Справа № 752/17639/20 Головуючий у І інстанції Мазур Ю.Ю.
Провадження №22-ц/824/8234/22 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
05 жовтня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участі секретаря Тимошевської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Незвіського Дмитра Ярославовича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Київський державний нотаріальний архів про розірвання договору купівлі-продажу квартири,
у вересні 2020 року ОСОБА_3 в особі представника Іванової Н.С. звернувся до суду із позовом, мотивуючи його тим, що між позивачем та відповідачем 21 листопада 2014 року було укладено договір купівлі-продажу двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язався сплатити позивачу грошові кошти в розмірі 696 446,00 грн.на банківський рахунок позивача протягом одного календарного року з дня підписання договору.
В обумовлений договором термін відповідач оплату не здійснив.
Згідно гарантійноголиста від 20 листопада 2017 рокувідповідач зобов'язався у строк до 20 листопада 2019 року здійснити оплату відповідно до договору купівлі-продажу двокімнатної квартири.
Незважаючи на обіцянку сплатити повну суму за договором купівлі-продажу, відповідач здійснив переказ на банківський рахунок позивача лише в розімір 1000,00 грн., замість 696 446 грн., які були обумовлені договором. А після цього повідомив позивача про наміри здійснювати оплату частинами з розрахунку 1000,00 грн. в місяць.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 в особі представника Іванової Н.С. просив суд ухвалити рішення, яким:
- розірвати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 21 листопада 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченийприватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Діонісьєвою А.Е., зареєстрований в реєстрі за № 2525;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 7783878;
- зобов'язати третю особу - Київський державний нотаріальний архів повернути ОСОБА_3 оригінал Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 25 квітня 2003 року, посвідченогоприватним нотаріусом Київського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстрованогоу реєстрі за № 1166;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 лютого 2022 року позов задоволено частково.
Розірвано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 21 листопада 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Діонісьєвою А.Е., зареєстрованому в реєстрі за № 2525. Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 7783878. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 840,80 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - Незвіськ ий Д . Я . подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин по справі, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 не сплачував ОСОБА_3 одну тисячу грн. 06 лютого 2020 року, як частину оплати за придбану раніше квартиру та не підписував жодного гарантійного листа від 20 листопада 2017 року.
Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що підпис, який виконаний на гарантійному листі, ОСОБА_1 не належить.
Апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції проігноровано та не надано належної оцінки заявленому клопотанню про застосування строків позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Незвіський Д.Я. підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені в ній доводи.
Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Іванова Н.С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач сплатив позивачу 1000,00 грн. та відповідно до гарантійного листа від 20 листопада 2017 року, зобов'язався здійснити оплату відповідно до договору купівлі-продажу квартири, шляхом внесення на банківський рахунок ОСОБА_3 суму в розмірі 696446,00 грн. в строк до 01 липня 2019 року, а оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо сплати позивачеві повної ціни квартири, передбаченої договором купівлі-продажу від 21 листопада 2014 року, тому суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині розірвання договору купівлі-продажу квартири.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони зроблені відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства.
З матеріалів справи вбачається, 21 листопада 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1.2. вказаного договору, квартира складається з 2 (двох) жилих кімнат. Загальна площа квартири 51,6 кв.м., житлова площа 28,90 кв.м.
Квартира належить продавцю ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Ковальчуком С.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 25 квітня 2003 року за № 1166 на бланку № 374448 (п. 1.3. договору купівлі-продажу від 21 листопада 2014 року).
Згідно п. 2.1. вищезазначеного договору, за взаємною домовленістю сторін продаж квартири вчинюється за ціною 696446,00 грн. розстрочкою платежу. Зазначену в цьому договорі ціну продажу Сторони вважають справедливою та вигідною для себе, її розмір не пов'язані зі збігом якихось важких для Сторін обставин і повністю їх задовольняє 696446,00 грн. будуть повністю перераховані покупцем на зазначений в цьому пункті договору рахунок протягом 1 календарного року після підписання цього договору.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 листопада 2014 року, індексний номер: 29855011 підтверджується, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 являється ОСОБА_1 .
