Справа 573/1184/22
Номер провадження 3/573/445/22
17 жовтня 2022 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді - Замченко А.О.,
з участю секретаря - Півньової О.М.,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - Кругляка В.В.,
свідка - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білопільського районного суду Сумської області матеріали, які надійшли з Відділення поліції №4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
30.09.2022 до Білопільського районного суду Сумської області з Відділення поліції №4 (м. Суми) надійшов адміністративний матеріал з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №315856 відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що останній вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: 12.09.2022 о 21:29 у м. Білопілля, по вул. Ворожбянський шлях ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Kangoo, реєстр. номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав. Пояснив, що 12.09.2022 у м. Білопілля його підібрала знайома ОСОБА_2 , щоб довезти до м. Ворожба. Оскільки спереду були речі, він сів на заднє сидіння. На вул. Ворожбянський шлях на мосту їх зупинили поліцейські. Оскільки на мосту зупинка заборонена, знайома проїхала трохи вперед і зупинилася. Коли поліцейський підійшов до них, то почав стверджувати, що за кермом був він, а не Єлизавета. Почав пропонувати пройти йому огляд. Він хотів поїхати в лікарню м. Білопілля, але поліцейський йому відмовив мотивуючи тим, що «у нас усе вирішують».
Адвокат Кругляк В.В. просив закрити провадження в справі, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.
Заслухавши ОСОБА_1 , захисника, свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Конституційний Суд України в своєму рішення від 22.12.2010 в справі №23-рп/2010 вказав на те, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, у тому числі, і закріплених в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ. Зокрема, у своєму рішення в справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширша, ніж це передбачено: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У рішенні від 21.07.2011 в справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив свою позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпція факту. Тобто таких, які не залишають місця сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не була доведена поза розумним сумнівом з огляду на наступне.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показала, що 12.09.2022 вона їхала на машині свого батька. Автомобілем керує з моменту отримання водійського посвідчення, тобто з листопада 2020 року. У м. Білопілля вона підібрала знайомого ОСОБА_1 і вони разом поїхали до м. Ворожба. Спереду в неї стояли валізи, а тому ОСОБА_3 сів на заднє сидіння. На вул. Ворожбянський шлях, коли вони вже спускалися з мосту, їх зупинили поліцейські. Оскільки на мосту зупинка заборонена, вона проїхала вперед і зупинилася. Коли поліцейський підійшов до них, то почав звинувачувати їх, що вони помінялися місцями та сказав їй сидіти в машині.
З копій посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що 19.11.2020 ОСОБА_2 дійсно отримала посвідчення водія категорії В, а автомобіль Renault Kangoo, реєстр. номер НОМЕР_1 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4 .
З відеозапису з бодікамери поліцейського вбачається, що за кермом автомобіля була ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 перебував на задньому сидінні автомобіля. Під час розмови з поліцейським останній також стверджував, що автомобілем не керував.
Судом для допиту викликався поліцейський ОСОБА_5 , але останній, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив (а. с. 22, 23).
З огляду на викладене, вина ОСОБА_1 ні показами свідка, ні відеозаписом підтверджена не була і суд не може спростувати доводи особи, що притягується до адміністративної відповідальності, через відсутність у справі доказів, які б беззаперечно доводили, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем.
Вказане викликає сумніви в правдивості інформації, зазначеної в протоколі про адміністративне правопорушення, і усунути вказані сумніви суд не має процесуальної можливості.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Постанова судді згідно зі ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах, при умові, що ОСОБА_1 у судовому засіданні вини не визнав.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про недоведеність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень ч. 3 статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад і подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження в даній справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП,
Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя -