Справа № 947/33982/20
Провадження №2/521/410/22
11 жовтня 2022 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі головуючого суді Граніна В.Л., при секретарі Тураві Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та визнання права власності, -
Представник позивача 18.11.2020 року звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання спадщини після смерті ОСОБА_3 у вигляді 177/1000 частин квартири №54 (50-55) та 181/2000 частин квартири №118 (116, 117, 119, 120, АДРЕСА_3 відумерлою та визнання права власності на зазначене майно.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І. від 24.11.2020 року матеріали справи за вищевказаним позовом було направлено для розгляду за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Малиновського районного суду м. Одеси. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим по справі було визначено суддю Граніна В.Л.
В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді 177/1000 частин квартири №54 (50-55) та 181/2000 частин квартири №118 (116, 117, 119, 120, АДРЕСА_3 . Спадкодавець з 01.09.2004 року по день смерті проживала одна в квартирі, згідно витягу зі спадкового реєстру ні заповіти, ні спадкові договори не складалися. Згідно з витягу зі спадкового реєстру, єдиною особо, хто звернувся з заявою про прийняття спадщини був ОСОБА_4 , який спадщину не прийняв та на момент звернення з позовом до суду помер. Отже, територіальна громада міста Одеси є універсальним правонаступником відумерлого майна, яке на час відкриття спадщини знаходилось на території міста Одеси, при цьому на Одеську міську раду законодавством покладено обов'язок у судовому порядку визнання цієї спадщини відумерлою при наявності умов і підстав, зазначених у ст. 1277 ЦК України, а оскільки відповідач не визнає право власності Одеської міської ради на спірне майно, вона змушена звернутися до суду з відповідним позовом.
При звернені до суду позивач визначив первинним відповідачем ОСОБА_2 , яка в процесі розгляду справи за ініціативою позивача була замінена на належного відповідача - ОСОБА_1 .
Представник позивача - ОСОБА_5 у судовому засіданні участі не приймала, надала до суду заяву в якій просила позовні вимоги задовольнити, а також розглядати справу без її участі.
Відповідач та його представник - адвокат Кононюк В.О. у судовому засіданні участі не приймали. Згідно наданого раніше відзиву, позовні вимоги не визнали та у задоволені позову просили відмовити. Відповідач вважає себе спадкоємцем після смерті його бабусі - ОСОБА_3 , який на момент її смерті був неповнолітнім, а тому вважає себе таким, що прийняв спадщину. Однак в судових засіданням при розгляді справи по суті участі не приймали, про місце і час слухання справи були інформовані.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши наявні письмові матеріали справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини і визначені відповідно до них правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 21.04.2017 року реєстратором Одеського міського відділу державної РАЦС у місті Одесі Одеського міського управління юстиції складено актовий запис №4336 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, що складається з 177/1000 частин квартири №54 (50-55) та 181/2000 частин квартири №118 (116, 117, 119, 120, АДРЕСА_3 .
Спадкодавець з 01.09.2004 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
З наданого представником позивача витягом зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 13.11.2017 року №49844540, ні заповіти, ні спадкові договори спадкодавцем не складалися. З іншого витягу зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 31.11.2017 року №49844534 встановлено, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріної А.О. за заявою ОСОБА_4 була заведена спадкова справа до майна померлої ОСОБА_3 . Дана спадкова справа була витребувана ухвалою суду.
З отриманої спадкової справи судом встановлено, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори звернувся лише ОСОБА_4 , як чоловік померлої. Також, за результатом витребуваних ухвалою суду доказів, було отримано інформацію надану приватним нотаріусом Шевиріною А. від 30.09.2022 року, за якою становлено, що 13.08.2017 року ОСОБА_4 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте документи на підтвердження шлюбу з померлою надано не було.
Як вбачається з матеріалів справи, після звернення до нотаріуса Какоуров В.Ф. звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Проте, 08.10.2020 року Приморським районним судом м. Одеси винесено ухвалу по справі №520/18437/18 за позовом ОСОБА_4 до Одеської міської ради, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Шевиріна А.О., про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, якою провадження по справі закрито у зв'язку із смертю позивача - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Одеським міським відділом державної РАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). З цих підстав приватним нотаріусом була закрита спадкова справа до майна померлої ОСОБА_3 .
Слід зазначити, що при звернені до суду з даним позовом було зазначено відповідачем ОСОБА_2 , яка є співвласницею спірної квартири за адерсою: АДРЕСА_4 , а тому, на думку позивача, ймовірним набувачем спадкового майна.
В процесі розгляду справи, представником позивача було заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача - ОСОБА_2 на належного - ОСОБА_1 . Підставою для цього стало те, що до суду надійшли пояснення ОСОБА_1 , в яких він вказує, що померла ОСОБА_3 є його рідною бабусею, а тому він є спадкоємцем. Клопотання було задоволено та замінено неналежного відповідача на ОСОБА_1 .
Дослідивши отримані судом доказами було встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком якого є ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого Відділом РАГС Малиновського районного управління юстиції м. Одеси. Відповідно до свідоцтва про народження матері відповідача серії НОМЕР_4 , виданого відділом РАГС Малиновської райадміністрації Одеської міськради, вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьком якої є ОСОБА_8 , матір'ю - ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_7 померла мати відповідача - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим Першим відділом РАЦС Приморського районного управління юстиції м. Одеси. Після смерті матері, на підставі рішення суду Чентру мун. Кишинів по справі №2-1540 від 15.05.2008 року, було визнано батьківство ОСОБА_1 як батька ОСОБА_1 , в результаті чого відповідачу було змінено прізвище на « ОСОБА_1 ».
Отже, судом достовірно встановлено, що померла ОСОБА_3 була рідною бабусею ОСОБА_1 , а тому він є спадкоємцем до майна померлої. Враховуючи, що спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 , то на момент смерті спадкодавця спадкоємець був неповнолітній.
Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (статті 1220, 1222 ЦК України).
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування у разі відсутності заповіту одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, тобто, спадкування здійснюється за законом почергово.
Статтею 1266 ЦК України визначено про спадкуванням за правом представлення, тобто, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Частина четверта статті 1268 ЦК України встановлює додаткові гарантії охорони спадкових прав малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб з обмеженою дієздатністю. Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину завжди, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб - відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном з дозволу органу опіки та піклування (частини друга-четверта статті 1273 ЦК України).
Частиною 3 ст. 1296 ЦК України визначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов'язком спадкоємця.
Відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 335 ЦПК України у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач ОСОБА_1 на момент смерті спадкодавця - ОСОБА_3 був неповнолітнім, а тому, як єдиний спадкоємець, вважається таким, що прийняв спадщину. Отже, позивачем, в особі Одеської міської ради, не виконані вимоги ст. 335 ЦПК України, в частині надання доказів про відсутність спадкоємців за законом і за заповітом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України у п. 27 Постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року №2, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 77, 78) в порядку, передбаченому статтями 235, 237, 239 ЦПК України в новій редакції.
Таким чином, посилаючись на викладені обставини та норми закону, суд вважає, що позивачем не було доведено тих фактів, на які вона посилається, хоча, відповідно до ст. 12, ч. 2 ст. 78, ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Такі докази позивачем представлені не були, а тому суд відмовляє у задоволені позовних вимог про визнання спадщини відумерлою.
Враховуючи, що позовні вимоги про визнання права власності за територіальною громадою в особі Одеської міської ради є похідними від визнання спадщини відумерлою, суд також відмовляє у їх задоволені.
Керуючись ст.ст. 76, 247, 263-265, 280 ЦПК України, -
У задоволені позовних вимог Одеської міської ради (юридична адреса: м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) до ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , паспорт НОМЕР_6 , тип РА, код держави MDA, виданий органом ASP 22.07.2017 року) про визнання спадщини після смерті ОСОБА_3 , що складається з 177/1000 частин квартири №54 (50-55) та 181/2000 частин квартири №118 (116, 117, 119, 120, АДРЕСА_3 відумерлою та визнання права власності - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Головуючий