17.10.2022 Справа № 756/3912/22
Унікальний номер 756/3912/22
Провадження номер 2/756/3631/22
04 жовтня 2022 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретар судового засідання - Олифіренко Д.М.,
за участю представника позивача - Савчука Р.Р. ,
представника відповідача - Мурончика В.О.
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, інфляційних втрат та 3 % річних,-
Короткий зміст позовних вимог.
У червні 2022 року позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Савчук Р.Р. звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк» (надалі - АТ «Універсал Банк»), в якому просить стягнути з відповідача безпідставно збережені грошові кошти в розмірі 664159, 41 грн., інфляційні втрати 362670,89 грн. та 3 % річних у розмірі 59828, 94 грн., а всього 1086659, 24 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що між сторонами 28 грудня 2007 року укладено кредитний договір № 020-2915/840-0161, за умовами якого вона отримала кредитні кошти в сумі 80000,00 доларів США. Кредитне зобов'язання, окрім іншого, забезпечувалось договором іпотеки згідно якого ОСОБА_2 передала в іпотеку належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 .
За зверненням АТ «Універсал Банк» про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 15 лютого 2012 року становила 78 432,84 доларів США, ухвалено рішення Івано-Франківського міського суду 14 березня 2013 року по справі № 0907/5270/2012, яким стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість 626529, 37 грн. та 3326 грн. судових витрат.
В подальшому, рішенням Івано - Франківського міського суду від 16 листопада 2015 року (справа № 344/10664/15-ц) стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Універсал Банк» три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором в сумі 43 925, 72 грн. та 119,70 грн. судового збору.
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитом, скасоване та в цій частині ухвалене нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Універсал Банк» 35 602,04 доларів США, що в гривневому еквіваленті становило 838 285,63 грн., заборгованості за кредитним договором та 4019,40 грн. судового збору.
На виконання зазначених рішень були відкриті виконавчі провадження. В ході одного з них, а саме виконавчого провадження № 50483130 проведено опис належної ОСОБА_4 квартири, та передано її для реалізації на електронних торгах. За результатами проведення електронних торгів майно не було реалізоване. В подальшому у 2018 році майно передано у власність АТ «УніверсалБанк» за ціною третіх торгів, що становить 1338060,50 грн.
29 травня 2019 року постановою Верховного Суду скасоване рішення суду апеляційної інстанції та залишено в силі рішення Івано-Франківського міського суду по даній справі від 16 листопада 2015 року згідно із яким було стягнуто лише 43925, 72 грн. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, представник позивача вважає, що обґрунтована сума заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «УніверсалБанк» за кредитним договором становить 626529,37 грн. за кредитним договором та 3326,30 грн. судових витрат та 43925,72 грн. три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором та 119,70 грн. судового збору.
У зв'язку з тим, що у рахунок погашення заборгованості передано у власність АТ «УніверсалБанк» належне ОСОБА_2 майно вартістю 1338060,50 грн., що перевищує суму боргу, посилаючись на положення ст.1212 ЦК України, ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» вважає, що банк без достатніх правових підстав утримує майнові права ОСОБА_2 на грошові кошти в сумі 664 159,41 грн., що становлять різницю між вартістю переданої на баланс відповідача квартири вартістю 1338060,50 грн. та розміром боргових зобов'язань, що підлягали стягненню з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк. Позивач ОСОБА_2 вказує, що зверталась до банку з вимогою про повернення різниці коштів, однак відповіді не отримала. Тому також у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання просить стягнути на свою користь інфляційні витрати та три відсотки річних.
Рух справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03 червня 2022 року визначено головуючим суддю Шролик І.С.
Ухвалою суду від 07 червня 2022 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Від представника відповідача АТ «Універсал Банк» 04 липня 2022 року надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування поданого відзиву представник зазначив, що між сторонами укладений кредитний договір, який забезпечений іпотекою, відповідно до умов якого позивач отримала грошові кошти в розмірі 80000,00 доларів США. У зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку щодо сплати кредитних коштів банк звертався до суду, за результатами звернення в період з 2013-2015 років було ухвалено два рішення на користь банку, які в подальшому були звернуті до виконання. В ході примусового виконання рішення банк набув у власність іпотечне майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 . Вказував, що внаслідок взаємозаліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна банком не було отримано грошових коштів, оскільки майно не реалізовано, а тому відсутні підстави для стягнення начебто безпідставно збережених коштів. Посилаючись на обов'язок позичальника повернути обсяг отриманих в борг коштів, просить відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.
На адресу суду 03 жовтня 2022 року від представника позивача ОСОБА_2 та від представника АТ «Універсал Банк» надійшли додаткові пояснення.
В судовому засіданні 04 жовтня 2022 року, проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав та мотивів викладених в позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на відмові ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у поданому відзиві.
Вислухавши представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі надані як в обґрунтування заявленого позову та й в спростування заявлених вимог, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог позов ОСОБА_2 відсутні.
Встановлені судом обставини справи.
Судом встановлено, що між сторонами 28 грудня 2007 року укладено кредитний договір № 020-2915/840-0161, згідно із яким ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 80 000,00 доларів США (а.с. 13-17).
Кредитне зобов'язання забезпечувалось договором іпотеки від 28 грудня 2007 року, за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 . Вартість предмета іпотеки станом на дату укладання договору 27 грудня 2007 року становить 866650 грн. (а.с. 19-24).
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2013 року по справі № 0907/5270/2012 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість станом на 15 лютого 2012 року в сумі 78432,84 дол.США, що за курсом НБУ становить 626529, 37 грн. та 3 326,30 грн. судових витрат. Також в мотивування судового рішення суд посилався на положення ст.524 ЦК України й визначив стягнути з відповідачів заборгованість у гривневому еквіваленті 626529, 37 грн. (а.с. 27-29).
