Справа №357/5600/21
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/8243/2022
30 серпня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Баллі Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Капустіна Віталія Володимировича на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 травня 2022 року (суддя Цуранов А.Ю.) про відмову в ухваленні додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування за законом,
встановив:
у травні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом про усунення відповідачів від права на спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2022 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду.
21 лютого 2022 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Капустін В.В. направив до суду заяву про долучення доказів на підтвердження розміру судових витрат та ухвалення додаткового рішення, в якій просив ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат у даній справі.
Мотивуючи заяву, представник відповідачів зазначав, що 4 серпня 2021 року між ним та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з кожним окремо були укладені договори про надання правничої (правової) допомоги №268 та № 268/д, відповідно до яких сторони дійшли згоди щодо вартості надання послуг адвоката, залежно від їх видів.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 травня 2022 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Капустіна В.В. про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Капустін В.В. просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі безпідставно послався на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від 12 листопада 2020 року у справі №359/9512/17, оскільки у вказаній справі Верховним Судом розглядалось питання обґрунтованості дій позивачів щодо подання ними заяви про
залишення позову без розгляду, що є диспозитивним правом позивача і не містить обмежень в його реалізації. Разом з цим, у справі за позовом ОСОБА_3 необґрунтованість дій позивача виявилась у повторній неявці у судове засідання, а тому вказана правова позиція не підлягає застосуванню у даній справі.
Представник відповідачів звертає увагу суду, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 травня 2019 року по справі №310/12817/13, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.
Крім того, представник відповідачів стверджує, що внаслідок звернення ОСОБА_3 з позовною заявою, відповідачі понесли судові витрати на професійну (правничу) допомогу, пов'язану з розглядом справи, а саме підготовку відзиву на позовну заяву та участь адвоката у судовому засіданні, і які за наслідками розгляду справи по суті, мали б розподілятися судом при ухваленні рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Мохонько К.М. просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки постанови Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №310/12817/13 та від 29 липня 2021 року у справі №359/7882/19, на які посилається представник відповідачів у апеляційні скарзі, не підлягають застосуванню в даному випадку, оскільки стосуються правового обґрунтування залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача, а не обґрунтування недобросовісних дій позивача, як підставу для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Представник позивача зазначає, що витрати на правничу допомогу, понесені відповідачами у розмірі 11 000грн, є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, не відповідають критерію розумності їхнього розміру, а відтак, є необґрунтованими та не підлягають стягненню.
Крім того, представник позивача стверджує, що при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, необхідно врахувати те, що позивач є безробітною та перебуває в тяжкому матеріальному становищі, має чоловіка - інваліда 3 групи загального захворювання, її син є інвалідом війни 2 групи, а донька є студенткою денної форми навчання.
Також представник позивача звертає увагу суду, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану, позивач на даний час позбавлена будь-якого доходу.
Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Капустін В.В., про день та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений шляхом направлення судової повістки-повідомлення на його електронну адресу, зазначену ним в апеляційній скарзі (с.с.248-249, т.1) та підтвердив отримання судової повістки на свою електронну пошту, направивши в цей же день на електронну адресу Київського апеляційного суду відповідний лист (с.с.250, т. 1), що також свідчить про належне повідомлення відповідачів про апеляційний розгляд відповідно до положень ст. 130 ЦПК України, однак відповідачі та їх представник у судове засідання не з'явилися, клопотання про перенесення судового засідання не подали.
Представник позивача - адвокат Мохонько K.M. направив на електронну пошту Київського апеляційного суду клопотання про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача, яка підписана електронним підписом адвоката (с.с.11-14, т. 2).
Третя особа, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (с.с.16, т. 2), у судове засідання не з'явилася, причини неявки апеляційному суду не повідомила.
За таких обставин, на підставі положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 28 травня 2021 року позивачка звернулася до суду з позовом про усунення відповідачів від права на спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (с.с. 1-55, т. 1)
5 липня 2021 року ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі в порядку загального провадження, призначено підготовче засідання (с.с. 64-65, т. 1).
13 серпня 2021 року до суду першої інстанції від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначила, що вона не має можливості надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У випадку необхідності залучення до участі у справі представника, обґрунтування понесених нею судових витрат буде надано відповідно до вимог ЦПК України.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року судом було закрите підготовче засідання та призначений судовий розгляд справи на 4 листопада 2021 року.
У судовому засіданні 4 листопада 2021 року суд почав судовий розгляд, вислухав пояснення відповідачів та представників учасників справи, пояснення свідків та оголосив перерву у судовому засіданні до 13 січня 2022 року.
13 січня 2022 року представником позивача Мохонько К.М. до суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із його зайнятістю у розгляді іншої справи та перебуванням позивача на лікуванні.
У зв'язку із клопотанням представника позивача розгляд справи було відкладено на 16 лютого 2022 року, про що була повідомлена позивач судовою повісткою (с.с.162 т.1).
