пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
05 жовтня 2022 року Справа № 903/775/20
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до відповідача: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 7544166,02 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Пилипчук В.Є., адвокат, довіреність № 48 від 12.01.2022; Майструк В. І., адвокат, довіреність № 5 від 11.01.2022;
від відповідача: Манзій П. П., адвокат, довіреність № 007.1Др-2-0122 від 04.01.2022; Козлюк З. Р., адвокат, довіреність № 01Др-39-0622 від 03.06.2022;
від 3-ї особи: н/з.
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Судове засідання проведено в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: 20 жовтня 2020 року, ТОВ "Оператор ГТС України" звернулось до АТ "Волиньгаз" з позовом про стягнення 7 544 166,02 грн., з яких: 6 621 743,05 грн. - заборгованості з оплати за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року, 699 229,36 грн. - пені, 151 681,86 грн. - 3% річних та 71 511,75 грн. - інфляційних втрат.
17 червня 2021 року, рішенням Господарського суду Волинської області було закрито провадження у справі в частині стягнення 6 621 743,05 грн. - основної заборгованості, відмовлено у позові в частині стягнення 699 229,36 грн. - пені 151 681,86 грн - 3% річних та 71 511,75 грн. - інфляційних втрат, а також стягнуто з відповідача на користь позивача 99 326,15 грн. - судового збору.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 рішення Господарського суду Волинської області від 17.06.2021 у справі № 903/775/20 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задоволено частково; постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 та рішення Господарського суду Волинської області від 17.06.2021 у справі №903/775/20 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2022 справу розподілено судді Вороняку А. С..
Ухвалою суду від 20.06.2022 справу № 903/775/20 прийнято до провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 19.07.2022, запропоновано сторонам по справі надати суду пояснення щодо заявлених позовних вимог з врахуванням позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 31.05.2022.
15.07.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання № 43001-Ск-3146-0722 від 13.07.2022 про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 910/11273/20 та до закінчення перегляду Об'єднаною Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 921/184/21 у подібних правовідносинах.
15.07.2022 відповідач подав пояснення № 43001-Ск-3147-0722 від 13.07.2022 (з урахуванням постанови Верховного Суду від 31.05.2022) в якому звертають увагу суду, що договір транспортування природного газу №2002000096 від 04.02.2020 сторонами не виконувався, транспортування газу (в т.ч. в січні 2020) не відбувалося, відтак у відповідача жодних небалансів не могло виникнути; сторони не узгодили істотні умови договору в частині транспортування природного газу, оскільки не уклали додатки до договору; для здійснення статутної діяльності з розподілу природного газу, АТ “Волиньгаз”, як Оператору ГРМ, договір на транспортування природного газу не потрібен. Оператором ГТС недотримано процедури щодобового балансування за договором; у Оператора ГТС відсутні докази понесення ним реальних та обґрунтованих витрат на балансування; Оператор ГТС отримує надприбутки за рахунок невластивого йому виду діяльності; факт добровільної оплати односторонньо визначеної Оператором ГТС заборгованості за договором, в разі наявності заперечень щодо неї у відповідача, не свідчить про визнання боргу.
18.07.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав пояснення № ВИХ-22-7486 від 18.07.2022 в якому вказує, що Верховний Суд розглянувши касаційні скарги Оператора по справі № 903/775/20 та № 924/362/21 та вирішуючи питання про стягнення заборгованості за надання послуг за врегулювання негативних небалансів, дійшов таких висновків: пунктом 2.8 договору передбачено, що взаємовідносини між відповідачем та Оператором при забезпеченні послуг транспортування газу здійснюються сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу ГТС; не надіслання Оператором АТ “Волиньгаз” засобами поштового зв'язку акту та рахунку не може бути підставою для висновку про ненастання строку оплати, оскільки передача інформації/ відомостей про остаточні щодобові подачі та відбори між Оператором та Замовником відбувається в електронному вигляді через інформаційну платформу; саме за результатами співставлення остаточної інформації про подачі/відбори АТ “Волиньгаз” газу до/з газотранспортної системи за січень 2020 (інформація подана самим відповідачем) Оператор виявив у відповідача негативні щодобові небаланси в спірний період та визначив його остаточну плату за такі щодобові негативні небаланси за кожну газову добу звітного місяця; проте суди попередніх інстанцій неправильно застосували п.4 гл.1 розділу ХІУ Кодексу ГТС внаслідок чого не дослідили факт надіслання Оператором документів на підставі яких здійснюється оплата наданих відповідачу послуг балансування. Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 по справі № 903/775/20 чітко та імперативно у пункті 8.44 висловився про відсутність подібності правовідносин між справою № 903/775/20 та справою № 922/3362/20, а відтак прийшов до висновків про безпідставність покликань АТ “Волиньгаз” на постанову Верховного Суду по № 922/3362/20. Таким чином, за результатами розгляду справ № 903/775/20 та № 924/362/21 Верховний Суд фактично дійшов висновку, що підставою для оплати наданих послуг з врегулювання балансування є сам факт направлення Оператором ГТС замовнику відповідних облікових документів через інформаційну платформу, що є підставою для проведення розрахунку.
Ухвалою суду від 19.07.2022 повідомлено сторони та третю особу про те, що підготовче засідання відбудеться 10.08.2022.
29.07.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі № ТОВВИХ-22-7931 від 26.07.2022 в якому вказує, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі є безпідставним та необґрунтованим, оскільки Об'єднана палата Верховного Суду 15.07.2022 вже розглянула справу № 921/184/21, у зв'язку з чим відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду справи № 921/184/21 Об'єднаною палатою. За результатами судового розгляду Об'єднана палата Верховного Суду скасувала постанову суду апеляційної інстанції (в якій суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що договір транспортування природного газу є договором перевезення, а не наданням послуг) та направила справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Більше того, в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 18.02.2022 по справі № 918/450/20 і в постанові від 31.05.2022 по даній справі № 904/5697/20 Верховний Суд однозначно висловив позицію про те, що предметом договору транспортування природного газу, укладеного в період чинності Закону У країни “При ринок природного газу” є саме надання послуг. Також вказує, що правовідносини у справі № 903/775/20 та у справі № 910/11273/20, яка розглядається Великою Палатою Верховного Суду не є подібними, у зв'язку з чим Верховний Суд в подібних судових справах про стягнення заборгованості за негативний щодобовий небаланс вже відмовляв у зупинені провадження. Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/11273/20, зокрема в ухвалі від 12.07.2022 року по справі № 906/1261/20.
09.08.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання № 43001-Ск-3640-0822 від 09.08.2022 про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання на іншу дату.
10.08.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав письмові пояснення № ТОВВИХ-22-8396 від 10.08.2022 та № ТОВВИХ-22-8187 від 03.08.2022 з посиланням на правові позиції Верховного суду при розгляді справ з подібних правовідносин.
Ухвалою суду від 10.08.2022 повідомлено відповідача та третю особу про те, що підготовче засідання відбудеться 23.08.2022 в режимі відеоконференції.
23.08.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання № 430-Ск-4014-0822 від 23.08.2022, в якому просить відкласти підготовче засідання на іншу дату через можливість ракетних обстрілів українських населених пунктів 23-24 серпня 2022 року з метою забезпечення безпеки адвокатів. Дане клопотання приєднано до матеріалів справи.
Представники позивача в судовому засіданні 23.08.2022 заперечували проти задоволення клопотання відповідача про відкладення судового засідання та просили закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні 23.08.2022 суд на місці ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання через відсутність обґрунтованих поважних причин та відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з підстав наведених в ухвалі суду від 23.08.2022.
Ухвалою суду від 23.08.2022 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 08.09.2022.
07.09.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав додаткові пояснення № 43001-Ск-4301-0922 від 07.09.2022. Дані пояснення з додатками приєднано до матеріалів справи.
07.09.2022 відповідач подав клопотання № 43001-Ск-4302-0922 від 07.09.2022 про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки 29.07.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України №2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», яким накладено мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання, а також передбачено гарантії, що надаються суб'єктам господарювання, в тому числі операторам газорозпродільних систем, яким є AT «Волиньгаз» шляхом компенсації заборгованості (грошового зобов'язання) станом на 1 березня 2022 року, що підлягає врегулюванню згідно із ЗУ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Зазначає, що відповідно до ст. 6 Закону 1639 (у редакції Закону України від 29.07.2022 р. N 2479- IX) передбачено умови та процедуру списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування, таким чином, суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нараховані позивачем за договором підлягають списанню, згідно вищевказавного Закону, тому у справі №903/775/20, на думку відповідача, відсутній предмет спору. Дане клопотання з додатками приєднано до матеріалів справи.
В судовому засіданні 08.09.2022 оголошено перерву до 05.10.2022.
Ухвалою суду від 08.09.2022 повідомлено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про те, що в судовому засіданні 08.09.2022 оголошено перерву до 05.10.2022.
26.09.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав письмові пояснення № ТОВВИХ-22-10116 від 21.09.2022 в яких просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, при цьому вказує, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження включення останнього до Реєстру, як це прямо передбачено Законом № 1639, а отже відсутні докази того, що відповідач на момент подання свого клопотання підпадає під дію цього Закону відповідно до ст. 2,3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» та має право на врегулювання заборгованості, в тому числі на списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, а саме лише посилання відповідача в своєму клопотанні про закриття провадження по справі на існування Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» не є підставою для закриття провадження по справі, а отже відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами жодних підстав, які б свідчили б про відсутність предмету спору та можливість закриття провадження по справі №903/775/20. Крім того, звертає увагу суду на те, що AT «Волиньгаз» було відмовлено у включенні до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, що підтверджується Постановою НКРЕКП від 17 грудня 2021 р. № 2633. Дане пояснення з додатками приєднано до матеріалів справи.
04.10.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав доповнення до додаткових заперечень від 01.12.2020 № 430007.1-Ск-2908-1220 щодо зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, в яких просить суд у разі прийняття рішення на користь позивача, зменшити розмір заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних на 90 % при цьому вказує, що станом на 03.10.2022 дебіторська заборгованість підприємств теплоенергетики складає 17891 181,77 грн. Зазначає, що внаслідок негативних економічних процесів у державі, криза неплатежів призводить до неможливості вчасно та в повному обсязі виконувати грошові зобов'язання. Внаслідок цього фінансовий стан відповідача є вкрай тяжким, що ставить під загрозу його нормальне функціонування та надання послуг з безперебійного газопостачання. За таких умов додаткове покладання на підприємство надмірних економічних санкцій призведе до ускладнення і без того тяжкого матеріального становища та фактичної неплатоспроможності і нездатності вести господарську діяльність та виконувати свої функції. Особливості господарської діяльності товариства, не дозволяють йому впливати на цінову політику в газовій сфері та стан розрахунків споживачів за надані послуги, його суспільно-економічне значення, вкрай незадовільний фінансовий стан підприємства, обумовлений в першу чергу, низьким рівнем розрахунків за спожитий природний газ, а виконання рішення суду відразу в повному обсязі ускладнить і без того тяжкий матеріальний стан підприємства та потягне додаткові витрати на сплату виконавчого збору. Дане доповнення з додатками приєднано до матеріалів справи.
Також 04.10.2022 відповідач подав додаткові пояснення 3 43001-Ск-4962-1022 від 04.10.2022, які разом з додатками приєднано до матеріалів справи.
05.10.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання № ТОВВИХ-22-10671 від 04.10.2022 про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 6621743,05 грн за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки вже під час розгляду справи відповідач повністю погасив заборгованість за негативні щодобові небаланси на загальну суму 6621743,95 грн, що підтверджується довідками ПАТ «Укртрансгаз» разом з реєстрами платежів, згідно яких на користь Оператора ГТС від АТ «Волиньгаз» по договору, періодично на розрахунковий рахунок здійснювалися часткові оплати з призначенням «за послугу балансування в січні зг.дог.№ 2002000096 від 04 лютого 2020» та «за добовий небаланс в січні 2020р. зг.дог. № 2002000096 від 04 лютого 2020» та заявами про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Дане клопотання з додатками приєднано до матеріалів справи.
05.10.2022 відповідач подав додаткові пояснення № 05-10-22 від 05.10.2022 в яких вказує, що оскільки основний борг було повністю погашено у 2021 році, тоді як за змістом Закону № 1639 (у редакції Закону № 2479-ІХ) така заборгованість може бути погашена до 31.12.2022, відтак суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних втрат, 3% річних на таку заборгованість не нараховуються, а тому просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій. Дане пояснення з додатками приєднано до матеріалів справи.
У судовому засіданні 05.10.2022 представники позивача підтримали клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 6621743,05 грн за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року у зв'язку з відсутністю предмету спору, в іншій частині позовні вимоги підтримали в повному обсязі; представники відповідача відкликали власне клопотання про закриття провадження у справі та просили відмовити у задоволенні позову.
Судом ухвалено на місці залишити без розгляду клопотання відповідача про закриття провадження у справі через його відкликання.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
04.02.2020 між ТзОВ "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Оператор) та АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (далі - Замовник) 04.02.2020 року укладено договір транспортування природного газу N 2002000096 (далі-договір), керуючись Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи (затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року N 2493 (далі - кодекс) (а.с.25-37, Т.1).
Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору, Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні. Послуги надаються на умовах, визначених у кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуги є доступ Замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті Оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті Оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених правил позбавляє його права пред'являти претензії до Оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов'язання із відшкодування Оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю Замовника.
Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 договору, обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог кодексу.
Взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються Сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом (п. 2.8 Договору).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що Замовник зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому Послуг; надати Оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі та договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим договором та Кодексом; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природного газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом та цим договором; здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів Замовника протягом звітного газового місяця.
Згідно п.п.7.1, 7.3 договору, вартість послуги з балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Тарифи є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується Сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами договору.
Відповідно до п.п. 9.1 - 9.3 договору - Сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у Замовника добового небалансу Оператор здійснює купівлю/продаж природного газу Замовника в обсягах добового небалансу. У разі виникнення у Замовника негативного добового небалансу оператор здійснює продаж Замовнику, а Замовник купівлю в Оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу. У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту. Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою чинним законодавством, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.
Згідно з п. 9.6 договору, розбіжності щодо вартості добових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку Замовник зобов'язаний сплатити у строк, визначений пунктом 9.3 цього договору, визначається за даними Оператора.
Пунктом 11.4 договору сторонами погоджено, що врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).
У разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 13.5 договору).
Цей договір набирає чинності з дня його укладання, поширює свою дію на відносини, що склались між Сторонами з 01 січня 2020 року та діє до 31 грудня 2020 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (до п. 17.1 договору).
Згідно з п. 19.1 договору, Сторони обмінюються інформацією, що стосується надання Послуг, відповідно до порядку і в строки, передбачені Кодексом.
Будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси вказані в цьому договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором, вручено кур'єром особисто уповноваженій особі Сторони або у погоджених випадках направлено електронною поштою (п. 19.2 договору).
Згідно з п.19.3 договору повідомлення вимоги звіти або інша інформація, надіслані або передані за допомогою засобів, зазначених у пункті 19.2 цього розділу, вважаються отриманими адресатом на дату їх отримання.
У додатку № 3 до Договору сторонами визначено перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу (а.с.38, Т.1).
Аналізуючи встановлені обставини справи суд приймає до уваги, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із відповідальністю за порушення строків оплати за переданий природний газ, регулювання яких здійснюється Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу», Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України.
В силу дії частини 1 статті 12 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі- ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, а також положеннями Закону України «Про ринок природного газу», Цивільного та Господарського кодексів України.
Пунктом 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС встановлено, що послуга балансування - послуга, що надається оператору газотранспортної системи на підставі відповідного договору купівлі-продажу природного газу, необхідного для врегулювання короткострокових коливань попиту та пропозицій на природний газ, що не є короткостроковим стандартизованим продуктом.
В силу приписів частин 1, 2 статті 32 Закону України «Про ринок природного газу», транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи є юридичною особою, яка не є складовою вертикально інтегрованої організації і здійснює свою господарську діяльність незалежно від діяльності з видобутку, розподілу, постачання природного газу, діяльності оптових продавців. Оператор газотранспортної системи не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу.
Положеннями пунктів 9 та 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що замовник це фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання однієї чи кількох із таких послуг: приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи; транспортування природного газу; розподіл природного газу; зберігання (закачування, відбір) природного газу; послуги установки LNG; оператор газорозподільної системи це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
Зважаючи на доводи позивача щодо того, що позивач, на підставі інформації, яка була надана самим відповідачем, встановив наявність негативного добового небалансу, і що у відповідача виник обов'язок з купівлі газу в позивача в обсязі такого негативного небалансу в розрізі вказівок Верховного Суду, зазначених в постанові при направленні справи на новий розгляд, виконання яких при новому розгляді є обов'язковим, суд зазначає таке.
Верховний Суд в п.8.27, 8.28 постанови від 31.05.2022 по справі № 903/775/20 зазначив, що: «не надіслання позивачем відповідачу через засоби поштового зв'язку акту та рахунку не може бути, підставою для висновку про ненастання строку оплати, оскільки передача інформації про остаточні щодобові подачі та відбори між оператор газотранспортної системи та замовником відбувається в електронному вигляді через інформаційну платформу. Проте суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази щодо обміну інформацією між сторонами, а також не з'ясували, чи подавав відповідач самостійно відомості про фактичне споживання ним газу та чи вчиняв інші дії, які б свідчили про прийняття умов щодо здійснення господарської діяльності в режимі добового балансування.»
