ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.10.2022Справа № 910/6879/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ЛОГІСТИКА УКРАЇНА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТІ КОНСАЛТ"
про стягнення 98875,89 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ЛОГІСТИКА УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТІ КОНСАЛТ" про стягнення 98875,89 грн заборгованості за договором №ЮКВ00955 від 01.02.2022 про перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України, з яких: 89964,00 грн - основна сума боргу, 841,33 грн - штрафні санкції, 8070,56 грн - інфляційне збільшення.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №ЮКВ00955 від 01.02.2022 про перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.08.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/6879/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
12.09.2022 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов.
У відзиві на позов відповідач просить суд відновити строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 17.10.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТІ КОНСАЛТ" про поновлення строку для подання відзиву та продовжено відповідачу процесуальний строк для надання відзиву.
03.10.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору №ЮКВ00955 про перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України від 01.02.2022 на умовах заявок № 98512 від 01.02.2022, № 99096 від 11.02.2022 надав відповідачу послуги з перевезення вантажу у міжнародному сполученні.
За розрахунком позивача заборгованість по Заявці № 98512 від 01.02.2022, рахунку на оплату № Р-00161 від 08.02.2022, акту надання послуг № А-00161 від 08.02.2022, CMR №037274 становить 1500 євро, що по курсу НБУ в гривнях на день вивантаження - 48109,00 грн; заборгованість по Заявці № 99096 від 11.02.2022, рахунку на оплату № Р-00192 від 21.02.2022, акту надання послуг № А-00192 від 21.02.2022, CMR № 037277 становить 41855 грн. загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 89964,00 грн.
Оскільки, відповідач оплату наданих послуг не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 89964,00 грн, а також нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання штрафних санкцій 841,33 грн та інфляційного збільшення у розмірі 8070,56 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на нижче наведене.
До позовної заяви додано копію опису вкладення в цінний лист від 17 червня 2022 року, в якому наведено перелік документів: претензія-вимога, договір, заявка № 98512, рахунок-фактура, оригінал акту надання послуг, CMR без зазначення номера.
Також, як доказ відправлення оригіналів документів позивач надав до матеріалів справи копію квитанції "Нової Пошти" від 28 квітня 2022 року та копії опису вкладення в цінний лист, поштової накладної та чека від 17 червня 2022 року. В описі наведено перелік документів: претензія-вимога, договір, заявка № 99096, рахунок-фактура, оригінал акту надання послуг, CMR без зазначення номера.
Однак, з додатків до позовної заяви та з тексту позову вбачається, що перевезення виконано згідно CMR № 037274 та № 037277. Таким чином, за доводами відповідача оригіналів CMR № 037274 та CMR № 037277 відповідачу не було направлено, а отже, строк сплати за перевезення не настав.
За умовами заявки № 99096 від 11 лютого 2022 року позивач мав доставити вантаж з Франції до м. Києва не пізніше 18 лютого 2022 року. Відповідач зазначає, що запис у графі 24 копії вантажної накладної, доданої до позовної заяви, щодо дати доставки вантажу прочитати неможливо, але рахунок та акт виконаних робіт датовані 21 лютого, що і є відповідно до умов п. 5.3 договору фактичною датою доставки. Отже, за доводами відповідача, запізнення з доставкою складало 4 дні, за що відповідач має право стягнути штраф у сумі, еквівалентній 400 євро, або 14658,68 грн.
Крім того, за запізнення з відправленням документів відповідач має право стягнути з позивача штраф у сумі, еквівалентній 150 євро, що складає станом на 09 вересня 2022 року 5497,37 грн (за курсом НБУ 36,6492 грн.)
За таких обставин, відповідач вважає, що позивач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором та заявками на перевезення, що надає право затримати оплату послуг з перевезення вантажу, а відтак оплату відтерміновано правомірно і позивач не набув право звернення за судовим захистом.
Крім того, відповідач стверджує, що має право на стягнення штрафних санкцій згідно положень договору, що позивач у своїх актах виконаних робіт не врахував, а тому відсутні підстави для підписання актів виконаних робіт без зауважень. Відповідач вважає за можливе здійснити зустрічне зарахування штрафних санкцій після отримання від позивача оригіналів міжнародних вантажних накладних, згідно яких було виконано спірні перевезення.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІТІ КОНСАЛТ" (експедитор, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ЛОГІСТИКА УКРАЇНА" (перевізник, позивач) укладений договір №ЮКВ00955 про перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України (надалі - договір), який регулює відносини сторін, що виникають в процесі надання транспортно-експедиторських послуг, які полягають у плануванні, організації, здійсненні та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших клієнтів експедитора автомобільним транспортом по території України та/або на території іноземних держав.
На кожне перевезення оформлюється транспортне замовлення (заявка), що складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику в тому числі за допомогою факсимільного зв'язку або по електронній пошті. Замовлення (заявка) є невід'ємною частиною даного договору. Замовлення (заявки) передані по факсу чи електронній пошті мають силу оригіналу, без обов'язкового передання їх оригіналів у майбутньому (п. 2.5. договору).
Пунктом 2.6. договору передбачено, що якщо у випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором пріоритетними є умови (відомості), зазначені у замовленні (заявці).
Відповідно до п.2.7. договору після одержання замовлення (заявки) перевізник акцептує або відхиляє в письмовій формі протягом 2-х годин з моменту її одержання за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти з відбитком печатки перевізника, підпису уповноваженої особи і вказівкою номера транспортного засобу та іншої необхідної інформації. У випадку відсутності письмового акцепту протягом зазначеного часу, заявка вважається не прийнятою до виконання (анульованою).
Товарно-транспортна накладна, подорожній лист, міжнародна товарно-транспортна накладна (далі - CMR) встановленого зразка є основним документом відповідно до якого здійснюється перевезення та за яким відбувається здача-приймання вантажу. Підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника (експедитора), одержувача вантажу та митних органів. В CMR має стояти штамп (печатка) або запис, що перевізником є особа, яка є таким за даним договором, за умови, що вона не виступає як фактичний експедитор (п. 2.8. договору).
Відповідно до п.3.2.13. договору протягом 2-х календарних днів з моменту розвантаження передати копії документів (CMR, рахунок, акт виконаних робіт) по факсу/e-mail, та протягом 5-ти календарних днів з моменту розвантаження передати оригінали документів, що підтверджують виконання послуг у рамках даного договору, а також документи, що підтверджують факт оплати додаткових витрат, що виникли у процесі перевезення. оригінали цих документів мають бути виписані на дату розвантаження.
Кожна зі сторін несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань згідно даного договору, норм міжнародного права та українського законодавства. Сторона, що порушила свої зобов'язання за цим договором, повинна відшкодувати іншій стороні спричинені таким порушенням збитки та усунути ці порушення та наслідки, спричинені таким порушенням (п.п. 4.1., 4.2. договору).
Розмір плати за перевезення визначається за згодою сторін та вказується в транспортному замовленні (заявці) і може змінюватися за взаємною письмовою згодою сторін в залежності від зміни умов перевезення вантажу. Розрахунки між сторонами за даним договором відбуваються в безготівковому порядку, шляхом оплати експедитором, за рахунок коштів свого клієнта, однак не залежно від їх одержання, виставлених перевізником рахунків протягом 15-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів, оформлених належним чином, документів (п.5.1., 5.2. договору).
Згідно із матеріалами справи, на умовах Заявки № 98512 від 01.02.2022 до договору позивач здійснив перевезення на замовлення відповідача вантажу, по маршруту - Польща-Україна, автомобілем за номером - НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Вартість фрахту вказано у п. 21 Заявки № 98512 від 01.02.2022 - 1500 евро по курсу НБУ на день вивантаження.
Перевезення вантажу здійснювалося у відповідності до міжнародної товарно- транспортної накладної CMR № 037274, згідно якої вантаж був прийнятий до перевезення в м. Познань (Польща) 02.02.2022 - відмітка у графі 21 CMR та 08.02.2022 вантаж було передано одержувачу, що засвідчено в графі 24 CMR.
Згідно п.22 Заявки № 98512 від 01.02.2022 відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату за надані послуги за фактом вивантаження, що відбулося 08.02.2022 та підтверджуються CMR № 037274, впродовж 10 банківських днів по отриманню оригіналів документів (Акт, рахунок, оригінал CMR), що мають бути направлені поштою, якщо отримувач вантажу не має претензій до цілісності вантажу.
На підтвердження направлення відповідачу документів: рахунок на оплату № Р-00161 від 08.02.2022, CMR № 037274, акт надання послуг №А-00161 від 08.02.2022 у двох примірниках, пропуск, зареєстровану податкову накладну, позивач надав у матеріали справи експрес-накладну "Нова пошта" № 59000794607663 (відправлення № 59000794607663 отримано відповідачем 15.02.2022).
Як підтверджено матеріалами справи, 17.06.2022 разом із претензією від 17.06.2022 (відправлення №4302525207049) позивач направив відповідачу рахунок на оплату № Р-00161 від 08.02.2022, CMR, акт надання послуг №А-00161 від 08.02.2022 податкову накладну. Відправлення №4302525207049 отримано відповідачем 21.06.2022.
