Номер провадження 2/754/330/22
Справа №754/3578/21
Іменем України
05 жовтня 2022 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Таран Н.Г.,
секретаря судового засідання: Довгань Г.А.
розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного університету фізичного виховання і спорту України, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного, Національного університету фізичного виховання і спорту України, Міністерства освіти і науки України, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просив: визнати звільнення позивача незаконним, скасувати наказ № 43-к від 29.01.2021 «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » та наказ №44-к від 29.01.2021 «Про звільнення за прогул» та поновити позивача на роботі, стягнути з Національного університету фізичного виховання і спорту України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.01.2021 року до дня поновлення на роботі. В обґрунтування вказаного позову зазначає про те, що з 22 липня 2020 року працював він на посаді керівника гуртка за основним місцем роботи та вчителем хімії за внутрішнім сумісництвом Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного. Відповідно до рішення Міністерства освіти і науки України - відповідач 3, Олімпійський коледж імені Івана Піддубного - відповідач 1 знаходиться у стані припинення шляхом ліквідації як окремої юридичної особи та утворення на його базі відокремленого структурного підрозділу в структурі Національного університету фізичного виховання і спорту України - відповідач 2. Водночас 04.02.2021 позивач отримав лист від 29.01.2021 № 57 за підписом старшого інспектора відділу кадрів відповідача 1 - Шимко І.М., у якому зазначено, що позивача «звільнено за прогул» та повідомлено про необхідність з'явитися за трудовою книжкою. 11.02.2021 позивач прибув до відділу кадрів, де старший інспектор відділу кадрів ОСОБА_2 видала копію наказу № 44-к від 29.01.2021 про звільнення позивача за прогул та трудову книжку з відповідним записом. Вважає що наказ № 43-к від 29.01.2021 «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » та наказ №44-к від 29.01.2021 «Про звільнення за прогул» незаконними, такими, що порушують його конституційні права, видані у неправомочний спосіб, форма та зміст яких не відповідають вимогам законодавства. Передбачений законом захист своїх прав вбачає у скасуванні вказаних наказів та поновленні на роботі, а також у стягненні на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - про що і просить суд.
Ухвалою суду від 12.03.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
29.06.2021 року до суду від відповідача 3 надійшов відзив, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважають їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки визнаючи у даній справі Міністерство науки і освіти України відповідачем, позивач ніяким чином не визначає, які саме його права та у який спосіб були порушені відповідачем 3, а також не наводить жодних аргументів щодо неправомірності дій/бездіяльності відповідача 3.
05.07.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач вказав, що твердження відповідача 3 є необгрунтованими та просив задовольнити позовні вимоги.
08.07.2021 на адресу суду надійшов відзив відповідача 2 в якому вказано, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.09.2020 № 1083-р «Про реорганізацію Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного» (надалі - розпорядження), прийнято рішення щодо реорганізації Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного шляхом приєднання до Національного університету фізичного виховання і спорту України. Відповідно до п. 5 Розпорядження Міністерству освіти і науки України доручено здійснити заходи, пов'язані з реорганізацією та утриманням майна Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного. 23.03.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис №1000661120021004050 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Олімпійський коледж імені Івана Піддубного, правонаступником якого є Національний університет фізичного виховання і спорту України. 27.01.2021 комісією у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було складено акт про те, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 27.01.2021 протягом робочого дня. 28.01.2021 комісією у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було складено акт фіксації надання пояснень ОСОБА_1 у телефонному режимі. 29.01.2021 комісією у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було складено акт про те, що ОСОБА_1 був відсутнім на робочому місці 29.01.2021 протягом робочого дня. Відповідно до інформації, яка міститься у доповідній записці ОСОБА_5 від 26.01.2021 ОСОБА_1 , повідомив, що з 03.12.2020 по 16.12.2020 знаходився на лікарняному, про те лікарняний до відділу кадрів не надав та станом на 26.01.2021 на роботі не з'являвся. Відповідно до доповідної від 29.01.2021, складеної ОСОБА_5 , ОСОБА_1 в період з 25.01.2021 по 29.01.2021 включно не являвся на роботу без поважних причин. У зв'язку із зазначеними обставинами, було прийнято Наказ № 43-к від 29.01.2021 «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » для ОСОБА_1 було визнано робочі дні з 27.01.2021 по 29.01.2021 днями прогулу та застасовано стягнення за порушення трудової дисципліну вигляді звільнення у порядку передбаченому п. 2 ст. 147 КЗпП України. Відповідно до Наказу № 44-к від 29.01.2021 «Про звільнення за прогул» ОСОБА_1 , керівника гуртка за основним місцем роботи та вчителя хімії за внутрішнім сумісництвом, 29.01.2021 було звільнено за прогули без поважних причин, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. 04.02.2021 Олімпійським коледжом імені Івана Піддубного було направлено ОСОБА_1 лист-повідомлення про вручення та не заперечується позивачем у своїй позовній заяві даний лист-повідомлення-повідомлення про вручення був отриманий ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 4 Конвенції Міжнародної організації праці «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» від 22.06.1982 № 158, Трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України, Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Згідно ст. 139 КЗпП України, Працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір. ОСОБА_1 27.01.2021 та 29.01.2021 повинен був бути на робочому місці та згідно з графіком роботи на 2021 - 2022 навчальний рік. Однак, ОСОБА_1 27.01.2021 та 29.01.2021 на робочому місці був відсутнім без поважних причин. Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Відповідно джо ч. 1 ст. 148 КЗпП України, Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. 28.01.2021 Уповноваженим комісії ОСОБА_6 . Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного у присутності старшого інспектора з кадрів - Шимко І.М. та інспектора з кадрів - ОСОБА_7 було здійснено телефонний дзвінок ОСОБА_1 , з метою отримання від останнього пояснень щодо причини відсутності на робочому місці. У телефонному режимі ОСОБА_1 повідомив, що був відсутній на роботі у зв'язку з тим, що, за його переконанням, Олімпійський коледж імені Івана Піддубного станом на 29.01.2021 повинно бути реорганізовано у нове підприємство і він очикує на наказ про звільнення. В той же час, станом на 29.01.2021 реорганізація коледжу не була завершена і ОСОБА_1 ніхто не повідомляв про вивільнення. Зазначене свідчить про відсутність у ОСОБА_1 поважних причин відсутності на робочому місці 27.01.2021 та 29.01.2021. 11.02.2021 ОСОБА_1 під розпис був ознайомлений з наказом від 29.01.2021 № 44-к «Про звільнення за прогул» та отримав трудову книжку. Вищезазначене спростовує твердження позивача про сфальсифікованість документів, які стали підставою для видачі наказів про накладення дисциплінарного стягнення та про звільнення. В той же час, позивачем не наведено жодного обгрунтування та належних доказів, які б могли підтвердити його твердження про сфальсифікованість зазначених документів. Вважаємо що накази були прийняті у порядку передбаченому чинним законодавством України. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Натомість, позивач допустив прогули протягом декількох днів (27.01.2021 та 29.01.2021), і не довів поважних причин. Крім того, відповідачем 1 було дотримано процедуру звільнення передбачену чинним законодавством: працівнику у телефонному режимі (Акт від 28.01.2021) Уповноваженим Комісії Москаленком О.В. Олімпійського коледжу імені Іванна Поддубного у присутності старшого інспектора з кадрів - Шимко І.М. та інспектором з кадрів - ОСОБА_7 було запропоновано надати пояснення і документи на підтвердження поважності причини прогулу, проте, позивач відмовився надати письмові пояснення, а в телефонній розмові повідомив що був відсутній на роботі у зв'язку з тим, що, за його переконанням Олімпійський коледж імені Івана Піддубного повинно бути реорганізовано у нове підприємство і він очікує на наказ про звільнення.
08.07.2021 на адресу суду надійшло клопотання представника Національного університету фізичного фиховання і спорту України про заміну відповідача 1 Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного на його правонаступника - Національного університету фізичного виховання і спорту України.
12.07.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
20.07.2021 на адресу суду надійшла позовна заява в новій редакції в якій позивач звертається з позовними вимогами до відповідача Національного університету фізичного виховання і спорту України.
27.07.2021 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідача 2 в яких вона просить відмовити в задоволенні позову повністю.
29.07.2021 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від відповідача 3.
03 листопада 2021 року відповідно до розпорядження керівника апарату суду було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 754/3578/21 та був визначений головуючий суддя по справі Таран Н.Г.
Ухвалою суду від 05 листопада 2021 року прийнята справа до розгляду. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, причин неявки суду не повідомила.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в позові та в відзивах доводи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст. 3 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З 22 липня 2020 року працював він на посаді керівника гуртка за основним місцем роботи та вчителем хімії за внутрішнім сумісництвом Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного.
Відповідно до рішення Міністерства освіти і науки України, Олімпійський коледж імені Івана Піддубного знаходиться у стані припинення шляхом ліквідації як окремої юридичної особи та утворення на його базі відокремленого структурного підрозділу в структурі Національного університету фізичного виховання і спорту України.
04.02.2021 року позивач отримав лист від 29.01.2021 № 57 за підписом старшого інспектора відділу кадрів Шимко І.М., у якому зазначено, що позивача «звільнено за прогул» та повідомлено про необхідність з'явитися за трудовою книжкою.
11.02.2021 позивач прибув до відділу кадрів, де старший інспектор відділу кадрів ОСОБА_2 видала копію наказу № 44-к від 29.01.2021 про звільнення позивача за прогул та трудову книжку з відповідним записом.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 29 КЗпП України на власника (уповноваженого ним органу) покладено обов'язок щодо роз'яснення працівникові до початку його роботи прав та обов'язків, інформування щодо умов праці. Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (ст. 31 КЗпП України).
Згідно із ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до вимог ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Порушенням трудової дисципліни може бути невиконання або неналежне виконання працівником трудових обов'язків, недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку чи умов колективного договору.
