Справа № 320/11410/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
04 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю.
за участю секретаря: Рожок В. В.
представника відповідача Адамишина А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 12.01.2022) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправними дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області в якому проси суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про заборону в'їзду в Україну від 18.11.2019 № 142;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення про заборону в'їзду в Україну від 18.11.2019 № 142;
- визнати протиправними та скасувати рішення Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування посвідки на тимчасове проживання від 21.11.2019 № НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування посвідки на тимчасове проживання від 21.11.2019 № 80111500004551.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов залишити без задоволення, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та направити справу для продовження розгляду.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Узбекистан, документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні від 01.04.2019 №800058172 (строк дії до 29.03.2020).
Позивач 04.03.2020 звернувся до Центру надання адміністративних послуг Печерської районної у місті Києві державної адміністрації із заявою щодо обміну посвідки на тимчасове проживання у звязку із закінченням терміну її дії. Підстава - участь в діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземих держав.
До заяви був наданий повний пакет необхідних документів.
Рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 31.03.2020 позивачу відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання відповідно до п.п. 3 п. 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знпищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 №322 (далі - Порядок №322).
На адвокатський запит від 28.07.2020 відповідачем надано відповідь, якою повідомлено, що до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 28.10.2019 надійшло подання Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУ НП у м. Києві від 21.10.2019 №2120/125/20/01-19 "Про скасування посвідки на тимчасове проживання, примусове повернення та зоборону в'їзду на території України", у якому зазначено, що дії ОСОБА_1 призводять до погіршення криміногенної обстановки в Україні та порушують громадський порядок.
Розглянувши дане подання, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняло рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 .
На підставі подання Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУ НП у м. Києві від 21.10.2019 №2120/125/20/01-19, керуючись ст. 13 ЗУ "Про вирішення питання щодо заборони в'їзду" та ст. 13 ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" 18.11.2019 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про заборону вїзду в Україну на 5 років громадянину Узбекистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також зазначено, що 16.10.2019 за працевлаштування без відповідного дозволу на застосування праці іноземцями та особами без громадянства, необхідність якого передбачено законодавством України, стосовно громадянина Узбекистану ОСОБА_1 складено адміністративний протокол та прийнято постанову ПН МКМ 000760.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Пунктом 18 статті 1 цього закону встановлено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Підстави скасування посвідки визначено пунктом 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322 (далі - Порядок №322), відповідно до якого посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:
1) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;
2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи;
3) коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі;
4) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в'їзду в Україну;
6) отримання особою паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України), посвідки на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист;
6-1) якщо з'ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з'ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся;
6-2) отримання від іноземця або особи без громадянства заяви про скасування виданої посвідки;
7) в інших випадках, передбачених законом.
Пунктами 64-66 Порядку № 322 передбачено процедуру винесення такого рішення, зокрема, рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття.
Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач мотивував оскаржуване рішення про скасування посвідки посиланням на п.п.4 п.63 Порядку № 322.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що 28.10.2019 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшло подання Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУ НП у м. Києві від 21.10.2019 №2120/125/20/01-19 про скасування посвідки на тимчасове проживання гр. Республіки Укбекистану ОСОБА_1 № НОМЕР_2 .
У поданні зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав посвідку на тимчасове проживання за клопотанням відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації Фундація "Захист прав іноземців", оскільки є учасником даної організації. Працював продавцем одягу на торгівельній точці без відповідних документів. За порушення правил перебування іноземних громадян на території України гр. ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 203 КУпАП.
Поряд із цим, інформацію, яка стала підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання, отримано відповідачем 28.10.2019, натомість рішення про скасування посвідки винесено лише 21.11.2019, тобто, з порушенням строку, передбаченого пунктом 64 Порядку № 322.
Окрім того, не надано доказів направлення такого рішення позивачу у строк, визначений пунктом 65 Порядку №322.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, у межах спірних правовідносин відповідачем порушено принципи гласності та своєчасного прийняття рішення, а саме право позивача знати про рішення, прийняте суб'єктом владних повноважень, а також не дотримано часові рамки, що визначені у нормативно-правових актах, не обґрунтовано невиправдане для конкретної ситуації зволікання.
За своєю суттю правовий акт управління - це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб'єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, з метою захисту прав та інтересів суб'єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування.
Відтак, враховуючи встановлені судом порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення від 21.11.2019, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність такого рішення та відповідно, існування підстав для його скасування.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 18.11.2019 про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Узбекістан ОСОБА_1 .
На адресу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 28.10.2019 надійшло подання Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУ НП у м. Києві від 21.10.2019 №2120/125/20/01-19, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав посвідку на тимчасове проживання за клопотанням відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації Фундація "Захист прав іноземців", оскільки є учасником даної організації. Працював продавцем одягу на торгівельній точці без відповідних на те документів.
За порушення правил перебування іноземних громадян на території України гр. ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 203 КУпАП.
Відповідно до змісту подання, перебування на території України, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 може призвести до погіршення криміногенної обстановки в Україні та порушень громадського порядку, тому відповідно до ч. 1 ст ч. 3 ст. 13 ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а також з метою унеможливлення та припинення зловживань правовим статусом іноземців, які прибули на тимчасове проживання на території України, вважається за доцільне прийняти рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо заборони вїзду на територію України строком на три роки відносно громадянина Узбекістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про заборону в'їзду в Україну від 18.11.2019 № 142 заборонено громадянину Узбекістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в'їзд в Україну строком на 5 років з посиланням на ст.13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Правовідносини з приводу прийняття органами державної влади рішень про заборону фізичним особам - громадянам в'їзду до України унормовані ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України (ч.2 ст.13 Закону).
Частиною 3 ст.13 Закону №3773-VI визначено, що рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Тобто, законодавством передбачено, що обмеження у свободі пересування фізичної особи - громадянина у просторі на території України не може перевищувати трьох років, у той час як відповідачем у оскаржуваному рішенні встановлено строк п'ять років.
У рішенні у справі "Ukrainian Media Group v. Ukraine" від 29.03.2005 Європейський Суд нагадує, що закон має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість розумною, залежно від обставин, мірою передбачити наслідки певної дії. Ступінь передбачуваності значною мірою залежить від змісту акту, який розглядається, сфери, яку він має охопити, та кількості та статусу тих, кому його адресовано (рішення у справі "Groppera Radio AG and Others v. Switzerland" від 28.03.1990).
Невиправдане відхилення від процедури, яка передбачена національним законодавством, може суперечити принципу правової визначеності.
У рішеннях у справах Amann v. Switzerland та Rotaru v. Romania Суд вказує на те, що в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, незазначення у рішенні конкретної підстави для прийняття оскаржуваного рішення, а лише посилання на норму статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" суперечить приписам ч.2 ст.2 КАС України, а саме свідчить про недотримання відповідачем принципів добросовісності та обґрунтованості, чим, зокрема, порушено право позивача знати визначену законом підставу заборони в'їзду на територію України.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення відповідача від 18.11.2019, що має наслідком його скасування.
Слід зауважити, що доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції та не містить доводів, що не було предметом дослідження судом першої інстанції.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального Управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправними дії залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 12.10.2022)