Справа № 674/1121/22
Провадження № 2-а/674/52/22
іменем України
17 жовтня 2022 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016р.) в складі:
головуючого судді Ольховського Є.Б.,
за участю секретаря Бойчук С.В.
розглянувши в спрощеному провадженні без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, інспектора ст. лейтенанта ВП №2 (м. Дунаївці) Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області Миронюк Вадима Олеговича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що 22.08.22 р. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5790645, якою визнано його винним у вчиненні порушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 20 400 грн. В обґрунтування зазначив, що постанова винесена незаконно, оскільки інспектор поліції не зупиняв транспортний засіб, не повідомляв про причини зупинки, в постанові не зазначено технічний засіб, яким здійснений фото або відеозапис, позивачу не роз'яснювались права, не брались до уваги його заяви та клопотання. Просив поновити строк на звернення до суду, скасувати постанову по притягнення його до адміністративної відповідальності та стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою суду від 21.09.22 р. відкрито спрощене провадження, без виклику (повідомлення) сторін.
Від відповідача 04.10.22 р. надійшов відзив, де зазначено про безпідставність позову, а також те, що винесена постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Зазначено, що оскаржувана постанова винесена суб'єктом владних повноважень з дотриманням вимог КУпАП та ЗУ «Про національну поліцію». Також зауважив, що у позовній заяви позивач та його представник не заперечують самого факту керування транспортним засобом, а також те, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами. Факт керування транспортним засобом зафіксовано працівником поліції на відеозаписі.
Від представника позивача, 12.10.22 р. надійшла відповідь на відзив, в якому він вважає заперечення відповідача безпідставними, зазначив, що ним не додано фото та відео фіксації, як доказ, на які посилається у своєму відзиві. Вимоги позову підтримав, прохав скасувати постанову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Статтею 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 просив суд поновити строк на оскарження постанови, визнавши причини пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки оскаржувану постанову хоч і отримав в день її винесення, 22.08.22 р., однак в обґрунтування посилається на те, що він є пенсіонером, хворіє на ряд захворювань, після отримання постанови, був вимушений лікуватись амбулаторно, про що надав довідку. Також зазначив, що йому була необхідна юридична допомога, щоб ознайомитись з матеріалами справи та підготувати свою позицію.
Законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний 10-денний строку, який обчислюється з дня вручення постанови. При цьому, слід ураховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.
Суд вважає, що позивачу слід поновити строк на оскарження такої постанови, оскільки звертаючись до суду з вказаним позовом позивач заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначив обставини, з якими пов'язує поважність причин пропуску строку звернення до суду, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті позову, поновивши строки.
З матеріалів справи вбачається, що постановою інспектора ст. лейтенанта ВП №2 (м. Дунаївці) Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області Миронюк Вадима Олеговича серії ЕАР №5790645 від 22.08.22 р. визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 20 400 грн., відповідно до якої 22.08.22 р. о 08 год. 50 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування, чим порушив п.2.1.4 ПДР, а отже скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП.
Відповідно до копії постанови Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27.04.22 (справа №674/448/22) ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності та визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування т/з на строк один рік.
Відповідно до п.2 розділу 4 інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07.11.2015р. №1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст.283 КУпАП.
Відповідно до п.1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9).
Відповідно до ч. 4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2.1.а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що позивач на час складання постанови, що оскаржується, не мав права керування ТЗ за рішенням суду, і як зазначено у відзиві на позов, при зупинці транспортного засобу поліцейським, у ОСОБА_1 було відсутнє посвідчення на право користування транспортним засобом.
Також, позивач у змісті позову жодним чином не обумовлює відсутності факту вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП. Позивач жодним чином не обґрунтував яким чином він отримав оскаржувану постанову в день її складання - 22.08.22року про що сам зазначив в заяві про поновлення строку на подання позову до суду.
Щодо посилання позивача про порушення відповідачем порядку розгляду справи, а саме на те, що інспектор поліції не зупиняв транспортний засіб, не повідомляв про причини зупинки, в постанові не зазначено технічний засіб, яким здійснений фото або відеозапис, позивачу не роз'яснювались права, не брались до уваги його заяви та клопотання, суд зазначає, що позов в цій частині не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи у суді.
Позивачем не надано суду будь-яких належних та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу правопорушення передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вчинення позивачем порушення підтверджено належними і допустимими доказами, а постанова серії ЕАР №5790645від 22.08.22 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 20 400 грн. винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, а тому скасуванню не підлягає.
Згідно зі ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у виді судового збору слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 221, 251, 252 КУпАП, ст. ст. 9, 77, 241-246, 286 КАС України, суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАР №5790645 від 22.08.22 р.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, інспектора ст. лейтенанта ВП №2 (м. Дунаївці) Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області Миронюк Вадима Олеговича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Є.Б. Ольховський