вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" вересня 2022 р. Справа№ 910/11531/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Разіної Т.І.
Михальської Ю.Б.
за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.
представники:
від позивача: Гуцул В.О. (довіреність № 053/282/07-06/37, посвідчення адвоката № 000245 від 27.04.2018)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 (повний текст складено та підписано 29.12.2021)
у справі № 910/11531/21 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК"
про визнання нікчемними додаткових угод та стягнення 100 141,60 грн,
Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" про визнання нікчемними додаткових угод: № 2-а від 27.08.2018, № 3 від 20.09.2018, № 4 від 08.10.2018 до договору № 6-78 від 27.06.2018 та стягнення безпідставно набутих відповідачем коштів у загальному розмірі 100 141,60 грн.
В обґрунтування позову позивач посилався на порушення відповідачем законодавства в сфері публічних закупівель при укладенні та виконанні зобов'язань за спірними додатковими угодами до договору, що призвело до нераціонального та неефективного використання позивачем бюджетних коштів.
За таких обставин, позивач стверджував, що відповідно до ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі " та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, вказані вище додаткові угоди є нікчемними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Таким чином, на думку позивача, відповідач безпідставно отримав від позивача грошові кошти на підставі вищезгаданих нікчемних додаткових угод.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог.
Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову, оскільки при укладенні додаткових угод № 2-а від 27.08.2018, № 3 від 20.09.2018 та № 4 від 08.10.2018 до договору № 6-78 від 27.06.2018 відповідачем не порушено приписів п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі № 910/11531/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, а також висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що спірні додаткові угоди до договору № 6-78 від 27.06.2018, укладені з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, яке на думку позивача, призвело до збільшення ціни за одиницю (літр) поставленого відповідачем товару (пального), та як наслідок нераціонального та неефективного використання позивачем бюджетних коштів.
При цьому, позивач посилається на аудиторський звіт, за результатами позапланового аудиту діяльності позивача щодо оцінки та ефективності фінансово - господарської діяльності, в якому встановлено та документально зафіксовано безпідставне збільшення ціни на товар за договором № 6-78 від 27.06.2018.
З огляду на вищенаведене, позивач стверджує, що загальна сума безпідставно сплачених ним коштів за нікчемними спірними додатковими угодами складає 100 141,60 грн.
Узагальнений виклад позиції відповідача
Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 у справі № 910/11531/21 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/11531/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Разіна Т.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі № 910/11531/21 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Михальської Ю.Б; розгляд апеляційної скарги призначено на 28.09.2022.
В судове засідання, яке відбулося 28.09.2022, з'явився представник позивача, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить долучений до матеріалів справи електронний лист про направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 на зазначену в матеріалах справи офіційну електронну адресу відповідача.
Також слід вказати, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому відповідач по справі не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.
Враховуючи, що явка представника відповідача у судове засідання судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
27.06.2018 між Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (покупець, позивач), що є замовником торгів, згідно оголошення № UA-2018-04-23-001732-а на офіційному порталі уповноваженого органу, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" (продавець, відповідач), який є переможцем процедури закупівлі, відповідно до рішення про визначення переможця від 22.05.2018 на офіційному сайті уповноваженого органу, було укладено договір про закупівлю палива № 6-78 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується поставляти покупцю товар, зазначений в специфікації п. 1.2 договору, а покупець приймати і оплатити такий товар.
За правилами п. 1.2 договору, найменування (номенклатура, асортимент) товару, кількість та ціна товару вказані в специфікації:
1) бензин А-92 25000 літрів, ціна за 1 літр грн з ПДВ - 26,82 грн; загальна вартість з ПДВ - 670 500,00 грн;
2) бензин А-95 25000 літрів, ціна за 1 літр грн з ПДВ - 27,78 грн; загальна вартість з ПДВ - 694 500,00 грн;
3) дизельне паливо 100000 літрів; ціна за 1 літр грн з ПДВ - 24,24 грн; загальна вартість з ПДВ - 2 424 000,00 грн.
Загальна вартість складає 3 789 000,00 грн.
Згідно п. 3.2 договору, ціна на товар встановлюється відповідно до проведених відкритих торгів.
В силу вимог до п. 3.4 договору, при зміні ціни на товар в сторону збільшення (не більш як на 10 %), продавець зобов'язаний завчасно в письмовій формі інформувати про це покупця. У якості обґрунтування зміни ціни товару, продавець підтверджує рівень цін що встановились на ринку нафтопродуктів в м. Києві шляхом надання відповідної довідки Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" або іншого уповноваженого на надання такої інформації органу. Інформація щодо рівня цін на ринку повинна містити умови договору (опт чи роздріб, умови оплати, відстань доставки).
