Справа №576/1421/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/380/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Грабіж
10 жовтня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2021 року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Глухова Сумської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз:
- 03.06.2015 року Глухівським міськрайонним судом Сумської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309, ч.2 ст.309, ч.1 ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 13.09.2018 року після відбуття строку покарання
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.3 ст.185 КК України,-
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2021 року відносно ОСОБА_8 , в якій просив змінити оскаржуваний вирок, відправивши його справу на дослідування, примінивши, якщо є можливим поліграфічну експертизу з його участю та участю потерпілого Школьного та всіх свідків які проходять по справі; просив змінити запобіжний захід щодо нього на більш мякий, давши можливість довести свою непричетність до тих діянь, в яких його звинувачують.
Даним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 185 КК України та частиною другою статті 186 КК України і призначено йому покарання:
-за частиною другою статті 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
-за частиною другою статті 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;
На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено раніше обраний тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з 10 березня 2021 року, тобто з моменту затримання, зарахувавши у строк покарання час його попереднього ув'язнення з 10.03.2021 по 06.05.2021, та з 08.06.2021 до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 980 (дев'ятсот вісімдесят) гривень 70 копійок.
Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений вказував, що з вироком категорично не згоден, оскільки вважав, що вказане судове рішення було винесено з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства України, таким чином, що суттєво порушує його права та свободи людини, громадянина України та засудженого.
Зазначав, що в судовому засіданні було не достатньо досліджені покази свідків та потерпілого, а саме покази, які не є правдивими, суперечать дійсності і не співпадають між собою.
Вважав, що учасники засідання: потерпілий та свідки порушили присягу, надавали свідчення, яких не було, просив вислухати його і розглянути докази порушень, які він надасть.
Вказував, що наданим йому безоплатним захисником були вчинені дії, які також порушують його права, захисник ОСОБА_9 не додав до матеріалів справи документи хвороби ОСОБА_8 туберкульоз, яким він захворів і проходив лікування в місцях позбавлення волі, захисник разом з прокурором вирішили, що це не є правдою, але є документи з історією хвороби і він проходив лікування в колонії № 17 Харківської області в 2018 році.
Зазначав, що судом не було вислухано його щодо свідка ОСОБА_10 , який дав покази, які не є дісними, свідок має свої мотиви і інтереси в наданні даних свідчень, про що апелянт має докази і просив надати їх в судовому засіданні.
Вказував, що потерпілий неодноразово порушив присягу і надав свідчення в судовому засіданні, які на думку апелянта є абсурдними.
Зазначав, що суд проігнорував всі його спроби вказати на всі порушення і при допиті потерпілого Школьного і свідків, до них застосовувалися вказівні питання, що зафіксовано на відео зйомці.
Вважав, що всі покази свідка: мешканки кімнати АДРЕСА_2 , а саме те, що вона спала, є неправдивими і були створені слідчими.
Вказував, що при обранні запобіжного заходу, знаходячись в ЦРЛ м.Глухова, працівниками поліції та лікарем було незаконно помішено його в ІТТ, не перевіряючи стан його здоров'я.
Інші учасники кримінального провадження вирок суду в апеляційному порядку не оскаржували.
Як вбачається з матеріалів справи 15 червня 2020 року близько 12 години 00 хвилини ОСОБА_8 перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , діючи повторно, з прямим умислом та корисливим мотивом таємно викрав майно належне його вітчиму ОСОБА_11 , а саме:
- телевізор «Bravis LED - 32E300» вартістю 4300 грн.;
- роутер TP-Link TL-WR720N, вартістю 283 грн..
Після чого викрадене майно спустив на вулицю через вікно та в подальшому покинув місце вчинення злочину, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_11 майнової шкоди на загальну суму 4583 гривні.
Також ОСОБА_8 , 15.07.2020 приблизно о 20 год. 00 хв. перебуваючи в квартирі АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_12 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт з ОСОБА_13 , який також перебував в даній квартирі. В ході даного конфлікту ОСОБА_8 діючи повторно та маючи злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно та з корисливих мотивів, шляхом ривку забрав з рук ОСОБА_13 його мобільний телефон марки «HUAWEI» Y6, вартістю 1963 грн. 00 коп. з карткою пам'яті «TRANSCEND» 16 GB, вартістю 96 грн. 00 коп., після чого викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_13 матеріальної шкоди на загальну суму 2059 гр. 00 коп.