Відповідач сплатив позивачу 1000,00 грн., що підтверджується дублікатом квитанції Приватбанк № ІСКТК0206ООJCC.1 від 06 лютого 2020 року.
У матеріалах справи наявний гарантійний лист від 20 листопада 2017 року підписаний вланоручно ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_1 гарантує ОСОБА_3 оплату відповідно до договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яку він купив у нього 21 листопада 2014 року в строк до 01 липня 2019 року. Оплату зобов'язується внести на банківський рахунок ОСОБА_3 в сумі 696446,00 грн.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610, п.1. ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 2. ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов,- за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_3 в особі представника Іванової Н.С. , посилаючись на ст. 651 ЦК України, просив розірвати договір купівлі-продажу квартири, оскільки відповідач не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого товару в установлений договором строк.
Доказів на спростування обставин щодо не внесення відповідачем оплати за договором купівлі-продажу матеріали справи не містять.
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача щодо розірвання договору є законним та обґрунтованими.
Щодо доводів відповідача про застосування до даних правовідносин строку позовної давності згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, яка розміщена у параграфі 1 «Загальні положення про купівлю-продаж» глави 54 «Купівля-продаж» підрозділу 1, розділу ІІІ ЦК України, на відміну від загальної норми, якою є ст. 530 цього Кодексу, передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно пункту 2.1. договору купівлі-продажу квартири суму, за яку вчиняється продаж квартири покупець перераховує на зазначений у цьому пункті Договору рахунок Продавця в Філії «КГРУ «ПАТ КБ «ПриватБанк» протягом 1 (одного) календарного року після підписання цього договору. (а.с. 10)
Договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підписано сторонами і нотаріально посвідчено 21 листопада 2014 року, в цей же день за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру.
Таким чином, виходячи із положень статті 692 ЦК України та умов оспорюваного договору, ОСОБА_1 був зобов'язаній сплатити кошти за придбану квартиру до 21 листопада 2015 року і саме із цієї дати слід обраховувати трирічний строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом, який мав закінчитись 21 листопада 2018 року.
Однак, позивачем суду представлено докази, які свідчать про переривання ОСОБА_1 строку позовної давності.
Так, відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що підписанням 20 листопада 2017 року гарантійного листа, згідно зі змістом якого ОСОБА_1 гарантує ОСОБА_3 оплату відповідно до договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в строк до 01 липня 2019 року, відповідач вчинив дії, які свідчать про визнання ним свого обов'язку, та перервав строк позовної давності.
Таким чином, звертаючись до суду із даним позовом 07 вересня 2020 року, ОСОБА_3 реалізував своє право на судовий захист в межах строку позовної давності.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не підписував жодного гарантійного листа від 20 листопада 2017 року, а підпис взагалі йому не належить, не заслуговують на увагу апеляційного суду, так як доказів на підтвердження своїх заперечень відповідач суду не надав.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_1 не сплачував ОСОБА_3 1000,00 грн. не можуть бути взяті до уваги, оскільки доказів на спростування факту перерахунку відповідачем коштів на банківський рахунок сплати, яке підтверджується дублікатом квитанції Приватбанк № ІСКТК0206ООJCC.1 від 06 лютого 2020 року, відповідач суду не надав, фіктивності квитанції не довів, підтвердження існування інших зобов'язань, на виконання яких вносились вказані кошти, суду не довів.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Інших належних та допустимих доказів на спростування обґрунтованості заявлених позовних вимог відповідачем не було надано а ні суду першої інстанції, ні до апеляційного суду.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних та обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для задоволення позову.
Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Незвіського Дмитра Ярославовича залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 жовтня 2022 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Писана Т.О.
Приходько К.П.