вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.10.2022м. ДніпроСправа № 904/2438/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт Плюс" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором поставки продовольчих товарів № 2 від 01.03.2021 у розмірі 548 704 грн. 80 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт Плюс" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки продовольчих товарів № 2 від 01.03.2021 у розмірі 548 704 грн. 80 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки продовольчих товарів № 2 від 01.03.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 548 704 грн. 80 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 230 грн. 57 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. 00 коп.
Крім того, позовна заява містила клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49055, м. Дніпро, вулиця Янгеля академіка, будинок 7 (а.с.86), на яку і була направлена ухвала суду від 18.08.2022.
Так, за участю позивача, ухвала суду від 18.08.2022 була надіслана відповідачу на адресу його офіційного місцезнаходження: 49055, м. Дніпро, вулиця Янгеля академіка, будинок 7, яка вказана у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку.
Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 18.08.2022 отримав 29.09.2022, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4930020577110 (№ 4900097431103), отже завчасно.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 18.08.2021, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи дату отримання ухвали суду відповідачем на свою офіційну поштову адресу - 25.09.2022, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 11.10.2022 включно.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий тиждень господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у м. Дніпрі (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 17.10.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що строк розгляду даної справи закінчується 17.10.2022, отже у даному випадку судому було надано відповідачу максимально можливий строк для висловлення його правової позиції та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення пені та штрафу у заявлених до стягнення сумах.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 01.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дакорт Плюс" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки продовольчих товарів № 2 (далі - договір, а.с.7-10), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник поставляє, а покупець купує продовольчі товари (далі - товар), на умовах договору. Найменування, асортимент, номенклатура, кількість зазначається в специфікації. Специфікація є невід'ємною частиною договору.
У пунктах 11.1., 11.2. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками. Договір дійсний до 28.02.2022. В тому випадку, коли зобов'язання по договору будуть не виконані сторонами чи однією із сторін, то строк дії договору продовжується до повного виконання зобов'язань по договору.
Договір було укладено з Протоколом розбіжностей від 01.03.2021 (а.с.11-12).
В подальшому між сторонами була укладена Додаткова угода від 13.01.2022 до договору поставки продовольчих товарів № 2 від 01.03.2021, відповідно до положень якої, сторони домовилися викласти пункт 11.2. договору у наступній редакції: "Договір дійсний до 28.02.2023. В тому випадку, коли зобов'язання по договору будуть не виконані сторонами чи однією із сторін, то строк дії договору продовжується до повного виконання зобов'язань по даному договору" (а.с.19).
Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 1.2. договору товар передається партіями протягом строку дії договору. Загальний об'єм товару (з урахуванням кількості і асортименту товару) вказана в накладних на товар, які являються невід'ємною частиною договору.
У пункті 3.4. договору вказано, що загальна ціна договору дорівнює загальній ціні всіх накладних на товар, які підписуються сторонами до договору.
Як було зазначено вище, 01.03.2021 сторонами був підписаний Протокол узгодження розбіжностей до договору поставки продовольчих товарів № 2 від 01.03.2021, за умовами якого сторони погодили викласти, зокрема, пункт 3.1. договору у наступній редакції:
- ціна товару встановлюється в національній валюті України з урахуванням податку на додану вартість та зазначається в накладній на кожну партію товару. Постачальник гарантує, що товар поставляється покупцю на узгоджених сторонами комерційних умовах - за дистрибуційними цінами.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Відповідно до умов пункту 4.1. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту його отримання покупцем.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 23.03.2021 по 04.02.2022 на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 993 365 грн. 44 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:
- видатковою накладною № 548 від 23.03.2021 на суму 134 285 грн. 28 коп. (а.с. 20);
- видатковою накладною № 841 від 26.04.2021 на суму 93 173 грн. 52 коп. (а.с. 23);
- видатковою накладною № 1158 від 28.05.2021 на суму 131 624 грн. 16 коп. (а.с. 26);
- видатковою накладною № 1388 від 24.06.2021 на суму 98 391 грн. 72 коп. (а.с. 29);
- видатковою накладною № 1590 від 20.07.2021 на суму 68 407 грн. 80 коп. (а.с. 32);
- видатковою накладною № 1602 від 21.07.2021 на суму 169 255 грн. 56 коп. (а.с. 35);
- видатковою накладною № 1966 від 27.08.2021 на суму 126 660 грн. 20 коп. (а.с. 38);
- видатковою накладною № 2244 від 22.09.2021 на суму 91 996 грн. 20 коп. (а.с. 41);
- видатковою накладною № 2531 від 21.10.2021 на суму 118 818 грн. 00 коп. (а.с. 45);
- видатковою накладною № 2844 від 15.11.2021 на суму 38 232 грн. 00 коп. (а.с. 48);
- видатковою накладною № 2846 від 15.11.2021 на суму 81 056 грн. 40 коп. (а.с. 49);
- видатковою накладною № 2799 від 15.11.2021 на суму 7 354 грн. 80 коп. (а.с. 52);
- видатковою накладною № 3090 від 13.12.2021 на суму 310 864 грн. 80 коп. (а.с. 53);
- видатковою накладною № 3164 від 21.12.2021 на суму 197 884 грн. 80 коп. (а.с. 56);
- видатковою накладною № 20 від 10.01.2022 на суму 96 645 грн. 60 коп. (а.с. 59);
- видатковою накладною № 89 від 21.01.2022 на суму 81 485 грн. 40 коп. (а.с. 62);
- видатковою накладною № 216 від 04.02.2022 на суму 143 809 грн. 20 коп. (а.с. 63).
Вказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками, як постачальника (позивача) так і покупця (відповідача) без будь-яких заперечень та зауважень.
Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору, у повній мірі відповідає товару, що був переданий відповідачу у період з 23.03.2021 по 04.02.2022 згідно з відповідними видатковими накладними, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Товар, зазначений у вище вказаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Накладні підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень та скріплені печатками обох підприємств.
Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за вказаними вище видатковими накладними відповідачем також не заявлено.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Згідно з умовами пункту 3.2. договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки продовольчих товарів № 2 від 01.03.2021, а.с. 11), розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі в гривнях по закінченню 60-ти календарних днів з дати отримання покупцем товару (партії товару) від постачальника.
Отже, поставлений у період з 23.03.2021 по 04.02.2022 товар підлягав оплаті у порядку та строки, передбачені пунктом 3.2. договору.
Як вбачається з матеріалів справи, вказані зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару були відповідачем порушені, товар було оплачено лише частково - на суму 1 444 660 грн. 64 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, а саме:
- банківською випискою від 27.05.2021 на суму 134 285 грн. 28 коп. (а.с. 64);
- банківською випискою від 03.06.2021 на суму 129 224 грн. 88 коп. (а.с. 65);
- банківською випискою від 29.07.2021 на суму 87 114 грн. 00 коп. (а.с. 66);
- банківською випискою від 02.09.2021 на суму 78 765 грн. 50 коп. (а.с. 67);
- банківською випискою від 09.09.2021 на суму 2 622 грн. 58 коп. (а.с. 68);
- банківською випискою від 23.09.2021 на суму 76 373 грн. 80 коп. (а.с. 69);
- банківською випискою від 23.09.2021 на суму 185 000 грн. 00 коп. (а.с. 69);
- банківською випискою від 30.09.2021 на суму 21 118 грн. 80 коп. (а.с. 70);
- банківською випискою від 28.10.2021 на суму 99 217грн. 40 коп. (а.с. 71);
- банківською випискою від 25.11.2021 на суму 3 870 грн. 00 коп. (а.с. 72);
- банківською випискою від 02.12.2021 на суму 99 622 грн. 22 коп. (а.с. 73);
- банківською випискою від 28.12.2021 на суму 107 375 грн. 98 коп. (а.с. 74);
- банківською випискою від 20.01.2022 на суму 124 146 грн. 00 коп. (а.с. 75);
- банківською випискою від 17.02.2022 на суму 295 924 грн. 20 коп. (а.с. 76).
Отже, поставлений позивачем у період з 23.03.2021 по 04.02.2022 товар на загальну суму 1 993 365 грн. 44 коп. не був оплачений у повному обсязі та у визначені договором строки, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 548 704 грн. 80 коп. Вказане і є причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем у період з 23.03.2021 по 04.02.2022 товару на залишкову суму 548 704 грн. 80 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 548 704 грн. 80 коп.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 8 230 грн. 57 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт Плюс" про стягнення заборгованості за договором поставки продовольчих товарів № 2 від 01.03.2021 у розмірі 548 704 грн. 80 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт Плюс" (49055, м.Дніпро, вулиця Янгеля академіка, будинок 7; ідентифікаційний код 39135074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" (03142, м. Київ, проспект Палладіна, будинок 44, корпус 8; ідентифікаційний код 36263797) - 548 704 грн. 80 коп. - основного боргу та 8 230 грн. 57 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 17.10.2022.
Суддя Ю.В. Фещенко