Заслухавши доповідь головуючого-судді, обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого у повному обсязі та просили задовольнити її, прокурора ОСОБА_6 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скаги обвинувачений свою вину не визнавав та просив відправити його справу на дослідування.
Так, згідно зі ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів перевіривши оскаржуваний вирок вважає, що суд першої інстанції під час судового розгляду в повній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального Закону та Конвенції.
При цьому, колегія суддів детально перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого не вбачає підстав для її задоволення.
Як вбачається з матеріалів провадження та змісту оскаржуваного вироку, суд першої інстанції детально дослідив всі докази, які надавалися стороною обвинувачення та надав таким доказам належну оцінку.
Так, в ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 185 КК України визнав частково не погодившись із кваліфікацією вчиненого, а за частиною другою статті 186 КК України не визнав. Показав, що 15 червня 2020 року повернувся з м. Сум де проживав до м. Глухів та пішов до квартири АДРЕСА_3 співвласником якої він є. Прийшовши до квартири, виявив, що його батьків не було вдома, а оскільки ключів у нього при собі не було, поставивши драбину через вікно потрапив до квартири. Перебуваючи у вказаній квартирі, скориставшись тим, що нікого не має вдома, вирішив викрасти телевізор та вайфай роутер, які відніс до ломбарду, за що отримав близько 2000 грн. Пояснив, що не мав на меті проникнення до квартири з метою викрадення майна, він є співвласником вказаної квартири, де проживав, там знаходяться його речі, а лише хотів потрапити до власної квартири.
З приводу відкритого викрадення мобільного телефону у ОСОБА_13 пояснив, що дійсно в липні 2020 року він разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вживали спиртне в квартирі АДРЕСА_4 де у нього зі ОСОБА_15 виник конфлікт в ході якого він дійсно наносив йому тілесні ушкодження. Мобільний телефон у останнього не забирав, а ОСОБА_16 сам його забув в квартирі коли пішов додому. Вказаний телефон він вирішив здати в ломбард, а в подальшому викупити його та повернути Школьному.
Допитаний судом першої інстанції, потерпілий ОСОБА_13 пояснив, що 15 липня 2020 року він вживав спиртне разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в квартирі АДРЕСА_5 . В ході розпивання спиртного в нього виник конфлікт з обвинуваченим, який почав його безпідставно бити, роздягнувши до трусів. Коли він сидів на підлозі, обвинувачений почав вимагати у нього телефон, який він тримав у руках, а коли відмовився віддавати телефон, то ОСОБА_19 вихватив його з рук та забрав собі. Боячись подальшого побиття він покинув квартиру, а через декілька днів мати викупила вказаний телефон у ломбарді і він звернувся до поліції. Претензій до обвинуваченого він не має.
Свідок ОСОБА_20 суду першої інстанції пояснив, що дійсно в липні 2020 року він разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_15 вживали спиртне, в ході розпивання спиртного він був свідком того, як ОСОБА_19 бив ОСОБА_16 , а в подальшому вирвав з його рук телефон, забравши його собі, який на прохання ОСОБА_19 він здав в ломбард.
Свідок ОСОБА_21 суду першої інстанції пояснила, що здійснює догляд за сусідкою, що проживає в квартирі АДРЕСА_5 де часто вживають алкоголь сторонні люди. Так в липні 2020 року вона зайшла до квартири та помітила трьох хлопців, серед яких був обвинувачений, які вживали алкоголь, а її сусідка спала на ліжку. Було зрозуміло, що там виник конфлікт, а тому вона останніх попередила, що викличе поліцію та вийшла з квартири, більше по суті нічого додати не змогла.
