просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
17 жовтня 2022 року м.Харків Справа № 913/206/22
Провадження №34/913/206/22
Суддя Господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши матеріали позовної заяви у справі
за позовом Приватного підприємства «Бель», м. Київ,
до держави-агресора російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації, м. москва, російська федерація,
про стягнення збитків у розмірі 26 224 776 грн. 44 коп.
Суть спору: Приватне підприємство «Бель» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до держави-агресора російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації, в якій просить стягнути з відповідача суму спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України у розмірі 26 224 776 грн. 44 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до 24.02.2022 позивач проводив свою господарську діяльність в м. Сєвєродонецьк Луганської області, орендуючи нежитлові складські приміщення по АДРЕСА_1 , в яких знаходились частина документів його первинного бухгалтерського обліку, товарні залишки, основні засоби та інше майно, які належали позивачу, а також товарні залишки, які перебували на зберіганні у позивача на підставі договорів із контрагентами.
Як зазначає позивач, 28.02.2022 військові рф почали наступ на м. Сєвєродонецьк, яке наразі перебуває в тимчасовій окупації та на території якого ведуться бойові дії.
За твердженням позивача в результаті обстрілів військових рф у період з лютого по червень 2022 року орендовані приміщення та його майно зазнали пошкоджень. В свою чергу, уціліле майно, яке знаходилось в цих приміщеннях, було викрадене військовими рф.
В подальшому 12.08.2022 за фактом викрадення та знищення майна позивача було відкрито кримінальне провадження.
Крім того, позивач вказує, що дії військових рф унеможливили виконання його контрагентами своїх грошових зобов'язань перед позивачем на загальну суму 400 805 грн. 72 коп., чим спричинили йому втрати доходу, який позивач міг би отримати у випадку відсутності військових дій.
Відтак, позивач вважає, що своїми діями військові рф порушили його право на мирне володіння майном, тим самим завдали йому збитків у зв'язку із знищенням майна та у формі упущеної вигоди, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Окрім того, у позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, що складається з витрат на правничу допомогу у розмірі 150 000 грн. 00 коп.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2022 справу №913/206/22 передано на розгляд судді Іванову А.В.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивачем в якості відповідача визначено державу-агресор російську федерацію в особі міністерства юстиції російської федерації.
Частинами 1, 4 ст. 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
В силу ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Суд враховує, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 та від 12.05.2022 у справі №635/6172/17, а також у постановах від 18.05.2022 у справах №428/11673/19 та №760/17232/20-ц, суди України мають право розглядати позови про відшкодування збитків, завданих військовою агресією рф, в зв'язку з тим, що на останню не поширюється судовий імунітет.
При цьому, в позовній заяві позивач спочатку зазначає, що відповідачем є рф, оскільки внаслідок її збройної агресії він і зазнав шкоди. Проте, надалі позивач вказує, що компетентним органом через який рф може виступати стороною є її міністерство юстиції.
Таке формулювання ставить питання правильності обрання позивачем належного відповідача як особи, яка заподіяла йому збитки і має нести за це відповідальність.
Адже сам позивач, посилаючись на нормативно-правові акти держави-агресора, висновує, що міністерство юстиції уповноважене лише здійснювати представництво в судах інтересів рф, що означає теоретичну можливість співробітників цього органу бути представниками відповідача у цій праві. І аж ніяк не свідчить про те, що саме мін'юст рф є органом, компетентним в питанні відшкодування заподіяних державою-агресором збитків.
В зв'язку з наведеним, суд вважає, що позивачу слід коректно визначити відповідача у даній справі або як державу-агресор російську федерацію, або як державу-агресор російську федерацію в особі міністерства юстиції російської федерації чи іншого компетентного органу, але належним чином обґрунтувавши таке визначення.
Крім того, п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України визначає, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет і підстави заявленого позову, суд приходить до висновку, що позивачем не викладені обставини, встановлення яких є необхідним для вирішення даного спору, а саме щодо правової природи збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 400 805 грн. 72 коп., яких за твердженням позивача він зазнав.
Позаяк, судом встановлено, що в позовній заяві позивач стверджував про те, що дії військових рф унеможливили виконання його контрагентами своїх грошових зобов'язань перед позивачем на загальну суму 400 805 грн. 72 коп., чим спричинили йому втрати доходу, який позивач міг би отримати у випадку відсутності військових дій.
Проте, з наведених обставин не зрозуміло 400 805 грн. 72 коп. це збитки саме у вигляді упущеної вигоди, яку позивач міг отримати якби виконав свої зобов'язання перед його контрагентами чи це збитки, які він поніс внаслідок невиконання його контрагентами зобов'язань перед ним, тобто як дебіторська заборгованість останніх.
Відтак, у відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позивач має викласти такі обставини із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.
Також положеннями ч. 2 ст. 164 ГПК України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивач в позовній заяві посилається на те, що зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 400 805 грн. 72 коп., а також зазначає про те, що в орендованому складському приміщенні серед іншого знаходились товарні залишки, які перебували на зберіганні у позивача на підставі договорів із контрагентами.
Частинами 1, 2 ст. 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Проте, позивач на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, не додав до позовної заяви доказів, які б підтверджували завдання йому збитків саме у вигляді упущеної вигоди в розмірі 400 805 грн. 72 коп. та доказів на підтвердження зберігання позивачем товарних залишків, які перебували в орендованому складському приміщенні на підставі договорів, укладених із його контрагентами.
Таким чином, в порушення приписів ч. 2 ст. 164 ГПК України позивачем не надані докази на підтвердження вказаних обставин.
До того ж, п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України унормовано, що позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
В той же час, позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються з відповідача, оскільки дублювання ціни позову не є таким розрахунком.
Відтак, позивач має навести розрахунок суми, що стягується як певну кількість доданків, які в сумі мають складати число, що відповідає ціні позову в у розмірі 26 224 776 грн. 44 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на вказані недоліки, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви Приватного підприємства «Бель» без руху з наданням заявникові 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення наведених недоліків.
Позивачу у вказаний строк слід надати до суду заяву про усунення недоліків, в якій: 1) коректно визначити відповідача у даній справі, належним чином обґрунтувавши таке визначення; 2) викласти обставини щодо правової природи збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 400 805 грн. 72 коп. із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини; 3) навести обґрунтований розрахунок суми, що стягується.
Разом із заявою про усунення недоліків позивач має надати належним чином засвідчені копії доказів, які б підтверджували завдання йому збитків саме у вигляді упущеної вигоди в розмірі 400 805 грн. 72 коп., а також доказів на підтвердження зберігання позивачем товарних залишків, які перебували в орендованому складському приміщенні на підставі договорів, укладених із його контрагентами (копії таких договорів тощо).
Суд звертає увагу позивача, що заяву про усунення недоліків разом з додатками слід направити також відповідачу, а докази такого направлення надати суду.
При цьому, встановлюючи десятиденний строк з дня вручення даної ухвали, як максимально можливий строк для усунення недоліків позовної заяви визначений ГПК України, суд приймає до уваги введення в Україні воєнного стану, що може суттєво впливати на спроможність учасників справи своєчасно виконати покладені процесуальним законом і судом обов'язки.
Керуючись ст.ст. 80, 162-164, 174, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву Приватного підприємства «Бель» залишити без руху.
2. Надати Приватному підприємству «Бель» строк 10 днів з дня вручення даної ухвали (за можливості) для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду заяви про усунення недоліків з доказами направлення іншій стороні.
3. Роз'яснити Приватному підприємству «Бель», що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду (ч. 3 ст. 174 ГПК України); якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
4. Звернути увагу позивача, що судом враховується введення в Україні правового режиму воєнного стану, що може суттєво вплинути на своєчасність виконання учасниками справи їх обов'язків.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 17.10.2022 та оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Іванов