Справа № 461/2852/21 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.
Провадження № 22-ц/811/1595/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
13 жовтня 2022 року м.Львів
Справа №461/2852/21
Провадження № 22ц/811/1595/22
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1
розглянув справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Галицького районного суду м.Львова, ухвалене у м.Львові 24 травня 2022 року у складі судді Мисько Х.М., у справі за позовом АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором; позовом ОСОБА_2 до АТ «Ідея Банк» про захист прав споживачів та повернення коштів за нікчеми правочином,-
встановив:
13 квітня 2021 року АТ «Ідея Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №Р24.00601.04031925 від 20 червня 2018 року в розмірі 61 279,10 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що 20 червня 2018 року між сторонами укладено кредитний договір №Р24.00601.04031925. Згідно цього договору відповідач отримав кредит у розмірі 60 412 грн. зі сплатою 1,99 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Стверджує, що відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором. Вказує, що останню сплату по кредитному договору відповідач здійснив 4 січня 2021 року. Банк просить стягнути з відповідача 61 279, 10 грн. заборгованості по кредитному договору, яка складається з: 37 063, 44 грн. основного боргу; 6 803, 40 грн. простроченого боргу; 511, 39 грн. прострочених процентів та строкових процентів в розмірі 9, 39 грн.; 1878, 81 грн. нарахованої плати за обслуговування кредиту та простроченої плати в розмірі 13 659, 15 грн.; 853, 52 грн. пені за несвоєчасне погашення платежів, що нарахована по 29 лютого 2020 року; інших штрафних санкцій у розмірі 500 грн.
24 травня 2021 року, ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом про захист прав споживачів та повернення коштів за нікчемним правочином, у якому просив зобов'язати АТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених ним за кредитним договором №Р24.00601.04031925 від 20 червня 20218 року, з часу його укладення та зарахувати вже сплачені кошти в розмірі 56 040,35 грн., що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості (за нікчемним правочином) в рахунок погашення основного боргу по кредитному договору №Р24.00601.04031925 від 20 червня 20218 року, повернути йому різницю. Стягнути з АТ «Ідея Банк» на його користь 12 546, 20 грн., сплачених за нікчемним правочином. В обґрунтування позову посилається на те, що встановлена банком у кредитному договорі плата за обслуговування кредиту відповідно до ч.1 ст.11, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною умовою договору, так як така інформація надається по запиту позичальника на безоплатній основі. Вказує, що пунктом 1.4 кредитного договору банком фактично було встановлено плату позичальнику за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Вважає, що за кредитним договором відбулась переплата, а відтак банк зобов'язаний повернути йому кошти у розмірі 12 546, 20 грн., як такі, що сплачувались по нікчемному правочиному.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 травня 2022 року відмовлено в позові АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором №Р24.00601.04031925 від 20 червня 2018 року в розмірі 61 279, 10 грн. та судових витрат.
Задоволено позов ОСОБА_2 до АТ «Ідея Банк» про захист прав споживачів та повернення коштів за нікчемним правочином. Зобов'язано банк провести перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_2 за кредитним договором №Р24.00601.04031925 від 20 червня 20218 року, з часу його укладення та зарахувати вже сплачені кошти в розмірі 56 040, 35 грн., що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості (за нікчемним правочином), а також пені у розмірі 853, 52 грн., штрафних санкцій у розмірі 500 грн. за прострочений кредит в рахунок погашення основного боргу по кредитному договору №Р24.00601.04031925 від 20 червня 2018 року; а різницю повернути ОСОБА_2 ; стягнуто з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 12 546, 20 грн. переплачених коштів за нікчемним правочином. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржує АТ «Ідея Банк». Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального та неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову АТ «Ідея Банк» та відмовити в позові ОСОБА_2 , посилаючись на доводи своєї позовної заяви.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Встановлено, що 20 червня 2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №Р24.00601.04031925.
Згідно кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 60 412 грн. зі сплатою 1,99 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Згідно з п.1.1. кредитного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 60 412 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.
Згідно п.1.2. кредитного договору банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 60 місяців.
Згідно п. п. 1.3. кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 1,99% річних від залишкової суми кредиту.
У п. 1.4. кредитного договору передбачено, що обслуговування кредиту включає в себе:
- надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС- повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо;
- надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника;
- опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо, позичальник повинен сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячно терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Згідно колонки 7.4 таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит пункту 6.1. щомісячних внесків по кредитного договору банк встановив плату за обслуговування кредиту, що складає 115 447 грн. 33 коп., яку згідно п. 2.1., 6.1. кредитного договору позичальник повинен сплачувати на транзитний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку в період з 20 липня 2018 року по 20 червня 2023 року 60 щомісячними платежами включно до 20 дня /числа кожного місяця, згідно графіка щомісячних платежів.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2,3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 1.4 кредитного договору ОСОБА_2 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у пункті 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів) та змінюється залежно від погашення кредиту.
Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.
При цьому одночасно пунктом 3.2.4. кредитного договору визначено, що позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватися позичальнику за законом.
Зміст пункту 3.2.4. кредитного договору дублює положення пункту 1.4 кредитного договору в розрізі послуг щодо надання інформації за кредитом (розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості, тощо), але в пункті 3.2.4. кредитного договору безоплатно, а в пункті 1.4 кредитного договору - з оплатою наданих послуг.
Фактично на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць послуги з надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо, мають оплатний характер, що суперечить як змісту п. 3.2.4. кредитного договору, так і вимогам ч.1 та ч.2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд прийшов до правильного висновку, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_2 та АТ «Ідея Банк», щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19).
У ч.5 цієї статті зазначено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Згідно виписки банку за період з 26 лютого 2018 року по 24 лютого 2021 року позичальником було сплачено 28 платежів по кредиту на загальну 74 947 грн. 55 коп., з яких: 56 040 грн. 35 коп. було зараховано в рахунок погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості, що становить 74,77 % від усіх платежів по кредиту.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сплачена відповідачем плата за обслуговування кредитної заборгованості по кредиту у розмірі 56 040 грн. 35 коп. підлягає зарахуванню в рахунок погашення основного боргу. Вимога про стягнення окремо нарахованої позивачем додаткової плати за обслуговування кредиту у розмірі 15 537,96 грн. (нарахована плата за обслуговування кредиту - 1878,81 грн., прострочена плата - 13 659,15 грн.) на підставі нікчемної умови договору до задоволення не підлягає.
Застосована 18 жовтня 2018 року банком пеня у розмірі 70,96 грн. за несвоєчасне погашення платежів по кредитному договору також підлягає зарахуванню в рахунок погашення основного боргу, оскільки, при здійсненні перерахунку боргу прострочена заборгованість є відсутньою.
З врахуванням зарахування зазначених вище коштів на погашення кредиту в розмірі 16 567,29 грн. та перерозподіл сплаченої плати за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 56 040,35 грн. та пені в розмірі 70,96 грн. в рахунок погашення кредиту (основного боргу) станом на день подання зустрічного позову, переплата позичальника по основному боргу становить 12 266,60 грн. (56040,35 плата за обслуговування кредитної заборгованості+16 567,29 (тіло кредиту) +70,96(пені)=72 678,60- 60412 (отриманого кредиту)= 12 266,60).
Враховуючи, суму отриманого кредиту в розмірі 60 412 грн., наявна переплата по кредиту у розмірі 12 266,60 грн., що підлягає поверненню, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 43 866,84 грн. (з яких 37 063,44 грн. - основного боргу та 6 803,40 грн. - простроченого боргу) не підлягає до задоволення .
Вимога банку про стягнення з позичальника пені за несвоєчасне погашення платежів, що нарахована по 29 лютого 2020 року у розмірі 853,52 грн. також не підлягає задоволенню, оскільки при здійснені перерахунку заборгованості зобов'язання по кредитному договору вважається таким, що є припиненим у зв'язку з його достроковим виконанням. Таким чином, у відповідача до 29 вересня 2020 року прострочена заборгованість відсутня
З колонки 6 таблиці (проценти за користування кредитом) графіку щомісячних внесків пункту 6.1. кредитного договору вбачається, що розмір процентів за користування кредитом, які повинен сплатити позичальник з 2 червня 2018 року по 2 квітня 2020 року становить 1 989,35 грн.
Для повного дострокового виконання зобов'язань по кредитному договору станом на 20 квітня 2020 року позичальник повинен був сплатити 62 401,35 грн. з яких: 60 412 грн. отриманого кредиту (суму позики) та 1 989,35 грн. процентів за користування кредитом в період з 2 червня 2018 року по 20 квітня 2020 року.
Встановлено, що станом на 21 квітня 2020 року позичальником сплачено (погашено) по кредиту 63 047,55 грн. Таким чином, фактично відбулась переплата на відповідну дату у розмірі 646,20 грн. (63 047,55-62401,35=646,20).
Отже, має місце факт дострокового виконання зобов'язання по кредитному договору станом на 21 квітня 2020 року.
Вимога позивача про стягнення процентів по кредитному договору на загальну суму 520,78 грн., з яких: 511 грн. 39 - прострочені проценти та 9,39 грн.- строкові проценти, задоволенню не підлягає, так як, при здійснені перерахунку заборгованості зобов'язання по кредитному договору є припиненим у зв'язку з його достроковим виконанням, а відповідно у позичальника не могло існувати простроченої заборгованості за кредитом.
Таким чином, в цілому по кредитному договору станом на 4 січня 2021 року (останній 28-й платіж ) позичальником було сплачено 74 947,55 грн., а тому сума яка підлягає поверненню банком позичальнику за кредитним договором, складає 12 546 грн. 20 коп. (74947,55-62401,35 (тіло та проценти)=12 546,20).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобов'язання щодо повернення основного боргу та процентів за користування коштами по кредитному договору №Р24.00601.04031925 від 20 червня 2018 року є припиненими у зв'язку з достроковим виконанням ОСОБА_2 таких зобов'язань відповідно до ст. 1054 ЦК України.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову АТ «Ідея Банк» та правильно задовольнив зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 .
З висновками суду, які відповідають встановленим обставинам справи, належить погодитися, оскільки судом правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись: ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 14 жовтня 2022 року.
Головуючий______________________Т. І. Приколота
Судді: ________________ Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк