вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"05" жовтня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/150/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.
розглянувши позовну заяву приватного акціонерного товариства “Ветропак Гостомельський Склозавод”, м. Ірпінь Київської області
до товариства з обмеженою відповідальністю “КОТНАР ХІЛЛ”, с. Мужієво Берегівського району
про стягнення суми 3.023.783,79 грн. заборгованості
За участю представників:
від позивача - Сівовна Юрій Вікторович, адвокат, ордер серії АА №1235781 від 13 вересня 2022 року - в режимі відеоконференції
від відповідача - не з'явився
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 3.023.783,79 грн. заборгованості, у тому числі 2.438.927,98 грн. основного боргу по оплаті вартості отриманої продукції за Договором поставки №4 від 02.04.2018, суму 126.370,04 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, суму 252.740,05грн. пені за несвоєчасний розрахунок, суму 51.337,55 грн. три відсотки річних, суму 154.408,17 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи №907/150/22 прийнято здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі № 907/150/22 прийнято проводити у межах розумного строку.
Ухвалою суду від 06.07.2022 р. вирішено призначити підготовче засідання на 27 липня 2022 року.
Призначене засідання суду не відбулося у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території Закарпатської області.
Ухвалою суду від 27.07.2022 р. призначено підготовче засідання на 09.08.2022 р.
Ухвалою суду від 09.08.2022 р. відкладено підготовче засідання на 14.09.2022 р.
Ухвалою суду від 14.09.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05 жовтня 2022 року.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Пояснив, що на виконання укладеного з відповідачем договору поставлено товар відповідачу. Відповідачем не виконано своїх зобов'язань у повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача утворився борг в сумі 2.438.927,98 грн., що і стало приводом для звернення до суду.
Крім того через порушення відповідачем своїх зобов'язань просить суд стягнути суму 126.370,04 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, суму 252.740,05 грн. пені за несвоєчасний розрахунок, суму 51.337,55 грн. три відсотки річних, суму 154.408,17 грн. інфляційних втрат.
Відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового засідання не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 05.10.2022 р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
13 січня 2020 року, між ПрАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" (далі- Постачальник, Позивач), та ТОВ "КОТНАР ХІЛЛ" (далі - Покупець, Відповідач), було укладено Договір поставки №13/01/2020 (далі - Договір).
За умовами п.1.1 якого Постачальник зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність Покупця скляні пляшки (далі - Товар) згідно креслення, яке є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах цього Договору. Загальна сума Договору становить орієнтовно 40 000 000 (сорок мільйонів гривень) в тому числі ПДВ.
Пунктом 1.2 Договору зокрема, передбачено, що кількість, асортимент, вартість кожного окремого асортименту, загальна вартість Товару з урахуванням податку на додану вартість, та періоди поставки визначаються в узгоджених Сторонами річних специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору.
Відвантаження та доставка Товару здійснюється автотранспортом за рахунок Покупця на умовах РСА - Гостомель, (Київська область, смт. Гостомель, пл.Рекунова, 2) відповідно до Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, якщо інше не зазначено в даному Договорі (п. 2.1 Договору).
Згідно з п. 2.2 Договору обов'язок Постачальника передати Товар Покупцеві вважається виконаним у момент завантаження у транспортній засіб Покупця або перевізника Покупця Товару на складі Постачальника (дата поставки) та надання перевізнику Покупця або Покупцю документів, передбачених п. 2.4. Договору.
Постачальник одночасно з Товаром передає Покупцеві наступні документи: товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, посвідчення про якість, рахунок-фактуру. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати приймання Товару на складі Постачальника, якщо Сторони не змінять порядок відвантаження відповідно до Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року (п.п. 2.4, 2.6 Договору).
Остаточний прийом Товару за кількістю та якістю здійснюється Покуппцем за адресою місця розвантаження, яке вказується у товарно-транспортних накладних, а також письмових заявках Покупця відносно кожного окремого факту поставки. У разі виявлення при прийнятті Товару нестачі чи невідповідності Товару вимогам цього Договору, виклик уповноваженого представника Постачальника є обов'язковим (п.п. 3.3, 3.4 Договору).
Оплата Товару здійснюється в національній грошовій валюті України гривні, протягом 45 (сорок п'ять) календарних днів з дати отримання кожної окремої партії Товару Покупцем у відповідності до п.2.2. Договору, шляхом перерахування коштів за відвантажений Товар на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 5.1 Договору).
Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок Постачальника. Загальна вартість Договору визначається із сум вартостей Товару, вказаних у відповідних специфікаціях, підписаних Сторонами протягом строку дії даного Договору та за якими здійснюється поставка Товару за цим Договором (п.п. 5.8, 5.9 Договору).
На виконання договору поставки, ПрАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" поставило згідно видаткових накладних №7600099222 від 27.01.2021 р. на суму 217 494,24 грн., №7600099259 від 28.01.2021 р. на суму 217 494,23 грн., №7600100472 від 10.03.2021 р. на суму 255 306,48 грн., №7600100562 від 12.03.2021 р. на суму 260 924,94 грн., №7600100570 від 12.03.2021 р. на суму 217 494,24 грн., №7600100711 від 18.03.2021 р. на суму 211 154,18 грн., №7600104104 від 06.06.2021 р. на суму 251 186,66 грн., №7600104150 від 07.06.2021 р. на суму 271 406,63 грн., №7600104929 від 26.06.2021 р. на суму 277 507,21 грн., №7600106321 від 27.07.2021 р. на суму 275 173,25 грн., а ТОВ “КОТНАР ХІЛЛ”, отримало товар на підставі ТТН № 0080975499 від 27.01.2021 року; № 0080975500 від 28.01.2021 року; № 0080990813 від 10.03.2021 року; № 0080992399 від 12.03.2021 року; № 008099447 від 12.03.2021 року; № 0080994324 від 18.03.2021 року; № 0081045036 від 06.06.2021 року; № 0081045426 від 07.06.2021 року; № 0081053249 від 26.06.2021 року; № 0081066718 від 27.07.2021 року;
Згідно акту звірки розрахунків, який підписаний та скріплений печатками сторін станом на 12.10.2021 р. у відповідача наявна заборгованість в розмірі 2 538 927,98 грн.
За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи Відповідач не виконав зобов'язання згідно умов Договору, а саме не здійснив повну оплату по договору за поставлений товар. Внаслідок часткової оплати у Відповідача виникла та рахується заборгованість за поставлений по договору товар в сумі 2 438 927,98 грн., що і стало причиною звернення до суду.
За прострочення виконання Покупцем зобов'язань з оплати Товару, останній сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару, за кожний день прострочення платежу (п.7.3 Договору).
Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. У відповідності до ч.3 ст.692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (п.7.8 Договору).
Згідно з додатковою угодою №1 від 31.12.2020 р. до договору поставки №13/01/2020 від 13.01.2020 р. пункт 11.1 Договору викладено в іншій редакції. Так сторонами погоджено, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань. Сторони підтверджують, що на момент укладення цієї Додаткової угоди, посадові особи володіють правом підпису цього Договору (додаткової угоди), жодним чином не обмежені та позбавлені права підпису таких договорів, виходячи із сум цього Договору.».
Зважаючи на прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем з урахуванням передбачених законом норм та положень договору нараховано також суму 126 370,04 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, суму 252 740,05 грн. пені за несвоєчасний розрахунок, суму 51 337,55 грн. три відсотки річних, та суму 154 408,17 грн. інфляційних втрат вимоги про стягнення яких позивач просить задовольнити у повному обсязі.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір поставки виноматеріалу Договір поставки №13/01/2020 від 13.01.2020 року, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Спір у даній справі виник у зв'язку з неповним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем на підставі видаткових накладних №7600099222 від 27.01.2021 р. на суму 217 494,24 грн., №7600099259 від 28.01.2021 р. на суму 217 494,23 грн., №7600100472 від 10.03.2021 р. на суму 255 306,48 грн., №7600100562 від 12.03.2021 р. на суму 260 924,94 грн., №7600100570 від 12.03.2021 р. на суму 217 494,24 грн., №7600100711 від 18.03.2021 р. на суму 211 154,18 грн., №7600104104 від 06.06.2021 р. на суму 251 186,66 грн., №7600104150 від 07.06.2021 р. на суму 271 406,63 грн., №7600104929 від 26.06.2021 р. на суму 277 507,21 грн., №7600106321 від 27.07.2021 р. на суму 275 173,25 грн. товар.
Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.
Сторони передбачили, що відвантаження та доставка Товару здійснюється автотранспортом за рахунок Покупця на умовах РСА - Гостомель, (Київська область, смт. Гостомель, пл. Рекунова, 2) відповідно до Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, якщо інше не зазначено в даному Договорі (п. 2.1 Договору).
Згідно з п. 2.2 Договору обов'язок Постачальника передати Товар Покупцеві вважається виконаним у момент завантаження у транспортній засіб Покупця або перевізника Покупця Товару на складі Постачальника (дата поставки) та надання перевізнику Покупця або Покупцю документів, передбачених п. 2.4. Договору.
Постачальник одночасно з Товаром передає Покупцеві наступні документи: товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, посвідчення про якість, рахунок-фактуру. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати приймання Товару на складі Постачальника, якщо Сторони не змінять порядок відвантаження відповідно до Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року (п.п. 2.4, 2.6 Договору).
Остаточний прийом Товару за кількістю та якістю здійснюється Покуппцем за адресою місця розвантаження, яке вказується у товарно-транспортних накладних, а також письмових заявках Покупця відносно кожного окремого факту поставки. У разі виявлення при прийнятті Товару нестачі чи невідповідності Товару вимогам цього Договору, виклик уповноваженого представника Постачальника є обов'язковим (п.п. 3.3, 3.4 Договору).
Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно - розпорядчого документа на майно. Таким чином, факт прийняття товару підтверджується товарно-транспортними накладними.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару підтверджується видатковими накладними та товаро транспортними накладними, що містяться в матеріалах справи. Видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін, без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умови оплати товару сторонами погоджено у пункті 5.1 Договору згідно з яким оплата Товару здійснюється в національній грошовій валюті України гривні, протягом 45 (сорок п'ять) календарних днів з дати отримання кожної окремої партії Товару Покупцем у відповідності до п.2.2. Договору, шляхом перерахування коштів за відвантажений Товар на розрахунковий рахунок Постачальника.
Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок Постачальника. Загальна вартість Договору визначається із сум вартостей Товару, вказаних у відповідних специфікаціях, підписаних Сторонами протягом строку дії даного Договору та за якими здійснюється поставка Товару за цим Договором (п.п. 5.8, 5.9 Договору).
Згідно з додатковою угодою №1 від 31.12.2020 р. до договору поставки №13/01/2020 від 13.01.2020 р. Договір набирає чинності з моменту підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань.
Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Однак, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині повної оплати за поставлений позивачем товар, у товариства з обмеженою відповідальністю “КОТНАР ХІЛЛ” виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2 438 927,98 грн.
Станом на день розгляду даної справи у відповідача рахується заборгованість у вищезазначеному розмірі. Вказана сума боргу є непогашена, відповідачем у встановленому законом порядку не спростована та не заперечена.
З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості у Відповідача та ним не надано суду жодних доказів у спростування цієї заборгованості перед Позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Позивача в частині стягнення вартості неоплаченого товару в сумі 2 438 927,98 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки. Порушення відповідачем свого зобов'язання в частині проведення повної оплати за поставлений товар, надає позивачеві право на нарахування відповідачеві відсотків річних та штрафних санкцій, передбачених законодавством.
Зважаючи на прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем з урахуванням передбачених законом норм та положень договору нараховано також суму 126 370,04 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, суму 252 740,05 грн. пені за несвоєчасний розрахунок, суму 51 337,55 грн. три відсотки річних, та суму 154 408,17 грн. інфляційних втрат вимоги про стягнення яких позивач просить задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, нарахованих на прострочену заборгованість, в межах визначеного позивачем періоду, судом встановлено, що такий розраховано вірно, відтак зазначена вимога підлягає задоволенню.
Під час перевірки розрахунку інфляційних втрат судом установлено, що про прострочення виконання покупцем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару в деяких періодах становило менше місяця.
Суд звертає увагу позивача на те, що якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Відповідні роз'яснення щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Враховуючи наведене, суд здійснивши власний розрахунок заявленої до стягнення суми втрат від інфляції, прийшов до висновку про часткове задоволення цієї позовної вимоги в розмірі 148 384,47 грн.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За прострочення виконання Покупцем зобов'язань з оплати Товару, останній сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару, за кожний день прострочення платежу (п.7.3 Договору).
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, суд здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням строку позовної давності у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України прийшов до висновку про задоволення цієї позовної вимоги частково в сумі 195 054,84 грн. З огляду на вищенаведене, решта вимог позивача в частині стягнення неустойки задоволенню не підлягає.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 126 370,04 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами судом враховується наступне.
Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
У відповідності до ч.3 ст.692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (п.7.8 Договору).
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд встановив, що сума процентів за користування чужими грошовими коштами становить 126 370,04 грн, отже відповідна вимога підлягає задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства “Ветропак Гостомельський Склозавод”, м. Ірпінь Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю “КОТНАР ХІЛЛ”, с. Мужієво Берегівського району про стягнення суми 3.023.783,79 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 2 960 074,88 грн.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак на відповідача покладається судовий збір в сумі 44 401,12 грн.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 180, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КОТНАР ХІЛЛ” (01014, місто Київ, вул. Звіринецька, будинок 63, код ЄДРПОУ 43148896) на користь Приватного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод» (08290, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, площа Рекунова, будинок 2, код ЄДРПОУ 00333888) суму 2 960 074,88 грн. (два мільйони дев'ятсот шістдесят тисяч сімдесят чотири гривні 88 коп.), в.т.ч. 2.438.927,98 грн. основного боргу по оплаті вартості поставленого товару, 51 337,55 грн. три відсотки річних, 148 384,47 грн. втрат від інфляції, 195 054,84 грн. пені, 126 370,04 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, а також суму 44 401,12 грн. (сорок чотири тисячі чотириста одну гривню 12 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
3. В решті заявлених позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 18.10.2022.
Суддя О.Ф. Ремецькі