Позивач на підтвердження позовних вимог надав такі докази: договір купівлі-продажу природного газу № 2002000096 від 04.02.2020, додаток № 3 до договору з переліком комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу, акт № 01-20202002000096 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць січень 2020 року, рахунок № 01-2020-2002000096 від 31.01.2020, довідка 1, довідка 3, реєстри файлів завантажених до інформаційної платформи, акт приймання-передачі природного газу за січень 2020 від 03.02.2020, акт наданих послуг № 01-2020-2002000096/1000120 від 31.01.2020, договори купівлі-продажу природного газу № 2001000000, № 2001000001, № 2001000002, № 2001000005, № 2001000006 від 01.01.2020, додаткові угоди до договорів, акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2020, платіжні доручення про сплату коштів за придбаний природний газ.
За умовами пункту 19.1 договору, сторони обмінюються інформацією, що стосується надання Послуг, відповідно до порядку і в строки, передбачені Кодексом.
Будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим Договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси вказані в цьому Договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором, вручено кур'єром особисто уповноваженій особі Сторони або у погоджених випадках направлено електронною поштою.
Повідомлення вимоги звіти або інша інформація, надіслані або передані за допомогою засобів, зазначених у пункті 19.2 цього розділу, вважаються отриманими адресатом на дату їх отримання.
Суд враховує, що умови взаємодії з оператором газотранспортної системи, порядок присвоєння ЕІС-кодів та вимоги до інформаційної платформи урегульовані в Розділі IV Кодексу газотранспортної системи.
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС, правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG (оператором газосховища) газовидобувним підприємством (оператором газорозподільної системи) прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2497.
Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG). Для кодування використовується ЕІС-код. На ринку природного газу використовуються ЕІС-коди, що присвоєні відповідно до регламенту EIC-схеми для кодування та ідентифікації в енергетиці. Кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.
Відповідно до пунктів 1-3 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС, для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення. Програмне забезпечення інформаційної платформи має відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та нормативних документів щодо системи технічного та програмного захисту інформації. Цілісність, доступність, конфіденційність та захист від несанкціонованого доступу до інформації реалізуються на інформаційній платформі відповідно до вимог законодавства України та цього Кодексу.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.
Суб'єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб'єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб'єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб'єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.
Інформаційна платформа має бути доступною для інших користувачів виключно для перегляду публічної інформації без права вчинення інших дій. Користувачам, які мають повноваження на вчинення певних дій, передбачених цим Кодексом, право доступу надається після реєстрації оператором газотранспортної системи заяви про набуття статусу користувача системи за процедурою, визначеною оператором газотранспортної системи на власному веб-сайті, та електронної реєстрації уповноважених осіб користувача платформи за поданням оператору газотранспортної системи повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною у додатку 1 до цього Кодексу, до якого мають бути додані у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.
Оператор газотранспортної системи забезпечує допомогу учасникам ринку природного газу в роботі з інформаційною платформою. Контактна інформація та години роботи служби підтримки інформаційної платформи оприлюднюються на веб-сайті оператора газотранспортної системи.
Обмін даними між уповноваженими особами користувачів інформаційної платформи та інформаційною платформою (оператором газотранспортної системи) відбувається через електронну пошту та інтерфейс користувача інформаційної платформи веб-додатка. У разі якщо електронна пошта недоступна, уповноважена особа користувача платформи повинна повідомити про це оператора газотранспортної системи.
З метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також підтвердження її авторства під час обміну інформацією оператор газотранспортної системи забезпечує використання електронного цифрового підпису.
Усі операції, що здійснюються через інформаційну платформу, зберігаються з інформацією щодо відповідного користувача інформаційної платформи та часу здійснення операції.
Уся інформація щодо часових рамок, зазначена в цьому Кодексі (зокрема кінцеві строки подання номінацій/реномінацій, прогнозування тощо), приводиться у відповідність до системного часу інформаційної платформи. Інтерфейс користувача має працювати за системним часом інформаційної платформи.
Уповноважена особа користувача інформаційної платформи виконує операції з конфігурації його облікового запису в інтерфейсі користувача.
Матеріали справи містять повідомлення на створення (видалення або коригування) облікового запису уповноважених осіб користувача інформаційної платформи від 16 грудня 2019 року та довіреності, видані відповідачем (а.с.101-107, Т.1) зі змісту яких вбачається, що уповноважені особи, що мають доступ до інформаційної платформи від імені користувача платформи, ознайомлені з вимогами Кодексу газотранспортної системи та інструкціями оператора газотранспортної системи щодо взаємодії з інформаційною платформою та зобов'язуються їх дотримуватися, у тому числі дотримуватись заходів безпеки щодо доступу до платформи інтерфейсу користувача платформи сторонніми особами.
Отже, взаємовідносини між сторонами здійснюються у тому числі через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу.
Згідно Глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС, замовники послуг транспортування відповідають за збалансованість своїх портфоліо балансування протягом періоду балансування для мінімізації потреб оператора газотранспортної системи у вчиненні дій із врегулювання небалансів, передбачених цим Кодексом. Періодом балансування є газова доба (D). При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи. Подачі та відбори замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов'язки, в межах виконання ним таких спеціальних обов'язків обліковуються оператором газотранспортної системи в окремому портфоліо балансування. Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом. Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи. Інформація про небаланс замовника послуг транспортування надається оператором газотранспортної системи в метрах кубічних та інформативно в одиницях енергії (кВт·год). При цьому розрахунки здійснюються в метрах кубічних.
Згідно пункту 1 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до газотранспортної системи та алокаціями відбору з газотранспортної системи (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень).
Плата за добовий небаланс має бути відображена окремо в рахунках оператора газотранспортної системи, що виставляються замовнику послуг транспортування природного газу.
Згідно абзацу 2 пункту 6 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс.
За пунктами 7, 8 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, для розрахунку плати за добовий небаланс для кожного замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи множить остаточний обсяг добового небалансу на ціну, що застосовується відповідно до пунктів 8 - 12 цієї глави. Для цілей розрахунку плати за добовий небаланс ціна, що застосовується (крім випадку обсягів небалансу, який виник у рамках виконання спеціальних обов'язків, в установленому порядку покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України Про ринок природного газу), визначається як: маржинальна ціна придбання природного газу, якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним (тобто коли відбори замовника послуг транспортування протягом газової доби перевищують його подачі).
Відповідно до пункту 17-19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, на підставі остаточних алокацій подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи здійснює розрахунок остаточного обсягу добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за кожну газову добу звітного місяця та визначає його остаточну плату за добовий небаланс за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць. Оператор газотранспортної системи до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування природного газу в електронному вигляді через інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (у розрізі споживачів замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці. У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор газотранспортної системи до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику послуг транспортування природного газу рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник послуг транспортування природного газу має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Судом встановлено, що позивач, за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за січень 2020 року (інформація подана відповідачем до інформаційної платформи згідно форм 2, 3, 4, 9) виявив наявність у відповідача негативних щодобових небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого, згідно з пунктом 17 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС, здійснив розрахунок остаточних обсягів щодобового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі щодобові небалансів за кожну газову добу і сумарно за січень 2020 року було виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів в розмірі 1480,21475 тис.куб.м. (15320223 кВтхгод), всього на загальну суму 9137115,24 грн, з ПДВ.
Відповідно до довідки № 1, довідки № 3 негативні небаланси у відповідача виникли внаслідок відбору з газотранспортної системи природного газу без подання відповідних обсягів природного газу до газотранспортної системи (а.с.43,44 Т.1).
Доказів виникнення щодобових небалансів у січні 2020 в іншому розмірі відповідачем суду надано не було, подані позивачем дані щодо їх обсягів не спростовано.
При цьому, суд звертає увагу, що матеріали справи містять підписаний сторонами Акт наданих послуг №01-2020-2002000096/1000120 від 31 січня 2020 року (а.с. 52, Т.1), у якому сторонами погоджено обсяги перевищення замовленої договірної потужності за січень 2020 року. В силу приписів пункту 15 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГТС, за наявності Додатка №3 до договору, суд розцінює зазначений акт як належний доказ, який додатково підтверджує загальний обсяг природного газу, використаного оператором ГРМ у січні 2020, який зокрема включає обсяг небалансу у розмірі 1480,21475 тис.куб.м., що відображено у Довідці №3 (а.с. 44, Т.1).
Реєстром файлів, відправлених з інформаційної платформи позивача (а.с. 42 Т.1) підтверджено, що позивач через інформаційну платформу направив 14.02.2020 відповідачу акт врегулювання щодобових небалансів № 01-2020-2002000096 за газовий місяць - січень 2020 року.
Таким чином, суд прийшов висновку, що у відповідача, з урахуванням приписів пункту 9.6 договору, було наявне грошове зобов'язання перед позивачем з оплати негативних щодобових небалансів у розмірі 9137115,24 грн за січень 2020 року, яке підлягало виконанню, згідно з пункту 9.3 договору, у строк до 21 лютого 2020 року включно.
Також судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що 3 березня 2020 року позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою в найкоротший термін сплатити 9137115,24 грн (а.с.118, Т.1).
У відповідь на вищевказаний лист відповідач надіслав листа від 4 березня 2020 року в якому підтвердив отримання акту № 01-20202002000096 від 31.01.2020, а також відповідного рахунку на оплату за добовий небаланс за січень 2020 з пропозицією укласти договір реструктуризації заборгованості за січень 2020 року, з графіком платежів з 31 травня 2020 року по 30 вересня 2020 року (а.с. 119, Т.1).
Згідно розрахунку позивача (а.с. 108-109, Т.1) станом на 29 вересня 2020 року відповідачем частково сплачено 2515372,19грн основного боргу за щодобові негативні небаланси за січень 2020 року. Вказані обставини також не заперечував відповідач, відповідно заборгованість становить 6621743,05 грн.
При цьому, суд враховує, що лист про реструктуризацію та дії відповідача з оплати основного боргу за негативні щодобові небаланси січня 2020 року, свідчать про відсутність заперечень останнього, до звернення позивача до суду, щодо обсягів негативних щодобових небалансів та визначеної їх вартості.
В той же час, суд зазначає, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.
Cудом встановлено та, як вбачається із наданої позивачем довідки ПАТ “Укргазбанк” №15932/22399/2021 та реєстру платежів, на користь ТОВ “Оператор ГТС України” від АТ “ОГС "Волиньгаз” по договору №2002000096 від 04.02.2020 за період з 29.09.2020 по 10.06.2021, відповідачем періодично на розрахунковий рахунок позивача здійснювалися часткові оплати з призначенням “За послугу балансування в січні зг. дог. №2002000096 від 04 лютого 2020” та “За добовий небаланс в січні 2020р. зг. дог. №2002000096 від 04 лютого 2020”.
В період з 30.09.2020 по 10.06.2021 відповідачем вже було сплачено за добовий небаланс природного газу в загальній сумі 4 608 027,01 грн, що є підтвердженням визнання відповідачем заборгованості за добовий небаланс.
Після звернення з позовом до суду частина зобов'язань АТ “Волиньгаз” перед ТОВ “Оператор ГТС України” за добовий небаланс природного газу січня 2020 року на загальну суму 2 013 675,04 грн була припинена згідно Заяв про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Заперечення відповідача щодо даних заяв відсутні.
Відтак, з даних доказів слідує, що сума основного боргу яку просив стягнути позивач, припинила існувати як предмет позовних вимог, оскільки втратили свої матеріально-правові ознаки, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги - з огляду на сплату суми боргу відповідачем, а в загальному надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, тягне за собою закриття провадження у справі.
Як зазначено вище, пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За наведеного (з врахуванням сплати суми боргу) в площинні відсутності предмету спору (в частині позовних вимог щодо стягнення 6621743,05 грн заборгованості за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року) суд приходить до висновку про закриття провадження у справі № 903/775/20 в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 6621743,05 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
Щодо позовних вимог про стягнення пені, тому враховуючи встановлення обставин щодо підставності заявлених позовних вимог про стягнення 6621743,05 грн заборгованості за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року та зважаючи на те, що для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов'язання, суд при проведенні розрахунку нарахованих позивачем сум річних, пені та інфляційних втрат у вказаний період зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК україни), загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно із частинами 2-4 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України та статті 230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із частиною 4 статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 216 ГК України передбачено відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Відповідно до статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
В силу дії статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з пунктом 13.5 договору, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених цим договором, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За несвоєчасне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з оплати щодобових небалансів, позивачем в позовній заяві нараховано до стягнення пеню у сумі 699229,36 грн, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, нараховано за період з 22 лютого 2020 року по 26 серпня 2020 року в розмірі 699229,36 грн.
Відтак, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.
Водночас, відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені на 90%.
Вирішуючи питання щодо остаточного розміру суми пені, яка підлягає стягненню, суд виходить з такого.
Частина 3 статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов'язання.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).
Правова позиція Верховного Суду “Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій” (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
В постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №922/1608/19 викладена правова позиція про те, що зменшення розміру пені на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
За таких обставин, враховуючи майновий стан відповідача (звіти про фінансові результати за 2019 рік та 9 місяців 2020 року), наявність дебіторської заборгованості в сумі 17891181,77 грн (довідка № 03/10-22 від 03.10.2022), баланс інтересів сторін, справедливість, добросовісність та розумність, що сума заборгованості відповідачем сплачена повністю, доказів заподіяння збитків позивачу простроченням оплати не подано, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає до задоволення частково. На думку суду, є підстави для зменшення заявленої позивачем пені в розмірі 699229,36 грн пені на 50% та її стягнення в розмірі 349614,68 грн, виходячи з розрахунку: 699229,36 грн пені х 50% = 349614,68 грн пені.
Що ж стосується позовних вимог, зазначених в позовній заяві, про стягнення з відповідача на користь позивача, 71511,75 грн інфляційних втрат, а також 151681,86 грн - 3 % річних, суд зауважує таке.
В силу дії статті 625 ЦК України: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Дослідивши розрахунок позивача за допомогою програми "Ліга.Закон" щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок 3 % річних є підставним та арифметично вірним в розмірі 151681,86 грн, однак щодо інфляційних втрат, позивачем невірно визначено суму боргу на яку здійснено нарахування (29805455,86 грн), тому суд здійснив власний перерахунок інфляційних втрат за вказаний позивачем період відповідно до якого сума інфляційних втрат становить 126178,01 грн, однак суд, відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, не може вийти за межі заявлених позовних вимог, відповідно стягненню з відповідача підлягає 71511,75 грн інфляційних втрат.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.
Відповідач, посилаючись на ст. 233 ГК України, заявив клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних.
Згідно зі статтею 233 ГК України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, або якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Водночас, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних, передбачені ст. 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, нараховані у мінімальному розмірі, тому не можуть бути зменшені судом. Відтак, у клопотанні відповідача суд відмовляє через безпідставність.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо клопотання позивача про повернення частини судового збору, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при пред'явленні позову було сплачено судовий збір в сумі 113162,49 грн грн, згідно платіжного доручення № 63005 від 09.10.2020.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а також те, що вказана дія не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд, відповідач погасив заборгованість в сумі 6621743,05 грн грн після пред'явлення позову, вважає за можливе задовольнити заяву позивача про часткове повернення судового збору сплаченого при подачі позову в сумі 99326,15 грн.
Враховуючи усе вищевстановлене, зважаючи на вказівки, котрі були зазначені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 травня 2022 року при новому розгляду справи, виходячи із предмета та підстав позову, суд прийшов до висновку, щодо частково задоволення позовних вимог (в зв'язку із добровільним погашенням заборгованості після відкриття провадження по даній справі) з огляду на їх підставність та доведеність.
За результатами розгляду позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 241, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (вул.Франка,12, м.Луцьк, Волинська область, 43000, код ЄДРПОУ 03339459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (пр.Гузара Любомира,44, м.Київ, 03065, код ЄДРПОУ 42795490) 572808,29 грн (п'ятсот сімдесят дві тисячі вісімсот вісім гривень 29 коп.), з них 349614,68 грн пені, 151681,86 грн - 3% річних та 71511, 75 грн інфляційних втрат та 13836,34 грн (тринадцять тисяч вісімсот тридцять шість гривень 34 коп.) витрат по сплаті судового збору.
3. Закрити провадження по справі № 903/775/20 в частині стягнення 6621743,05 грн основної заборгованості з оплати за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року у зв'язку з відсутністю предмета спору.
4. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (пр.Гузара Любомира,44, м.Київ, 03065, код ЄДРПОУ 42795490) сплачений, згідно платіжного доручення № 63005 від 09.10.2020, судовий збір в сумі 99326,15 грн (дев'яносто дев'ять тисяч триста двадцять шість гривень 15 коп.).
5. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею, скріплене печаткою суду, після набрання ним законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
17.10.2022.
Суддя А. С. Вороняк