Провадження №2-а/522/351/22
Справа № 522/13226/22
17 жовтня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участі секретаря судового засідання - Зеленюк П.О.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження (з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-271, 286 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження, -
Позивач в особі представника ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та просить: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України в Одеській області №209 від 26.04.2022 про примусове повернення в країну походження іноземця.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.04.2022 ГУ ДМС України в Одеській області склали протокол та постанову при притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування іноземців в Україні. Позивачка оплатила штраф. 26.04.2022 також відповідачем прийнято рішення про примусове повернення позивача в країну походження, яке вона вважає неправомірним з огляду на наступне. 26.04.2022 на блокпості в село Дачне в Одеській області було зупинено позивача та після перевірки документів викликано працівників ГУ ДМС для затримання, а тому рішення ґрунтується на неправдивих свідченнях, що позивача виявлено за місцезнаходженням відповідача. Час затримання позивача був більше як три години, 3 14:00 до 18:30 год. У зв'язку з відсутністю постанови про адміністративне затримання відповідач не проінформував Центр безоплатної правової допомоги, чим порушив право позивача на правову допомогу. Також позивача не було забезпечено перекладачем. Оскаржуване рішення про примусове повернення не містить жодних посилань на конкретну норму Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», яку порушив позивач.
Ухвалою суду від 06.10.2022 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилам спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 14.10.2022.
До суду 11.10.2022 надійшов відзив ГУ ДМС України в Одеській області, згідно якого заперечується проти задоволення позову.
В обґрунтування відзиву вказано, що Аракелян Ліліт було виявлено по вул. Преображенська в м. Одесі та запрошено до ГУ ДМС України в Одеській області за адресою: вул. Преображенська, 64. Позивачка прибула в Україну легально 21.09.2019, але на разі на території України знаходиться не законно. З моменту виїзду на територію України позивач не вчинила жодних дій для легалізації свого становища. Право на професійну правову допомогу не порушувалося, адже затримання позивача не відбувалося, її речі не відбиралися, чому вона не телефонувала адвокату не відомо, адже це її право. Аркален Ліліт в розписці до рішення вказала, що перекладача не потребує. Відповідач вважає, що оспорюване рішення прийнято з урахуванням всіх обставин, що мають значення та відповідно до вимог законодавства.
У судове засідання 14.10.2022 учасники справи не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Представник позивача Чепіль О.С. подав до суду 14.10.2022 клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю подання відповіді на відзив, адже про існування відзиву, представник позивача дізнався лише 14.10.2022.
Згідно ч.1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України передбачені ст. 288 КАС України.
Таким чином, у даній категорії справ передбачено подання позову та відзиву. Відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив не передбачені для даної категорії справ щодо оскарження рішення про примусове повернення в країну походження.
Отже, підстави для відкладення розгляду справи з метою подання відповіді на відзив, відсутні, також враховуючи стислі терміни розгляду даної категорії справи, клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 26.04.2022 працівниками ГУ ДМС України в Одеській області було виявлено громадянку Вірменії Аракелян Ліліт, яка пояснила, що потрапила в Україну 21.09.2019 року по приватних справах та з метою проживання в Україні (а.с.41). Аракелян Ліліт поставила підписи в графі щодо роз'яснення конституційних прав та щодо того, що вона не потребує перекладача.
26.04.2022 за порушення ч.1 ст. 203 КУпАП у відношення громадянки Вірменії ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МОД №008002 (а.с.13, 42) та постановою серії ПН МОД №008068 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн (а.с.14, 43).
Аракелян Ліліт оплатила суму штрафу наступного дня 27.04.2022 про що свідчить квитанція №0.0.2528183819.1 (а.с.16, 44).
26.04.2022 головний спеціаліст відділу міграційного контролю управління в справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Одеській області Серих Вадим за погодженням з заступника начальника ГУ ДМС України в Одеській області Максименко Анатолія прийнято рішення №209 про примусове повернення в країну походження громадянки Вірменії ОСОБА_1 та зобов'язано її покинути територію України в термін до 24.05.2022 (а.с. 12-13, 46-49).
Безпідставним є твердження представника позивача про не зазначення норми Закону, адже рішення прийнято на підставі ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Аракелян Ліліт підписала розписку 26.04.2022 про отримання рішення, в які вказала, що перекладача не потребує, від виконання рішення не відмовляється (а.с.50).
30 травня 2022 ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення №112 про заборону в'їзду в Україну громадянці Вірменії ОСОБА_1 строком на три роки, з 30.05.2022 до 30.05.2025 (а.с.61-62).
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
ГУ ДМС України в Одеській області було повідомлено першого заступника прокурора Одеської області про прийняття рішення про примусове повернення в країну походження 26.04.2022 (а.с.51).
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 1.5 Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну зокрема на підставі рішення територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, про примусове повернення або примусово видворенні на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду про примусове видворення.
Пункт 1.6 Інструкції вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є:
- дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
- дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку;
- якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
Відповідно до Конституції України, а саме, відповідно до Статті 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
В Конституції та Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вказано, що здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.
Іноземці зобов'язані поважати та додержуватися Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає статус іноземців, які іммігрують в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на певний строк, та іноземців, які тимчасово перебувають в Україні.
Статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Статтею 4 Закону чітко визначені підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України
Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, а також вимоги до перебування іноземців і осіб без громадянства в Україні регулюється низкою нормативно-правових актів, серед яких, зокрема:
- Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;
- Правила оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2017 року № 118;
- Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в'їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2013 року № 884;
- Вимоги до організації роботи з оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджені наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України від ЗО жовтня 2017 року № 469/897/605;
- Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150;
- Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року №251.
Іноземці в'їжджають в Україну і виїжджають з України через пункти пропуску на державному кордоні за національним паспортом і у разі наявності візи, якщо інший порядок в'їзду не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.
Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів.
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Державної прикордонної служби України, продовжується територіальними органами або підрозділами Державної міграційної служби України відповідно до Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150.
Оформлення іноземцям та особам без громадянства посвідок на тимчасове або постійне проживання здійснюється територіальними органами або підрозділами Державної міграційної служби України згідно з Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 25 Д.
Аракелян Ліліт після в'їзду на території України жодних вищевказаних документів не оформила, після закінчення 90 днів від часу в'їзду в Україну знаходиться на території України не законно.
Таким чином, рішення про примусове повернення в країну громадянського походження прийнято з урахуванням всіх обставин, що мають значення та відповідно до вимог діючого законодавства.
Зміст усіх матеріалів особової справи були роз'яснені позивачу відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» з особою, яка не розуміє державної мови, працівник державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями може спілкуватися мовою, прийнятною для сторін, а також за допомогою перекладача.
Суд звертає увагу, що на всіх етапах підготовки матеріалів про примусове повернення позивачу неодноразово був запропонований перекладач та всі дії співробітників ГУ ДМС України в Одеській області були роз'ясненні позивачу зрозумілою йому мовою.
Зазначення представника позивача про проставлення підписів позивачкою без розуміння значення своїх дій не підтверджується жодним чином.
Позивачу доведена інформація про можливість звернення до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, та про те, що рішення Головного управління державної міграційної служби України у Одеській області позивач може оскаржити в судовому порядку.
Протокол про адміністративне затримання не складався, доводи про затримання позивачки о 14:00 год. на блокпосту не підтверджується жодним доказом, тому позивач була не обмежена у праві самостійно зателефонувати адвокату.
Згідно статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, на Головне управління державної міграційної служби України у Одеській області, як на суб'єкта владних повноважень законодавцем покладено обов'язок щодо вчинення дій на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законодавець в розумінні вищезазначених норм права не лише наділяє іноземця певними правами, але і покладає обов'язок забезпечення урегулювання іноземцем свого правового становища у легалізований спосіб, зокрема шляхом звернення до відповідного територіального підрозділу ДМС України.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем не надано жодних обґрунтованих обставин на підтвердження власної правової позиції.
Узагальнюючи наведене, суд переконаний про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.
Керуючись ч. 1 ст. 203 КУпАП, ст.ст. 71, 72, 74, 77, 90, 91, 268-271, 288 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Аракелян Ліліт (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) про визнання неправомірним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження - залишити без задоволення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено 17 жовтня 2022 року.
Суддя В.Я. Бондар