м. Вінниця
17 жовтня 2022 р. Справа № 120/4896/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області; Державної судової адміністрації України; Служби судової охорони про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області (далі - ТУ ССО у Вінницькій області, відповідач 1).
За змістом позовних вимог позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ТУ ССО у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 ,
- зобов'язати ТУ ССО у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2022 у період з 24.02.2022 і до закінчення дії воєнного стану.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є сержантом Служби судової охорони та проходить службу на посаді контролера ІІ категорії 2 відділення (м. Вінниця) (Вінницький міський суд) 1 взводу охорони (м. Вінниця) 1 підрозділу охорони (м. Вінниця) Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Враховуючи зазначене вище, як вказує представник позивача, ОСОБА_1 звернувся із рапортом до Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області щодо призначення додаткової виплати з 24.02.2022 та до кінця дії воєнного стану у розмірі 30000 грн. щомісячно. Однак, відповідач нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів № 168 від 28.02.2022 у період з 24.02.2022 не здійснив, що підтверджується довідкою про доходи позивача.
ОСОБА_1 вважає дії ТУ ССО у Вінницькій області щодо відмови у виплаті винагороди такими, що порушують його законні права та інтереси.
Ухвалою від 04.07.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.
22.07.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач 1 позовні вимоги заперечує та зазначає, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідних кошторисах Територіальних управлінь Служби судової охорони видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 не передбачались та не затверджувались, у зв'язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби не дозволяє здійснити таку виплату. Крім того, порядок умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, відсутній.
З метою вирішення питання щодо виділення додаткових асигнувань з резервного фонду Державного бюджету, Служба судової охорони зверталась до Прем'єр-міністра України, Міністерства фінансів України, секретаря Ради національної безпеки і оборони України, Головнокомандувача Збройних сил України, Голови Верховного суду, голів комітетів Верховної Ради України, Державної судової адміністрації України та Вищої ради правосуддя, проте до цього часу, зі слів відповідача, це питання не вирішене.
Крім того, представник відповідача посилається на приписи статті 119 Бюджетного кодексу України, якими визначено, що нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми або в порядку використання бюджетних коштів (включаючи порядок та умови надання субвенцій); бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).
Згідно з статтею 121 цього Кодексу, посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом. Порушення бюджетного законодавства, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законами України його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.
Враховуючи вищезазначене, ТУ ССО у Вінницькій області звертає увагу на те, що на теперішній час, відсутні правові підстави для видачі наказу про виплату та здійснення виплати додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, ОСОБА_1 , адже такі накази можуть видаватись та здійснюватися виплати виключно після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем 1, 22.07.2022 подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та клопотання про залучення у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державну судову адміністрацію України та Службу судової охорони.
Ухвалою від 02.08.2022 у задоволенні клопотання ТУ ССО у Вінницькій області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Окрім того, 02.08.2022 судом винесено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання ТУ ССО у Вінницькій області про залучення до участі у справі третіх осіб. Водночас, суд вирішив залучити Державну судову адміністрацію України (далі - ДСА України, відповідач 2) та Службу судової охорони (далі - ССО, відповідач 3) як других відповідачів. Цією ж ухвалою витребувано у Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони письмову інформацію щодо обсягу асигнувань, які надані Територіальному управлінню Служби судової охорони у Вінницькій області для виплати співробітникам Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у період з 24.02.2022.
08.09.2022 до суду надійшов відзив відповідача 2, у якому зазначено, що ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечений діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної ніколи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь. У свою чергу Служба судової охорони як розпорядник бюджетних коштів, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету, безпосередньо нараховує та виплачує грошове забезпечення співробітникам ССО у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 168 Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Представник відповідача 2 зазначає, що з метою вирішення питання виплати додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони ДСА України звернулась до Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та Прем'єр-міністра України щодо виділення додаткових асигнувань або додаткових коштів з резервного фонду державного бюджету. Так, за результатами розгляду звернення, Міністерством фінансів України запропоновано ДСА України, як головному розпоряднику коштів державного бюджету за бюджетною програмою за 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя", - використати всі внутрішні резерви для виплати додаткової винагороди співробітникам Служби, зокрема шляхом перерозподілу видатків між розпорядниками коштів нижчого рівня у системі ДСА України у межах загального обсягу бюджетних призначень.
Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2022 №245 "Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету" повністю скорочено видатки розвитку ДСА України в обсязі 541,6 мли грн., а згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 № 401 "Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету" для ДСА України на 2022 рік зменшено бюджетні призначення на 1574,1 млн. грн. за бюджетною програмою 0501020 "Забезпечення, здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя", в тому числі на оплату праці на 1418,5 млн. гривень.
Державна судова адміністрація звертає увагу також на те, що на сьогоднішній день, у неї відсутні будь-які внутрішні резерви для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам, відповідно до Постанови № 168, для виплати якої, згідно проведене розрахунків, необхідно 1144,5 млн. грн.
29.08.2022 до суду надійшов відзив Служби судової охорони, за змістом якого вказується, що згідно з п. 10 Порядку №384 грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. Тобто, для видання наказу про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, на переконання представника відповідача 3, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби або територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату.
Натомість, у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби судової охорони, в тому числі і Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області, видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, як зазначає представник відповідача 3, не передбачались та не затверджувались, у зв'язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби не дозволяє здійснити таку виплату.
Враховуючи вищезазначене, накази ТУ ССО у Вінницькій області про виплату співробітникам додаткової винагороди не видавались.
Окрім того, у відзиві вказується, що з метою вирішення питання щодо виділення додаткових асигнувань, Служба неодноразово зверталася до Прем'єр-міністра України, Міністерства фінансів України, секретаря Ради національної безпеки і оборони України, Голови Верховного суду, голів комітетів Верховної Ради України, Уповноваженого верховної Ради України з прав людини, Головнокомандувача Збройних сил України, Вищої ради правосуддя та Державної судової адміністрації України. Отже, керівництвом Служби судової охорони проводиться необхідна робота щодо отримання з резервного фонду держбюджету асигнувань, необхідних для реалізації Постанови № 168.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., представник ССО вказує, що позивач не довів належними доказами витрати на правничу допомогу, які, як він стверджує, було ним понесено, а тому дана вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Також, ССО посилається на порушення ОСОБА_1 місячного строку на звернення у суд з даним позовом, який передбачено приписами частини п'ятої статті 122 КАС України.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив, що відповідно до витягу з наказу ТУ ССО у Вінницькій області від 21.10.2019 №28 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу до Судової охорони на посаду контролера ІІ категорії другого взводу охорони підрозділу охорони (м. Вінниці) ТУ ССО у Вінницькій області з 24.10.2019.
Відповідно до довідки від 24.06.2022 №125, виданої відділом по роботі з персоналом ТУ ССО у Вінницькій області, позивач на даний час проходить службу на посаді контролера ІІ категорії 2 відділення (м. Вінниця) (Вінницький міський суд) 1 взводу охорони (м. Вінниця) 1 підрозділу охорони (м. Вінниця) Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію”, 28.02.2022, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктами 1 Постанови №168 (в редакції чинній станом на 28.02.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до довідки про доходи від 22.06.2022 (а.с. 30) ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у наступних розмірах: у лютому 2022 року - 13148,22 грн., у березні 2022 року - 13151,16 грн., у квітні 2022 року - 13277,70 грн., у травні 2022 року - 13409,19 грн.
Позивач зазначає, що ТУ ССО у Вінницькій області протиправно відмовлено у нарахуванні додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, у розмірі 30000 грн., тому останній звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Першочергово суд вважає за необхідне надати оцінку доводам Служби судової охорони щодо пропуску позивачем місячного строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, зокрема, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Спеціальним законодавством щодо виплати грошового забезпечення працівникам служби судової охорони не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України. З метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації в цих правовідносинах суд прийшов до висновку про необхідність застосування норм Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини з виплати грошового забезпечення працівників служби судової охорони.
З аналізу частини другої статті 233 КЗпП слідує, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, не обмежується будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України надав Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 15.10.2013 №8-рп/2013 і №9-рп/2013.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційного Суду України поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно зі статтею 1 Конвенції "Про захист заробітної плати" №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30.06.1961, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям "грошова винагорода", та "оплата праці" і "заробітна плата", які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними.
Рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків та врегульоване спеціальними законами: Законом України "Про оплату праці", Кодексом законів про працю України, а також іншими підзаконними нормативними актами.
Відтак, враховуючи зазначене суд доходить висновку, що в межах спірних правовідносин при обрахунку строку звернення до суду застосуванню підлягають положення частини другої статті 233 КЗпП України, тобто звернення позивача до суду із заявленими ним вимогами не обмежується будь-яким строком.
Визначаючись з приводу заявлених ОСОБА_1 позовних вимог по суті, суд враховує наступні приписи законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частин першої - третьої статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) визначено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.
Згідно із частиною сьомою статті 161 Закону №1402-VIII фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03.04.2019 № 289 установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом ДСА України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384), грошове забезпечення співробітникам Служби (далі співробітники) визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 384 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за стаж служби. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги (пункти 5-7 Порядку №384).
Пунктами 9-10 Порядку №384 передбачено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат.
Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Зміст вказаних норм дає підстави для висновків про те, що співробітники служби Судової охорони за рахунок коштів державного бюджету отримують грошове забезпечення у межах затверджених фондів оплати праці, яке складається із основних виплат, додаткових та одноразових виплат.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 14.03.2022 №2119-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженого Законом України №2500-IX від 15.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію”, 28.02.2022, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Пунктами 1, 3 Постанови № 168 (в редакції від 28.02.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022.
З аналізу вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що з 24.02.2022 у співробітників Служби судової охорони, у тому числі й у позивача, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно. А у тих співробітників, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, вказану додаткову винагороду могло бути збільшено до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У подальшому, до Постанови № 168 Кабінетом Міністрів України неодноразово вносились зміни.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217 в абзаці першому пункту 1 виключено слова "(крім військовослужбовців строкової служби)".
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 доповнено перелік осіб, які мають право на щомісячну додаткову винагороду за наявності певних умов, зокрема, доповнивнено абзац перший після слів “та поліцейським” словами “, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”,”.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 змінено умову отримання такої допомоги особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби. Так, в абзаці першому: слова “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка” замінено словами “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)”; після слова “щомісячно” доповнено словами “(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)”.
Востаннє зміни до абзацу першого пункту 1 Постанови №168 вносились зміни постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» від 07.07.2022 №793 (опублікована 19.07.2022).
Так, у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» вирішено замінити словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
При цьому, пунктом 2 Постанови № 793 від 07.07.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування (19.07.2022) та застосовується з 24.02.2022.
З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що у рішенні від 05.04.2001 №3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Отже, при визначенні розміру додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, має застосовуватися норма, яка була чинною у конкретному періоду, без врахування положень пункту 2 Постанови № 793 від 07.07.2022.
Відтак, Постановою №168 передбачено право позивача на отримання додаткової винагороди під час дії воєнного стану. При цьому, з огляду на вказані редакції Постанови № 168, у період з 24.02.2022 по 18.07.2022 додаткова винагороди, зокрема для співробітників Служби судової охорони, була визначена у фіксованому розмірі та становила 30000 гривень щомісячно.
Водночас, у період з 19.07.2022 (день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 793) по день прийняття судом рішення, додаткова винагорода для співробітників Служби судової охорони визначена у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а порядок і умови її виплати має визначатися керівником відповідного органу.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходить службу на посаді контролера ІІ категорії 2 відділення (м. Вінниця) (Вінницький міський суд) 1 взводу охорони (м. Вінниця) 1 підрозділу охорони (м. Вінниця) Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області, що підтверджується довідкою від 24.06.2022 №125, виданою відділом по роботі з персоналом ТУ ССО у Вінницькій області.
Грошове забезпечення позивачу нараховано без врахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, що не заперечується сторонами у справі.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що при невиплаті позивачу додаткової винагороди у період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000 грн. щомісячно, а у період з 19.07.2022 по день прийняття судом рішення у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження позивачем служби в розрахунку на місяць, ТУ ССО у Вінницькій області діяло не у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Разом із цим, суд критично відноситься до тверджень відповідача 1, що у кошторисі Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області на 2022 рік видатки на виплату додаткової винагороди, яка передбачена Постановою №168, не затверджувались, оскільки, відповідно до статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у них виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
При цьому, обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходить службу, жодним чином не впливає на право особи отримати належний розмір грошового забезпечення.
Вказане свідчить, що нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення, відповідач діяв з порушенням вимог статті 43 Конституції України, що призвело до порушення прав позивача та недоотримання належного розміру грошового забезпечення з 24.02.2022.
Окрім того, судом враховано, що Службою судової охорони вживались заходи щодо збільшення видатків бюджету для забезпечення реалізації вимог Постанови № 168, проте, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування додаткової винагороди, що є предметом спору у цій справі, оскільки держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, посилаючись на не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань.
Визначаючись з приводу обраного позивачем способу захисту прав шляхом визнання протиправними дій ТУ ССО у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 , суд зазначає, що дії є активною формою поведінки суб'єкта владних повноважень, які виражаються у прийнятті рішень або інших активних формах здійснення наданих повноважень, у зв'язку із чим в подальшому виникає публічно-правовий спір. У свою чергу, бездіяльність є формою пасивної поведінки.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що ТУ ССО у Вінницькій області відмовило ОСОБА_1 у нарахуванні додаткової винагороди, а також враховуючи приписи абзацу 3 пункту 1 Постанови №168, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності ТУ ССО у Вінницькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ТУ ССО у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2022 у період з 24.02.2022 по закінчення дії воєнного стану, слід зазначити, що право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (стаття 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Тобто захисту підлягає апріорі уже порушене право, а не ті права та інтереси щодо яких наразі не відомо чи матиме місце їх порушення у майбутньому чи ні. У зв'язку з чим, рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, зокрема, із зобов'язанням особи вчиняти певні дії на майбутнє, та не може ґрунтуватися на припущеннях, домислах, і фактичних обставинах котрі на момент його ухвалення, хронологічно ще не відбулися, проте ймовірно можуть мати місце у майбутньому, оскільки таке рішення не буде ґрунтуватися на приписах чинного законодавства та буде суперечити законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
В даному випадку, вимога про зобов'язання здійснити виплату додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по закінчення дії воєнного стану є передчасною.
Отже, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ТУ ССО у Вінницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 17.10.2022 - у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню частково.
З приводу стягнення судових витрат на користь позивача, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат пов'язаних зі сплатою судового збору у розмір 992,40 грн.
Більш того, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження того, що ОСОБА_1 при зверненні до суду з адміністративним позовом було сплачено судовий збір.
З приводу клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., слід вказати, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).
Суд зазначає, що стороною позивача не надано суду жодних доказів, які б підтверджували понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, їх розмір та обсяг, відтак, суд не вбачає підстав для стягнення таких витрат з ТУ ССО у Вінницькій області.
Керуючись ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168.
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 17.10.2022 - у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач 1: Територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області (вул. Р. Скалецького, 17, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 43145235).
Відповідач 2: Державна судова адміністрація України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
Відповідач 3: Служба судової охорони (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 42902258).
Рішення в повному обсязі сформовано: 17.10.2022.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна