про передачу адміністративної справи з
одного адміністративного суду до іншого
м. Вінниця
13 жовтня 2022 р. Справа № 120/8167/22
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Комар П.А., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до: третього відділу Державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про: визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до третього відділу Державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.
Пунктом 4 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Ознайомившись з адміністративним позовом, вважаю, що вказану справу слід передати на розгляд до іншого адміністративного суду, виходячи з наступного.
Зі змісту поданої позовної заяви слідує, що позивач оскаржує постанову головного державного виконавця Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) від 20.09.2022 ВП №69683386 про накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн. за не виконання вимог виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області від 19.08.2022.
Частиною 1 статті 19 КАС України визначено справи у публічно - правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суд враховує, що у п. 22 Постанови від 4 вересня 2018 року по справі № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Таким чином, розгляд справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є за своєю правовою суттю формою судового контролю за виконанням постановленого судового акту, а відтак, має здійснюватись саме тим судом, який постановив рішення у справі та видав виконавчий лист.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.05.2020 року у справі № 814/1727/16 Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. Спірні питання які виникають з певними учасниками виконавчого провадження, відносно рішень, дій чи бездіяльності держвиконавця, які ним вчиняються (не вчиняються) на виконання судового рішення, може бути оскаржено такими особами лише до того суду, який видав такий виконавчий документ. Така юрисдикційна визначеність суду стосовно розгляду спору пов'язаного з таким виконавчим провадженням, є безумовною та виключною підсудністю.
Відтак, за загальним правилом сторона виконавчого провадження може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду відповідної юрисдикції, яким видано виконавчий лист. Разом з цим інші учасники виконавчого провадження можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби до адміністративного суду.
Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 808/8368/15.
Як вже зазначалось, органами ДВС було накладено штраф на позивача у межах виконавчого провадження, що відкрите на виконання виконавчого листа Вінницького міського суду від 19.08.2022 у справі №127/13728/21.
З наведеного вбачається, що виконавче провадження було відкрито на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області.
Відповідно до ч. 5 ст. 287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Статті 169-170 КАС України не містять такої підстави повернення позову чи відмови у відкритті провадження як порушення правил предметної підсудності.
У відповідності до частини 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Тому оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не визначено порядку передачі справи за підсудністю у зв'язку з порушенням предметної юрисдикції, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону.
Більше того, законодавцем визначено аналогічні підстави для передачі справи з одного адміністративного суду до іншого у разі недотримання правил як предметної, так і територіальної підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відтак, враховуючи суб'єктивний склад сторін, ця справа підсудна Вінницькому міському суду Вінницької області як адміністративному суду.
З огляду на викладене і беручи до уваги те, що вирішення адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 не належить до юрисдикції Вінницького окружного адміністративного суду, суд доходить висновку про необхідність передачі цієї справи за підсудністю до іншого адміністративного суду.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 318 КАС України прийняття судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу, є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Окрім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24, фраза "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Вирішуючи справу "Занд проти Австрії", рішення від 12 жовтня 1978 року, Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "суд, встановлений законом" передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, з метою дотримання вимог закону, що визначають правила підсудності адміністративних справ, а також для забезпечення прав учасників справи на розгляд справи "судом, встановленим законом", цю адміністративну справу належить передати на розгляд іншого адміністративного суду на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України.
Керуючись ст.ст. 29, 248, 256 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до третього відділу Державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови передати на розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович