Справа № 753/7536/21
№ апеляційного провадження: № 22-ц/824/6040/2022
04 жовтня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
суддя-доповідач Слюсар Т.А.
суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,
за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року у складі судді Трусової Т.О.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів, стягнення аліментів на утримання дитини,-
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом про припинення його аліментних зобов'язань перед ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 01.04.2021, та стягнення з ОСОБА_1 на його користь аліментів на утримання дочки у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 01.04.2021, до досягнення дитиною повноліття.
Позов обґрунтовано тим, що на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01.09.2008 з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час ухвалення даного рішення суду дочка проживала з відповідачкою, однак з жовтня 2019 року дочка проживає разом з позивачем та повністю утримується за його рахунок.
Вказує, що право на отримання аліментів має лише той з батьків, з яким проживає дитина, у зв'язку з чим змушений просити суд про припинення стягнення з нього аліментів.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Від дня набрання рішенням законної сили припинено аліментні зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покладені рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 01 вересня 2008 року у справі №2-3740/08. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07 квітня 2021 року, до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі, адвокат Куксюк А.Л. в інтересах ОСОБА_4 не погоджується з указаним рішенням та просить його скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким припинити від дня набранням законної сили рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16.11.2021 стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку щомісячно і до повноліття дитини, які стягуються на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 вересня 2008 року у справі №2-3740/08, а також стягнути починаючи від дня набрання рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16.11.2021законної сили з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття.
Вказано, що позивачем не надано доказів про те, що він витрачає кошти на дитину, а також не доведено, що вона проживає з ним за однією адресою.
Зазначено, що суд без належних обґрунтувань прийняв сторону позивача, яка не містить відповідної доказової бази та документальних підтверджень.
Крім того, вказує, що має місце подвійне стягнення, а тому просить стягувати з неї аліменти на утримання доньки з дати набрання рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року законної сили.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Ішутко С.Ю. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просить рішення районного суду, яке прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права залишити без змін, а апеляційну скаргу, твердження якої, щодо стягнення аліментів з дня набрання рішенням законної сили суперечить ч.1 ст. 191 СК України залишити без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши ОСОБА_1 та її адвоката Куксюка А.Л., які просили апеляційну скаргу задовольнити, адвоката Ішутка С.Ю. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01.09.2008 у справі № 2-3740/08 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання дочки у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 23.05.2008, до досягнення дитиною повноліття (а.с. 12-13).
Відповідно до довідок № 21/2/2-391, 21/2/2-392, 21/2/2-393 від 05.04.2021 вказане рішення суду виконується шляхом утримання аліментів із заробітної плати позивача (а.с. 16. 17, 18).
Встановлено, що з жовтня 2019 дочка сторін проживає з батьком.
Припиняючи аліментні зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покладені рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 01 вересня 2008 року у справі №2-3740/08, районний суд виходив з того, що згідно зі статтею 191 Сімейного кодексу України присуджені судом аліменти мають сплачуватись від дня пред'явлення позову, водночас на відносини припинення аліментних зобов'язань положення цієї норми не поширюються, а тому рішення суду в цій частині підлягає виконанню з дня набрання ним законної сили.
Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду з огляду на таке.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За ч. 3 ст.181, ст.183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом наведених правових норм аліменти присуджуються з метою утримання дитини на користь того з батьків, з ким проживає дитина, і який здійснює утримання цієї дитини.
Аналіз частини другої статті 181 СК України свідчить про те, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а відповідний обов'язок сплачувати аліменти на дитину той з батьків, хто проживає окремо від неї.
Таке тлумачення цієї норми міститься також в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Відповідно до ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Згідно із ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави звільнення від сплати.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.
Правовий аналіз зазначених положень закону свідчить про те, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину або діти проживають із батьком. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Матеріалами справи доведено, що не спростовано, а навпаки, підтверджено поясненнями ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, дитина сторін - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з жовтня 2019 року проживає з батьком та перебуває на його утриманні.
У зв'язку з чим вимога про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07 квітня 2021 року, до досягнення дитиною повноліття обґрунтовано задоволена районним судом та буде сприяти забезпеченню інтересів дитини.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачем не надано доказів про те, що він витрачає кошти на дитину, а також не доведено, що вона проживає з ним за однією адресою, колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний факт був встановлений в суді першої інстанції та підтверджений особисто донькою ОСОБА_3 в судовому засіданні. А тому вказане відповідачкою носить голослівний характер.
Не приймаються до уваги й доводи скаржниці про те, що має місце подвійне стягнення, а тому просить стягувати з неї аліменти на утримання доньки з дати набрання рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року законної сили, оскільки така вимога прямо суперечить ч. 1 ст. 191 СК України, з якої убачається, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Колегія суддів під час апеляційного розгляду справи враховує і ту обставину, що дитина сторін - донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 набула повноліття.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст.ст.12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до пункту 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для його скасування, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 жовтня 2022 року.
Суддя-доповідач:
Судді: