Справа № 640/17423/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.
13 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м.Києві до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій,-
Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 в якому просило суд:
- стягнути до бюджету України кошти у розмірі 218 721, 22 грн з фізичної особи ОСОБА_1 , з усіх відкритих розрахункових рахунків.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2022 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким позов залишити без задоволення.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що заявлена до стягнення сума боргу не є узгодженою та не підлягає стягненню з відповідача.
Апелянт зазначає, що сума зобов'язання із сплати податку на доходи фізичних осіб виникла у зв'язку із висновками податкового органу, що сума прощеного валютного кредиту є додатковим благом, з якого відповідач зобов'язаний сплатити відповідний податок, однак, на переконання апелянта у нього такий обов'язок відсутній.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до приписів частини другої статті 309 КАС України судом постановлено ухвалу про продовження апеляційного розгляду даної справи.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Фізичною особою ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 28.04.2017 до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2016 рік № 1700075258.
Відповідно до змісту вказаної декларації ОСОБА_1 самостійно визначено суму зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 201 896,51 грн, а також із сплати військового збору у розмірі16824, 71 грн.
Відповідно до наданого податковим органом розрахунку суми податкового боргу, станом на 22.06.2020 за ОСОБА_1 обліковується податковий борг в загальному розмірі 218 721, 22 гривень.
Контролюючим органом було направлено відповідачу податкову вимогу від 19.05.2020 № 19.05.2020, яка, відповідно до наявних у матеріалах справи № 640/17423/20 доказів, отримана відповідачем 29.05.2020.
Оскільки зазначена сума заборгованості перед бюджетом відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся з даним позовом до суду щодо стягнення податкового боргу.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з п. 20.1.34 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Порядок реалізації права органу державної податкової служби на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено ст. 95 ПК України.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов'язання згідно з п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до п. 57. 1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, сума податкового зобов'язання визначена відповідачем самостійно у податковій декларації про майновий стан і доходи за звітний 2016 рік № 1700075258.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. При цьому, така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Таким чином, на час вирішення даної справи визначене та задеклароване відповідачем податкове зобов'язання є узгодженим.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що станом на час розгляду справи в суді за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 218 721,22 гривень, який на день розгляду справи у добровільному порядку не сплачений. Відповідно до п. 59.1 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З метою погашення податкового боргу контролюючим органом направлено відповідачу податкову вимогу від 19.05.2020 № 19.05.2020 на суму податкового боргу 218 721,22 грн.
Зазначена податкова вимога направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, та, відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, отримана відповідачем 29.05.2020.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вищезазначена вимога вручена відповідачу належним чином.
Відповідно до п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до матеріалів справи, контролюючий орган звернувся до суду із цією позовною заявою з урахуванням строку передбаченого п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України.
Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з підпунктами 20.1.19, 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно п. 41.2. ст. 41 ПК органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Стаття 61 ПК України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що узгоджена сума грошового зобов'язання у розмірі 218 721,22 гривень, з яких: податок на доходи фізичних осіб у сумі 201 896,51 грн, а також військовий збір у сумі 16824,71 грн, яка самостійно визначена відповідачем, своєчасно та в повному обсязі відповідачем не сплачена, а тому наявні правові підстави для задоволення позову податкового органу щодо стягнення такої.
При цьому колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача обов'язку із сплати заявлених податковим органом зобов'язань, оскілки сума з якої такі розраховано є прощеним валютним кредитом.
З цього приводи колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу апелянта, що предметом вирішення даного спору є саме несплата відповідачем суми самостійного визначеного зобов'язання із сплати податків та зборів, при цьому, відповідачем не було надано доказів надсилання/подання контролюючому органу уточнюючого розрахунку до податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний 2016 рік № 1700075258.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м.Києві до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 13.10.2022)