17 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 280/11656/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2022 р. (суддя Татаринов Д.В., повне судове рішення складено 22.02.2022 р.) в справі № 280/11656/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій з виплати пенсії внаслідок професійного захворювання з обмеженням її розміру у 200 грн., зобов'язання виплатити пенсію по інвалідності від професійного захворювання без обмеження її розміром мінімальної пенсії, визначеної згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів трудових пенсій» від 15.04.2003 р. № 544 в сумі 200,00 грн., із застосуванням мінімального розміру пенсії, визначеного статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з часу призначення пенсії по 01.10.2017 р. з урахуванням різниці, що була виплачена.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.02.2022 р. позов задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії внаслідок професійного захворювання з обмеженням її розміру у 200,00 грн.; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізький області виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності від професійного захворювання без обмеження, із застосуванням мінімального розміру пенсії, визначеного статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з часу призначення пенсії по 01 жовтня 2017 року з урахуванням різниці, що вже була виплачена; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Зазначає, що оскільки про порушення свого права позивач дізнався у листопаді 2011 р., а звернувся до суду з позовом тільки у листопаді 2021 р., то позивачем порушено строки звернення до суду, встановлені ч. 2 ст. 122 КАС України.
На думку апелянта, є неправильним висновок суду першої інстанції про протиправність виплати пенсії по інвалідності від професійного захворювання позивачу із застосування обмежень у сумі 200 грн. з часу призначення пенсії, адже до 01.10.2017 р. пенсії від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання призначались за нормами Закону «Про пенсійне забезпечення», а постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2003 р. № 544 встановлювався розмір пенсії - 150 та 200 грн., а постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. № 265 передбачено виплату щомісячної державної соціальної допомоги, коли розмір щомісячних пенсійних виплат особам з інвалідністю не досягає прожиткового мінімуму.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково, рішення суду першої інстанції - скасовано, а позовна заява залишена без розгляду.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 29 вересня 2011 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується протоколом від 10 жовтня 2011 року №4952.
Позивач через свого представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із запитом щодо пенсійного забезпечення.
На звернення представника позивача листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізький області від 09 квітня 2021 року №0800-0205-8/25803 позивачу повідомлено, що з 01 січня 2004 року після набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначення пенсій по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань відбувалися відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно зі статтею 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» максимальна пенсія для працівників, зайнятих на роботах за Списком №1, не може перевищувати чотирьох мінімальних пенсій за віком (станом на 31 грудня 2003 року - 200 грн.). Враховуючи зазначене, основний розмір пенсії по інвалідності III групи внаслідок професійного захворювання ОСОБА_1 обмежувався 200 грн. З 01 жовтня 2017 року проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також надано довідку про розмір пенсії позивача з моменту її призначення, копії документів про призначення та перерахунки пенсії та довідки про заробітну плату.
Суд першої інстанції вважав протиправною виплату органом Пенсійного фонду України позивачу пенсії по інвалідності від професійного захворювання з обмеженням у сумі 200,00 грн. з часу призначення пенсії по 01 жовтня 2017 року, адже відповідачем не доведено дотримання приписів статей 8, 46 Конституції України при виплаті позивачу пенсії по інвалідності від професійного захворювання з обмеженням у сумі 200,00 грн. з часу призначення пенсії по 01 жовтня 2017.
Водночас, суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено виплату пенсії по інвалідності від професійного захворювання з обмеженням її розміром мінімальної пенсії, визначеної згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів трудових пенсій» від 15 квітня 2003 року №544, у сумі 200,00 грн., тому позовні вимоги задовольнив частково.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок професійного захворювання, з вересня 2011 року позивачу встановлена 3 група інвалідності.
Протоколом № 4952 від 10.10.2011 р. з 20.09.2011 р. позивачу призначена пенсія по інвалідності 3 групи внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання в розмірі пенсії за віком, розмір якої обчислено в сумі 3 909,70 грн., але з обмеженням розміру в сумі 200 грн. з доплатою до розмірі прожиткового мінімуму - мінімальної пенсії за віком 564,00 грн., всього - 764,00 грн. З 01.10.2011 р. загальний розмір пенсії становить 784,00 грн. (а.с. 12).
З 01.10.2017 р. позивачу проведено перерахунок пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що предметом цього позову є правомірність розміру пенсії по інвалідності, яка виплачувалась позивачу в період з вересня 2011 р. по 01.10.2017 р. щомісячно протягом вказаного періоду.
Таким чином, отримуючи щомісячно пенсійні виплати, позивач був обізнаний у розмірі пенсійних виплат та, вважаючи розмір виплат неправильним, з огляду на приписи частини другої статті 122 КАС України, мав звернутися до адміністративного суду за захистом свого права протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав.
У справі, що розглядається, позивач звернувся у 2021 році до адміністративного суду з позовом, предметом якого є розмір пенсії по інвалідності за період 2011-2017 років, тобто через десять років після призначення пенсії по інвалідності та чотири роки після закінчення виплати такої пенсії, не зазначивши підстав для поновлення цього строку.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 р. в справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Враховуючи приведені правові висновки Верховного Суду, суд вважає доцільними доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду.
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому її розмір був відомий позивачу ще з вересня 2011 року, проте позивач, починаючи з цього часу, не порушував питання про правомірність розміру пенсії по інвалідності, не звертався до суду з позовом задля захисту порушеного права на отримання пенсії у належному розмірі.
Суд звертає увагу, що судом першої інстанції не надана правова оцінка доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.
Посилання позивача на те, що звернення до суду у питанні виплати пенсії не може бути обмежене будь-якими строками, є помилковим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема та статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Відтак, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не надано, а судом не встановлено підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
За правилами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Абзацом 1 частини першої статті 319 КАС України встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, позивачем не заявлено про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, а судом не встановлено підстав для визнання причин пропуску строку поважними, суд скасовує рішення суду першої інстанції та залишає позов без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122-123, 240, 319 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2022 р. в справі № 280/11656/21 задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2022 р. в справі № 280/11656/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 17.10.2022 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.10.2022 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко