печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7264/22-к
16 лютого 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4., при секретарі ОСОБА_5., розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_6. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна,-
10.02.2022 року у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4. надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 30.11.2021 року у провадженні №757/60100/21-к.
В засідання представник особи в інтересах, якої подано клопотання - адвокат ОСОБА_6. не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд клопотання за його відсутністю, на задоволенні клопотання наполягає, у зв'язку з чим його неявка відповідно до вимог ст. 174 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду провадження повідомлявся належним чином в установленому законом порядку, у зв'язку з чим його неявка в судове засіданні відповідно до вимог ст. 174 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, приходить до наступного висновку.
Так, Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Києві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021100010000811 від 08.09.2021, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2021 року у провадженні № 757/60100/21-к накладено арешт на майно, а саме на: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_1 ; транспортний засіб MERCEDES-BENZ GLS 350, номерний знак НОМЕР_1 , 2021 року випуску, VIN НОМЕР_2 , який відповідно до реєстраційної карти ТЗ належить на праві власності ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно зі ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Згідно ч. 1 ст. 318 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (відповідно до рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льоннрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Так, як вбачається з матеріалів клопотання та з ухвали слідчого судді від 30.11.2021 року, у кримінальному провадженні № 62021100010000811 від 08.09.2021 року накладено арешт на майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та транспортний засіб MERCEDES-BENZ GLS 350, номерний знак НОМЕР_1 , 2021 року випуску, VIN НОМЕР_2 , накладено як на власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, в слідчого судді відсутні дані, що особа на майно, якої накладено арешт - ОСОБА_1 є підозрюваною у даному кримінальному провадженні, обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не є особою, щодо якої здійснюється провадження та щодо якої може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна.
Тобто, із зазначеного, убачається, що слідчому судді при вирішенні клопотання про накладення арешту на майно не було надано доказів та не доведено наявність процесуального статусу ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 62021100010000811 від 08.09.2021 року.
Так, 11.03.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладено договір купівлі - продажу вказаної квартири та в червні 2021 року ОСОБА_1 придбано автомобіль марки: MERCEDES-BENZ, модель: GLS 350, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 .
Разом з тим, як вбачається з матеріалів клопотання ОСОБА_1 мала в розпорядженні готівкові кошти для придбання вказаного майна, зокрема відповідно до Договору позики від 03 березня 2020 року та письмових пояснень ОСОБА_3 , зокрема вказані твердження стороною обвинувачення спростовано не було.
Слід вказати, що згідно припису п. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Вказаний факт, що майно перебуває у власності добросовісного набувача не було спростовано стороною обвинувачення, та свідчить, що вказана особи добросовісно набула право власності на вказане майно, тобто є добросовісними набувачами.
Зокрема, стороною обвинувачення не надано даних, якими ініційовано витребування майна у його набувачів, як того передбачає ст. 215 ЦК України.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (відповідно до рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льоннрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Як вбачається з матеріалів наданих слідчому судді, що 30.11.2021 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва накладено арешт на вказане майно, разом з тим за вказаний проміжок часу, що становить більше двох місяців, органом досудового розслідування не надано слідчому судді достатніх та належних даних для висновку про наявність підстав, які б виправдали тривале тримання належного майна під арештом.
Також, під час розгляду вказаного клопотання про скасування арешту майна, органом досудового розслідування не надано суду доказів на підтвердження того, що арештоване майно набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, є предметом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.
Більш того, сторона обвинувачення в судове засідання не з'явилася та необхідності накладення арешту на вказане майно не довела та доводи сторони захисту не спростувала.
Тобто нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 та близько двох місяців перебуває під арештом, порушує і обмежує право власності останньої на належне їй майно.
За таких обставин вбачається, що на даний час в арешті вказаного майна у справі № 757/60100/21-к відпала потреба й виходячи з даних що були здобуті під час досудового розслідування кримінального провадження, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_6. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна, підлягає задоволенню.
Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 174, 309 КК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_6. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року по справі № 757/60100/21-к, а саме:
- Квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_1 ;
- Транспортний засіб MERCEDES-BENZ GLS 350, номерний знак НОМЕР_1 , 2021 року випуску, VIN НОМЕР_2 , який відповідно до реєстраційної карти ТЗ належить на праві власності ОСОБА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_4