Рішення від 04.10.2022 по справі 160/3171/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року Справа № 160/3171/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Калугіної Н.Є.,

при секретарі судового засідання - Лисенко Н.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Грановського М.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №160/3171/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №14к від 05.01.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП» в частині звільнення слідчого слідчого відділення відділення поліції №6 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції - ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №33 о/с від 10.01.2022 «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національної поліцію» слідчого слідчого відділення відділення поліції №6 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції - Ісаєва Віталія Олександровича;

-зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області негайно поновити на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції №6 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10 січня 2022 року;

-стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20-А, код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні накази Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області прийняті необґрунтовано та безпідставно, відтак останні підлягають скасуванню у судовому порядку, а позивач поновленню на посаді з виплатою середнього заробітку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 257 КАС України. Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.05.2022 заяву Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву у справі №160/3171/22 - задоволено. Продовжено Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області строк для подання відзиву на позовну заяву у справі №160/3171/22, встановлений ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2022, на 10 календарних днів з моменту отримання копії ухвали.

Відповідачем 22.05.2022 надано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого у задоволенні позовних вимог останній просив відмовити з огляду на те, що кожен поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, сумлінно виконувати свої службові обов'язки, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського. Поведінка працівника поліції завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам правоохоронця. Наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, тобто відсутність або наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності, не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від дисциплінарної відповідальності та ніяким чином не може ототожнюватись з наявністю фактів порушення службової дисципліни, тобто дисциплінарною відповідальністю, до якої було притягнуто останнього. У ході службового розслідування комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 , яке здійснюється в межах досудового розслідування, а лише перевіряла дотримання позивачем вимог, що пред'являються до поліцейських та наявності в діях ОСОБА_1 .

Позивачем 02.06.2022 надано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначив, що на момент винесення наказу про звільнення зі служби в поліції, як і до теперішнього часу, у відношенні позивача не було ухвалено жодного вироку суду, що підтверджував би як факт вчинення інкримінованого злочину. Позивач також посилається на положення ст.62 Конституції України, відповідно до якої, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Також, поряд зі вказаними вище нормами Конституції України, позивач посилається на приписи ч.ч.1 та 5 ст.17 КПК України, відповідно до яких особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Позивач, дотримуючись приписів ч. 2 ст. 163 КАС України, надіслав відповідачу відповідь на відзив на позовну заяву.

Суд зазначає, що строки пересилання поштових відправлень встановлені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 «Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень».

Так, відповідно до пункту 1 Розділу II наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 «Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень», нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), зокрема, місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 1 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день (пункт 2 Розділу II наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 «Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень»).

Аналогічна правова позиція щодо врахування під час прийняття судових рішень строків пересилання поштових відправлень, встановлених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 «Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень», висвітлена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 в адміністративній справі №802/1503/17-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства, суд дійшов висновку про неможливість розгляду даної справи із дотриманням процесуальних строків, передбачених статтею 258 КАС України, та про необхідність розгляду даної справи із застосуванням розумного строку, що є об'єктивно необхідним для вирішення даної справи та з метою забезпечення справедливого судового захисту, а також дотримання основних засад адміністративного судочинства та для надання сторонам можливості реалізації своїх процесуальних прав.

Відповідач, у свою чергу, правом надання заперечень не скористався.

Судом під час розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження встановлено, що посада позивача - слідчий слідчого відділення відділення поліції №6 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області віднесено до осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище згідно ст. 51-3 Закону України "Про запобігання корупції".

З урахуванням приписів п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, судом постановлено ухвалу від 20.06.2022, якою вирішено перейти зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у відкритому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 15.09.2022 без видалення до нарадчої кімнати закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду справи по суті.

Позивач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві, інших письмових та усних пояснень.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву, інших письмових та усних пояснень.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області слідчим слідчого відділення відділення поліції №6 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (а.с.76-77 том 1, а.с.166-170 том 2).

03.11.2021 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшла інформація, про те, що працівниками Дніпропетровської обласної прокуратури, Територіального управління ДБР, розташованим у м. Полтаві та Дніпропетровського управління ДВБ НПУ, в рамках кримінального провадження №42021040000000493, розпочатого 11.08.2021 за ч. 4 ст. 368 КК України, задокументовано протиправну діяльність слідчого слідчого відділення відділення поліції №6 Криворізького РУП ГУНП старшого лейтенанта поліції Ісаєва Віталія Олександровича. Слідчого слідчого відділення відділення поліції №6 Криворізького РУП ГУНП старшого лейтенанта поліції Ісаєва Віталія Олександровича 03.11.2021 затримано в порядку ст. 208 КПК України. При цьому старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 затримано біля будинку №107 по вул. Соборній, у с.м.т. Широке, Криворізького району, після отримання ним неправомірної вигоди та з кишені його брюк вилучено грошові кошти у сумі 20 000 грн.

У зв'язку з чим, наказом від 04.11.2021 призначено службове розслідування за фактом надзвичайної події за участю, у тому числі, слідчого слідчого відділення відділення поліції № 6 Криворізького РУП ГУНП старшого лейтенанта поліції Ісаєва Віталія Олександровича (а.с.35-36 том 2).

Наказом від 10.11.2021 внесено зміни до наказу від 04.11.2021 №2270 (а.с.37 том 2).

На підставі рапорту від 01.12.2021 (а.с.39 том 2) наказом від 02.12.2021 продовжено строк проведення службового розслідування, призначеного на підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 04.11.2021 № 2270, до 02.01.2022(а.с.38 том 2).

На підставі рапорту від 31.12.2021 (а.с.40 том 2) прийнято наказ №2694 про внесення змін до наказу від 04.11.2021 №2270 (а.с.41 том 2).

За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 04.01.2022, який затверджено т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області(а.с.14-67 том 1).

Згідно висновку службового розслідування, за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пункту 1 частини 1 статті 18, статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статі 40, 174 КПК України абзацу 1 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, частини 3 розділу VI Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 №570, Присяги поліцейського, що виразилось у неналежному здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021041610000141, перевищенні повноважень слідчого, безпідставній передачі майна, на яке накладено арешт, особі, яка не є власником даного майна, та скоєння інших дій проти інтересів служби, які суперечать покладеним на нього обов'язкам, підривають довіру до нього як до носія влади, рекомендовано застосувати до слідчого слідчого відділення відділення поліції №6 Криворізького РУП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На підставі висновків акту службового розслідування наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 05.01.2022 року №14к, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с.68-74 том 1).

Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 33 о/с від 10.01.2022 слідчого слідчого відділення відділення поліції №6 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 10.01.2022 (а.с.86 том 1).

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Предметом позову є накази Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 05.01.2022 та від 10.01.2022 (а.с.68, 86 том 1), з якими позивача ознайомлено одночасно 10.01.2022.

З даним позовом позивач звернувся до суду 08.02.2022, згідно поштового конверту (а.с.87 том 1), тобто в межах місячного строку звернення, що визначений для вказаної категорії справ.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII та Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом МВС України 07.11.2018 №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - Порядок №893).

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до вимог частини першої статті 1 Закону №580-VIII, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з вимогами статті 17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України.

Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до вимог частини першої статті 19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Вимогами частини другої статті 19 Закону №580-VIII передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Правилами етичної поведінки поліцейських, що затверджені наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 (далі - Правила), передбачено, що поліцейський, під час виконання службових обов'язків, повинен професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначені Дисциплінарним статутом Національної поліції України (далі також Дисциплінарний статут).

Відповідно до вимог статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Вимогами статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

За умовами статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначено Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом МВС України 07.11.2018 №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - Порядок №893).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про:

внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення;

повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку;

надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції»;

ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень;

недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу;

недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування;

втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження;

розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом;

порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів;

перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп'яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку.

За пунктом 3 розділу V Порядку №893 строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

Як встановлено судом, 03.11.2021 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшла інформація, про те, що працівниками Дніпропетровської обласної прокуратури, Територіального управління ДБР, розташованим у м. Полтаві та Дніпропетровського управління ДВБ НПУ, в рамках кримінального провадження №42021040000000493, розпочатого 11.08.2021 за ч. 4 ст. 368 КК України, задокументовано протиправну діяльність слідчого слідчого відділення відділення поліції №6 Криворізького РУП ГУНП старшого лейтенанта поліції Ісаєва Віталія Олександровича. Слідчого слідчого відділення відділення поліції №6 Криворізького РУП ГУНП старшого лейтенанта поліції Ісаєва Віталія Олександровича 03.11.2021 затримано в порядку ст. 208 КПК України. При цьому старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 затримано біля будинку №107 по вул. Соборній, у с.м.т. Широке, Криворізького району, після отримання ним неправомірної вигоди та з кишені його брюк вилучено грошові кошти у сумі 20 000 грн.

У зв'язку з чим, наказом від 04.11.2021 призначено службове розслідування за фактом надзвичайної події за участю, у тому числі, слідчого слідчого відділення відділення поліції №6 Криворізького РУП ГУНП старшого лейтенанта поліції Ісаєва В.О. (а.с.35-36 том 2).

Відтак, службове розслідування, у даному випадку, призначено правомірно, за наявності правових підстав та у термін, що визначений ч. 1, 2 ст. 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно змісту позовної заяви позивача з наказом від 04.11.2021 ознайомлено 27.11.2021 (а.с.1 том 1).

Відтак, позивачу достовірно було відомо про проведення службового розслідування та по якому факту.

За п. 4 розділу ІІ Порядку №893 у наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім'я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).

Згідно п. 1-4 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Службове розслідування має встановити:

наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

вид і розмір заподіяної шкоди;

причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно п. 2 розділу IV Порядку №893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право:

надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;

подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи;

ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами;

подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;

брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії;

користуватися правничою допомогою, послугами представника.

Відповідно до п. 13, 14 розділу V Порядку №893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.

Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.

У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних.

Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.

Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув'язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу.

Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває на чергуванні або патрулюванні, здійснюється лише після закінчення ним чергування, патрулювання або заміни його іншим поліцейським, а від поліцейського, який перебуває у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, - після його протверезіння.

Письмове пояснення підписують особа, яка отримувала пояснення, та особа, яка надала пояснення, із зазначенням дати його надання.

Тобто, вказаними нормами визначено право особи на захист відносно якої проводиться службове розслідування та яким чином повинно бути забезпечено. Зокрема, визначено право поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а не його обов'язок, надавати пояснення з приводу питань, відносно яких проводиться службове розслідування.

Тому необізнаність з тим, що таке розслідування відносно нього проводиться, не може свідчити про порушення прав позивача.

Разом з тим, комісією під час проведення службового розслідування відібрані пояснення у позивача (а.с.160-161 том 2).

Згідно наданих пояснень встановлено, що позивач не згоден з врученим йому повідомленням про підозру. З матеріалами службового розслідування ознайомлювався шляхом перегляду. Вказав, що грошових коштів від жодних осіб не вимагав, походження наявних у нього 03.11.2021 грошей йому невідоме. У зберігальній записці від 06.07.2021 не зазначив власноручний підпис з огляду на те, що поспішав додому. Вказану подію вважає провокацією та своєї провини не визнає.

При цьому, положеннями частини десятої статті 15 Дисциплінарного статуту та пункту 7 розділу V Порядку №893 врегульовано, що розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження та лише на підставі окремого рішення керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. Лише у випадку розгляду справи у відкритому засіданні поліцейський, який притягається до відповідальності, повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. У разі ж розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

Отже у тих випадках, коли рішенням керівника, який призначив службове розслідування, не призначено розгляд дисциплінарною комісією справи у відкритому засіданні, поліцейський може реалізувати право на захист шляхом надання відповідних пояснень з доданими до них документами та матеріали. У поясненнях також може бути заявлено клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи.

Беручи до уваги обізнаність позивача про факт провадження щодо нього службового розслідування, позивач не був обмежений у праві подати рапорт (клопотання) про ознайомлення з матеріалами та висновком службового розслідування.

У свою чергу, позивачем не надано до суду доказів звернення до відповідача із відповідним рапортом про ознайомлення з висновком та матеріалами службового розслідування, а судом наявність таких доказів не встановлено.

У постанові від 06 жовтня 2021 року у справі №200/11250/19-а Верховний Суд дійшов висновку про те, що положеннями пункту 2 розділу IV Порядку №893 та пункту 7 частини шостої статті 1, частини другої статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено саме право поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, ознайомлюватися з висновками службового розслідування та матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, а не обов'язок дисциплінарної комісії пропонувати поліцейському ознайомитися з цими документами.

Тому, посилання позивача про його необізнаність із усіма матеріалами службового розслідування, та на нібито неможливість ознайомлення із висновком службового розслідування не є підставою вважати протиправними оскаржувані накази.

Отже, твердження позивача на порушення відповідачем його прав під час проведення службового розслідування та незабезпечення йому права на захист, судом відхиляються, адже вони не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Відповідно до п. 1, 2, 7, 9 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Висновок службового розслідування підписують голова, заступник голови та члени дисциплінарної комісії.

У разі якщо за результатами службового розслідування в діях поліцейського встановлено склад дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія разом з висновком службового розслідування подає уповноваженому керівнику проект наказу про накладення на цього поліцейського дисциплінарного стягнення.

Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника.

Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.

Згідно п. 1 розділу VII Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного у вчиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Аналогічного змісту вимоги до проведення службового розслідування визначені Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

З огляду на визначений порядок проведення службового розслідування та з урахуванням дійсних обставин справи, судом не встановлено порушень вчинених відповідачем під час проведеного службового розслідування стосовно ОСОБА_1 .

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №802/1150/17-а, у подібних правовідносинах, суб'єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули кримінального правопорушення чи інших обставин, наведених у рішеннях слідчого (прокурора, слідчого судді) в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, а так само відтворення у висновку службового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Щодо суті обставин, які встановлені дисциплінарною комісією під час проведення службового розслідування.

У ході службового розслідування встановлено, що 27.06.2021 о 22:02 до відділення поліції №6 Криворізького РУП ГУНП зі служби «102» надійшло повідомлення про те, що поряд з АЗС в смт. Широке Криворізького району Дніпропетровської області поліцейськими ВРПП Криворізького РУП виявлено автомобіль ГАЗ білого кольору, н. з. НОМЕР_2 , у якому перевозили спиляні дерева, документи на вантаж відсутні (ЄО ВП № 6 КРУП від 27.06.2021 № 4462). На місце події направлено слідчо-оперативну групу, у складі якої був слідчий СВ старший лейтенант поліції Ісаєв В.О.

Під час проведення старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 огляду місця події у період часу з 22:52 до 23:28 год. 27.06.2021, а саме ділянки місцевості поблизу АЗС № 2 смт. Широке на якій знаходився автомобіль «ГАЗ» н.з. НОМЕР_2 , в кузові даного автомобіля виявлено фрагменти свіжоспиляних дерев. Зазначений автомобіль разом з фрагментами свіжоспиляних дерев вилучено та поміщено на територію ВП № 6 Криворізького РУП ГУНП за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 7.

Слідчим відділенням ВП №6 Криворізького РУП ГУНП за даним фактом внесено відомості ЄРДР № 12021041610000141, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

У даному кримінальному провадженні була винесена постанова про призначення проведення досудового розслідування групою слідчих, у тому числі, старший групи слідчих - Ісаєв В.О.

Ухвалою слідчого судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 01.07.2021 накладено арешт на бортовий малотонажний автомобіль марки «ГАЗ 330202 ЗНГ», н.з. НОМЕР_2 , який знаходиться на спеціальному майданчику для зберігання транспортних засобів ВП №6 КРУП ГУНП за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 7 в кузові якого знаходяться фрагменти свіжоспилених стовбурів дерев породи «Горіх» діаметром від 7 до 50 сантиметрів, довжиною від 30 до 100 сантиметрів, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_2 . Також, судом накладено арешт на ключі в кількості двох штук від бортового малотонажного автомобіля марки «ГАЗ 330202 ЗНГ» н.з. НОМЕР_2 .

У подальшому ОСОБА_1 зателефонував фізичній особі - ОСОБА_3 з приводу вилученого автомобіля та запропонував прибути останньому до відділення поліції.

З матеріалів кримінального провадження №12021041610000141 встановлено, що 06.07.2021 до слідчого з письмовою заявою звернувся ОСОБА_4 (вх. ВП № 6 КРУП №4747), якій просив повернути автомобіль на відповідальне зберігання.

Вказану заяву згідно резолюції т.в.о. начальника СВ ВП № 6 Криворізького РУП ГУНП Правиленка В.В. передано на розгляд слідчому ОСОБА_1 для долучення до матеріалів кримінального провадження та надання письмової відповіді.

Слідчим Ісаєвим В.О. 06.07.2021 винесено постанову про задоволення заяви ОСОБА_4 та останньому передано на відповідальне зберігання автомобіль «ГАЗ 330202 ЗНГ», н.з. НОМЕР_2 , в кузові якого знаходяться фрагменти свіжоспилених стовбурів дерев. Вказана постанова слідчим не підписана.

В матеріалах кримінального провадження знаходиться зберігальна розписка від 06.07.2021 на вищевказане майно від ОСОБА_4 , при цьому вона також слідчим не підписана.

Приблизно, 08.07.2021 ОСОБА_3 приїхав до ВП №6 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області та зустрівся з ОСОБА_1 у його службовому кабінеті. Під час бесіди у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди за непритягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за ст. 246 КК України. Надалі, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 , що має можливість вирішувати питання про непритягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінальних проваджень в цілому, але для цього необхідно надавати щомісячну грошову винагороду у розмірі від 10 000 до 30 000 гривень та додатково виконувати вимоги працівників ВРПП щодо надання грошових коштів в якості так званої благодійної допомоги. Крім того, ОСОБА_1 з метою спонукання ОСОБА_3 до надання йому неправомірної вигоди повідомив, що поверне вилучений транспортний засіб, як підтвердження власних можливостей.

Надалі, 23.09.2021 приблизно о 17 год. 27 хв., з метою реалізовувати свій злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 зустрівся біля пляжу «ЮГОК» по вул. Переяславській в м. Кривому Розі із ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Під час бесіди ОСОБА_1 вказав останнім про необхідність повідомляти йому про всі місця здійснення порубки деревини, машин, на яких здійснюватиметься перевезення деревини з метою вирішення питання з працівниками ВРПП КРУП щодо не зупинки його транспортних засобів, не виїздів на місце події працівників СОГ, вирішення питання про не притягнення до кримінальної відповідальності. Окрім цього, ОСОБА_1 вказав на необхідність додержання конспірації у спілкуванні з іншими особами та не розкриття його ролі у їх діяльності.

Сприймаючи погрози слідчого ОСОБА_1 , як реальні та розуміючи, що у разі відмови надавати щомісячну винагороду, дії поліцейського стануть перешкодою для виконання ним договірних обов'язків, ОСОБА_3 погодився на його вимогу про надання неправомірної вигоди.

В подальшому, 28.09.2021 приблизно о 14 год. 10 хв., ОСОБА_1 зустрівся біля пляжу «ЮГОК» по вул. Переяславській в м. Кривий Ріг із ОСОБА_3 та в ході бесіди вказав останньому на необхідність обміну грошових коштів в банку на валюту іноземної держави. У зв'язку із чим, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 прослідував до відділення Ощадбанку ТВБВ № 407, що розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Добролюбова, 11. Після здійснення ОСОБА_3 обміну грошових коштів в банку з гривні на долари США, ОСОБА_1 отримав грошові кошти у сумі 370 доларів США від ОСОБА_3 в якості щомісячної винагороди за не створення перешкод у виконанні ОСОБА_3 договірних обов'язків, пов'язаних з порубкою лісу.

Крім того, 03.11.2021 в період часу з 10:00 год. по 10:15 год. ОСОБА_1 зустрівся на відкритій ділянці місцевості поряд із будівлею АДРЕСА_1 з ОСОБА_3 та отримав для себе неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів на загальну суму 20000 гривень (з них одна тисяча гривень, а 19000 імітаційні засоби, що імітують національну валюту України гривню) за нестворення перешкод у виконанні договірних обов'язків ОСОБА_3 , пов'язаних із вирубкою дерев.

03.11.2021 до ГУНП надійшла інформація, про те, що працівниками Дніпропетровської обласної прокуратури, Територіального управління ДБР, розташованим у м. Полтаві та Дніпропетровського управління ДВБ НПУ, в рамках кримінального провадження №42021040000000493, розпочатого 11.08.2021 за ч. 4 ст. 368 КК України, задокументовано протиправну діяльність слідчого слідчого відділення відділення поліції №6 Криворізького РУП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

У ході службового розслідування встановлено, що слідчого слідчого відділення відділення поліції №6 Криворізького РУП ГУНП старшого лейтенанта поліції Ісаєва Віталія Олександровича 03.11.2021 затримано в порядку ст. 208 КПК України. При цьому старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 затримано біля будинку №107 по вул. Соборній, у с.м.т. Широке, Криворізького району, після отримання ним неправомірної вигоди та з кишені його брюк вилучено грошові кошти у сумі 20 000 грн.

У кримінальному провадженні №42021040000000493 04.11.2021 старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за не вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за не вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчинене повторно, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди(а.с.162-165 том 2).

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб, з можливістю внесення застави у розмірі 340 500 грн.

Вказані вище обставини, які встановлені комісією під час службового розслідування, знайшли своє підтвердження у висновку від 04.01.2022 та слугували підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 26 січня 2022 року у справі №620/397/21 зазначив, що передумовою звільнення особи рядового і начальницького складу за порушення Правил етичної поведінки поліцейських та за скоєння проступку, який порочить його як працівника поліції, мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, у ході якого належними та допустимими доказами має підтвердитись факт скоєння особою вчинку, направленого проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов'язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до дискредитації державного органу, та унеможливлює подальше виконання особою своїх обов'язків.

Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №802/1150/17-а вказав на те, що під час правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

Отже, матеріалами даної справи доведено наявність в діянні позивача недотримання службової дисципліни та, відповідно, складу дисциплінарного проступку, а також відповідність встановлених комісією обставин із обраним видом дисциплінарного стягнення.

До того ж, судом визнаються як неприйнятні доводи позивача про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності з огляду на відсутність відповідного судового рішення (вироку), яке набрало законної сили, яке би підтверджувало факт учинення ним діяння, що ставиться йому в провину.

Досліджуючи, чи прийняті оскаржувані накази відповідача у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, суд зазначає про таке.

Згідно змісту оскаржуваних наказів, позивача звільнено за порушення службової дисципліни, недотримання вимог п. 1 ч. 1 ст. 18, ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 40, 174 КПК України абзацу 1 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, частини 3 розділу VI Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 №570, Присяги поліцейського, що виразилось у неналежному здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021041610000141, перевищенні повноважень слідчого, безпідставній передачі майна, на яке накладено арешт, особі, яка не є власником даного майна, та скоєння інших дій проти інтересів служби, які суперечать покладеним на нього обов'язкам, підривають довіру до нього як до носія влади.

У відповідності з п.1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний:

неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

поважати і не порушувати прав і свобод людини;

надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно частини 3 розділу VI Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 №570 при виконанні своїх службових обов'язків слідчий зобов'язаний:

1) під час досудового розслідування дотримуватися вимог Конституції України, КПК України та законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК України строків;

3) виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі;

4) забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження;

5) не розголошувати відомості, що становлять державну чи іншу таємницю, що охороняється законом, інформацію про приватне (особисте і сімейне) життя особи та інші відомості, здобуті при розслідуванні кримінальних правопорушень;

6) не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об'єктивності та неупередженості;

7) у разі наявності підстав, передбачених статтею 77 КПК України, заявляти самовідвід від участі в кримінальному провадженні в порядку, визначеному статтею 80 КПК України.

У відповідності до статті 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Слідчий уповноважений:

1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;

2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом;

3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;

5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;

6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;

7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;

8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу;

9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

Слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що слідчим слідчого відділення відділення поліції №6 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Ісаєвим В.О. 27.06.2021 складено протокол огляду місця подій у смт. Широке (а.с.185 том 2).

Проведеним оглядом встановлено, що об'єктом огляду є автомобіль «ГАЗ» моделі « 330202 ЗНГ» білого кольору реєстраційний номер НОМЕР_2 , поблизу АЗС №2 «Промтехкомплект», що знаходиться по вулиця Соборна, 217, смт. Широке. У кузові машини знаходиться частини стовбурів дерев. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль «ГАЗ» моделі « 330202 ЗНГ» білого кольору реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 .

Згідно ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Приписами ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.07.2021 у справі №213/2356/21 клопотання слідчого СВ ВП №6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області Теріхова Артема Миколайовича - задоволено повністю.

Накладено арешт на бортовий малотонажний автомобіль марки «ГАЗ» моделі « 330202 ЗНГ» білого кольору реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходиться в користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в кузові якого знаходяться фрагменти свіжо спиляних стовбурів дерев породи «Горіх» діаметром від 7 до 50 сантиметрів, довжиною від 30 до 100 сантиметрів. Вказаний автомобіль, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Автомобіль знаходиться на спеціальному майданчику для зберігання транспортних засобів ВП №6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 7 (а.с.186 том 2).

Таким чином, власником транспортного засобу «ГАЗ» моделі « 330202 ЗНГ» білого кольору реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_2 , тоді як ОСОБА_4 є користувачем вказаного транспортного засобу за домовленістю з власником.

Вказана обставина не заперечується позивачем.

Згідно наданих під час службового розслідування письмових пояснень громадянином ОСОБА_4 , останній з поліцейським ОСОБА_1 пройшли до службового кабінету і після допиту він ( ОСОБА_1 ) надрукував від імені ОСОБА_4 заяву про повернення затриманого автомобіля. Того ж дня ОСОБА_4 забрав з території внутрішнього двору ВП №6 Криворізького РУП ГУНП вказаний автомобіль у кузові якого знаходились спили дерев. Поліцейському ОСОБА_6 . ОСОБА_4 надав зберігальну розписку (а.с.74 том 2).

Матеріали справи містять зберігальну записку від 06.07.2021, яка не містить підпису слідчого, у даному випадку, позивача (а.с.187 том 2).

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Таким чином, позивачем передано на відповідальне зберігання транспортний засіб «ГАЗ» моделі « 330202 ЗНГ» білого кольору реєстраційний номер НОМЕР_2 , на який накладено арешт ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.07.2021 у справі №213/2356/21 особі, яка не є його власником.

Позивачем 02.06.2022 надано клопотання про визнання недопустимими всіх без винятку доказів у справі №160/3171/22, а саме копії матеріалів кримінального провадження №4202104000000493 від 11.08.2022.

В обґрунтування вказаного клопотання позивачем зазначено, що ним 28.05.2022 через засоби електронного поштового зв'язку слідчому Купріяненку Д. подано клопотання про витребування інформації. 31.05.2022 позивачу слідчим надано відповідь (лист №4667-22/15-02-3/5735-22/п від 31.05.2022) в якій зазначено, що у ході здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні представниками ГУНП в Дніпропетровській області не надавалися будь-які матеріали кримінального провадження. Крім того, представникам ГУНП в Дніпропетровській області не надавався дозвіл щодо розголошення матеріалів досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Відтак, на думку позивача, всі без винятку копії матеріалів кримінального провадження №4202104000000493 від 11.08.2022, що стосуються позивача та знаходяться при матеріалах службового розслідування за результатами якого затверджувався висновок службового розслідування від 04.01.2022 та наказ №14к від 05.01.2022 отримано в непередбаченому законом порядку (не гласно).

Позивачем 04.08.2022 надано клопотання, згідно якого останній просив визнати недопустимими докази в адміністративній справі №160/3171/22 надані відповідачем, що є матеріалами кримінального провадження №12021041610000141 від 28.06.2021 за ч. 1 ст. 246 КК України, а саме: копію протоколу огляду місця події складений мною як колишнім слідчим слідчого відділення відділення поліції №6 Криворізького РУП ГУП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції від 27.06.2021, складений в період часу з 22.52 годину по 23.28 годину в ході якого позивачем вилучено до відділення поліції №6 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області бортовий мало- вантажний автомобіль «ГАЗ 330202 ЗНГ», н.з. НОМЕР_4 в борті якого знаходилися стовбури дерев породи «горіх», окрім цього вилучено ключі запалювання в кількості 2 штук; копія зберігальної розписки на слідчого СВ відділення поліції №6 ГРУП ГУНП в Дніпропетровській області від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підписана ОСОБА_4 06.07.2021; копію ухвала слідчого судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 01.07.2021 справа №213/2356/21; копію постанови від 06.07.2021 про зміну зберігання речового доказу.

Судом у судовому засіданні повідомлено сторін, що клопотання про визнання доказів недопустимими будуть розглянуті судом під час прийняття рішення по суті, адже фактично в клопотанні позивач просить надати оцінку доказам у справі, яка надається під час розгляду справи по суті.

