Провадження № 11-сс/803/1563/22 Справа № 181/623/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 жовтня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою 5 управління департаменту військової контррозвідки Служби Безпеки України ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12.09.2022 року про арешт тимчасово вилученого майна, -
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
За ухвалою слідчого судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12.09.2022 року задоволено клопотання слідчого та накладений арешт на автомобіль марки “Mitsubishi” модель “L200”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить на праві приватної власності АТ “Марганецький ГЗК”; автомобіль марки “Wolkswagen” модель “Sharan”, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 21.05.2022 року № 184 “Про введення в експлуатацію транспортних засобів, присвоєння військових номерних знаків та закріплення за ними особового складу водіїв” передано в користування військової частини НОМЕР_4 та закріплено за ним ОСОБА_7 ; визначені рішенням фрагменти автомобіля марки “Mitsubishi” модель “L200” та “Wolkswagen” модель “Sharan”, які поміщені до спеціальних пакетів.
Слідчий суддя дійшов висновку, що з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження та встановлення важливих обставин кримінального правопорушення, для забезпечення збереження на транспортному засобі, який став знаряддям вчинення кримінального правопорушення, слідів, а також містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження необхідно накласти арешт на транспортні засоби.
В апеляції:
- скаржник ухвалу скасувати та постановити нову, якою частково відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно: автомобіль марки “Mitsubishi” модель “L200”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, у спецпакеті SUD2076689.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на недотримання строків, передбачених ст. 171 КПК України, оскільки огляд, вилучення предметів та транспортних засобів відбувся 20.08.2022 року, а до суду слідчий звернувся лише 08.09.2022 року.
Вказує, що розгляд клопотання слідчим суддею проведений без повідомлення власника майна, а відомості, зазначені слідчим суддею, є недостовірними, оскільки відповідно до акту № 23 приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 26.05.2022 року, автомобіль марки “Mitsubishi” модель “L200”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно указу Президента України № 64 “Про введення воєнного стану”, передано до 5 управління департаменту військової контррозвідки Служби Безпеки України (військова частина НОМЕР_5 ).
Посилається на те, що оскарженою ухвалою не визначено, що автомобіль марки “Mitsubishi” модель “L200” визнаний речовим доказом по справі у встановленому законом порядку, оскільки останній відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
Зауважує про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки в матеріалах клопотання відсутні дані про те, що учасниками ДТП отримані тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. А інший учасник ДТП водій автомобілю марки “Wolkswagen” модель “Sharan” допитаний як свідок та має статус свідка, а не потерпілого, у зв'язку з чим необхідність у накладенні арешту на транспортний засіб “Mitsubishi” модель “L200” відсутня.
Вважає, що розмір шкоди, завданий даним кримінальним правопорушенням, є явно неспіврозмірним розміру конфіскації майна, також слідчим взагалі не вказано правову підставу для арешту майна.
Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи, враховуючи, що згідно ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, розгляд апеляційної скарги на оскаржену ухвалу слідчого судді здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, співставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, колегія суддів приходить до таких висновків.
Доводи апеляції щодо необґрунтованості накладення арешту на майно є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
За вимогами ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином.
За наявними матеріалами, долученими до клопотання про арешт майна встановлено, що 21 серпня 2022 року до ЄРДР за № 12022041480000134 внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з постановою слідчого про приєднання предметів та речей до кримінального провадження як речових доказів від 21.08.2022 року, транспортний засіб “Mitsubishi” модель “L200”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визнаний речовим доказом та зберігається на майданчику тимчасового збереження транспортних засобів, розташованого на території ВП № 2 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
За таких обставин, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя в повному обсязі дослідив усі матеріали, що мають значення для вирішення питання, враховано правову підставу для накладення арешту, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що передбачено ч. 2 ст. 173 КПК України, тому необхідність накладення арешту на вказане майно обґрунтована та доцільна.
Та обставина, що відсутня підозра, оскільки жодній особі вона не вручена, та ствердження скаржника про відсутність складу кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, в рамках якого накладений арешт на майно, оскільки матеріали не містять даних про те, що учасниками ДТП отримані тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, не є обставиною яка перешкоджає на підставі вказаних норм закону на даній стадії здійснювати забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, якщо воно визнано і відповідає критеріям речових доказів. Мета арешту майна є забезпечення дієвості кримінального провадження та полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для вилучення майна та його арешту.
Щодо стверджень про недотримання строків, передбачених ст. 171 КПК України, то слідчий суддя під час розгляду клопотання не знайшов підстав для його повернення, визнавши його таким, що відповідає вимогам вказаної вище норми.
Посилання в апеляційній скарзі представника на те, що розгляд клопотання відбувся без повідомлення власника майна, оскільки автомобіль марки “Mitsubishi” модель “L200”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий до НОМЕР_6 управління департаменту військової контррозвідки Служби Безпеки України (військова частина НОМЕР_5 ) є обґрунтованими, проте в даному випадку не свідчать про незаконність оскарженої ухвали та не є підставою для її скасування.
Отже, оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у чіткій відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, у зв'язку з чим апеляційні вимоги задоволенню не підлягають, а оскаржувана ухвала повинна бути залишена без змін.
У випадку, якщо у подальшому наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу 5 управління департаменту військової контррозвідки Служби Безпеки України - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12.09.2022 року про арешт тимчасово вилученого майна, у кримінальному провадженні № 12022041490000134 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4