Крім пояснень обвинуваченого, потерпілого та свідків, суд дослідив і ряд інших, долучених до матеріалів справи, письмових доказів, зокрема :
-протокол огляду місця події від 20.07.2020, а саме квартири АДРЕСА_4 , в ході якого була вилучена спинка стільця та який проведений в порушення вимог ч. 2 ст. 237 КПК України без обов'язкового фіксування за допомогою звуко - та відеозаписувальних технічних засобів, що є недопустимим доказом та не має доказового значення (а.с. 150-154 т.1);
-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.07.2020 потерпілого ОСОБА_13 про його побиття ОСОБА_8 та забирання його мобільного телефону (а.с. 155 т1.);
- висновок судово-товарознавчої експертизи від 06.08.2020 № 19/119/11/1-1800е про ринкову вартість мобільного телефону марки «HUAWEI» Y6 та картки пам'яті «TRANSCEND» 16 GB (а.с. 162-168 т.1);
-лист повного товариства ломбарду «УМКВ і Компанія» від 27.08.2020 про те, що мобільний телефон марки «HUAWEI» Y6 був зданий 16.07.2020 до ломбарду ОСОБА_20 та в подальшому викуплений (а.с.170-171 т.1);
-протокол огляду місця події від 22.07.2020 в ході якого ОСОБА_20 надав працівникам поліції мобільний телефон марки «HUAWEI» Y6 (а.с. 172-175 т.1);
-протокол проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_13 в ході якого останній відтворив обставини його побиття ОСОБА_8 та показав яким чином останній забрав у нього мобільний телефон, що співпадає з наданими показами в судовому засіданні (а.с. 186-191т.1);
-протокол проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_20 від 24.07.2020 в ході якого останній розповів і показав, як ОСОБА_8 побив, а потім забрав мобільний телефон у ОСОБА_13 , що в цілому співпадає із показами наданими в суді (а.с. 192-198т.1);
-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.06.2020 від потерпілого ОСОБА_11 про крадіжку його сином ОСОБА_8 телевізора та роутера (а.с. 205 т.1);
-протокол огляду місця події, а саме квартири по АДРЕСА_1 , який проведений в порушення вимог ч. 2 ст. 237 КПК України без обов'язкового фіксування за допомогою звуко - та відеозаписувальних технічних засобів, що слугує для визнання його недопустимим доказом та по суті не має доказового значення для справи (а.с. 206- 212 т.1);
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.07.2020 в ході якого свідок ОСОБА_22 під фотом №4 (обвинувачений ОСОБА_8 ) впізнав особу, яка попросила його здати до ломбарду викрадений у ОСОБА_11 телевізор (а.с. 213-216т.1);
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.07.2020 в ході якого свідок ОСОБА_23 за фотознімком № 2 (обвинувачений ОСОБА_8 ) впізнав особу яка попросила його разом з ОСОБА_22 здати до ломбарду викрадений у ОСОБА_11 телевізор (а.с. 217-220 т.1);
-протокол огляду місця події від 06.07.2020, а саме квартири по АДРЕСА_1 , в ході якого ОСОБА_11 був виданий телевізор марки «Bravis LED - 32E300», який був викрадений ОСОБА_8 . Вказаний огляд проведений в порушення вимог ч. 2 ст. 237 КПК України без обов'язкового фіксування за допомогою звуко - та відеозаписувальних технічних засобів, що слугує для визнання його недопустимим доказом (а.с. 221-223 т.1);
-висновок експерта від 03.07.2020 № 19/119/11/1-1633е про ринкову вартість телевізора «Bravis LED - 32E300» (а.с. 230-234 т.1);
-лист повного товариства ломбарду «УМКВ і Компанія» від 01.07.2020 про те, що телевізор «Bravis LED - 32E300» був зданий 14.06.2020 до ломбарду ОСОБА_22 (а.с.235-236 т.1);
-протокол огляду місця події від 07.07.2020 в ході якого було вилучено металеву драбину за допомогою якою обвинувачений потрапив до квартири по АДРЕСА_1 (а.с. 239-242 т.2);
-протокол проведення слідчого експерименту від 07.07.2020 з підозрюваним ОСОБА_8 в ході якого останній на місці показав та розповів обставини потрапляння до своєї квартири та в подальшому викрадення телевізора та роутера, з відеозаписом вказаної слідчої дії (а.с.246-250 т.1);
-відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.05.2021 згідно якого квартира АДРЕСА_3 в ? частці належить ОСОБА_8 (а.с. 1 -3 т.2).
