1[1]
Іменем України
06 жовтня 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2022 року, у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України,
Ухвалою від 20 вересня 2022 року Обухівський районний суд Київської області продовжив обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 18 листопада 2022 року включно, без визначення розміру застави.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, визнав за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою в межах строків визначених законом, оскільки на даний час є наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить: поновити строк апеляційного оскарження ухвали Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2022 року, якою ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою до 18 листопада 2022 року; зазначену ухвалу скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - відмовити; змінити ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем його проживання або на особисте зобов'язання.
В обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою його захисник посилається на те, що копію оскаржуваної ухвали він отримав тільки 28.09.2022 року, а його підзахисний взагалі не отримував копії цього судового рішення, у зв'язку з чим просить поновити строк на подання апеляційної скарги.
У свою чергу, обґрунтовуючи вимоги самої апеляційної скарги, захисник обвинуваченого посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а також такою, що прийнята з істотним порушенням вимог процесуального закону.
Зокрема, як зазначає апелянт, в оскаржуваній ухвалі не зазначено, які саме ризики збереглися або не зменшилися, а прокурором не доведена відсутність зменшення ризиків, в тому числі такого ризику, як можливість перешкоджання обвинуваченим судовому провадженню іншим чином, а відтак суд першої інстанції безпідставно зазначив у своїй ухвалі про існуючі ризики, формально дослідивши клопотання прокурора та не навівши в ухвалі будь-яких доводів про відсутність зменшення ризиків та проігнорувавши ті обставини, що одного потерпілого суд вже допитав, а від допиту двох інших прокурор відмовився, у зв'язку з чим відсутні будь-яка логіка та підстави для висновку про те, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих.
Що стосується ризику можливості вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, то їх запобігання, як вважає захисник, можливе і без утримання обвинуваченого під вартою, з огляду на наявність офіційного місця реєстрації та можливість відслідковування його пересування за допомогою електронного засобу контролю та контролю з боку органів Національної поліції України.
Звертаючи увагу на постійне дублювання змісту клопотань прокурора про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в яких зокрема зазначається про те, що на утриманні обвинуваченого не перебувають малолітні діти, захисник зазначає про те, що обвинувачений має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також батьків пенсійного віку, що підтверджується копіями відповідних документів, які наявні в матеріалах кримінального провадження.
Окрім цього, апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за підписом прокурора Обухівської окружної прокуратури, захиснику ОСОБА_6 не вручалось. Суд не з'ясував думки захисника та розглянув питання продовження запобіжного заходу без його участі, що свідчить про порушення судом вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність та обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 409, а не п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, як помилково зазначено в апеляційній скарзі, є підставою для скасування такого рішення судом апеляційної, а не касаційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги захисника обвинуваченого на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснено без участі сторін кримінального провадження, оскільки захисник та прокурор, будучи належним чином повідомленими про час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явилися та не повідомили суд про поважні причини своєї неявки.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого, колегія суддів дійшла наступних висновків.
По-перше, враховуючи обставини, наведені в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , колегія суддів вважає необхідним поновити останньому процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2022 року щодо ОСОБА_5 , оскільки цей строк було пропущено з поважних причин.
По-друге, що стосується самої апеляційної скарги, то вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для продовження запобіжного заходу, так само як і для його застосування, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції, незалежно від наявності клопотань, зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме до спливу продовженого строку, повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2022 року про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовженняобвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість продовження застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
З огляду на це, посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на те, що стороною обвинувачення, під час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, не було надано доказів на підтвердження існування заявлених прокурором ризиків, а саме доказів про те, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2022 року, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено даних, які б дозволили зробити висновок про те, що зазначена ухвала є незаконною або необґрунтованою.
Не заперечуючи доводів апеляційної скарги захисника про те, що, при продовженні строку тримання обвинуваченого під вартою, окрім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд повинен також врахувати обставини, передбачені ст. 178 цього Кодексу, зокрема дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, колегія суддів не може погодитися з тим, що наведені у скарзі обставини, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме те, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання в м. Черноморськ Одеської області та міцні соціальні зв'язки, оскільки має на утриманні батьків пенсійного віку та малолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , можуть запобігти тим ризикам, які встановлені судом та що сукупність всіх встановлених ним обставин дозволяє зробити висновок про те, що більш м'які запобіжні заходи, зокрема цілодобовий домашній арешт або особисте зобов'язання, зможуть забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Що ж стосується посилання захисника у скарзі на порушення судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваної ухвали, права обвинуваченого на захист, оскільки клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою йому, ОСОБА_6 , не вручалось, а суд, не з'ясувавши думки захисника, розглянув питання продовження запобіжного заходу без його участі, то воно також не може служити достатньою підставою для скасування ухвали Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2022 року, з огляду на таке.
Як зазначалось вище, з посиланням на положення ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незалежно від наявності клопотання прокурора, а тому невручення захиснику відповідного клопотання прокурора, так само, як і вирішення відповідного питання без участі захисника, не може служити підтвердженням істотного порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону та безумовною підставою для скасування судового рішення, зокрема через проведення судового засідання за відсутності захисника, з урахуванням тієї обставини, що обвинувачений проти цього не заперечував, а надані суду апеляційної інстанції матеріали, в тому числі апеляційна скарга захисника, не містять будь-яких даних про те, що участь захисника в даному кримінальному провадженні, відповідно до вимог до вимог ст. 52 КПК України, є обов'язковою.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2022 року про продовження обвинуваченомуОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 117, 405, 407, 418, 419 та 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Поновити захиснику обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2022 року щодо ОСОБА_5 .
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 20 вересня 2022 року, відповідно до якої суд продовжив обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 18 листопада 2022 року включно, без визначення розміру застави - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи: 372/3030/21
Номер провадження: 11-кп/824/3815/2022
Категорія: ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_8
Доповідач - суддя ОСОБА_1