1[1]
Іменем України
04 жовтня 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року, у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
Ухвалою від 22 серпня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва задовольнив клопотання прокурора та продовжив обвинуваченому ОСОБА_5 , дію обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 20 жовтня 2022 року включно.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, виходив із того, що застосований відносно ОСОБА_5 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, вчинення якого йому інкримінується та яке призвело до тяжких наслідків - загибелі людини, що не виключає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду та вчинення ним інших злочинів, оскільки відповідні ризики є дійсними та триваючими.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що продовження дії запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою, з урахуванням тяжкості можливого покарання та особи обвинуваченого, є виправданим заходом та відповідає публічному інтересу.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 скасувати та відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник посилається на те, що прокурором не надано суду жодного доказу того, що заявлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання її підзахисного під вартою, як це передбачено вимогами кримінального процесуального закону. Більш того, як зазначає апелянт, прокурор не надав суду жодного документу, який би доводив існування обставин, які б свідчили про існування таких ризиків, як переховування ОСОБА_5 від суду, незаконний вплив на свідків чи спроба вчинення нового кримінального правопорушення.
Не надавши доказів переховування ОСОБА_5 від суду чи можливості вчинення нового злочину, всі твердження сторони обвинувачення про те, що останній переховуватиметься від суду, зводяться до припущення прокурора, що такі ризики існують, однак це не відповідає дійсності.
Захисник вважає, що прокурор, для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, повинен був довести існування зазначених ним ризиків та неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, однак цього зроблено не було.
Як вважає сторона захисту, посилання на тяжкість покарання, як на підставу для продовження тримання особи під вартою, без наявності інших обставин, є недопустимим.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги захисника обвинуваченого на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснено без участі сторін кримінального провадження, оскільки захисник та прокурор, будучи належним чином повідомленими про час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явилися та не повідомили суд про поважні причини своєї неявки.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши витребувані із суду першої інстанції документи, а саме копії ухвали про продовження строку тримання під вартою та клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, а також доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого, колегія суддів вважає, що вказана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для продовження запобіжного заходу, так само як і для його застосування, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції, незалежно від наявності клопотань, зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме до спливу продовженого строку, повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року про продовження про строку тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість продовження застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 ,може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
З огляду на це, посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , в апеляційній скарзі на те, що стороною обвинувачення, під час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, не було надано доказів на підтвердження існування заявлених прокурором ризиків, а саме доказів про те, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено даних, які б дозволили зробити висновок про те, що зазначена ухвала є незаконною або необґрунтованою.
Всупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з достатньою повнотою та об'єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в тому числі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема: вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність його соціальних зв'язків та враховуючи їх сукупність, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду задля уникнення покарання, що йому загрожує або продовжити злочинну діяльність.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 та 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року, відповідно до якої суд продовжив обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 20 жовтня 2022 року включно, - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи: 752/25545/21
Номер провадження: 11-кп/824/3425/2022
Категорія: ч. 1 ст. 115КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_7
Доповідач - суддя ОСОБА_1