17 жовтня 2022 року ЛуцькСправа № 140/5313/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Волинській області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення в дохід держави податкового боргу сумі 12 622,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відповідно до вимог статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом. Такий обов'язок відповідач не виконує, у зв'язку з чим за ним обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Податковий борг виник внаслідок несплати грошових зобов'язань донарахованих, згідно наступних податкових повідомлень-рішень:
- від 21.12.2019 №0055009/1-5033-0301 в сумі 1700,80 грн по терміну сплати 30.03.2020;
- від 21.12.2019 №0055009/2-5033-0301 в сумі 1464,81 грн по терміну сплати 30.03.2020;
- від 21.04.2020 №0013604-5033-0316 в сумі 4435,90 грн по терміну сплати 31.07.2020;
- від 05.04.2021 №0123809-2403-0316 в сумі 5020,55 грн по терміну сплати 16.07.2021.
Загальна сума боргу за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» становить 12 622,06 грн.
Позивач зазначив, що вжиті ним заходи, спрямовані на стягнення заборгованості, шляхом надіслання відповідачу податкової вимоги від 09.04.2020 №2985-50 не спричинили погашення податкового боргу.
З наведених підстав позивач просив стягнути з відповідача податковий борг у сумі 12 622,06 грн.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
02.09.2022 від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання заперечила проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Податкові повідомлення-рішення від 21.12.2019 №0055009/1-5033-0301, від 05.04.2021 №0123809-2403-0316, корінець податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 21.04.2020 №0013604-5033-0316, корінець податкової вимоги форми «Ф» від 09.04.2020 року №2985-50, які були надіслані ГУ ДПС у Волинській області ОСОБА_1 не отримувала, оскільки не зареєстрована та не проживаю фактично за зазначеною адресою. Відповідно до запису будинкової книги №124423 для прописки (реєстрації) громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 було знято з реєстрації місця проживання 10.11.2015. З листопада 2015 року відповідач фактично проживаю та зареєстрована у с. Льотниче, Володимир-Волинського району.
Згідно копій рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення наданих позивачем зазначено, що дані листи були повернені та відсутній адресат. Відповідно відповідач не отримувала податкові повідомлення-рішення та не знала про суму і терміни сплати податку.
У позовній заяві позивач вказує, що за ОСОБА_1 рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, а у податкових повідомленнях-рІшеннях від 21.12.2019 №005500971-5033-0301, від 05.04.2021, №0123809-2403-0316, корінець податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 21.04.2020, №0013604-5033-0316, корінець податкової вимоги форми «Ф» від 09.04.2020 року №2985-50, довідці про наявність заборгованості по платежах до бюджету та інших додатках наданих ГУ ДПС у Волинській області вказано про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості. Тобто податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості відсутній. ГУ ДПС у Волинській області не надали підтверджуючих документів про дану заборгованість.
Платник податків вправі не погоджуватися з донарахуванням податкових зобов'язань, штрафними (фінансовими) санкціями, що містяться у ППР. Законодавством передбачається можливість оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку або у суді - пункт 56.1 статті 56 Податкового кодексу України
05.09.2022 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому останній просив задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.
Спосіб взаємодії контролюючого органу з платником податків через листування визначено статтею 42 ПК України. Так, відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Відповідно до пункту 58.3. статті 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
З приводу надіслання контролюючим органом відповідачу податкових повідомленень-рішень та податкової вимоги за адресою: АДРЕСА_2 , то інші відомості про адресу проживання платника податків на час надсилання податкової вимоги та податкового повідомлення-рішення у контролюючого органу відсутні.
Відповідно до вимог п.42.3 ст.42 ПК України встановлено обов'язок платника податків повідомляти контролюючий орган про будь-які зміни податкової адреси. Водночас будь-яких відомостей про зміну місцезнаходження відповідачем до контролюючого органу не надавалося.
Так, згідно з пунктом 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Тобто платник податків у разі зміни податкової адреси зобов'язаний подати заяву про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (форма 5-ДР) для внесення змін щодо місця проживання. Докази того, що платник податків у встановленому порядку повідомив контролюючий орган про зміну місця проживання, відсутні.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги.
Таким чином, контролюючим органом було дотримано вимог чинного податкового законодавства щодо надіслання платнику податків вищевказаних документів, відтак останні вважаються врученими належним чином. Крім того, контролюючий орган не несе відповідальності за безпосереднє вручення документів платнику податків чи його представнику, вказана функція - прерогатива працівників відповідного відділення поштового зв'язку.
