 вересня 2022 року для розгляду цієї справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Коваленко Н.В., судді - Берназюк Я.О., Чиркін С.М.
У ході перевірки матеріалів касаційної скарги та вирішення питання щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження суддею-доповідачем Коваленко Н.В., суддями Берназюком Я.О., Чиркіним С.М. заявлено самовідводи, які обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - без урахування спеціалізації.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року задоволено заяви суддів Коваленко Н.В., Берназюка Я.О., Чиркіна С.М. про самовідвід. Відведено суддів Коваленко Н.В., Берназюка Я.О., Чиркіна С.М. від участі у розгляді касаційної скарги Антимонопольного комітету України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі за позовом Державної наукової установи "Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини" Державного управління справами до Антимонопольного комітету України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карл Цейсс" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 жовтня 2022 року у зазначеній справі визначено колегію у складі: судді-доповідача Калашнікова О.В. суддів: Білак М.В., Губська О.А.
Згідно з наказом Голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2022 року №73-к суддя-доповідач перебувала у відпустці з 10 жовтня 2022 року по 14 жовтня 2022 року.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з наступного.
Позивач - Державна наукова установа "Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини" Державного управління справами (далі - ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС) звернувся до суду з позовом до Антимонопольного комітету України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карл Цейсс", в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель Антимонопольного комітету України № 8709-р/пк-пз від 21 квітня 2021 року в частині зобов'язання Державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами скасувати рішення про визначення ТОВ «АЛТ Україна ЛТД» переможцем процедури закупівлі -«Детектори та аналізатори за ДК 021:2015038430000-8 (1. Гістопроцесор автоматичний карусельного типу - за ДК 021:2015-38434540-3 Біомедичне обладнання код згідно НК 024:2019 Процесор тканин; 2. Станція заливки гістологічних зразків - за ДК 021:2015-38434540-3 Біомедичне обладнання код згідно НК 024:2019-43215 Піч для парафінової заливки)».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року, адміністративний позов задоволено повністю.
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що підставою касаційного оскарження даних судових рішень є неправильне застосування судами норми матеріального права внаслідок відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме: питання щодо можливості Замовника не відхиляти тендерну пропозицію учасника, який не підтвердив умови встановлені Документацією, зокрема, такі як строки поставки товарів та комплектація товару який пропонується до постачання.
При цьому Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Однак, всупереч такими вимогам КАС України, скаржником не наведено чіткого переліку норм, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах та який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі.
Суд звертає увагу скаржника, що обґрунтування без чіткої вказівки на норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас, касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитування правових норм та незгоду з рішенням судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
У тексті касаційної скарги указано, що підставою для відкриття касаційного провадження у справі є, те, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка не може бути віднесена до справ незнаної складності.
Так, відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України, у редакції на час спірних правовідносин, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, немає. За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).
У цій справі суд першої інстанції врахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, посилаючись у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень на пункт 2 частини другої статті 353 КАС України, відповідач не виклав обставин, які свідчили б про необхідність її розгляду за правилами загального позовного провадження.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини другої статті 353 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі №640/14069/21 за позовом Державної наукової установи "Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини" Державного управління справами до Антимонопольного комітету України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карл Цейсс" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії- повернути особі, яка її подала.
2. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяО.В. Калашнікова