14 жовтня 2022 року м. Житомир справа № 240/4875/22
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування при призначенні пенсійного забезпечення до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 21.07.1994 по 19.05.1995 та з 20.05.1995 по 31.12.2003 на посаді лікаря-дерматовенеролога в КНП "Романівська лікарня" Романівської селищної ради.
-зобов"язати здійснити перерахунок пенсії та виплатити недоотриману різницю пенсії у зв"язку з здійсненим перерахунком пенсійних виплат з 02.05.2021.
-зобов"язати здійснити перерахунок грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій та її виплату з 02.05.2021.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем при призначенні пенсійного забезпечення протиправно не було зараховано до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 21.07.1994 по 19.05.1995 та з 20.05.1995 по 31.12.2003 на посаді лікаря-дерматовенеролога в КНП "Романівська лікарня" Романівської селищної ради. Зазначене призвело до виплати і пенсії і грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій у меншому розмірі. Вказує, що до заяви про призначення пенсії він надавав уточнюючі довідки КНП "Романівська лікарня", які надають право на зарахування періодів роботи у подвійному розмірі, про що у них було зазначено. Отже, вважає протиправними такі дії відповідача.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що відповідно до заяви позивача від 15.12.2021 та наданої довідки, виданої КНП "Романівська лікарня" від 14.12.2021, позивачу з 01.12.2021 проведено перерахунок пенсії із врахуванням страхового стажу у подвійному розмірі за період з 20.05.1995 по 31.12.2002. Після проведеного перерахунку страховий стаж позивача з 01.12.2021 становить 49 років 10 місяців 1 день. Отже, пенсія перерахована відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивач надіслав відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Сторонами не заперечується, що позивачу з 02.05.2021 призначено пенсію за віком, яка обчислена відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне забезпечення" та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій.
Листом від 24.09.2021 відповідачем позивачу повідомлено, що згідно з довідкою КНП "Романівська лікарня" від 09.04.2021 №17, позивач з 20.05.1995 працює на посаді лікаря дерматовенеролога поліклінічного відділення КНП "Романівська лікарня". Страховий стаж становить 41 рік 9 місяців 9 днів. Для можливого зарахування в подвійному розмірі періоду роботи в КНП "Романівська лікарня" необхідно надати документи, які підтверджують час роботи в інфекційному закладі охорони здоров"я з хворими на патології.
28.12.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зробити перерахунок розміру пенсії з урахуванням подвійного стажу з 02.05.2021.
Листом від 19.01.2022 відповідач позивачу повідомив, що відповідно до заяви позивача від 15.12.2021 та наданої довідки, виданої КНП "Романівська лікарня" від 14.12.2021, позивачу з 01.12.2021 проведено перерахунок пенсії із врахуванням страхового стажу у подвійному розмірі за період з 20.05.1995 по 31.12.2002. Після проведеного перерахунку страховий стаж позивача з 01.12.2021 становить 49 років 10 місяців 1 день. Отже, пенсія перерахована відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивач вважає, що відповідач протиправно не зарахував при призначенні пенсії до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 21.07.1994 по 19.05.1995 та з 20.05.1995 по 31.12.2003 на посаді лікаря-дерматовенеролога в КНП "Романівська лікарня" Романівської селищної ради, що призвело до зменшення розміру пенсії та одноразової грошової допомоги, тому звернувся до суду для захисту порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-IV.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1-3 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як зазначено у ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Законом України "Про внесення змін до статті 60 до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який набрав чинності з 15 серпня 2003 p., встановлена необхідність зараховувати роботу в інфекційних лікарнях (відділеннях) до стажу роботи в подвійному розмірі незалежно від того, в який період провадилася ця робота. Віднесено шкірно-венерологічних диспансерів, відділень, палат та кабінетів до інфекційних закладів, робота в яких зараховується в подвійному розмірі за умови роботи з хворими на захворювання, віднесені до особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб, Перелік яких затверджено наказом МОЗ України від 19.07.95 р. №133 "Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб".
Отже, стаж роботи особи у вище перелічених в ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" закладах охорони здоров'я, зокрема, у інфекційних закладах охорони здоров"я, надає пільги при обчисленні стажу, а саме зарахування до стажу роботи в подвійному розмірі до 01.01.2004, а з 01.01.2004 одинарному розмірі.
Спірним у справі є питання не зарахування відповідачем при призначенні пенсії за віком позивачу до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 21.07.1994 по 19.05.1995 та з 20.05.1995 по 31.12.2003 на посаді лікаря-дерматовенеролога в КНП "Романівська лікарня" Романівської селищної ради.
Відповідач вважає свої дії правомірними та вказує, що після звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням стажу в подвійному розмірі, з 01.12.2021 проведено перерахунок пенсії із врахуванням страхового стажу у подвійному розмірі за період з 20.05.1995 по 31.12.2002.
В той же час, позивач вважає, що відповідач зобов"язаний був при призначенні пенсії з 02.05.2021 зарахувати періоди з 21.07.1994 по 19.05.1995 та з 20.05.1995 по 31.12.2003 , оскільки він надав всі підтверджуючі документи.
Суд не погоджується з доводами відповідача та водночас погоджується з доводами позивача, з огляду на таке.
Стаття 62 Закону № 1788-XII визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (зі змінами та доповненнями), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Тобто, законодавством чітко визначений документ який підтверджує стаж та пільговий стаж працівника трудова книжка. У разі відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується іншими документами, виданими за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб, інфекційні хвороби - це розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсiями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Згідно з ст.7 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності.
У відповідності до наказу Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носiйства збудників цих хвороб" вiд 19 липня 1995 року № 133 сифіліс, гонорея, трихофітія, мікроспорiя, фавус відносяться до небезпечних інфекційних хвороб; короста та демодикоз - до групи акарози, паразитарних хвороб.
Спільним листом від 29.12.2005 № 625/0/15-05/039-6, № 10.01.2009/2606, №16918/02-20 Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного фонду України надано роз'яснення, що інфекційними закладами є, в тому числі, кабінети інфекційних захворювань, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Згідно листа Міністерства охорони здоров'я України від 15.02.2006 за №10.03.68/286 робота медичних працівників у шкірно-венерологічних диспансерах, відділеннях, кабінетах, палатах, які працюють з хворими на визначену наказом Міністерства охорони здоров'я України № 133 патологію повинна зараховуватись до стажу їх роботи у подвійному розмірі.
Таким чином, виходячи з вищевказаних норм чинного законодавства можна зробити висновок, що дермаговенерологічний кабінет є інфекційним закладом охорони здоров'я.
В матеріалах справи міститься копія довідки КНП "Романівська лікарня" від 14.04.2021 №19 про те, що ОСОБА_1 працював з 21.07.1994 по 19.05.1995 на 0,50 посади лікаря дерматовенеролога за сумісництвом. Робота на посаді лікаря дерматовенеролога дає право на зарахування подвійного стажу відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Також, позивач надав копію довідки КНП "Романівська лікарня" від 09.04.2021 №17 про те, що ОСОБА_1 працював з 20.05.1995 на посаді лікаря дерматовенеролога поліклінічного відділення. Дерматовнерологічний кабінет поліклінічного відділення функціонує у структурі КНП "Романівська лікарня". Робота на посаді лікаря дерматовенеролога дає право на зарахування подвійного стажу відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Крім того, у трудовій книжці позивача також містяться записи про те, що позивач з 20.05.1995 переведений на посаду лікаря дерматовенеролога ЦРЛ та сумісництво 0,5 посади лікаря онколога.
Як свідчать матеріали пенсійної справи, надісланої відповідачем, при поданні 22.07.2021 ним заяви про призначення пенсії за віком та виплату одноразової допомоги у розмірі 10 мінімальних пенсій, позивач всі вищезазначені документи надавав відповідачу. Зазначене підтверджується розпискою-повідомленням до заяви про призначення пенсії, що складена спеціалістом ПФУ 22.07.2022 за №838.
Зокрема у графах 13-1,2 таблиці розписки зазначено, що надано документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 у кількості два під номерами 17 та 19. (аркуш пенсійної справи 63-64).
Відтак, суд звертає увагу, що довідки КНП "Романівська лікарня" №17 та №19 позивачем долучалися до заяви про призначення пенсії.
Отже, з викладеного слідує, що і даними трудової книжки, і уточнюючими довідками КНП "Романівська лікарня", які були надані позивачем разом із заявою про призначення пенсії як це передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 , підтверджується факт роботи позивача у період з 21.07.1994 по 19.05.1995 та з 20.05.1995 по 31.12.2003 на посаді лікаря дерматовенеролога, що дає право на зарахування подвійного стажу відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Про наявність такого права у довідках КНП "Романівська лікарня" було наголошено.
Відтак, суд вважає, що відповідачем протиправно при призначенні позивачу пенсії за віком з 02.05.2021 не було враховано долучені до заяви довідки КНП "Романівська лікарня" №17 та "19 та незараховано до страхового стажу в подвійному розмірі вказані періоди, оскільки такі були підтверджені належними доказами.
Суд звертає увагу, що відповідач у відзиві на позов не пояснив та не довів суду причин не зарахування позивачу при призначенні пенсії до страхового стажу періодів роботи у подвійному розмірі з 21.07.1994 по 19.05.1995 та з 20.05.1995 по 31.12.2003 на посаді лікаря дерматовенеролога , відтак, не виконав свого обов"язку, як суб"єкт владних повноважень у доведенні правомірності своїх дій.
Суд зазначає, що такі протиправні дії відповідача призвели до порушення прав позивача на належне пенсійне забезпечення та недоотримання пенсійних виплат.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування позивачу при призначенні пенсії з 02.05.2021 до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 21.07.1994 по 19.05.1995 та з 20.05.1995 по 31.12.2003 на посаді лікаря-дерматовенеролога в КНП "Романівська лікарня" Романівської селищної ради та зобов"язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з дати призначення, зарахувавши до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи з 21.07.1994 по 19.05.1995 та з 20.05.1995 по 31.12.2003 на посаді лікаря-дерматовенеролога в КНП "Романівська лікарня" Романівської селищної ради, з виплатою недоотриманої різниці пенсії у зв"язку із здійсненим перерахунком пенсійних виплат з 02.05.2021.
Щодо позовних вимог здійснити перерахунок грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій та її виплату з 02.05.2021.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок).
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е - ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-ІV, станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З аналізу наведених норм права можливо зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е - ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Відповідачем не заперечується, що позивачу при призначенні пенсії виплачено грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пунктів "е - ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені обставини також підтверджуються протоколом про призначення пенсії.
Відповідно до протоколу, загальний розмір пенсії позивача - 6129,39 грн. Одноразову грошову допомогу виплачено у сумі 61293,90 грн.
Разом з тим, суд звертає увагу, що не зарахування відповідачем при призначенні пенсійного забезпечення позивача з 02.05.2021 до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 21.07.1994 по 19.05.1995 та з 20.05.1995 по 31.12.2003 на посаді лікаря-дерматовенеролога в КНП "Романівська лікарня" Романівської селищної ради призвело до виплати пенсії у меншому розмірі, що в свою чергу має наслідком виплати одноразової грошової допомоги також у меншому розмірі.
Враховуючи встановлену судом протиправність таких дій відповідача, суд вважає за можливе зобов"язати відповідача здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, з урахуванням виплачених сум , з 02.05.2021.
Суд звертає увагу на те, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.
Також, під час вирішення даної справи, суд ураховує, що положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування при призначенні ОСОБА_1 з 02.05.2021 пенсії до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи з 21.07.1994 по 19.05.1995 та з 20.05.1995 по 31.12.2003 на посаді лікаря-дерматовенеролога в КНП "Романівська лікарня" Романівської селищної ради.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати призначення, зарахувавши до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи з 21.07.1994 по 19.05.1995 та з 20.05.1995 по 31.12.2003 на посаді лікаря-дерматовенеролога в КНП "Романівська лікарня" Романівської селищної ради, з виплатою недоотриманої різниці пенсії у зв"язку із здійсненим перерахунком пенсійних виплат з 02.05.2021.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, з урахуванням виплачених сум, з 02.05.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос