Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" жовтня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1336/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лот", м.Харків
про стягнення 34 731,24 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал Холдинг Трейд", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лот", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу за договором поставки №01/30/21 від 18.01.2021, що складає 34731,24 грн., 482,43 грн. три проценти річних, 4889,66 грн. інфляційних нарахувань, 5043,17 грн. пені та 3473,12 грн. штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по вказаному договору щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 23.08.2022 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.08.2022, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 23.08.2022 направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/1336/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
18.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛОТ" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №01/30/21, відповідно до розділу І якого, Постачальник зобов'язується протягом строку дії Договору, в порядку і на умовах,встановлених цим Договором, продати та передати у власність Покупця металопродукцію (надалі по тексту - “Товар”), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору. Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура Товару, що поставляється за цим Договором, визначається в рахунках-фактурах та/або Специфікаціях та видаткових накладних Постачальника, які с невід'ємними частинами цього Договору. Якість Товару повинна відповідати стандартам якості, що підтверджується відповідними сертифікатом якості або гарантійними зобов'язаннями виробника. За шкоду, завдану внаслідок дефекту Товару, відповідає її виробник згідно з сертифікатом якості. В рамках дії цього Договору Постачальник може надавати Покупцю додаткові послуги з перевезення Товару, порізки Товару тощо, про що зазначається в рахунку-фактурі/Специфікації Постачальника або в інших додатках до цього Договору. Всі поставки Товару, здійснені в період дії цього Договору за рахунками, специфікаціями, видатковими накладними, або іншими документами, що не містять посилання на договір, вважаються здійсненими за цим Договором. Підтвердженням факту узгодження Сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни Товару с прийняття Покупцем Товару за видатковою накладною, виданою Постачальником, на кожну партію Товару, яка після її підписання Сторонами має юридичну силу Специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського Кодексу України, і є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п.п. 2.1-2.3 договору, поставка Товару здійснюється партіями на умовах EXW на складі Постачальника, за адресою: 61035, м. Харків, вул. Каштанова, буд. №29, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати “Інкотермс” в редакції 2010 року, з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, якщо інші умови поставки не вказані в рахунку-фактурі/Специфікації Постачальника або в інших додатках до цього Договору. Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної на відповідну партію Товару. Право власності на Товар, а також усі пов'язані з ним ризики переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі Товару Постачальником Покупцю.
Згідно з п. 3.1. Договору, Постачальник зобов'язується передати Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти в пункті поставки Товару (п. 2.1. Договору), погоджений для поставки Товар протягом 3 робочих днів з дати виставлення рахунку-фактури на погоджену Сторонами поставку партії Товару, якщо інше не зазначено у Специфікації. Якщо Покупець порушив встановлені цим пунктом строки, Постачальник має право виставити рахунок за зберігання Товару.
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що Покупець сплачує вартість поставленої партії Товару протягом 14 календарних днів з дати поставки відповідної партії Товару, якщо інше не зазначено у рахунку-фактурі/Специфікації.
Відповідно до п.п. 5.1-5.3 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України. За порушення строків оплати Товару, встановлених в п. 4.3. цього Договору та додатках до нього Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення. Крім сплати пені Покупець, за умови прострочення строків оплати більше ніж на 10 (десять) календарних днів, сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого Товару, якщо інше не зазначено у Специфікації.
У розділі 8 Договору сторони узгодили, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення оригіналом печаток Сторін (дата, вказана у верхньому правому куті першої сторінки Договору) і діє по “ 31” грудня 2021 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором. Якщо за двадцять календарних днів до закінчення строку дії даного Договору будь-яка із Сторін письмово не попередить іншу Сторону про припинення дії Договору або між Сторонами не буде укладено новий договір, даний Договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах, але не більше 2-х разів поспіль. Зміна і дострокове розірвання цього Договору можливі тільки за взаємною згодою Сторін, про що Сторони складають Додаткову угоду, крім випадків, передбачених у цьому Договорі.
03.02.2022 Позивачем було здійснено поставку товару Відповідачу на суму 34731,24 грн., що підтверджується видатковою накладною № ХАХК-001107 від 03.02.2022; рахунком № ХАХК-001413 від 02.02.2022; довіреністю №11 від 10.01.2022 на отримання товарно-матеріальних цінностей; товарно-транспортною накладною №223 від 03.02.2022.
Проте, відповідачем жодних платежів здійснено не було.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Тобто, законодавець покладає на постачальника обов'язок здійснити поставку товару, а споживач зобов'язаний його прийняти і оплатити.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 34731,24 грн.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 5043,17 грн. пені та 3473,12 грн. штрафу.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, та встановлено, що їх розмір обчислено позивачем арифметично вірно, відповідно заявлена вимога підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 482,43 грн. та 4889,66 грн. збитків від інфляції, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Судом враховано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог як обґрунтованих, не спростованих відповідачем та підтверджених матеріалами справи.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “ЛОТ” (код ЄДРПОУ 35247575, місцезнаходження: 61017, м. Харків, вул. Дрінова, буд.17) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал Холдінг Трейд” (код ЄДРПОУ 37412768, місцезнаходження: 03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, буд. № 4) суму основного боргу за Договором поставки №01/30/21 від 18.01.2021 у розмірі 34731,24 грн., 482,43 грн. три проценти річних; 4889,66 грн. інфляційних нарахувань, 5 043,17 грн. пені; З473,12 грн. штрафу та 2481,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Метал Холдінг Трейд” (код ЄДРПОУ 37412768, місцезнаходження: 03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, буд. № 4).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “ЛОТ” (код ЄДРПОУ 35247575, місцезнаходження: 61017, м. Харків, вул. Дрінова, буд.17).
Рішення підписано 18 жовтня 2022 року.
Суддя О.В. Погорелова