Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 жовтня 2022 року Справа№200/2534/22
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про
визнання протиправним та скасування рішення від 10.06.2021 №301 про утримання з пенсії надміру виплачених сум в розмірі 104 780,66 грн.
зобов'язання виплатити (повернути) незаконно утриманих сум на підставі оскаржуваного рішення, -
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в зв'язку зі звільненням із посади, 06.05.2020 звернулась до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області із заявою про перерахунок пенсії. Пенсію у вказаному вище розмірі отримувала по грудень 2020 року. 17.12.2020 звернулась до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про проведення перерахунку пенсії з 01.10.2020, відповідно до ч.5 ст.86 Закону №1697-VІІ у якій зазначила, що на момент її подання працює. Після отримання 10 червня 2021 пенсії в розмірі меншому, ніж звичайно, позивач 06.07.2021 через офіційний ВЕБ-портал ПФ України звернулась із заявою до відповідача про надання рішення, на підставі якого зменшився розмір пенсії. Листом відповідача позивача поінформовано, що внаслідок неповідомлення про працевлаштування утворилася переплата пенсії у сумі 104 780,66 грн. за період із 25.05.2020 по 31.05.2021, у зв'язку з чим прийнято рішення № 301 від 10.06.2021 про утримання переплати пенсії у розмірі 20% щомісячно, починаючи із 01.06.2021 по 1264,02грн. кожний місяць, яке триває по теперішній час.
Позивач посилається на відсутність правових підстав для винесення такого рішення, оскільки у спірних правовідносинах відсутні факти зловживань з боку пенсіонера. Вважає рішення відповідача протиправним та таким, що порушує конституційні права, а тому підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.
Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, обґрунтований тим, що 06.05.2020 позивач особисто звернулась з заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із звільненням з посади. Позивачу проведено перерахунок пенсії у зв'язку із звільненням з посади. 17.12.2020 позивач через ВЕБ-портал ПФУ надала заяву про перерахунок пенсії відповідно до ч.5 ст.86 Закону №1697 (не працюючому пенсіонеру) з урахуванням довідки про складові заробітної плати (грошового забезпечення) станом на 11.09.2020 згідно довідки від 10.12.2020 №21-85-193, виданої Донецькою обласною прокуратурою. З 13.12.2019 року пенсію позивачу перераховано на підставі рішення суду з урахуванням довідки про заробітну плату прокуратури Донецької області №18-85-57 від 22.01.2020. В травні 2021 року під час опрацювання зазначеного вище рішення суду за даними персоніфікованого обліку встановлено факт роботи позивача на спецпосаді, яка дає право на пенсію відповідно до Закону № 1697. З причини не повідомлення про прийняття на роботу за період з 25.05.2020 по 31.05.2021 утворилась переплата пенсії на суму 104780,66 грн., яку рішенням №301 від 10.06.2021 вирішено утримувати по 20 відсотків з пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50 Закону №1058, починаючи з 01.06.2021 року. Вважають, що управлінням не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач надала до суду заяву про розгляд справи в її відсутності, просила розглянути справу в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 14 лютого 2022 року відкрито провадження у справі розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 11 березня 2022 року о 11:30 год.
У зв'язку з бойовими діями в Донецькій області та з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи, судове засідання по справі не відбулось, оскільки згідно повідомлення на сайті Донецького окружного адміністративного суду справу знято з розгляду.
Ухвалою суду від 06 червня 2022 року відкладено розгляд справи.
Ухвалою суду від 14 жовтня 2022 року призначено розгляд справи по суті; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження в межах строків, визначених КАС України для розгляду справи.
Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.
Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов'янськ Донецької області.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров'ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
З 05.03.2018 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до ч. 5 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру”.
06.05.2020 позивач звернулась з заявою №4078 за призначенням/перерахунком пенсії. В заяві позивач зазначила, що не працює.
Відповідачем з 05.05.2020 проведено перерахунок пенсії позивача у зв'язку із звільненням з посади. Пенсію обчислено з урахуванням загального стажу 37 років 11 місяців 24 дні, в тому числі стаж роботи на посадах прокурорів - 9 років 07 місяців 25 днів, та заробітної плати (окладу) за лютий 2018. Страховий стаж враховано по 28.02.2018 року.
17.12.2020 позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії, вид пенсії: збільш.зарплати (пенсії за спецзаконами), з позначкою: працюю.
До заяви про призначення пенсії позивач додала довідку про складові заробітної плати (грошового забезпечення) станом на 11.09.2020 згідно довідки від 10.12.2020 No21-85-193, виданої Донецькою обласною прокуратурою.
Позивачу здійснено перерахунок пенсії за вислугу років як працюючому працівнику органів прокуратури, з урахуванням зазначеної довідки.
Відповідач зазначає, що в травні 2021 року під час опрацювання зазначеного вище рішення суду за даними персоніфікованого обліку встановлено факт роботи ОСОБА_1 на спецпосаді, яка дає право на пенсію відповідно до Закону №1697.
На відповідне звернення позивача, листом від датований 04.08.2021 за вих. №8863-8068/Д-15/8-0500/21 управління з посиланням на статтю 86 Закону №1697-VII «Про прокуратуру» повідомило, що з 05.03.2018 пенсія, позивач має статус працюючого пенсіонера. Зазначили, що у зв'язку з неповідомленням про працевлаштування утворилась переплата пенсії за період з 25.05.2020 по 31.05.2021 в сумі 104780,66 грн. управлінням прийнято рішення №301 від 10.06.2021 щодо утримання надміру виплачених сум пенсії в розмірі 20 відсотків починаючи з 01.06.2021 року.
Рішенням про утримання надміру виплачених сум пенсії від 10 червня 2021 №301 у зв'язку з неповідомленням про працевлаштування сума переплати 104780,66 грн. підлягає поверненню ОСОБА_1 . У разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.06.2021 до повного погашення.
Не погодившись з рішенням відповідача від 10.06.21 №301 про утримання надміру виплачених сум пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пунктом 6 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон №1697-VII.
Відповідно до частини 1 статті 86 Закону №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:
по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
За частиною 20 статті 86 Закону №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 від 13.12.2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України в пункті 3 вказаного рішення по справі №7-р(II)/2019 від 13.12.2019 установив такий порядок виконання ухваленого Рішення:
- частина 20 статті 86 Закону від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина 20 статті 86 Закону від 14.10.2014 №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Згідно з абзацом 3 частини 15 Закону №1697-VII з 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
За змістом пунктів 13.1, 13-2 розділу XV «Прикінцеві положення Закону» №1058-IV з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.
Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.
Виплата працюючим пенсіонерам у період роботи на інших посадах пенсій, призначених на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", з 1 жовтня 2017 року поновлюється у розмірах, що були встановлені відповідними законами.
Максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що працівнику органів прокуратури, якому призначено пенсію відповідно до Закону №1697-VII та який продовжує працювати в органах прокуратури, пенсія виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України №1058-IV. Після звільнення з органів прокуратури розмір пенсії обчислюється за нормами №1697-VII.
За встановленими обставинами справи позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII, однак у зв'язку з тим, що позивач продовжила працювати в органах прокуратури, розмір пенсії обраховано, виходячи з норм Закону №1058-IV. У зв'язку зі звільненням з органів прокуратури, у травні 2020 року позивачу здійснено перерахунок пенсії за нормами до Закону №1697-VII.
Проте, як слідує з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, з 25.05.2020 позивач працевлаштована на посаді, яка дає право на виплату пенсії за Законом №1697-VII.
На підставі аналізу наведених вище норм права та матеріалів справи суд доходить до висновку, що, оскільки позивач з 25.05.2020 продовжує працювати в органах прокуратури, то пенсія відповідно до вимог чинного законодавства їй має виплачуватися у розмірі, обчисленому відповідно до Закону №1058-IV і підстави для її перерахунку відповідно до норм Закону №1697-VII на підставі довідки Донецької обласної прокуратури від 10.12.2020 No21-85-193, відсутні.
