про залишення апеляційної скарги без руху
16 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 160/16526/21
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Дурасова Ю.В., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 у справі №160/16526/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРІУС-СЕРВІС" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року позов задоволено.
27.01.2022, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала з огляду на невиконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема щодо сплати судового збору.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач через підсистему «Електронний суд» повторно подав апеляційну скаргу, яка зареєстрована Третім апеляційним адміністративним судом 20.06.2022 за вх.№40288/22. Разом з апеляційною скаргою відповідачем подано і клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського кружного адміністративного суду від 22.11.2021 року.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.06.2022 року витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №160/16526/21 та зобов'язано протягом трьох днів з моменту отримання ухвали направити до суду апеляційної інстанції матеріали цієї адміністративної справи.
29.07.2022 на адресу суду апеляційної інстанції разом із супровідним листом надійшла адміністративна справа №160/16526/21.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.08.2022 року у задоволенні клопотання Кропивницької митниці про відстрочення сплати судового збору - відмовлено; апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для надання суду відповідних документів для перевірки правильності розрахунку сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі встановленому Законом № 3674-VI, а саме показники розбіжності митної вартості товарів у гривневому еквіваленті згідно з декларацією позивача, а також згідно з рішенням митного органу про коригування митної вартості товару з зазначенням відповідних сум митних платежів які були сплачені декларантом та які були встановлені митним органом.
15.08.2022, на виконання вимог ухвали суду, від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
05.08.2022 та у період з 08.08.2022 по 09.09.2022 суддя-доповідач Дурасова Ю.В. перебувала у відпустці.
Розглянувши вказану заяву та матеріали справи, суд зауважив, що в мотивувальній частині ухвали суду від 03.08.2022 року, розглядаючи подане разом з апеляційною скаргою клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського кружного адміністративного суду від 22.11.2021 року, останній визнав не поважними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження і дійшов висновку про необхідність надати можливість скаржнику подати заяву про поновлення строку, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, проте, помилково не зазначив про це у резолютивній частині ухвали від 03.08.2022 року.
Враховуючи викладене, суд вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає залишенню без руху повторно, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Проте, за приписами ч. 2 ст. 295 КАС України цей строк може бути поновлений з урахуванням дати отримання судового рішення.
Оскаржене рішення ухвалено Дніпропетровським окружним адміністративним судом 22.11.2021 року.
Матеріали справи не містять підтвердження отримання скаржником копії оскаржуваного рішення.
Між тим, в апеляційній скарзі відповідач вказує, що копію судового рішення отримано ним 31.12.2021.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять підтвердження отримання скаржником копії оскаржуваного рішення, суд вважає, що датою отримання повного судового рішення є 31.12.2021.
Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного процесуального законодавства, апеляційну скаргу на рішення суду від 22.11.2021 року подано з пропуском встановленого ч. 1 ст. 295 КАС України строку, оскільки 20.06.2022, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, а встановлений законом тридцятиденний строк подання апеляційної скарги на зазначене рішення, який може бути поновлений з урахуванням дати отримання судового рішення, сплинув 31.01.2022 року (з урахуванням вихідних днів).
Відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтовано тим, що первинну апеляційну скаргу подано в межах строку, встановленого КАС України, однак повернуто і зв'язку з несплатою судового збору. Вказує на те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Розглянувши вказане клопотання, приходжу до висновку про безпідставність та необґрунтованість останнього, з огляду на наступне.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" Суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок зацікавленої особи у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього).
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, вважаю, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною підставою при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Також, слід зазначити, що частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Положення частини 8 статті 169 КАС України встановлюють, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
З аналізу зазначених правових норм вбачається про можливість повторного подання апеляційної скарги лише в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційний суд зауважує, що оскаржене рішення винесено Дніпропетровським окружним адміністративним судом 22.11.2021 року, копія якого отримана відповідачем 31.12.2021.
Отже, встановлений законом тридцятиденний строк подання апеляційної скарги на зазначене рішення, який може бути поновлений з урахуванням дати отримання судового рішення, спливав 31.01.2022 року (з урахуванням вихідних днів).
З первинною апеляційною скаргою відповідач звернувся 27.01.2022 року, тобто за 4 дні до спливу строку на апеляційне оскарження.
Ухвала суду апеляційної інстанції від 31.05.2022 про повернення первинної апеляційної скарги у даній справі, отримана відповідачем 08.06.2022.
Враховуючи те, що первинна апеляційна скарга була подана відповідачем за 4 дні до спливу строку на апеляційне оскарження, тому, отримавши 08.06.2022 копію ухвали про повернення апеляційної скарги, скаржник повинен був протягом 4 днів повторно подати апеляційну скаргу, а саме до 13.06.2022 року (з урахуванням вихідних днів).
Разом з тим, остання апеляційна скарга була подана лише 20.06.2022 року, що, в свою чергу, не може вважатись добросовісним використанням належних процесуальних прав та неухильним виконанням процесуальних обов'язків.
При цьому на момент подачі повторної апеляційної скарги оскаржене рішення набрало законної сили, у зв'язку з чим заявник апеляційної скарги має навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).
Відтак, зазначені відповідачем обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованим та безпідставними, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене вище, суд зобов'язує апелянта не пізніше 10-денного строку з дня отримання копії ухвали, надати суду заяву про поновлення строку, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 296, 298, 325, 328, суд,
Визнати неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані Київською митницею.
Апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 у справі №160/16526/21 залишити без руху повторно та надати десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, для надання суду заяви про поновлення строку, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.
Копію ухвали направити заявнику для виконання.
Роз'яснити, що, відповідно до п.3 Розділ VI Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Ю. В. Дурасова