Таким чином, аналізуючи надані стороною обвинувачення докази з точки зору їх належності, допустимості та достатності, а саме протоколи слідчих експериментів з потерпілим ОСОБА_13 , свідком ОСОБА_20 та підозрюваним ОСОБА_8 висновки експертів про вартість викрадених речей, листи ломбарду «УМКВ і Компанія» та покази потерпілого і свідка ОСОБА_20 , а також показання самого підозрюваного ОСОБА_8 суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення передбачене частиною другою статті 186 КК України і його дії кваліфікував, як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.
Водночас суд першої інстанції не погодився із кваліфікацією вчиненого підсудним кримінального правопорушення саме за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно з кваліфікуючою ознакою проникнення в житло. Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 належить підсудному в ? частці. Як пояснив ОСОБА_8 він не маючи ключів не міг потрапити до своєї квартири, а тому потрапив до неї через балкон, а вже перебуваючи в квартирі вирішив викрасти належне його вітчиму майно. Таким чином, з огляду на те, що ОСОБА_8 має законне право перебувати у своєму володінні та момент виникнення у останнього умислу на вчинення крадіжки, суд дійшов обгрунтованого висновку, що він дійсно вчинив крадіжку, але його дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, з чим погоджується і колегія суддів.
Обвинуваченим в апеляційній скарзі не спростовано дані висновки суду та не надано доказів їх недоведеності.
Твердження апелянта про те, що в судовому засіданні були не достатньо досліджені покази свідків та потерпілого, а саме покази, які не є правдивими, суперечать дійсності і не співпадають між собою, колегія суддів визнає надуманими, оскільки вони спростовуються змістом оскаржуваного вироку.
Щодо доводів апелянта про те, що наданим йому безоплатним захисником були вчинені дії, які також порушують його права, захисник ОСОБА_9 не додав до матеріалів справи документи хвороби ОСОБА_8 туберкульоз, яким він захворів і проходив лікування в місцях позбавлення волі, захисник разом з прокурором вирішили, що це не є правдою, але є документи з історією хвороби і він проходив лікування в колонії № 17 Харківської області в 2018 році, то їх колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження таких доводів, крім того навіть наявність певних хвороб обвинуваченого ніяким чином не спростовує його причетність до вчинення інкримінованих злочинів.
Твердження апелянта про те, що судом не було вислухано його щодо свідка ОСОБА_10 , який дав покази, які не є дісними, свідок має свої мотиви і інтереси в наданні даних свідчень, про що апелянт має докази і просив надати їх в судовому засіданні, а всі покази свідка: мешканки кімнати АДРЕСА_2 , а саме те, що вона спала, є неправдивими і були створені слідчими, то їх колегія суддів визнає безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження свідки приводилися до присяги та попереджалися про кримінальну відповідальність, недовіряти показам даних свідків у апеляційного суду не має підстав.
Доводи апелянта про те, що потерпілий неодноразово порушив присягу і надав свідчення в судовому засіданні, які на думку апелянта є абсурдними, колегія суддів визнає надуманими, оскільки обвинувачений не навів підстав для їх підтвердження і під час підготовки до апеляційного розгляду, прослухавши відповідні звукозаписи судових засідань, колегія суддів такого не виявила.
Твердження апелянта про те, що при обранні запобіжного заходу, знаходячись в ЦРЛ м.Глухова, працівниками поліції та лікарем було незаконно помішено його в ІТТ, не перевіряючи стан його здоров'я, колегія суддів не може прийняти, як підставу для скасування законного та оюгрунтованого судового рішення.
Щодо виду та міри призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання то апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно роз'яснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати вимоги й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.
Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції достатньо виконав вимоги ст.ст. 50, 65, 66 та 67 КК України, врахувавши відсутність обставин, що пом'якшують покарання відповідно до статті 66 КК України, а також рецидив злочинів, що є обставиною, яка обтяжує покарання відповідно до статті 67 КК України та зважаючи на те, що обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів і знову вчинив злочини проти власності, обґрунтовано призначив ОСОБА_8 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі.
Колегія суддів вважає, що призначене судом покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, суд дійшов на підставі глибокого та детального аналізу сукупності доказів у справі з точки зору їх допустимості, належності, логічності та взаємозвязку.
Тому, постановлений відносно ОСОБА_8 вирок є законним і обґрунтованим, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2021року відносно ОСОБА_8 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на цей вирок - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а ОСОБА_8 , який утримується під вартою, протягом трьох місяців з моменту вручення йому її копії.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4