Справа № 577/2126/22
Провадження № 2/577/625/22
04 жовтня 2022 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого судді Буток Т.А.
при секретарі Олійник В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотоп цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: центр надання адміністративних послуг Конотопської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_2 , в якому зареєстрована та проживає. За вказаною адресою також зареєстрована її донька, яка вже багато років в будинку не проживає. Відповідач в 2006 році поїхала жити до м. Києва та залишилась там. З 2018 року вона жодного разу не приїздила до додому, не сплачує за комунальні послуги, не бере участі в утриманні житла, її особистих речей в будинку не має. Перешкод у користуванні відповідачем будинком ні вона, ні члени родини не чинили. Оскільки відповідач не проживає в будинку та не приймає участі в його утриманні, вона неодноразово просила ОСОБА_2 знятись з реєстрації добровільно, однак відповідач відмовляється. Реєстрація місця проживання доньки заважає вільно і безперешкодно розпоряджатись своїм майном, у тому числі, оформленні житлової субсидії, оскільки донька відмовляється надати довідку про свої доходи, необхідну для розгляду питання призначення субсидії.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в задоволенні позову та пояснила, що дійсно в 2006 році поїхала працювати в м. Київ, де і стала винаймати житло для проживання. Відносини з матір'ю стали погіршуватися, з 2019 року додому не приїздила. Напружені стосунки з матір'ю тривають і до цього часу. Перешкод в користуванні будинком мати не чинить, вирішити питання в добровільному порядку не намагалася, оскільки мати уникає спілкування.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Оскільки вказаний будинок відноситься до приватного житлового фонду, то спірні правовідносини регулюються главою 6 ЖК України та главами 28, 32 ЦК України.
В силу ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник має право прохати усунути перешкоди у користуванні власністю.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають, що власник використовує житло для особистого проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і мають право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.
Згідно роз'яснень, викладених Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 34 постанови від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності га інших речових прав», під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства: ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, 405 ЦК України). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
У відповідності з приписами ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до положень ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ч. 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В судовому засіданні встановлено, що згідно довідки виконавчого комітету Конотопської міської ради Сумської області № 49 від 24.06.2021 року у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.6).
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.12.1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали в спадок після смерті ОСОБА_4 ? частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.7).
Згідно угоди про розподіл спадкового майна після смерті ОСОБА_4 ? частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_3 - переходить ОСОБА_1 , автомобіль ВАЗ-2101, 1982 року, державний номерний знак НОМЕР_1 - переходить ОСОБА_3 (а.с. 8).
Відповідно договору купівлі-продажу від 27.121.1999 року, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 ? частину будинку за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 9).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично не проживає у житловому будинку, за комунальні послуги не сплачує, участі в утриманні житлового будинку не приймає. Реєстрація відповідача у вказаному будинку, який належить позивачу на праві власності, створює перешкоди у користуванні та розпорядженні належним позивачу майном.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту. Вимоги позивача про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком законні та обґрунтовані і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 12, 76-78, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий 28 квітня 1999 року Конотопським МВ УМВС України в Сумській області, РНОКПП НОМЕР_3 ) задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_4 , паспорт серія НОМЕР_4 виданий 19 квітня 1999 року Конотопським МВ УМВС України в Сумській області, РНОКПП НОМЕР_5 ), такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Буток Т. А.