Відповідно до п.п 2 п. 11.2. договору, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, зокрема, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
Додатковою угодою від 06.08.2018 № 1 сторони дійшли згоди щодо зміни джерел фінансування.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом № 3061-08/18 від 22.08.2018 звернувся до позивача із пропозицією про збільшення ціни на товар мотивуючи зростанням ціни. На підтвердження зростання цін на ринку відповідачем було надано довідку Державного підприємства "Держзовнішінформ" № 231/558 від 22.08.2018.
В подальшому, додатковою угодою від 27.08.2018 № 2-а сторони дійшли згоди збільшити ціну за одиницю товару не більше на ніж 10 %, не збільшуючи при цьому суму договору та не погіршуючи його якість.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди №2-а від 27.08.2018 сторони зменшили обсяг закупівлі товару, та встановили наступну ціну, у невикористаній частині договору, а саме:
1) бензин А-92 9618 літрів, ціна за 1 літр грн з ПДВ - 26,82 грн; загальна вартість з ПДВ - 257 954,76 грн;
2) бензин А-95 18895 літрів, ціна за 1 літр грн з ПДВ - 27,78 грн; загальна вартість з ПДВ - 524 903,10 грн;
3) дизельне паливо 68952,3024 літрів; ціна за 1 літр грн з ПДВ - 25,40 грн; загальна вартість з ПДВ - 1 751 388,48 грн.
При цьому, загальна вартість складає 2 534 246,34 грн.
Додатковою угодою від 31.08.2018 № 2 сторони дійшли згоди щодо зміни джерел фінансування.
В подальшому, відповідач звернувся листом № 3837-09/18 від 14.09.2018 до позивача із пропозицією про збільшення ціни на товар мотивуючи це стрімким зростанням цін на ринку нафтопродуктів. На підтвердження зростання цін на ринку відповідачем було надано довідку Державного підприємства "Держзовнішінформ" № 231/663 від 13.09.2018.
Додатковою угодою від 20.09.2018 № 3 сторони дійшли згоди збільшити ціну за одиницю товару не більше на ніж 10 %, не збільшуючи при цьому суму договору та не погіршуючи його якість.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди №3 від 20.09.2018 сторони зменшили обсяг закупівлі товару, та встановили наступну ціну, у невикористаній частині Договору, а саме:
1) бензин А-92 8879,682 літрів, ціна за 1 літр грн з ПДВ - 29,05 грн; загальна вартість з ПДВ - 257 954,76 грн;
2) бензин А-95 13 806,016 літрів, ціна за 1 літр грн з ПДВ - 29,77 грн; загальна вартість з ПДВ - 411 005,10 грн;
3) дизельне паливо 43 422306 літрів; ціна за 1 літр грн з ПДВ - 27,35 грн; загальна вартість з ПДВ - 1 187 600,08 грн.
Загальна суму складає 1 856 559,94 грн.
При цьому, загальна сума договору залишається без змін та становить 3 789 000,00 грн.
Листом № 3997-10/18 від 05.10.2018 відповідач звернувся до позивача із пропозицією про збільшення ціни на товар мотивуючи це стрімким зростанням цін на ринку нафтопродуктів. На підтвердження зростання цін на ринку відповідачем було надано довідку Державного підприємства "Держзовнішінформ" № 231/746 від 04.10.2018.
Додатковою угодою від 08.10.2018 № 4 сторони дійшли згоди збільшити ціну за одиницю товару не більше на ніж 10 %, не збільшуючи при цьому суму договору та не погіршуючи його якість.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 4 від 08.10.2018 сторони зменшили обсяг закупівлі товару, та встановили наступну ціну, у невикористаній частині договору, а саме:
1) бензин А-92 8879,682 літрів, ціна за 1 літр грн з ПДВ - 29,05 грн; загальна вартість з ПДВ - 257 954,76 грн;
2) бензин А-95 13 806,016 літрів, ціна за 1 літр грн з ПДВ - 29,77 грн; загальна вартість з ПДВ - 411 005,10 грн;
3) дизельне паливо 37 662,9016 літрів; ціна за 1 літр грн з ПДВ - 30,08 грн; загальна вартість з ПДВ - 1 132 900,08 грн.
Загальна суму складає 1 801 589,94 грн.
При цьому, загальна сума договору залишається без змін та становить 3 789 000,00 грн.
Додатковими угодами від 20.11.2018 № 5 та від 22.12.2018 № 6 сторони дійшли згоди щодо зміни джерел фінансування.
На виконання умов договору № 6-78 від 27.06.2018 та спірних додаткових угод № 2-а від 27.08.2018, № 3 від 20.09.2018 та № 4 від 08.10.2018 до договору № 6-78 від 27.06.2018 товар у повному обсязі був поставлений відповідачем позивачу.
В свою чергу, вказаний вище товар був оплачений позивачем на користь відповідача у повному обсязі. Про вказані обставини свідчать наявні у справі видаткові накладні, рахунки - фактури та платіжні доручення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що за результатами проведеного аудиту, Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) складено звіт № 070-5-13/20 від 30.06.2020, в якому вказано, що підняття ціни являється неправомірним, так як зростання на ринку яке підтверджене довідками Державного підприємства "Держзовнішінформ" менше, ніж було піднято замовником та постачальником.
Разом з цим, у аудиторському звіті зроблено висновок, що наведені у додатку Б додаткові угоди було укладено з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку з чим такі додаткові угоди можуть вважатися нікчемними, що свідчить про незаконні витрати.
На виконання рекомендацій Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту, за результатом позапланового аудиту діяльності позивач, листом № 053/282/01-14/2225 від 07.09.2020 звернувся до відповідача з проханням надати обґрунтовані пояснення з порушеного в аудиторському звіті питання щодо безпідставного збільшення ціни, або повернути позивачу надмірно сплачені кошти.
В подальшому, як стверджував позивач у позовній заяві, не отримавши відповіді від відповідача на вказаний лист, з метою досудового врегулювання, позивач направив відповідачу претензію № 053/282/01-11/3105 від 03.12.2020. Вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до місцевого господарського суду.
Отже, предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів, та визнання додаткових угод нікчемними в силу положень Закону України "Про публічні закупівлі".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Згідно абзацу 1 частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, вказані правові висновки висвітлені у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).
Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.
Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.
У якості правової підстави позову позивачем у цій справі зазначено порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі".
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Зі змісту договору № 6-78 від 27.06.2018, а саме п. 1.2. сторони погодили те, що умови змісту цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни а одиницю товару) переможця процедури закупівлі.
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, серед іншого, зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника та зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
Отже, сторонами було погоджено збільшення вартості товару з приміткою, що не може перевищувати 10 % за одиницю, та не може виходити за межі ціни договору.
Приписами абзацу 1 частини 1 ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої ст. 36 цього Закону.
Положеннями п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку - зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як було вище зазначено, 27.06.2018 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 6-78 на закупівлю товару.
Згідно до п. 3.4 договору, при зміні ціни на товар в сторону збільшення (не більш як на 10 %), продавець зобов'язаний завчасно в письмовій формі інформувати про це покупця. У якості обґрунтування зміни ціни товару продавець підтверджує рівень цін що встановились на ринку нафтопродуктів в м. Києві шляхом надання відповідної довідки Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" або іншого уповноваженого на надання такої інформації органу. Інформація щодо рівня цін на ринку повинна містити умови договору (опт чи роздріб, умови оплати, відстань доставки).
Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до положень п. 3.4. договору, відповідач звертався до позивача з листами щодо збільшення ціни товару: № 3061-08/18 від 22.08.2018 разом з довідкою Державного підприємства "Держзовнішінформ" № 231/558 від 22.08.2018; № 3837-09/18 від 14.09.2018 разом з довідкою Державного підприємства "Держзовнішінформ" № 231/663 від 13.09.2018; № 3997-10/18 від 05.10.2018 разом з довідкою Державного підприємства "Держзовнішінформ" № 231/746 від 04.10.2018.
За наслідками розгляду листів відповідача (як продавця, за основним договором № 6-78 від 27.06.2018), між позивачем та відповідачем було укладено спірні додаткові угоди № 2-а від 27.08.2018, № 3 від 20.09.2018 та № 4 від 08.10.2018 до договору № 6-78 від 27.06.2018.
Судова колегія констатує, що відповідно до спірних додаткових угод, збільшення вартості товару не перевищувало встановленого основним договором та ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" 10 %, що також не спростовано позивачем в судовому засіданні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як вбачається зі змісту вказаних спірних додаткових угод, сторонами погоджено збільшення ціни товару за договором, без збільшення ціни договору, та без перевищення встановленої основним договором 10 % збільшення вартості товару.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
З огляду на, що вимоги позивача про визнання таких додаткових угод нікчемними правомірно визнанні місцевим господарським судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 100 141,60 грн, у вигляді безпідставно отриманих, задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, так як спірні додаткові угоди укладені без перевищення встановленої основним договором 10 % збільшення вартості товару.
Інші доводи позивача в частині позовних вимог про стягнення безпідставно набутих відповідачем коштів у розмірі 100 141,60 грн, не знайшли свого підтвердження при їх апеляційному розгляді, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі № 910/11531/21 - без змін.
Матеріали справи № 910/11531/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 18.10.2022.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді Т.І. Разіна
Ю.Б. Михальська