Розглядаючи вказані клопотання суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1, 2 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Приписами ст. 76 КАС України, визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах службове розслідування призначене не за результатами надходження матеріалів про вчинення поліцейським кримінального правопорушення, а за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками поліції.

Суд звертаючись до практики Верховного Суду зазначає, що згідно правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 07.12.2021 у справі №120/278/20-а з подібними правовідносинами, повноваження стосовно оцінки обставин, встановлених службовим розслідуванням, надання оцінки критеріям, які враховуються при обранні виду стягнення, тяжкості проступку та заподіяній шкоді, ставленню порушника до службових обов'язків, визнанню особою своєї вини в ході службового розслідування, рівень її кваліфікації тощо, є виключними дискреційними повноваженнями відповідної посадової особи, у даному випадку голови НП України, оскільки результатом реалізації таких повноважень є обрання одного з восьми можливих видів дисциплінарних стягнень.

Відтак, суд не вправі визнати докази, які були отримані комісією відповідача, яким останньою надана відповідна оцінка та на підставі яких комісією відповідача встановлені обставини, у межах наданих їй дискреційних повноважень, недопустимими.

Крім того, рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято із використанням, зокрема, відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого стосовно нього за частиною третьою статті 368 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

Аналогічного змісту підхід викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та від 02.10.2018 у справі №9901/454/18.

Суд у спірних правовідносинах досліджував докази у справі, встановлені ними обставини та висновки, яких він дійшов по суті спору, ґрунтуються не на окремо взятих доказах (поодинці), а на їхній сукупності, таким чином, відсутні підстави для задоволення клопотань позивача про визнання доказів недопустимими.

Приписами ч. 2 ст. 9 КАС України, визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З огляду на те, що предметом спору є визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Як вказано вище, підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стало вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни та вчинення дій, які дискредитують звання працівника Національної поліції України.

Положення статей 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також приписів Правил етичної поведінки поліцейських, покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.

Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, був зобов'язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

Позивачем 29.01.2016 складено присягу працівника поліції (а.с.171 том 2), згідно якої останній усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягнув вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права та свободи людини, честь Держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.

Під час розгляду справи судом встановлено, що за період проходження служби в ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності притягувався 2 рази, з них:

наказом Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 23.03.2021 № 397 к застосоване дисциплінарне стягнення у виді зауваження;

наказом Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 28.07.2021 №1066 к застосоване дисциплінарне стягнення у виді зауваження (а.с.178-182 том 1).

З пам'яткою - ознайомлення поліцейських, державних службовців та працівників Національної поліції України з обмеженнями, пов'язаними зі службою в поліції, та вимогами антикорупційного законодавства, а саме, Законів України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 ознайомлений особисто під підпис 01.11.2019 (а.с.172-174 том 2).

Згідно характеристики позивача останній за період служби в Національній поліції та на займаній посаді зарекомендував себе посередньо. До виконання своїх функціональних обов'язків ставиться не завжди належним чином. Завдання, які стоять перед працівниками поліції на сучасному етапі по боротьбі зі злочинністю, охороні прав і свобод людини та забезпеченню публічної безпеки і порядку - розуміє, але не бажає їх виконувати. Накази, інструкції та інші нормативні акти, які регламентують діяльність поліції знає в повному обсязі, але іноді не правильно використовує їх при виконанні своїх службових обов'язків. Під час вирішення службових питань не проявляє необхідну принциповість та наполегливість. Має низьке почуття відповідальності, схильний перекладати її на інших. Виконанню завдань перешкоджає відсутність організованості та вміння ставити цілі і розставляти пріоритети. Керівник неодноразово вказував на недоліки допущенні у службовій діяльності, проте старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , не має бажання та не намагається опрацьовувати та усунути їх. Регулярно допускає порушення дисципліни і законності, тим самим подає негативний приклад колегам. При спілкуванні з керівництвом поводить себе самовпевнено, поведінку не контролює. Стосунки в колективі посередні, авторитетом серед колег не користується. У відносинах з громадянами при спілкуванні поводить себе зухвало. Підтягнутий, фізично розвинений. Фактів які б підтвердили порушення зберігання державної та службової таємниці не було.

Зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, можна зробити висновок, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Позивач прийняв присягу працівника поліції та добровільно взяв на себе підвищені вимоги, які пред'являються до працівників поліції при проходженні служби і які він повинен дотримуватися.

Верховним Судом у постанові від 05 березня 2020 року у справі №815/4478/16 наведено правовий висновок, про те, що порушення присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Отже, звільнення за порушення службової дисципліни, що виразилося в порушенні присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

Згідно правових висновків відображених в постановах Верховного Суду від 05.05.2019 у справі №825/1902/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 07.03.2019 у справі № 819/736/18: «в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу Національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень».

Підставою для застосування стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме протиправної винної дії чи бездіяльності поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходу за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.

Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед в тому, чи таке рішення прийнято в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) з учиненим особою діянням.

При цьому, вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Суб'єкт владних повноважень, у свою чергу, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому, саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 26.01.2021 у справі №2140/1342/18. Верховний Суд у цій справі відхилив висновки судів попередніх інстанцій про те, що сам факт притягнення поліцейського до кримінальної відповідальності в рамках кримінального провадження до ухвалення вироку у справі не може бути підставою для звільнення поліцейського зі служби в поліції, оскільки, як встановлено судами у цій справі та підтверджено матеріалами справи, позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

У даному випадку, під час службового розслідування відповідачем надавалась оцінка діям позивача в контексті дотримання ним присяги поліцейського, виходячи з повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, відповідачем не бралась до уваги доведеність чи недоведеність вини поліцейського у вчиненні даного кримінального правопорушення, а вплив даних подій на авторитет та довіру до Національної поліції зі сторони населення, сутності й призначення правоохоронних інституцій, та вчиненні даних дій позивачем всупереч інтересів служби, та чи суперечить це покладеним на нього обов'язкам, чи підриває це довіру до нього, як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Суд звертає увагу, що обставини даної справи свідчать про те, що вручена підозра позивачу про вчинення кримінального правопорушення, пов'язана саме з виконанням службових обов'язків.

В силу покладених на поліцейського службових обов'язків, він не повинен був допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

Таким чином, позивач був зобов'язаний не допускати позаслужбові стосунки з питань кримінального розслідування з третіми особами, не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції та призводять до порушення кримінального провадження стосовно поліцейського та набрання широкого публічного розголосу надзвичайної події за участю позивача.

На думку суду, дії позивача, які стали предметом дослідження під час проведення службового розслідування, свідчать про порушення ним присяги поліцейського, а відтак грубого порушенням службової дисципліни.

В контексті оцінки дій позивача суд звертає увагу на те, що про події, викладені у висновку службового розслідування були відповідні повідомлення в засобах масової інформації, які негативно сприйнятті громадськістю, про що свідчать відповідні коментарі до цих публікацій. Вказані обставини були предметом дослідження та оцінювалися комісією при кваліфікацій дій позивача, в розрізі дотримання позивачем присяги поліцейського та службової дисципліни(а.с.128-133 том 3).

Аналізуючи висновок службового розслідування, суд наголошує на тому, що встановлені дисциплінарною комісією під час дисциплінарного провадження факти і з'ясовані обставини мають значення виключно для прийняття дисциплінарним органом рішень у межах його компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

Під час розгляду дисциплінарної справи, дисциплінарний орган самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявним у матеріалах дисциплінарної справи доказам, встановлює в діях поліцейського ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та 22.01.2019 у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).

Вказане повністю спростовує твердження позивача про необхідність утриматися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять в провину, доти, доки його вина не буде офіційно встановлена судом.

У даному випадку немає значення доведеність чи не доведеність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, якщо дисциплінарною комісією ці дії оцінюються в межах наявності вини у вчиненні дисциплінарного проступку.

Крім того, суд звертає увагу, що в даному випадку позивача звільнено зі служби за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України» у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а не за пунктом 10 частини 1 даної статті - у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічна правова позиція викладена й у постановах Верховного Суду: від 05.05.2019 у справі № 825/1902/16, від 17.07.2019 у справі № 806/2555/17, від 07.03.2019 у справі № 819/736/18, від 26.01.2021 у справі № 2140/1342/18.

Застосування певного виду дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку за своєю правовою природою є дискреційним повноваженням, під яким розуміється можливість суб'єкта владних повноважень самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох юридично допустимих варіантів рішення (постанова Верховного Суду від 8.01.2022 у справі № 580/74/19).

Встановлені судом у даній справі обставини, та досліджені судом докази свідчать, що обраний ОСОБА_1 вид дисциплінарного стягнення відповідає характеру проступку, обставинам, за яких він був вчинений, ступеню вини позивача, та обставинам, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, ставлення позивача до служби.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази відповідача прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені діючим законодавством, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Беручи до уваги те, що позовні вимоги в частині поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку є похідними від позовних вимог про визнання наказів про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення протиправними, в їх задоволенні також слід відмовити.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд враховує ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вул. Троїцька буд. 20а, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 13 жовтня 2022 року.

Суддя Н.Є. Калугіна

Попередній документ

106760707

Наступний документ

106760709

Інформація про рішення:

№ рішення:	106760708
№ справи:	160/3171/22
Дата рішення:	04.10.2022
Дата публікації:	17.10.2022
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (23.10.2023)
Дата надходження:	23.10.2023
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

15.09.2022 11:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
04.10.2022 11:30	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
25.01.2023 10:30	Третій апеляційний адміністративний суд
15.02.2023 12:00	Третій апеляційний адміністративний суд
05.04.2023 12:00	Третій апеляційний адміністративний суд