Крім того, звертаємо увагу на те, що в позовній заяві ГУ ДПС у Волинській області допущена описка в графі «з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості», де замість «об'єктів нежитлової нерухомості», необхідно вказати «об'єктів житлової нерухомості», оскільки сума податкового боргу нарахована згідно податкових повідомлень-рішень за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Зазначена описка не вливає на суть і зміст позовних вимог, оскільки борг стягується на підставі податкових повідомлень-рішень, в яких назва податку вказана правильно. Враховуючи це, ГУ ДПС у Волинській області надасть додаткові пояснення до суду щодо вказаної описки.
06.09.2022 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що в адміністративному позові (стор. 2 другий абзац зверху позовної заяви) ГУ ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 допущена описка, а саме вказано що за відповідачем рахується податковий борг «з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості», при цьому правильним є те що податковий борг рахується «з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості».
Зазначена описка не вливає на суть і зміст позовних вимог, оскільки борг стягується на підставі податкових повідомлень-рішень, в яких назва податку вказана правильно.
Таким чином у тексті позовної заяви правильним слід читати «В порушення вищезазначених норм за фізичною особою ОСОБА_1 рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.»
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Згідно з розрахунком податкового боргу, довідкою про наявність заборгованості по платежах до бюджету та витягом з АІС Податковий блок за відповідачем ОСОБА_1 станом на 20.07.2022 рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі 12 622,06 грн.
Податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі 12 622,06 грн виник внаслідок несплати грошових зобов'язань донарахованих, згідно наступних податкових повідомлень-рішень:
- від 21.12.2019 №0055009/1-5033-0301 в сумі 1700,80 грн по терміну сплати 30.03.2020;
- від 21.12.2019 №0055009/2-5033-0301 в сумі 1464,81 грн по терміну сплати 30.03.2020;
- від 21.04.2020 №0013604-5033-0316 в сумі 4435,90 грн по терміну сплати 31.07.2020;
- від 05.04.2021 №0123809-2403-0316 в сумі 5020,55 грн по терміну сплати 16.07.2021.
ГУ ДПС у Волинській області зазначені вище податкові повідомлення-рішення надсилалися у встановленому порядку за місцем проживання (податковою адресою) ОСОБА_1 , яка зазначена у Державному реєстрі фізичних осіб - АДРЕСА_2 .
Згідно з пунктами 58.2, 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
В судовому та адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення від 21.12.2019 №0055009/1-5033-0301; від 21.12.2019 №0055009/2-5033-0301; від 21.04.2020 №0013604-5033-0316; від 05.04.2021 №0123809-2403-0316 ОСОБА_1 не оскаржувала, а тому, грошові зобов'язання, визначені такими податковими повідомленнями-рішеннями, є узгодженими.
Про наявність за відповідачем податкового боргу в сумі 12 622,06 грн свідчить розрахунок сум податкового боргу, довідка про наявність боргу по платежах до бюджету та витяг з АІС Податковий блок.
Матеріали справи не містять відомостей про сплату відповідачем податкового боргу в сумі 12 622,06 грн.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до вимог статті 59 ПК України відповідачу була надіслана та вручена податкова вимога від 09.04.2020 №2985-50, однак залишилась без належного реагування.
Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України (надалі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки регламентований статтею 266 ПК України.
Так, згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно з підпунктом 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.
Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Як встановлено судом вище, Головним управлінням ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 ю нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: від 21.12.2019 №0055009/1-5033-0301 в сумі 1700,80 грн; від 21.12.2019 №0055009/2-5033-0301 в сумі 1464,81 грн; від 21.04.2020 №0013604-5033-0316 в сумі 4435,90 грн; від 05.04.2021 №0123809-2403-0316 в сумі 5020,55 грн.
Такі податкові зобов'язання відповідач самостійно не сплатила.
Натомість у відзиві на позов позивач зазначає про те, що не отримувала податкове повідомлення-рішення від 21.12.2019 №0055009/1-5033-0301, від 05.04.2021 №0123809-2403-0316, корінець податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 21.04.2020 №0013604-5033-0316, корінець податкової вимоги форми «Ф» від 09.04.2020 року №2985-50, оскільки з 10.11.2015 була знято з реєстрації місця проживання за адресою: буд. АДРЕСА_1 . З 04.02.2020 ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 . В підтвердження вказаної обставини надала витяг з паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
Водночас, суд встановив, що податкові повідомлення-рішення від 21.12.2019 №0055009/1-5033-0301; від 21.12.2019 №0055009/2-5033-0301; від 21.04.2020 №0013604-5033-0316; від 05.04.2021 №0123809-2403-0316 контролюючий орган направив на податкову адресу ОСОБА_1 , зазначену в Державному реєстрі платників податків-фізичних осіб ДПС України: вулиця Польова, 15, село Зимне, Волинська область. Така поштова кореспонденція повернулася позивачу без вручення адресату з відміткою установи зв'язку: адресат відсутній за вказаною адресою.
Даючи оцінку вказаним обставинам, суд звертає увагу на таке:
Так, порядок листування платників податків та контролюючих органів визначений статтею 42 ПК України.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з пунктом 42.3 статті 42 ПК України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Як визначено пунктом 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно з пунктом 63.5 статті 63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
При цьому, відповідно до положень пункту 70.7. статті 70.7 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання (підпункт 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України).
Суд звертає увагу на те, що усім громадянам України платникам податків на виконання вимог Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22.12.94 за №320/94-ВР (далі - Закон №320/94-ВР) присвоювалися (присвоєно) ідентифікаційні номера, а надалі реєстраційні номера облікової картки платника податків.
Згідно із абзацом 2 частини першої статті 5 Закону №320/94-ВР до Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які, поряд з іншими, проживають в Україні, мають об'єкти оподаткування, передбачені чинним законодавством, і зобов'язані сплачувати податки та інші обов'язкові платежі.
Реєстрація фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників (частина друга статті 5 Закону №320/94-ВР).
Абзацом 5 частини третя статті 5 Закону №320/94-ВР визначено, що під час реєстрації до облікової картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, серед іншого, вносяться дані про місце проживання.
Відповідно до частини шостої статті 5 Закону №320/94-ВР на підставі відомостей, поданих підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, іншими органами, Головна державна податкова інспекція України надає фізичній особі - платнику податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер і надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером.
Як було визначено приписами частини третьої статті 9 Закону №320/94-ВР фізичні особи - платники податків та інших обов'язкових платежів, зобов'язані:
- зареєструватися у Державному реєстрі з моменту виникнення об'єкта оподаткування чи сплати податків та інших обов'язкових платежів;
- подавати до державних податкових інспекцій по районах, районах у містах і містах без районного поділу відомості про зміну даних відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону протягом місяця з дня виникнення таких змін.
На реалізацію коментованого закону Державною податковою адміністрацією України прийнято наказ за №43 від 27.01.98 «Про затвердження Положення про картку фізичної особи - платника податків» (далі - Положення №43).
Пунктом 1.3 Положення №43 визначалося, що фізичній особі - платнику податків та інших обов'язкових платежів надається ідентифікаційний номер, який надсилається до органу державної податкової служби за місцем проживання фізичної особи.
Згідно із пунктом 2.1 Положення №43 для отримання Картки громадянин України пред'являє паспорт громадянина України або паспортний документ, що містить необхідні для реєстрації у Державному реєстрі реквізити, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, місце народження та місце проживання (країна, область, район, населений пункт).
Виготовлені Картки розсилаються до органів державної податкової служби за місцем проживання фізичних осіб або за місцем отримання доходів, чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування (підпункт 2.17.2. пункту 2.17 Положення №43).
До отримання документа, що посвідчує особу та підтверджує її громадянство, Картки неповнолітнім фізичним особам в силу вимог пункту 2.3 Положення №43 видавалися одному з батьків за наявності свідоцтва про народження дитини та паспорта громадянина України одного з батьків або його паспортного документа з унесеними до нього відомостями про місце проживання або тимчасового перебування.
Окрім вказаного, положеннями пунктів 8.1. і 8.2. було регламентовано, що інформація щодо реєстраційних даних про фізичну особу коригується у разі, якщо в установленому законодавством порядку змінилися дані, що містяться у Картці. У разі виникнення змін у реєстраційних даних, що містяться у Картці, фізична особа протягом місяця від дня виникнення таких змін зобов'язана повідомити про необхідність коригування реєстраційних даних про неї орган державної податкової служби за місцем свого постійного проживання.
В подальшому, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.11.2008 за №722 затверджено Порядок формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - Порядок №722).
Згідно з пунктом 6.3. Розділ II Порядку №722 працівник органу державної податкової служби у разі подання Облікової картки, поряд з іншим, зобов'язаний за даними відповідного рівня Державного реєстру, паспортного документа чи шляхом опитування фізичної особи - платника податків пересвідчитись у відсутності реєстрації фізичної особи - платника податків, установити, чи не змінювала фізична особа - платник податків прізвище, ім'я або по батькові, місце проживання, дату народження чи інші дані, які включаються до Облікової картки.
Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку №722 у разі виникнення змін та/або уточнень у реєстраційних даних фізична особа - платник податків протягом місяця від дня виникнення таких змін зобов'язана подати Повідомлення до органу державної податкової служби за місцем свого постійного проживання (у разі зміни місця проживання - до органу державної податкової служби за новим місцем проживання).
Надалі, аналогічні за містом норми щодо обов'язку платника податків у випадку наявності об'єктів оподаткування здійснити подання відповідних документів для реєстрації в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, а також в частині обов'язку у випадку виникнення змін у власних облікових даних, в тому числі при зміні місця проживання (податкової адреси), на подання до відповідного податкового органу відповідних даних, окрім Податкового кодексу України (з 01.01.2011) визначалися в таких нормативно правових актах:
- наказ Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 за №954 «Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та втрату чинності деяких наказів Державної податкової адміністрації України»;
- наказ Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 за №779 «Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків»;
- наказ Міністерства доходів і зборів України від 29.09.2017 за №822 «Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків».
На вказану в Державному реєстрі платників податків-фізичних осіб ДПС України адресу ОСОБА_1 позивач направив податкові повідомлення-рішення від 21.12.2019 №0055009/1-5033-0301; від 21.12.2019 №0055009/2-5033-0301; від 21.04.2020 №0013604-5033-0316; від 05.04.2021 №0123809-2403-0316 та податкову вимогу форми Ф за від 09.04.2020 №2985-50, однак такі податкові повідомлення-рішення та вимога повернулися на адресу позивача з відміткою установи зв'язку: адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про документ вважається врученим платнику податків вручення із зазначенням причини невручення.
З огляду на зміст вказаної норми, викладеної в пункту 42.5 статті 42 ПК України, податкові повідомлення-рішення від 21.12.2019 №0055009/1-5033-0301; від 21.12.2019 №0055009/2-5033-0301; від 21.04.2020 №0013604-5033-0316; від 05.04.2021 №0123809-2403-0316 та податкова вимога форми Ф від 09.04.2020 №2985-50 вважаються врученими відповідачу.
Верховний Суд в постанові від 04.06.2020, прийнятої за результатом розгляду справи №826/11455/15, дійшов висновку:
«Не виконання платником податків обов'язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв'язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми пункту 42.2 статті 42 ПК. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання».
Відповідач не надала суду жодного доказу того, що нею відповідно до вимог статті 70 ПК України подавалися контролюючому органу відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки, зокрема щодо зняття з 10.11.2015 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , а також реєстрації з 04.02.2020 нового місця проживання.
Також відповідач не подала доказів поважності причин неможливості надання таких доказів суду ні до відзиву на позов, ні в подальшому до дня ухвалення судом рішення в цій справі.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 79 КАС України встановлено: якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 79 КАС України).
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина перша статті 80 КАС України).
Від відповідача до суду не надходили клопотання про витребування доказів з підстав неможливості їх подання самостійно.
Таким чином, за відсутності доказів володіння контролюючим органом інформацією про зміну відповідачем податкової адреси, Головне управління ДПС у Волинській області правомірно направило податкові повідомлення-рішення від 21.12.2019 №0055009/1-5033-0301; від 21.12.2019 №0055009/2-5033-0301; від 21.04.2020 №0013604-5033-0316; від 05.04.2021 №0123809-2403-0316 та податкову вимогу форми Ф від 09.04.2020 №2985-50 за відомою адресою ОСОБА_1 , яка вказана в Державному реєстрі платників податків-фізичних осіб ДПС України: АДРЕСА_1 .
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.05.2021 у справі №0940/1971/18.
Таким чином, податковий борг виник в зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Підсумовуючи, вказана сума - 12 622,06 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об'єктів житлової нерухомості; є податковим боргом ОСОБА_1 , який самостійно не сплачений платником податків, та не є безнадійним боргом.
В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи 09.04.2020 Головним управлінням ДПС у Волинській області прийнято податкову вимогу форми Ф №2985-50 на суму 3165,61 грн, яку направлено на податкову адресу ОСОБА_1 , зазначену в Державному реєстрі платників податків-фізичних осіб ДПС України.
Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною.
Заборгованість відповідача підтверджується довідкою про борг за платежами станом на 20.07.2022, витягами з інтегрованих карток платника податків.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено самостійно податковий борг в розмірі 12 622,06 грн, то суд вважає підставним звернення контролюючого органу до суду із позовом про його стягнення у спосіб, визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, шляхом стягнення з позивача такої заборгованості в дохід відповідного місцевого бюджету за місцезнаходженням нерухомого майна.
Таким чином, адміністративний позов Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 12 622,06 грн є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також у зв'язку із відсутністю витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, за правилами статті 139 КАС України підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат немає.
Керуючись статтями 72-77, 139, 162, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 44106679) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави податковий борг у сумі 12 622 (дванадцять тисяч шістсот двадцять дві) гривні 06 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський