Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про поновлення строку звернення до суду
14 жовтня 2022 року Справа №200/19/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації
про: визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з Інвалідністю, зобов'язання Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації призначити та поновити виплату ОСОБА_1 державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з Інвалідністю, зобов'язання Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації призначити та поновити виплату ОСОБА_1 державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.
Позивач звертаючись до суду з адміністративним позовом надав клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначав, що він є інвалідом з дитинства, крім соціальної допомоги він не отримує інших доходів. Крім того наголошує, що фактично про порушення своїх прав дізнався в жовтні 2021 року після отримання письмової відповіді відповідача на його звернення щодо підстав не виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю.
Розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
У відповідності до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За приписами частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.
За частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Суд зазначає, що законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду, насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Водночас, процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95).
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Таким чином, право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Суд враховує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Основного Закону).
Відтак, одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 26.11.2019 року звернувся до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації із заявою про призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства.
Рішенням про відмову в призначенні соціальної допомоги від 21.02.2020 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства 3 групи, у зв'язку з відсутністю повного пакету документів, а саме: відсутня виписка з акта огляду МСЕК про встановлення інвалідності (оригінал), паперової справи, довідки - атестата про припинення виплати за попереднім місцем проживання, електронної справи (а.с. 71).
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача звертався до відповідача із запитом щодо підстав не поновлення виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства.
Відповідно листом від 21.10.2021 року № 06/1-11/7763 Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації повідомило представника позивача, що 26.11.2019 року управлінням було зроблено запит особової справи до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, але 02.12.2019 року була отримана відповідь, що ОСОБА_1 не обліку у відповідному департаменті не перебуває, ніяких видів соціальної допомоги не отримує та не отримував. 29.11.2019 року та 17.01.2020 року управлінням було зроблено запит особової справи до Донецького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, на що 02.12.2019 року та 18.02.2020 року надійшли відповіді про не перебування на обліку ОСОБА_1 . Також управлінням 09.12.2019 року та 28.12.2019 року були здійснені запити особової справи до управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради на що 28.01.2020 року отримав відповідь про не перебування на обліку ОСОБА_1 . Управлінням 27.01.2020 року був зроблений запит електронної особової справи з Інформаційно - обчислювального центру Міністерства соціальної політики України, на що була отримана відповідь, що згідно бази даних Центрального сховища Мінсоцполітики України ОСОБА_1 не перебуває на обліку в управліннях соціального захисту населення України як отримувач будь - яких видів соціальної допомоги. На підставі вищевикладеного, рішенням управління від 21.02.2020 року в призначенні державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства 3 групи заявнику було відмовлено, у зв'язку з відсутністю повного пакету документів, а саме: відсутні виписка з акта огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності (оригінал), паперова особова справа, довідка - атестат про припинення виплати за попереднім місцем проживання та електронної особової справи.
З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу рішення про відмову в призначенні соціальної допомоги від 21.02.2020 року, суд приймає доводи позивача стосовно того, що фактично про порушення своїх прав він дізнався з листа Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 21.10.2021 року № 06/1-11/7763.
На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку що строк звернення до суду пропущений із поважних причин, відповідно вважає за необхідне поновити строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Керуючись ст. 122, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з Інвалідністю, зобов'язання Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації призначити та поновити виплату ОСОБА_1 державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.
Повний текст ухвали складено та підписано 14 жовтня 2022 року.
Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Суддя В.В. Олішевська