Провадження № 11-сс/803/1621/22 Справа № 204/8004/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 жовтня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12022041680000647 стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполь Донецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_7
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2022 року задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_10 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , строком до 60 днів, тобто до 26 листопада 2022 року, без визначення застави.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що підтверджується долученими до клопотання слідчого процесуальними документами у їх сукупності.
Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначив, що застосування до підозрюваного ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить запобігання вказаним вище ризикам, що підтверджують такі обставини: тяжкість вчиненого підозрюваним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким; тяжкість покарання, яка загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні цього злочину - караються позбавленням волі на строк від 7 до 15 років позбавлення волі; вірогідність переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , застосувавши запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою або визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян.
В обґрунтування апеляційних вимог, захисник зазначає, що застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід є занадто суворим, оскільки ризики про які заявляв слідчий у своєму клопотанні є абстрактними та не доведені прокурором в судовому засіданні. Посилається на те, що слідчий суддя, всупереч вимогам КПК України, не дослідив можливість застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, хоча сторона захисту наголошувала, що призначення запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту в повній мірі забезпечило б належну процесуальну поведінку підозрюваного. При цьому в скарзі викладає висновки з низки рішень ЄСПЛ, наголошуючи на необхідності доведення стороною обвинувачення реальності ризиків, застосування альтернативних запобіжних заходів та на існування презумпції залишення особи на свободі.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник та підозрюваний підтримали апеляційну скаргу захисника і з підстав, викладених у скарзі, просили її задовольнити, вважали ухвалу слідчого судді необґрунтованою, просили її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування триманням під вартою стосовно підозрюваного.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи захисника, викладені в судовому засіданні та в апеляційній скарзі щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за обставин, викладених в повідомленні про підозру, є обґрунтованими і такими, що підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання слідчого і з такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції.
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за ознаками умисного вбивства, а саме, що 26.09.2022 року у невстановлений в ході проведення досудового розслідування час, але не пізніше 22.50 години, ОСОБА_7 перебував в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , де разом з потерпілим - раніше йому знайомим чоловіком, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де разом з останнім вживав спиртні напої та на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків почав наносити йому численні удари по тулубу і голові, а потім задушив його.
З наданих матеріалів слідує, що під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані та долучені документи свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, що підтверджується, зокрема протоколом огляду місця події та протоколом огляду трупа від 27.09.2022 року, протоколом затримання ОСОБА_7 та результатами його особистого обшуку, зокрема вилучення одягу та взуття зі слідами РБК, лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_11 та показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
З висновками слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину погоджується і суд апеляційної інстанції, з якими погоджується і сторона захисту та не оскаржує їх в апеляційній скарзі.
Санкція ч. 1 ст. 115 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, дає матеріально-правові підстави для застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою.
Під час апеляційного провадження встановлено, що твердження прокурора та висновки слідчого судді про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими, а встановлені слідчим суддею ризики у вигляді переховування від органів досудового розслідування, знищення, схову або спотворення речей та документів, що мають істотне значення для досудового розслідування, незаконного впливу на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення об'єктивно існують і для запобігання їх настання необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи положення ст. ст. 177, 178 КПК України, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про існування вказаних ризиків, зокрема, ризик переховування обумовлений тяжкістю інкримінованого злочину та суворістю покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Крім того, цей ризик підтверджується й тим, що ОСОБА_14 не має зареєстрованого місця проживання, офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв'язків, тому об'єктивно може вчинити дії щодо переховування від органу досудового розслідування та суду.
При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує, ведення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Перевіряючи правильність висновків слідчого про існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України у виді знищення, схову або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, апеляційний суд вважає їх обґрунтованими, при цьому враховує початкову стадію досудового розслідування та необхідність збору доказів у кримінальному провадженні.
Також колегія суддів вважає обґрунтованими висновки слідчого судді про ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні, які ще не допитані судом, а відомості про них відомі підозрюваному. Крім того, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства, яке потягло смерть потерпілого, тому підозрюваний через погрози свідкам може на них впливати (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Обґрунтованими є висновки слідчого судді, що перебуваючи не під вартою, підозрюваний може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки з наданих слідчому судді матеріалів слідує, що ОСОБА_7 не має доходу, не працевлаштований, може впливати на свідків, тому такий ризики також цілком реальний.
За змістом ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Отже, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про недоцільність визначення застави у даному кримінальному провадження, враховуючи, що внаслідок інкримінованих ОСОБА_7 дій потерпілому спричинено смерть, а також враховуючи відомості про його особу та наявність вищезазначених ризиків.
Перевіряючи доводи захисника про скасування ухвали слідчого судді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Захисник зазначає, що слідчий суддя в ухвалі не навів достатніх та переконливих мотивів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також неможливості застосувати більш м'якого запобіжного заходу, що не відповідає відповідній практиці ЄСПЛ, то апеляційний суд, погоджуючись з висновками, які викладені в рішеннях ЄСПЛ та зазначені захисником в апеляційній скарзі, проте вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки саме по собі наведення захисником практики ЄСПЛ без належного співставлення з відповідними обставинами цього кримінального провадження не може свідчити про незаконність оскарженої ухвали слідчого судді.
Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, застосований слідчим суддею запобіжний захід стосовно підозрюваного ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 194 КПК України, прийняте рішення є обґрунтованим і достатньо вмотивованим, у зв'язку з чим не підлягає скасуванню, а відтак апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного за ч. 1 ст. 115 КК України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4