Також, на умовах Заявки № 99096 від 11.02.2022 до договору позивач здійснив перевезення на замовлення відповідача вантажу по маршруту - Франція-Україна, автомобілем МАН за номером - НОМЕР_3 / WE 836 AN. Вартість фрахту вказано у п. 21 Заявки № 99096 від 11.02.2022 - 41 855 грн.
Перевезення даного вантажу здійснювалося у відповідності до міжнародної товарно- транспортної накладної CMR № 037277, згідно якої вантаж був прийнятий до перевезення в Шарлевіль-Мезьєр (Франція) 11.02.2022 - відмітка у графі 21 CMR та 21.02.2022 вантаж було передано одержувачу, що засвідчено в графі 24 CMR.
Згідно п.22 Заявки № 99096 від 11.02.2022 відповідач зобов'язувалося здійснити оплату за надані послуги за фактом вивантаження, що відбулося 21.02.2022 та підтверджуються CMR № 037277, впродовж 12-14 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (Акт, рахунок, оригінал CMR), що мають бути направлені поштою, якщо отримувач вантажу не має претензій щодо цілісності вантажу.
На підтвердження направлення відповідачу документів: рахунок на оплату № Р-00192 від 21.02.2022, CMR № 037277, акт надання послуг № А-00192 від 21.02.2022 у двох примірниках, зареєстровану податкову накладну, пропуск, позивач надав у матеріали справи експрес-накладну "Нова пошта" № 59000814031134 (відправлення № 59000814031134 отримано відповідачем 02.05.2022).
Також як підтверджено матеріалами справи, 17.06.2022 разом із претензією від 17.06.2022 (відправлення №4302525207030) позивач направив відповідачу рахунок на оплату № Р-00192 від 21.02.2022, CMR, акт надання послуг № А-00192 від 21.02.2022. Відправлення №4302525207030 отримано відповідачем 21.06.2022.
Також на підтвердження направлення відповідачу оригіналів документів позивач надав у матеріали справи роздруківки з електронної пошти.
Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначає, що відповідач не повернув підписані ним оригінали актів наданих послуг, вартість наданих позивачем послуг не оплатив.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону є міжнародним перевезенням вантажів.
До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів, яка підписана в м. Женеві 19.05.1956.
Відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.
За приписами ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" (далі-Конвенція) закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції.
Відповідно до ст.1 Конвенції остання застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Як зазначалось судом вище, на підтвердження факту здійснення перевезення вантажу згідно договору №ЮКВ00955 про перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України від 01.02.2022 та заявок № 98512 від 01.02.2022 (по маршруту: Польща-Україна), № 99096 від 11.02.2022 (по маршруту: Франція-Україна), позивачем надані накладні CMR № 037274 та № 037277.
Таким чином, враховуючи зазначені приписи чинного законодавства, договору №ЮКВ00955 про перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України від 01.02.2022 та заявок на перевезення: № 98512 від 01.02.2022, № 99096 від 11.02.2022, надані позивачем міжнародні товарно-транспортні накладна є належними та допустимими доказами надання перевізником послуг з міжнародного перевезення вантажу, зміст яких, зокрема, наявність відмітки про доставку вантажу та отримання його вантажоотримувачем на вказаній CMR, дають суду підстави стверджувати про виконання перевізником обов'язків з прийняття вантажу до перевезення та належної передачі вантажу вантажоотримувачу.
При цьому, як вбачається із наявних у матеріалах справи CMR, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг з міжнародного перевезення вантажу з боку замовника відсутні.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із Заявки № 98512 від 01.02.2022 відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату за надані послуги протягом 10 банківських днів по отриманню оригіналів документів (Акт, рахунок, оригінал CMR).
У Заявці № 99096 від 11.02.2022 обумовлено, що відповідач здійснює оплату за надані послуги протягом 12-14 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (Акт, рахунок, оригінал CMR).
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Дотримуючись принципу змагальності учасників судового процесу, позивачем надано до матеріалів позовної заяви копії CMR (міжнародних товарно-транспортних накладних) №037274 та № 037277; рахунки на оплату № Р-00161 від 08.02.2022 та № Р-00192 від 21.02.2022; акти надання послуг №А-00161 від 08.02.2022 та № А-00192 від 21.02.2022; податкові накладні; експрес-накладні "Нова пошта" № 59000794607663 та № 59000814031134; описи вкладення, накладні та квитанції про оплату поштових послуг з поштових відправлень від 17.06.2022 №4302525207049 та №4302525207030.
За приписами ст.76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування вірогідності доказів, суд вважає, що належними доказами підтверджено направлення на адресу відповідача (вказану у договорі та заявках) оригіналів документів та отримання документів відповідачем.
Відповідач, у свою чергу, жодних доказів на підтвердження факту ненадходження на його адресу оригіналів документів не надав.
Одночасно, у відзиві відповідач зазначає про відсутність підстав для підписання актів виконаних робіт без зауважень, що фактично суперечить позиції відповідача щодо неотримання оригіналів документів.
Доказів на спростування обставин, викладених у позові та відсутності заборгованості у розмірі 89964,00 грн відповідачем суду не надано.
Суд також відхиляє посилання відповідача на наявність підстав для зустрічного зарахування штрафних санкцій, оскільки встановлення обставин щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування відповідачем штрафних санкцій не входить до предмету дослідження у цій справі та може бути розглянуто в межах іншого окремого судового провадження.
Невиконане зобов'язання підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за надані послуги у сумі 89964,00 грн відповідачем не надано.
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 89964,00 грн.
Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 8070,56 грн та штрафних санкцій у сумі 841,33 грн, що по своїй суті є 3% річних, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
За розрахунками, доданими до матеріалів позовної заяви позивач здійснює нарахування інфляційних втрат та 3% річних у такому порядку:
по заявці № 98512 від 01.02.2022 (згідно із п.22 якої, оплата за надані послуги здійснюється за фактом вивантаження впродовж 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів) позивач здійснює нарахування 3% річних за період з 25.02.2022 по 25.07.2022, нарахування інфляційних втрат: за березень - червень 2022 року;
по заявці № 99096 від 11.02.2022 (згідно із п.22 якої, оплата за надані послуги здійснюється за фактом вивантаження впродовж 12-14 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів) позивач здійснює нарахування 3% річних за період з 16.05.2022 по 25.07.2022, нарахування інфляційних втрат: за червень 2022 року.
Оскільки відправлення № 59000794607663 з направлення оригіналів документів по заявці № 98512 отримано відповідачем 15.02.2022, то нарахування слід здійснювати з 02.03.2022 (на наступний день після десятого банківського дня).
Також з огляду на те, що відправлення № 59000814031134 з направлення оригіналів документів по заявці № 99096 отримано відповідачем 02.05.2022, то нарахування слід здійснювати з 21.05.2022 (на наступний день після чотирнадцятого банківського дня).
За перерахунком суду сума 3% річних, нарахованих за період з 02.03.2022 по 25.07.2022 на суму 48 109,00 становить 577,31 грн; за період 21.05.2022 по 25.07.2022 на суму 41 885,00 грн становить 227,21 грн. Отже, загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 804,52 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат (період нарахування березень - червень 2022 року на суму 48109,00 грн; червень 2022 року на суму 41855,00 грн), судом встановлено сума інфляційних втрат становить 8071,49 грн, проте, оскільки, суд згідно із ч. 2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволення у сумі 8070,56 грн в межах заявлених вимог.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ЛОГІСТИКА УКРАЇНА", а саме: в частині стягнення заборгованості у розмірі 89964,00 грн, інфляційних втрат у сумі 8070,56 грн, 3% річних у сумі 804,52 грн.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Хомич О.В. (яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1337 від 27.08.2021) було укладено договір про надання правової допомоги № 02/12-07 від 12.07.2022 (надалі - договір) та додаткову угоду від 25.07.2022 до договору.
Згідно із умовами додаткової угоди від 25.07.2022 остання визначає розмір винагороди (гонорару) адвокату та порядок оплати за надання правової дороги у спорі про стягнення заборгованості за договором №ЮКВ00955 про перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України від 01.02.2022.
Відповідно до підписаного між позивачем та адвокатом Хомич О.В. актом №02/12-07 від 25.07.2022 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) вартість наданих адвокатом послуг становить 10000,00 грн.
Оплата позивачем наданих адвокатом послуг на суму 10000,00 грн, що підтверджується квитанцією №02/12-07 від 25.07.2022.
Ураховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 10000,00 грн.
Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем, у порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення суми судових витрат не подано, заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не наведено.
Згідно із приписів ст.129 ГПК України витрати позивача на правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, саме у сумі 9996,28 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТІ КОНСАЛТ" (02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄВГЕНА СВЕРСТЮКА, будинок 11, ідентифікаційний номер 40729295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС ЛОГІСТИКА УКРАЇНА" (43020, Волинська обл., місто Луцьк, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРОАПАРАТНА, будинок 17, ідентифікаційний код 41868431) заборгованість у сумі 89964,00 грн, інфляційні втрати у сумі 8070,56 грн, 3% річних у сумі 804,52 грн, витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 9996,28 грн та судовий збір у сумі 2480,08 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 17.10.2022.
Суддя С.О. Турчин