14 лютого 2022 року представник позивача Мохонько К.М. подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із його хворобою (с.с.164 т.1).
16 лютого 2022 року представник відповідачів - адвокат Капустін В.В. подав до суду заяву про подання протягом п'яти днів після ухвалення рішення детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та доказів, що підтверджують витрати відповідачів, для розподілу судових витрат (с.с.166 т.1).
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2022 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивача та її представника у судове засідання.
21 лютого 2022 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Капустін В.В. направив до суду заяву про долучення доказів на підтвердження розміру судових витрат та ухвалення додаткового рішення, в якій просив ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат у даній справі.
На підтвердження понесених відповідачами витрат на професійну правничу допомогу, до заяви про долучення доказів на підтвердження розміру судових витрат та ухвалення додаткового рішення представником відповідачів додані наступні документи: договір про надання правничої (правової) допомоги №268 від 04.08.2021 року, укладений між адвокатом Капустіним В.В. та ОСОБА_1 , додаток до договору №268 від 04.08.2021 року, детальний опис робіт, виконаних адвокатом на підставі договору №268 від 04.08.2021 року, квитанція до прибуткового касового ордера №12 від 04.11.2021 року, згідно якої ОСОБА_1 сплачено 6 000грн, акт приймання-передачі виконаних робіт від 21.02.2022 року до договору №268 на суму 6 000грн, підписаний адвокатом та ОСОБА_1 , договір про надання правничої (правової) допомоги №268/д від 04.08.2021 року, укладений між адвокатом Капустіним В.В. та ОСОБА_2, додаток до договору №268/д від 04.08.2021 року, детальний опис робіт, виконаних адвокатом на підставі
договору №268/д від 04.08.2021 року, квитанція до прибуткового касового ордера №7 від 11.08.2021 року про сплату ОСОБА_2 5 000грн, акт приймання-передачі виконаних робіт від 21.02.2022 року до договору №268/д на суму 5 000грн, підписаний адвокатом та ОСОБА_2 .
Заперечуючи проти ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, представник позивача Мохонько К.М. зазначив, що вважає заяву представника відповідачів неправомірною та необґрунтованою, оскільки позивач та її представник не були присутні у судовому засіданні 16 лютого 2022 року з поважних причин, так як позивач з 14 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року перебувала на амбулаторному лікуванні у зв'язку із захворюванням на COVID-19. Представник позивача вважав, що зазначене підтверджує, що дії позивача не були необґрунтованими, а відтак відсутні підстави для відшкодування відповідачам понесених ними витрат на правову допомогу.
Також представник позивача посилався на те, що заявлені відповідачами витрати є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, не відповідають критерію розумності їхнього розміру, а відтак є необґрунтованими.
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачами витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачі повинні довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача. Суд першої інстанції вважав, що матеріали справи не містять доказів та постановлених судом ухвал в порядку Глави 9 «Заходи процесуального примусу» щодо зловживання позивачем чи її представником процесуальними правами, інших необґрунтованих дій з боку позивача, як то систематичне протидіяння правильному та швидкому вирішенню спору, умисність дій та винна поведінка сторони позивача заявником не доведено, а саме по собі залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, а тому відсутні правові підстави для стягнення з позивача на користь відповідачів витрат на професійну правничу (правову) допомогу, понесених останніми під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 270 ЦПК України).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції учасники справи несуть певні витрати.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев'ята статті 141 ЦПК України).
Згідно ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.
При цьому подання стороною позовної заяви та відкриття провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення позовної заяви, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на позовну заяву, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо.
Отже, подання позовної заяви та відкриття провадження у справі вимагає від відповідача вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності позовної заяви.
Загальні норми ЦПК України спрямовані на відшкодування судових витрат стороні, яка виграла справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише в результаті розгляду справи судом.
ЦПК України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина друга статті 141 ЦПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але справа провадженням закінчується у зв'язку із закриттям такого чи залишенням справи без розгляду (стаття 142 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 червня 2022 року у справі № 357/380/20 зробила наступні висновки: « …у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв'язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження.
У такому випадку в апеляційного суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така
особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення, однак самостійно прийняла рішення в межах принципу диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2, стаття 13 ЦПК України) про відмову від апеляційної скарги, усвідомлюючи наслідки такої відмови, а саме згідно з частиною п'ятою статті 364 ЦПК України унеможливлення для цієї особи апеляційного перегляду судового рішення.
Отже, у разі закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи, яка падала апеляційну скаргу, від такої, унеможливлюється повторне звернення цієї особи з апеляційною скаргою на оскарження судового рішення, однак інші учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття апеляційного провадження поданням відзиву на апеляційну скаргу, понесли судові витрати, оскільки, у цьому випадку, звернулися за правничою допомогою до адвоката (стаття 15 ЦПК України), а відтак могли розраховувати на відшкодування вказаних витрат у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги. Однак такий же за своїми наслідками результат вони б отримали і у разі закриття апеляційного провадження, оскільки судове рішення, ухвалене судом першої інстанції по суті спору, залишається без змін.
Тому у випадку закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України)».
Колегія суддів вважає за можливе застосувати вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду у даній справі, оскільки звернення позивачки з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі спонукало відповідачів звернутися за правовою допомогою до адвоката, який склав відзив на позовну заяву та приймав участь у судовому засіданні, під час якого суд першої інстанції розпочав розгляд справи по суті та опитав учасників справи і свідків. За таких обставин, відповідачі добросовісно реагували на відкриття провадження у справі, понесли судові витрати та могли розраховувати на відшкодування понесених ними витрат на правничу допомогу у випадку відмови у задоволенні позовних вимог.
Також колегія суддів враховує, що позовна заява ОСОБА_3 була залишена судом без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивачки та її представника у судове засідання, і вказана ухвала ні позивачем, ні її представником оскаржена у апеляційному порядку не була, не дивлячись на посилання представника позивача на поважні причини неявки його та позивачки у судове засідання 16 лютого 2022 року, а відтак відповідачі позбавлені можливості отримати відшкодування понесених ними витрат на правничу допомогу у зв'язку із звернення позивача до суду в іншій спосіб.
Колегія суддів вважає, що відмова у відшкодуванні понесених відповідачами витрат на правничу допомогу, враховуючи відкриття провадження у даній справі та початок розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, є порушенням принципу відшкодування судових витрат сторони та є несправедливим.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката
підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представником відповідачів на підтвердження понесених відповідачами витрат надано копії укладених між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та адвокатом Капустіним В.В., окремих договорів про надання правничої (правової) допомоги №268 та №268/д від 04.08.2021 року відповідно, за умовами яких адвокат прийняв в провадження доручення клієнта на надання йому правничої (правової) допомоги з питання представництва інтересів клієнта, захисту його прав та законних інтересів у всіх правовідносинах, що виникають з приводу спадкування після смерті його матері - ОСОБА_5 .
Відповідно до п.п. 1.1.1 вказаних договорів правова допомога надається клієнту шляхом консультацій з питань предмета договору; складання проектів необхідних процесуальних документів; представництва та надання правової допомоги клієнту перед будь-якими фізичними чи юридичними особами та їх структурними підрозділами.
На підставі вказаних договорів 30 серпня 2021 року адвокат Капустін В.В. заповнив ордери на представлення інтересів відповідачів у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області № 826297 та 8262978, приймав участь у підготовчому засіданні 30 серпня 2021 року та у судовому засіданні 4 листопада 2021року.
У додатку до вищезазначених договорів сторони погодили вартість надання послуг (виконання робіт) адвокатом.
21 лютого 2022 року ОСОБА_1 та адвокат Капустін В.В. підписали акт приймання-передачі виконаних робіт, згідно якого адвокатом надані послуги у вигляді участі у судовому засіданні 4 листопада 2021 року, вартість яких становить 6 000грн. Оплата ОСОБА_1 наданих послуг підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 12 від 4 листопада 2021 року (с.с.181 т.1).
Також 21 лютого 2022 року ОСОБА_2 та адвокатом Капустіним В.В. підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт, згідно якого адвокатом надані послуги у вигляді зустрічі, усної консультації з вивченням документів, узгодження правової позиції, вартістю 500грн, складання відзиву на позовну заяву, вартістю 4 000грн, складання заяви про виклик свідків, вартістю 500грн, а всього на 5 000грн. Оплата ОСОБА_2 наданих послуг підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 7 від 11 серпня 2021 року (с.с.188 т.1).
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Суду першої інстанції представник позивачки Мохонько К.М. подав заперечення щодо ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, у яких зазначив, що витрати відповідачів у загальній сумі 11 000грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, не відповідають критерію розумності їхнього розміру.
Колегія суддів, враховуючи співмірність понесених відповідачами витрат на правничу допомогу зі складністю даної справи та витраченого адвокатом часу на представлення інтересів відповідачів у судовому засіданні, об'єм складених процесуальних документів, застосовуючи принцип розумності, вважає, що заява представника відповідачів підлягає частковому задоволенню, а саме відшкодуванню
відповідачам підлягає 50% від заявленої суми.
Доводи представника позивачки про важкий матеріальний стан ОСОБА_3 колегія суддів не враховує, оскільки у їх підтвердження ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду будь-яких доказів надано не було.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, порушені норми процесуального права, а тому суд прийшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Капустіна В.В. про ухвалення додаткового рішення, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Капустіна В.В.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Капустіна Віталія Володимировича задовольнити частково.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 травня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Капустіна Віталія Володимировича про ухвалення додаткового рішення, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка проживає у АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який проживає у АДРЕСА_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка проживає у АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , яка проживає у АДРЕСА_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 жовтня 2022 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк