Справа № 712/13978/12
іменем України
05 жовтня 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
судді-доповідачки Готри Т. Ю.,
суддів Кондора Р. Ю., Кожух О. А.,
за участю секретарки судового засідання Терпай С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 та його представника - адвоката Шпуганича Василя Петровича про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДЕКС», в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція по управлінню заборгованістю», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 листопада 2012 року, ухвалене суддею Микуляком П. П.,
У липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» (далі - ТОВ «АУЗ Факторинг»), в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція по управлінню заборгованістю», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття карткового рахунку, видачу платіжної картки та їх обслуговування, з установленою відновлювальною кредитною лінією за № 29067 від 21.06.2007 у розмірі 38 873,46 грн, з яких: 28 656,65 грн - за тілом кредиту; 917,01 грн - за відсотками; 3 610,73 грн - за простроченими відсотками; штрафні санкції у вигляді 3% річних (ст. 625 ЦК України) - 2 337,45 грн; інфляційне збільшення боргу - 3 351,62 грн, а також понесених судових витрат.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.11.2012 цей позов ТОВ «АУЗ Факторинг» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АУЗ Факторинг» заборгованість за договором про відкриття карткового рахунку, видачу платіжної картки та їх обслуговування, з установленою відновлювальною кредитною лінією за № 29067 від 21.06.2007 у розмірі 38 873,46 грн, а також 388,73 грн сплаченого судового збору.
У грудні 2021 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд указаного заочного рішення від 06.11.2012 й, як наслідок за результатами її розгляду, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.12.2021 дану заяву залишено без задоволення.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 10.08.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.11.2012 скасовано.
У задоволенні позову ТОВ «КРЕДЕКС», в інтересах якого діє ТОВ «Агенція по управлінню заборгованістю», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Стягнуто з ТОВ «КРЕДЕКС» на користь ОСОБА_1 583,10 грн сплаченого судового збору.
12 серпня 2022 року відповідач ОСОБА_1 та його представник-адвокат Шпуганич В.П. звернулися до апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи на професійну правничу допомогу.
Заяву обґрунтували тим, що відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 07.10.2021 та акту виконаних робіт (наданих) послуг від 11.08.2022 із розрахунком, ОСОБА_1 були понесені під час апеляційного розгляду справи судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.
За наведених обставин просили стягнути з позивача ТОВ «КРЕДЕКС» на користь відповідача ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду заяви були належним чином повідомлені. Водночас до початку розгляду заяви в апеляційному суді від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шпуганича В.П. 04.10.2022 Закарпатському апеляційному суду надійшла заява про розгляд справи за його та відповідача відсутності. З огляду на це, на думку колегії суддів і відповідно до вимог ч. 4 ст. 270, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи не перешкоджає розгляду заяви.
Заслухавши суддю-доповідачку, перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів уважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 15 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 ч. 1, частин 2-4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Положеннями ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з учиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.
Як установлено матеріалами справи, інтереси відповідача ОСОБА_1 у цій справі представляв адвокат Шпуганич В.П., який діяв на підставі ордерів серії АО № 1047420, серії АО № 1050726 (а.с.47, 101) та договору про надання правової (правничої) допомоги від 07.10.2021 б/н (а.с.120).
До закінчення судових дебатів у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Шпуганич В.П. заявив про наявність понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу та повідомив, що докази, які підтверджують зазначені витрати, будуть надані апеляційному суду у строк і в порядку, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, та 12 серпня 2022 року подав разом із відповідачем ОСОБА_1 до Закарпатського апеляційного суду заяву про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу, а також докази на підтвердження дійсності, реальності і розміру таких витрат.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник відповідача - адвокат Шпуганич В.П. додав до заяви:
1)договір про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між ним і ОСОБА_1 , де пунктом 3.1, 3.2 цього договору передбачено, що ОСОБА_1 оплачує адвокату винагороду (гонорар), розмір якої визначається окремою домовленістю або актом передачі-приймання робіт та кошти на оплату надаються у готівковій чи безготівковій формі;
2)акт виконаних робіт (наданих) послуг з детальним описом наданих послуг, їх тривалості у часі та вартості. Водночас у цьому акті зазначено, що вартість виконаних робіт (наданих послуг) за згодою сторін у договорі визначено у розмірі 5 000 грн, які ОСОБА_1 готівкою сплачено, а адвокатом Шпуганичем В.П. отримано до підписання цього акту. Цей акт підтверджує проведені між замовником і виконавцем розрахунки (а.с.119).
Отже, на переконання колегії суддів, відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Шпуганич В.П. звернулися до суду з відповідною заявою у визначений законом строк та у визначеному порядку, надавши передбачені ЦПК України докази на підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу.
Щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу слід зазначити таке.
Згідно з пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI установлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень із правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень із правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).
Отож, розмір гонорару визначається у договорі за погодженням адвоката з клієнтом, а право суду втручатися у ці правовідносини обмежено.
Частиною 5 ст. 137 ЦПК України визначено, що в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Як уже зазначалося вище, відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги та акту виконаних робіт (наданих) послуг, сторони між собою узгодили розмір гонорару адвоката за наданні послуги в розмірі 5 000 грн, які ОСОБА_1 були сплачені готівкою адвокату Шпуганичу В.П.
Ураховуючи, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заперечує проти заявленого розміру витрат, а позивач у цій справі проти заяви відповідача ОСОБА_1 і його представника-адвоката Шпуганича В.П. не заперечував, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подавав, а відтак апеляційний суд підстав для зменшення їх розміру не вбачає.
З урахуванням наведеного вище колегія суддів доходить висновку, що заяву відповідача ОСОБА_1 та його представника-адвоката Шпуганича В.П. про ухвалення додаткового рішення слід задовольнити та стягнути з ТОВ «КРЕДЕКС» на користь ОСОБА_1 5 000 грн понесених витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 270, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву ОСОБА_1 та його представника - адвоката Шпуганича Василя Петровича про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДЕКС» на користь ОСОБА_1 5 000 (п'ять тисяч) гривень понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 жовтня 2022 року.
Суддя-доповідачка
Судді