Станом як на час призначення позивачу пенсії, так і станом на час виникнення спірних правовідносин норми частини 15 статті 86 Закону №1697-VII та пункту 13-1, пункту 13-2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV не скасовані та в установленому законом порядку не визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а отже у позивача, як у працюючого працівника органу прокуратури, не могло бути законних сподівань та правомірних очікувань на отримання пенсії у розмірі, обчисленому за нормами Закону №1697-VII.
Такзгідно пункту 4 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, згідно з яким у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі, оскільки у спірному випадку позивач в силу вимог закону не може отримувати пенсію за вислугу років в раніше встановленому розмірі, обчисленому за нормами Закону №1697-VII, за наявності факту працевлаштування в органах прокуратури.
Статтею 16 Закону №1058-IV передбачено обов'язок застрахованих осіб повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про зміну даних, що вносяться до їх персональної облікової картки в систему персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу заінтересованої особи, протягом 10 днів з моменту виникнення таких обставин.
У відповідності до пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846), (далі також - Порядок №22-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи. У разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання). Надалі для проведення індексації подається довідка про розмір заробітної плати (стипендії) з урахуванням індексації.
Відповідно до статті 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4 (далі - Порядок №6-4).
Пунктом 2 Порядку №6-4 визначено, що переплата пенсії - сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.
Відповідно до пункту 3 Порядку №6-4, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії (додаток 1).
Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що в разі зарахування особи після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, у такої особи виникає обов'язок повідомити в десятиденний строк відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України про настання відповідних обставин. Сума пенсії, яка надміру виплачена, повертається лише у двох випадках: виплата пенсії внаслідок зловживань з боку пенсіонера та/або подання страхувальником недостовірних відомостей. При цьому, суми пенсії, виплачені надміру, можуть бути повернуті отримувачем виплати добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.03.2020 по справі №569/14896/16-а, якщо після працевлаштування пенсіонер не повідомив про це територіальне управління за місцем проживання і внаслідок цього утворилась переплата пенсійних сум, управління Пенсійного фонду має право прийняти рішення про утримання з пенсії сум переплат в межах 20 відсотків пенсії щомісячно.
Суд зазначає, що у даній справі факт працевлаштування позивача в органах прокуратури з 25.05.2020 сторонами визнається та в силу вимог частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказуванню не підлягає, однак матеріали справи містять докази того, що позивач повідомив відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України про своє працевлаштування більш ніж через п'ять місяців, а не протягом десяти днів, як передбачено п. 3 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
Доводи позивача про те, що вона надала до відповідача заяву про призначення/перерахунок пенсії від 17.12.2020, в якій в графі «на сьогодні» зазначено «працюю», суд не приймає, оскільки до заяви не надано копію наказу про прийом на роботу, або довідку про працевлаштування, видану роботодавцем, або будь-який документ що засвідчує відповідні відомості.
Крім того, суд вказує на те, що відповідачем самостійно при виконанні рішення суду встановлено факт роботи позивача в органах прокуратури, тому переплата ним розрахована за період 25.05.2020 по 31.05.2021 року.
За таких обставин, оскільки позивачем не виконано покладений на нього законодавцем обов'язок повідомити орган в 10 денний строк встановлений Законом та Порядком, що призначає пенсію про обставини (працевлаштування), які безпосередньо впливають на пенсійне забезпечення, що як наслідок зловживання позивача призвело до зайво виплаченої за період з 25.05.2020 по 31.05.2021 суми пенсії у розмірі 104780,66 грн., то суд доходить до висновку про те, що при прийнятті спірного рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії управління діяло у відповідності до вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Оскільки суд дійшов висновку про правомірність спірного рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій, то підстави для зобов'язання відповідача повернути кошти, утримані з пенсії позивача на підставі вказаного рішення, відсутні.
Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено, що згідно зі статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
У рішенні № 1-42/2011 від 26 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтю 48 Конституції України.
На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників Конституційний Суд України вказав і у рішенні від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
Крім того, у рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим (…) встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував також положення актів міжнародного права.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними.
Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Частиною 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення від 10.06.21 №301 про утримання з пенсії надміру виплачених сум в розмірі 104 780,66 грн.; зобов'язання виплатити (повернути) незаконно утриманих сум на підставі оскаржуваного рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.О. Аканов