13 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/24531/21
Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.
суддів Танасогло Т.М. , Крусяна А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 року у справі № 420/24531/21 за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі МВС України
06.12.2021 року Одеський державний університет внутрішніх справ (далі - позивач, ОДУВС, Університет) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з її утриманням в Одеському державному університеті внутрішніх справ у сумі 45454,42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачка проходила навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ на підставі Договору про підготовку фахівця в ОДУВС від 01.09.2015 року, укладеного між позивачем, з одного боку, ГУ МВС України в Одеській області (Замовник), з другої сторони, та ОСОБА_1 .
Пунктом 2.3.6 указаного Договору передбачено, що у разі дострокового розірвання договору, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання з підстав, визначених розділом 3 цього договору, особа зобов'язана відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з її утриманням у навчальному закладі, згідно із затвердженим розрахунком.
Після закінчення навчання, 05.07.2019 року ОСОБА_1 була відряджена для подальшого проходження служби до ГУНП в Одеській області та призначена на посаду слідчого відділення Суворовського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області. Однак, наказом від 24.03.2021 року №571 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням у відповідності із п.7 ч.1 ст. Закону України «Про Національну поліцію».
За таких обставин, у зв'язку зі звільненням відповідачки з органів поліції за власним бажанням, невиконанням умов п. 2.3.6 Договору, в силу вимог п.3 Договору, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 витрати, пов'язані з її утриманням в Одеському державному університеті внутрішніх справ.
За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 31 травня 2022 року прийнято рішення, яким позовні вимоги Одеського державного університету внутрішніх справ задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з її утриманням в Одеському державному університеті внутрішніх справ у сумі 45454,42 грн.
Ухвалюючи означене рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що відповідачка будучи обізнаною про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі у разі невиконання умови Договору щодо відпрацювання не менше трьох років на місці призначення за направленням на роботу, добровільно не відшкодувала кошти, які витрачені на її утримання, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення таких витрат у судовому порядку.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржниця зазначає, що ОСОБА_1 не отримувала повідомлення від 05.10.2021 року за №4/890 про відшкодування витрат, строк для добровільного відшкодування указаних витрат останній не надавався, відповідачка не відмовлялась здійснити таке відшкодування, а тому у позивача немає підстав для звернення із позовом про відшкодування витрат в судовому порядку через відсутність у нього порушеного права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Одеського державного університету внутрішніх справ спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.
В силу приписів пункту 1,3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Зокрема, як установлено судом першої інстанції та з'ясовано апеляційним судом, наказом Одеського державного університету внутрішніх справ № 101 о/с від 17.08.2015 року ОСОБА_1 зараховано курсантом ОДУВС та взято на всі види продовольчого і речового забезпечення, з виплатою грошового утримання.
01.09.2015 року між ОДУВС, з одного боку, ГУ МВС України в Одеській області (Замовник), з другої сторони, та громадянкою ОСОБА_1 з третьої сторони, укладено Договір про підготовку фахівця в ОДУВС.(а.с.8-9)
Предметом цього договору визначено підготовку за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за спеціальністю «Правознавство».
Відповідно до наказу Університету від 05.07.2019 року за № 211 о/с відповідачка закінчила навчання у ОДУВС.
Згідно із наказу ГУНП в Одеській області за 826 о/с відповідачка призначена на посаду слідчого відділення Суворовського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області з 06.07.2019 року.
Згідно до витягу із Наказу №571 о/с, 24.03.2021 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п.7 ч.1 ст. Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).(а.с.19)
У відповідності до довідки про суми коштів, які МВС України затратило на навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ курсанта ОСОБА_1 та розрахунку від 15.09.2021 року за №725 за період навчання з 17.08.2015 року до 05.07.2019 року, фактична сума витрачених бюджетних коштів склала - 45454,42 грн.(а.с.20-21)
06.10.2021 року позивачем направлено на поштову адресу ОСОБА_1 повідомлення про необхідність добровільного відшкодування фактичних витрат на її навчання в ОДУВС від 05.10.2021 року №4/890, що підтверджується списком згрупованих відправлень від 06.10.2021 року.(а.с.22-23)
Стверджуючи про наявність підстав для покладання обов'язку на відповідачку з відшкодування витрат у примусовому порядку за рішенням суду, позивач ініціював даний спір.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".
Відповідно до положень статті 72 Закону України "Про Національну поліцію" професійне навчання поліцейських складається з:
1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
У відповідності із ч. 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено приписами ч.5 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 261).
Цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:
- дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
- звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Пунктом 3 Порядку №261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло -, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до установлених норм за їх фактичною вартістю.
Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.
Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що установлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання (пункт 4 Порядку № 261).
Спір у цій справі виник щодо відшкодування коштів, які витрачено на утримання ОСОБА_1 в університеті, у зв'язку з тим, що остання звільнилася за власним бажанням зі служби в органах Національної поліції менш ніж через три роки з моменту закінчення навчання (що є порушенням умов Договору).
Судовою колегією з'ясовано, що 01.09.2015 року між ОДУВС, з одного боку, ГУ МВС України в Одеській області (Замовник), з другої сторони та громадянкою ОСОБА_1 з третьої сторони, укладено Договір про підготовку фахівця в ОДУВС, зміст якого передбачав наявність положень про відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС в разі звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням. (а.с.8-9)
Так, пунктами 2.3.5-2.3.6 означеного Договору установлено, що особа зобов'язується після закінчення навчання прибути до місця призначення, визначеного у направленні на роботу, приступити до виконання своїх обов'язків за посадою, на яку призначена Замовником, та відпрацювати не менше трьох років.
У разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до установленого трирічного перебування на службі за підставами, визначеними пунктом 3 цього договору, особа зобов'язується відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з її утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Підставами для відшкодування фактичних витрат на підготовку відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору від 01.09.2015 року є:
- дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість;
- відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу;
- звільнення особи начальницького складу органів внутрішніх справ і служби протягом трьох років після навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідальність або за порушення дисципліни.
Згідно із пунктом 6.1 Договору від 01.09.2015 року сторони несуть відповідальність за повне виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором.
За таких обставин, у разі укладення договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України між вищим навчальним закладом, територіальним органом внутрішніх справ і курсантом та проходження ним навчання на останнього покладаються відповідні обов'язки передбачені чинним законодавством України та договором.
Так, у разі звільнення особи з органів внутрішніх справ (зі служби в поліції) протягом трьох років після закінчення навчання, особа зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням у вищому навчальному закладі.
У цій справі судом попередньої інстанції установлено, що за умовами укладеного між відповідачкою та університетом Договору від 01.09.2015 року, ОСОБА_1 зобов'язалася відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з її утриманням у вищому навчальному закладі, у разі звільнення з органів внутрішніх справ (зі служби в поліції) протягом трьох років після закінчення навчання.
Згідно до витягу із Наказу №571 о/с, 24.03.2021 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п.7 ч.1 ст. Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).(а.с.19)
Беручи до уваги вище наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо виникнення у відповідачки обов'язку з відшкодування витрат пов'язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі.
За правилами положень статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 8 Порядку № 261 право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ виникає у випадку відмови відповідачки добровільно відшкодувати витрати.
У відповідності до Порядку № 261 позивач має вручити під підпис або надіслати відповідачу повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і у разі відмови особи, може звернутися до суду.
Саме із відмовою особи добровільно відшкодувати витрати на її утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов'язано можливість звернення навчального закладу, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
В матеріалах справи наявні докази відповідно до яких судовою колегією установлено, що ОСОБА_1 повинна відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням у Одеському державному університеті внутрішніх справ за період навчання з 17.08.2015 року до 05.07.2019 року у розмірі 45454,42 грн..(а.с.20-21)
Позивачем ознайомлено відповідачку з довідкою про відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця у Одеському державному університеті внутрішніх справ про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 у графі «Ознайомлений». (а.с.20)
У поданій апеляційній скарзі скаржниця наголошує, що позивачем повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в закладі вищої освіти, ОСОБА_1 не надавалось та не направлялось.
Суд першої інстанції, відхиляючи наведені доводи відповідачки, вказав, що 13.10.2021 року позивачем на виконання вимог Порядку № 261 надіслано повідомлення про відшкодування витрат за навчання від 05.10.2021 року №4/890 на поштову адресу ОСОБА_1 та підтверджується списком згрупованих відправлень від 06.10.2021 року.
Судова колегія зазначає, наявний в матеріалах справи список згрупованих відправлень Укрпошта Експрес від 06.10.2021 року, поданий Одеським державним університетом внутрішніх справ до ДКД (найменування об'єкта поштового зв'язку), прийнято 13.10.2021 року працівником поштового зв'язку, що підтверджується підписом відповідальної особи об'єкта поштового зв'язку.(а.с.72)
На думку апеляційного суду, недоліки списку згрупованих відправлень, на які посилається скаржниця, зокрема, у вигляді допущеної в ньому описки - пропущеній назві вулиці, на переконання колегії суддів, не спростовують факту відправлення відповідного повідомлення на адресу відповідачки.
При цьому, приписами пункту 42 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року за №270, визначено, що на поштовому відправленні, поштовому переказі зазначається:
1) найменування адресата: для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові (у називному відмінку), для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації, а також якщо відомо посада, ім'я та прізвище адресата. На простих та рекомендованих поштових картках, листах і бандеролях (крім тих, що адресуються до запитання) може бути зазначено лише прізвище та ініціали або ім'я та прізвище адресата. На поштових відправленнях, адресованих до населених пунктів, які не мають вулиць і нумерації будинків, прізвище, ім'я та по батькові адресата зазначаються повністю;
за наявності номер мобільного телефону адресата (для реєстрованих поштових відправлень);
2) поштова адреса в такій послідовності: найменування вулиці (проспекту, бульвару, провулку), номер будинку, квартири; найменування населеного пункту, району, області; поштовий індекс; країна призначення.
Відтак, у разі відсутності на конверті повної поштової адреси відповідачки, таке повідомлення не було б прийнято відділенням поштового зв'язку до пересилання.
Окрім цього, із наведеного списку згрупованих поштових відправлень слідує, що у графі «адреса» значиться потрібний індекс « НОМЕР_1 », а також число « 60» - « 60, Одеса, Одеський, Одеський, 65069», оскільки місцем проживання ОСОБА_1 є квартира за АДРЕСА_1 .
Що стосується доводів скаржниці про відсутність в матеріалах справи опису вкладення у цінний лист, судова колегія звертає увагу на зміст абз. 2 п. 5 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських за №261, зокрема:
«Повідомлення про відшкодування витрат за навчання може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах справи».
Отже, положеннями означеного Порядку за №261 не передбачено обов'язку позивача про надіслання такого повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вкладення у цінний лист, а тому доводи скаржниці є необґрунтованими.
Насамкінець, суд апеляційної інстанції уважає за необхідне зазначити, що згідно із частиною четвертою статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відповідно до частини першої статті 17 КАС України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що досудове врегулювання спору - це вчинення сукупності дій, за допомогою яких юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій.
Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків.
Приписами пункту 4 частини четвертої статті 169 КАС України можливість повернення позовної заяви у зв'язку з ненаданням доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору обумовлена конкретними випадками, в яких закон визначає обов'язковість досудового врегулювання спорів.
Такі випадки, з огляду на викладене, повинні містити послідовність дій учасників спору та форму їх вираження (наприклад, звернення зі скаргою, вимогою чи в іншій формі) з метою досягнення угоди між сторонами.
Натомість положення статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» не визначають варіантів конкретних дій навчального закладу з метою досудового врегулювання спору з курсантом/особою, звільненої зі служби в органах поліції.
У свою чергу, положення цієї норми визначають обов'язок особи (курсанта) відшкодувати витрати, пов'язані з її утримання у вищому навчальному закладі. Водночас у разі невиконання курсантом/особою, звільненої зі служби в органах поліції, цього обов'язку з власної волі навчальний заклад має право звернутися до суду з позовом про стягнення відповідної заборгованості.
Відтак, приписами частини десятої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» установлено правові підстави звернення до суду відповідного вищого навчального закладу, а не випадок обов'язкового досудового врегулювання спору.
На теперішній час, відшкодування витрат на користь Одеського державного університету внутрішніх справ, ОСОБА_1 не відбувається, що у свою чергу свідчить про відмову відповідачки у добровільному порядку відшкодувати кошти, витрачені державою на утримання останньої у вищому навчальному закладі.
За таких обставин, у зв'язку з порушенням відповідачкою умов Договору від 01.09.2015 року, судова колегія уважає, що наявні законні підстави для стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі в судовому порядку, а саме за період навчання з 17.08.2015 року до 05.07.2019 року у розмірі 45454,42 грн.
З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 року у справі № 420/24531/21 за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі МВС України - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач Димерлій О.О.
Судді Танасогло Т.М. Крусян А.В.