Наказ роботодавця про застосування стягнення має містити мотивувальну частину з точним та обґрунтованим характером порушення трудової дисципліни. Наказ про застосування до працівника стягнення не може містити стягнень, не передбачених ст. 147 КЗпП України.
Частиною 1 ст. 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Стаття 149 КЗпП України передбачає порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівникам.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Згідно пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Положеннями ст. 139-142 КЗпП України визначено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитись до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержуватись законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитись до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту. Трудовий розпорядок на підприємствах, установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до норм ст.147-149 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано лише одни з таких заходів : 1) догана; 2) звільнення. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження, призначення на посаду) даного працівника. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини за яким вчинено проступок і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі ( розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
У постанові ВСУ від 19.10.2016 року у справі № 6-2801 цс15 зроблено висновок, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією із важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
Статтею 29 КЗпП України встановлений обов'язок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати і визначити йому робоче місце.
Доводи позивача не підтверджені жодними належними доказами та спростовуються наступним.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.09.2020 № 1083-р «Про реорганізацію Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного» (надалі - розпорядження), прийнято рішення щодо реорганізації Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного шляхом приєднання до Національного університету фізичного виховання і спорту України. Відповідно до п. 5 Розпорядження Міністерству освіти і науки України доручено здійснити заходи, пов'язані з реорганізацією та утриманням майна Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного.
23.03.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис №1000661120021004050 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Олімпійський коледж імені Івана Піддубного, правонаступником якого є Національний університет фізичного виховання і спорту України. 27.01.2021 комісією у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було складено акт про те, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 27.01.2021 протягом робочого дня.
28.01.2021 комісією у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було складено акт фіксації надання пояснень ОСОБА_1 у телефонному режимі.
29.01.2021 комісією у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було складено акт про те, що ОСОБА_1 був відсутнім на робочому місці 29.01.2021 протягом робочого дня.
Відповідно до інформації, яка міститься у доповідній записці ОСОБА_5 від 26.01.2021 ОСОБА_1 , повідомив, що з 03.12.2020 по 16.12.2020 знаходився на лікарняному, проте лікарняний до відділу кадрів не надав та станом на 26.01.2021 на роботі не з'являвся.
Відповідно до доповідної від 29.01.2021, складеної ОСОБА_5 , ОСОБА_1 в період з 25.01.2021 по 29.01.2021 включно не являвся на роботу без поважних причин.
Наказом № 43-к від 29.01.2021 «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » для ОСОБА_1 було визнано робочі дні з 27.01.2021 по 29.01.2021 днями прогулу та застасовано стягнення за порушення трудової дисципліну вигляді звільнення у порядку передбаченому п. 2 ст. 147 КЗпП України.
Відповідно до Наказу № 44-к від 29.01.2021 «Про звільнення за прогул» ОСОБА_1 , керівника гуртка за основним місцем роботи та вчителя хімії за внутрішнім сумісництвом, 29.01.2021 було звільнено за прогули без поважних причин, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.
04.02.2021 Олімпійським коледжом імені Івана Піддубного було направлено ОСОБА_1 лист-повідомлення про вручення та не заперечується позивачем у своїй позовній заяві даний лист-повідомлення-повідомлення про вручення був отриманий ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 4 Конвенції Міжнародної організації праці «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» від 22.06.1982 № 158, Трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України, Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Згідно ст. 139 КЗпП України, Працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.
ОСОБА_1 27.01.2021 та 29.01.2021 повинен був бути на робочому місці та згідно з графіком роботи на 2021 - 2022 навчальний рік. Однак, ОСОБА_1 27.01.2021 та 29.01.2021 на робочому місці був відсутнім без поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 КЗпП України, Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
В той же час, позивачем не наведено жодного обгрунтування та належних доказів, які б могли підтвердити його твердження про сфальсифікованість зазначених документів.
Крім того, суд вважає, що було дотримано процедуру звільнення передбачену чинним законодавством: працівнику у телефонному режимі (Акт від 28.01.2021) Уповноваженим Комісії Москаленком О.В. Олімпійського коледжу імені Іванна Поддубного у присутності старшого інспектора з кадрів - Шимко І.М. та інспектором з кадрів - ОСОБА_7 було запропоновано надати пояснення і документи на підтвердження поважності причини прогулу, проте, позивач відмовився надати письмові пояснення, а в телефонній розмові повідомив що був відсутній на роботі у зв'язку з тим, що, за його переконанням Олімпійський коледж імені Івана Піддубного повинно бути реорганізовано у нове підприємство і він очікує на наказ про звільнення.
Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.
Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
Матеріали справи не містять жодних доказів, щодо поважності причин відсутності на робочому місці 27.01.2021 року та 29.01.2021 року ОСОБА_1 ..
Таким чином, суд вважає доводи позивача необґрунтованими, а наведені мотиви з цього приводу є нічим іншим, як власною оцінкою певних обставин справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 274, ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 29, 40, 139, 141, 142, 147, 148, 149 КЗпП України, суд, -
позовні вимоги ОСОБА_1 до Національного університету фізичного виховання і спорту України, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 17.10.2022 року.
Суддя: Н.Г.Таран