На виконання вказаного судового рішення Івано-Франківським міським відділом державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області відкрите виконавче провадження ВП № 50483130 про стягнення з ОСОБА_2 в користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 626529,37 грн. та аналогічне виконавче провадження відносно поручителя ОСОБА_3 .
Головним державним виконавцем 13 березня 2018 року в межах ВП № 50483130 винесено постанову та відповідний Акт про передачу майна в рахунок погашення боргу чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 , за початковою ціною третіх торгів 1338090,50 грн., стягувачу у рахунок погашення боргу, за виконавчим листом № 0907/5270/2012 виданий 24 травня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 , стягувач ПАТ "Універсал банк" (а.с. 41-43).
20 березня 2018 року Приватним нотаріусом видано свідоцтво про належність ПАТ "Універсал банк" нерухомого майна чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 , зареєстрованого в реєстрі за №373, оскільки майно не реалізовано/торги не відбулися і стягувач ПАТ "Універсал банк" виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_2 (а.с. 44).
Позивачем оскаржувалась правомірність набуття ПАТ "Універсал банк" права власності на іпотечне майно, в порядку виконання судового рішення. Рішеннями усіх судових інстанцій залишено без задоволення.
Крім того, рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 листопада 2015 року в справі № 344/10664/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором в сумі 43 925, 72 грн. та 119,70 грн. судового збору (а.с. 30-36).
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2015 року вищевказане рішення суду першої інстанції, скасоване в частині відмови в задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитом, ухвалене нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Універсал Банк» 35 602,04 доларів США, що в гривневому еквіваленті становило 838 285,63 грн., заборгованості за кредитним договором та 4019,40 грн. судового збору (а.с. 37-39).
Постановою Верховного Суду від 29 травня 2019 року рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2015 року скасовано та залишено в силі рішення Івано-Франківського міського суду по даній справі від 16 листопада 2015 року згідно із яким було стягнуто лише 43925, 72 грн. - три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (а.с. 45-54).
05 серпня 2019 року головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 50483279 за виконавчим листом № 344/10664/2015 виданий 22 січня 2016 року про стягнення з ОСОБА_3 838285,63 грн., з підстав скасування постановою Верховного суду України рішення, що підлягало виконанню.
Між сторонами виник спір з приводу повернення різниці вартості переданого у власність Банку іпотечного майна та обсягу заборгованості боржника визначеного судовим рішенням в гривневому еквіваленті, а також стягнення інфляційних збитків та трьох відсотків річних за порушення Банком грошового зобов'язання.
Мотиви та висновки суду.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті і порядку визначення у рішенні еквівалента суми боргу в національній валюті містяться також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положення ст. 1212 ЦК України передбачають, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності - одна з керівних ідей цивільного права, згідно якої здійснюється цивільно-правове регулювання суспільних відносин та яка визначає характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов'язків, шанування прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства, турботи про власні права й інтереси, а також права та інтереси інших учасників з метою недопущення їх порушення, закріплення можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Суд не може погодитися із твердженням представника позивача, що Банк без належних правових підстав зберігає майнові права на грошові кошти, які належать позивачу ОСОБА_2 в сумі 664159, 41 грн., які розрахував виходячи з вартості предмета іпотеки у 2018 році 1338060, 50 грн. та розміру боргу визначеного рішенням суду в гривневому еквіваленті в сумі 626529,37 грн.
Суд досліджуючи фактичні спірні відносини прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову виходячи з того, що на час ухвалення судового рішення 14 березня 2013 року визначена заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором в гривневому еквіваленті 626529,37 грн., що складало 78432,84 дол.США, тобто курс НБУ становив за 1 дол.США - 7,989 грн.
З огляду на довготривале невиконання боржником ОСОБА_2 рішення суду, станом на дату набуття Банком права власності на предмет іпотеки 13 березня 2018 року курс валюти за відомостями НБУ становив 1 дол.США- 25,92 грн. Вартість предмета іпотеки на дату реалізації становила 1338060,50 грн., що у валютному еквіваленті складає 51622,70 дол. США.
Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року N 193 та Порядку відображення в обліку операцій в іноземній валюті, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 24 липня 2001 року № 126, іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності - гривня.
Курсова різниця - різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу.
З огляду на те, що позичальник ОСОБА_2 отримала в позику 80000 дол. США, то вона має обов'язок повернути кошти в повному обсязі. Визначення рішенням суду заборгованості в гривневому еквіваленті з огляду на тривале не виконання боржником ОСОБА_2 , більше аніж п'ять років, судового рішення призвело до девальвації гривні, тобто її знецінення.
Виходячи з принципу співмірності, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, вважаю, що набувши право власності на іпотечне майно Банк отримав справедливу сатисфакцію належного виконання позичальником кредитних зобов'язань та не збагатився за рахунок майна боржника.
Отже, оскільки вартість предмету іпотеки на час реалізації (передачі майна у власність стягувачу) у розмірі 51622,70 дол.США, є навіть меншою розміру заборгованості позичальника виходячи з валюти кредитування 78432,84 дол.США, то відсутні будь-які правові підстави для стягнення з Банку різниці у вартості, яка утворилась виключно через механізм девальвації гривні та недобросовісних дій боржника з приводу довготривалого невиконання рішення суду.
Через відмову позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з Банку різниці вартості кватири, що є предметом іпотеки та розміру заборгованості визначеної судовим рішенням, як безпідставно набуті Банком кошти. Суд прийшов до переконання, що не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_2 про стягнення суми інфляції та три відсотки річних, які є похідними вимогами.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133, 141, 209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, інфляційних втрат та 3 % річних.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17 жовтня 2022 року
Суддя І.С. Шролик