Справа № 395/628/21 Провадження № 2/395/8/2022
05 жовтня 2022 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді Володимира Орендовського,
при секретарі судового засідання Людмили Печоріної,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Новомиргород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності,
До суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності
Позивач вказав у позові, що з ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому шлюбі з 27 вересня 2002 року. Шлюбних відносин не припиняли і проживали однією сім'єю до літа 2010 року. За період спільного проживання з відповідачем придбали за еквівалент 2000 доларів США однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу від 6 серпня 2005 року оформлений на ОСОБА_2 . До придбання спірної квартири позивач з відповідачем проживали в квартирі АДРЕСА_2 . Позивач працював в Новомиргородському ККП і одночасно займався підприємницькою діяльністю. ОСОБА_2 займалася домашнім господарством, ніде не працюючи. З метою поліпшення житлових умови 28 вересня 2005 року позивач з відповідачем придбали за еквівалент 3700 доларів США трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , оформивши у нотаріуса договір купівлі-продажу на ОСОБА_2 . Придбана ними квартира була в занедбаному стані і потребувала ремонту. Протягом жовтня-листопада 2005 року проводився ремонт, в тому числі позивачем особисто. У грудні 2005 року, перед початком 2006 року позивач з відповідачем вселилися в придбану трикімнатну квартиру. 10 січня 2006 року, разом з відповідачем одночасно зареєструвалися за адресою: квартира АДРЕСА_3 . При оформленні договору купівлі-продажу цієї квартири була проблема з отриманням документів необхідних для подачі нотаріусу, оскільки за продавцями в житлово-експлуатаційній організації обліковувався значний борг по оплаті за послуги. В зв'язку з тим, що позивач був працівником вищевказаного підприємства, необхідні документи видали, а з заробітної плати позивача за його заявою був вирахуваний борг за відповідні послуги і в подальшому, до моменту звільнення в 2007 році, позивачем проводилася оплата комунальних послуг за вказану трикімнатну квартиру. В перших числах березня 2006 року позивач з відповідачем продали зареєстровану на ім'я позивача квартиру АДРЕСА_2 . Пошуком покупця і підготовкою до продажу займалася ОСОБА_2 , позивач лише підписав договір купівлі-продажу у нотаріуса. В 2010 році відносини позивача з відповідачем вкрай погіршилися. ОСОБА_2 у будь-який спосіб намагалася виселити позивача з квартири АДРЕСА_3 . З цією метою вона провокувала сварки, після чого зверталася до правоохоронних органів. Під час чергової сварки відповідач повідомила позивача про те, що шлюб між ними розірвано. Згідно свідоцтва, виданого відділом РАГСу Новомиргородського районного управління юстиції, шлюб розірвано 15 вересня 2005 року, актовий запис № 113. З заявою в органи РАГСу про розірвання шлюбу позивач не звертався, в процедурі розірвання шлюбу участі не приймав, свідоцтво про розірвання шлюбу не отримував, відмітка в паспорті громадянина України відсутня. У 2010 році ОСОБА_2 звернулася до Новомиргородського районного суду з позовом до позивача про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням. У зв'язку з цим позивач подав зустрічний позов про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю набутою під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу і його поділ. Оскільки ОСОБА_2 визнала спірну квартиру спільною власністю, то вони примирилися і проживали до 01 червня 2021 року.
На підставі вищевикладеного позивач просив суд:
- встановити факт спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 15 вересня 2005 року до вересня 2010 року і з листопада 2010 року до червня 2021 року;
- визнати право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати спільною сумісною власністю з ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 ;
- визнати право власності Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 .
24 вересня 2021 року ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 .
22 жовтня 2021 року ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області зупинено провадження у цивільній справі № 395/628/21 до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 395/850/21 за позовом ОСОБА_1 до Новомиргородського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про анулювання актового запису про розірвання шлюбу.
01 липня 2022 року ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області поновлено провадження у цивільній справі № 395/628/21.
Позивач та представник позивача-адвокат Терещенко С.І. у судовому засіданні позов підтримали повністю та просили суд задовольнити його.
Представник відповідача-адвокат Пісковий Я.В. у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, при цьому направив відзив на позовну заяву, згідно якого також просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що він з позивачем ОСОБА_1 знайомий, відносини у них нормальні, вони куми і працювали в одній організації. Відносини підтримують з 80-х років, разом їздили на охоту, на рибалку, ходили у гості. З ОСОБА_2 знайомий з 1996 року, тобто з того часу як вона почала жити разом з позивачем однією сім'єю. Відносини з відповідачем нормальні і по теперішній час, конфліктів з нею не було і немає. У відповідача раніше було прізвище ОСОБА_4 , потім сторони зареєстрували шлюб і вона стала ОСОБА_5 . Сторони по справі відразу жили у матері позивача, потім жили у квартирі покійного зятя позивача біля школи над річкою. Потім сторони купили однокімнатну квартиру на «Базарній площі», а у 2005 році купили трикімнатну квартиру по вулиці Соборності. ОСОБА_1 працював у комбінаті «Комунальник» на насосній станції оператором, також займався підприємницькою діяльністю - торгував на ринку. Потім ОСОБА_1 розрахувався з комбінату «Комунальник» та пішов таксувати і одночасно займався торгівлею. Сторони оптом купували у нього тюльпани з теплиці, а потім продавали їх. ОСОБА_1 перед тим як почав проживати разом з ОСОБА_2 залишив все своє майно своїй попередній дружині, а тому сторони на всьому економили щоб придбати квартиру. Після того як сторони придбали трикімнатну квартиру, то він з дружиною приходили до них подивитися квартиру. Свідок зазначив, що коли він приходив до своєї тещі, яка проживає поруч, то разом з дружиною заходив до ОСОБА_5 на чай; постійно ходили один до одного на дні народження, тобто добре знали що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом як чоловік і дружина, як подружжя. Чи був у сторін спільний бюджет йому не відомо. Свідок зазначив, що у сторін раніше був автомобіль ОСОБА_6 , потім вони купили ОСОБА_7 , потім 99-ку. ОСОБА_2 бачив разом з позивачем у цих автомобілях. Сторони також приїжджали на весілля його сина.
Рік чи два назад він зрозумів, що у сторін виникли проблеми у сім'ї, про що йому стало відомо від відповідача. Йому відомо, що шлюб між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 розірвано, а коли це сталося - він не пам'ятає. Спільних дітей у ОСОБА_5 немає.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що він з позивачем ОСОБА_1 знайомий з 1986 року. Позивач розлучився з першою дружиною та зійшовся з ОСОБА_2 , вони жили біля нього, тобто він знає їх обох. Він не пам'ятає з якого року вони почали проживати разом. До 2006 року ОСОБА_5 вже проживали разом, а з якого року він не пам'ятає. Разом вони прожили більше 10 років. З сторонами відносини нормальні. З позивачем і відповідачем, можна сказати, жили однією сім'єю. Потім Дубінініни купили однокімнатну квартиру на «Базарній площі» і перебралися туди. Він з дружиною ходили туди у гості до подружжя ОСОБА_5 . Потім вони сказали що зібрали гроші і придбали трикімнатну квартиру по вулиці Соборності, удвох зробили там ремонт; він допомагав їм робити ремонт. Трикімнатну квартиру придбали у вересні 2005 року чи 2006 році, точно не пам'ятає. Про те, що сторони розірвали шлюб йому стало відомо від інших людей. Сім'ями перестали дружити з 2006 року, з часу коли позивачу було 50 років. Коли сім'я ОСОБА_5 жила біля них, то кожний з сторін працював. Коли їх сім'ї дружили, то він знав про наявність спільного сімейного бюджету у ОСОБА_5 , оскільки іноді позичали грошові кошти один одному. Спільних дітей у позивача і відповідача немає.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що він з позивачем ОСОБА_1 знайомий з 1975 року, з ОСОБА_2 приблизно з 2005 року, зокрема з того часу як сторони почали жити разом. Сторони проживали однією сім'єю починаючи з 2005 року протягом приблизно сімнадцяти років; сторони не проживають разом останні півроку - рік. З сторонами конфліктів не має. Він жив з сторонами в різних під'їздах одного будинку. Він їх сприймав як сім'ю, бо вони разом проживали і він бачив їх завжди разом. Свідок зазначив, що був у гостях в квартирі сторін, коли вони проживали по АДРЕСА_4 . Чув, що вони разом робили ремонт у своїй квартирі. Йому не відомо чи були між сторонами конфлікти. Він знає, що сторони купили одну машину, потім іншу машину, їздили вони разом. Свідок зазначив, що йому не відомо про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 , про наявність спільного бюджету. Спільних дітей у позивача і відповідача немає.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що вона з позивачем і відповідачем знайома, знає їх як людей які приїжджали до неї додому з метою домовитися про придбання квартири, це було у 2005 році, вони представилися чоловіком і дружиною. Минулого року до неї приїжджав ОСОБА_5 щоб запитати чи вона поїде як свідок підтвердити що він теж платив і брав участь у купівлі-продажу квартири, на що вона погодилася приїхати і розповісти як все відбулося. ОСОБА_2 теж приїжджала до неї додому у с. Ставидла приблизно місяць назад і питала чому вона вмішується не у свою справу і навіщо вона йде давати показання у суд. Свідок показала, що її мати зловживала спиртними напоями і проживала у м. Новомиргороді, а вона виїхала з м. Новомиргорода давно і проживала у с. Ставидла. ЇЇ мати жила у квартирі, де була велика заборгованість по квартплаті і електроенергії. У квартирі була прописана також вона і її неповнолітня дочка. Сторони приїхали до неї у с. Ставидла з метою домовитися про придбання квартири, на що вона спочатку відмовилася, оскільки її не влаштувала ціна. Потім сторони приїхали повторно. У той час її мати хворіла. Вони тоді дійсно зібралися продати квартиру, оскільки була заборгованість по квартплаті більше п'яти тисяч і по електроенергії більше тисячі. Вона погодилася на пропозицію сторін щодо продажу квартири, але була умова поїхати у ЖЕК і підписати дозвіл на погашення заборгованості по квартплаті і за електроенергію ОСОБА_1 з його коштів, тобто щоб покупці не давали частину готівки, а оплатили вказану заборгованість. Зранку їх ОСОБА_5 забрав з села і привіз у м. Новомиргород, де був нотаріус і вони там підписали документи, вона отримала сім тисяч гривень від ОСОБА_5 , а згадану вище заборгованість сплатив ОСОБА_5 у рахунок оплати за придбання квартири. Сума за яку продали квартиру була менше тринадцяти тисяч гривень. Після того вона більше з ними не бачилася.
На запитання представника позивача свідок показала, що ОСОБА_5 і ОСОБА_5 приїжджали двічі: в кінці травня 2005 року та у серпні - вересні 2005 року. Після хвороби матері вирішили питання щодо погашення заборгованості по квартплаті. Вони їздили разом у ЖЕК і там підписали дозвіл на те, що ОСОБА_5 сплатить борг за її квартиру. Квартиру продали з «радянським ремонтом», у ванній кімнаті не було ванни, плитки.
На запитання представника відповідача свідок показала, що їй не було відомо що між сторонами шлюб розірвано, ОСОБА_5 представлялися чоловіком і дружиною. Квартиру оформили на дружину. ОСОБА_5 пояснила їй тоді коли купували квартиру, що одна квартира однокімнатна оформлена на чоловіка, тобто на ОСОБА_5 , а другу вони оформлять на неї. У договорі купівлі-продажу покупцем зазначена ОСОБА_5 . Квартира була продана приблизно за тринадцять тисяч гривень. Розрахунок за купівлю-продаж квартири проводили обоє. Сім тисяч гривень дала ОСОБА_5 , а решту коштів оплатив ОСОБА_5 за заборгованість по квартплаті і електроенергію. Звідки ОСОБА_5 взяла сім тисяч гривень вона не знає. ОСОБА_13 оплатила повну вартість квартири, то вона б не говорила, що ОСОБА_5 віддала їй лише сім тисяч гривень. Вона не знає чому сторони не оформили квартиру на обох. У ЖЕКу був підписаний договір про те, що вони надали дозвіл щоб ОСОБА_5 оплатив заборгованість; договір був підписаний між начальником ЖЕКу, ОСОБА_5 , нею і її матір'ю. Вона для себе не залишила примірник договору. Вона не перечитувала весь договір купівлі-продажу квартири, а тільки прочитала саме основне внизу і відразу підписала. До нотаріуса їх привіз пан ОСОБА_5 , а назад вони добиралися самі. ОСОБА_5 не впливав на неї для дачі показань у суді. На даний час вона знаходиться на обліку у центрі зайнятості, тобто не працює.
Заслухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1, 2 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Відповідно до ч.2 ст.3 СК сім'ю утворюють особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування).
Відповідно до вимог ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Частиною першою статті 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або у будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними і на це майно поширюються положення глави 8 цього Кодексу. При застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.
Розірвання шлюбу або припинення проживання сторонами однією сім'єю без шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто, лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.
Судом встановлено, що 27 вересня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, актовий запис № 73, що підтверджується копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с.25-26 т.1).
15 вересня 2005 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, актовий запис № 113, вчинений Відділом реєстрації актів цивільного стану Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області (а.с.21 т.1).
З 15 вересня 2005 року до вересня 2010 року та з листопада 2010 року до червня 2021 року сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
06 серпня 2005 року, тобто у період шлюбу, сторони придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Як вбачається з архівної довідки БТІ № 508144 від 22.02.2022 року право власності на вказану однокімнатну квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дахно Н.П. 06 серпня 2005 року, зареєстрованого за № 1144 (а.с.203 т.1). Вказане вище визнається сторонами і відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 28.09.2005 року, посвідченого нотаріусом Новомиргородського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 75828, відповідач ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 трикімнатну квартиру під номером АДРЕСА_3 , що підтверджується фотокопією вказаного договору (а.с.20 т.1).
Згідно відмітки у домовій книзі для прописки громадян, які проживають в квартирі АДРЕСА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 10.01.2006 року зареєстровані у вищевказаній квартирі (а.с.14-15).
Суд вважає, що факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 15 вересня 2005 року до вересня 2010 року та з листопада 2010 року до червня 2021 року знайшов своє підтвердження у показаннях свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , допитаних у ході судового розгляду справи, які особисто знають позивача та відповідача. Показання вказаних свідків є послідовними, логічними, узгоджуються між собою та письмовими доказами, дослідженими у даній справі, не довіряти яким у суду немає підстав. Відповідач та її представник не надали суду належні і допустимі докази, які б ставили під обґрунтований сумнів показання вище зазначених свідків.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що спірна однокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , набута сторонами у період зареєстрованого шлюбу, а тому вона є спільною сумісною власністю подружжя в якій кожен із подружжя має рівну частку, тобто позивач і відповідач мають право на Ѕ частину спірної однокімнатної квартири, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Що стосується позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю та визнання права власності на Ѕ частини трикімнатної квартири, то слід зазначити наступне.
Судом встановлено факт проживання позивача і відповідача однією сім'єю без шлюбу, в тому числі станом на 28.09.2005 року. Спірна трикімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: кв. АДРЕСА_3 , придбана під час проживання сторонами однією сім'єю без шлюбу, письмовий договір між сторонами щодо майна не укладався, що відповідно до ст.74 СК України надає підстави для висновку про виникнення права спільної сумісної власності на вказану квартиру, у якій кожен з сторін має рівну частку. Тобто позивач і відповідач мають право на Ѕ частину спірної трикімнатної квартири, що свідчить про обґрунтованість цих позовних вимог.
Суд також враховує, що відповідач та її представник не надали належних і допустимих доказів на підтвердження того, що спірна трикімнатна квартира набута за кошти, які належали особисто відповідачу.
Що стосується заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, то суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки сторони припинили проживати однією сім'єю без шлюбу з червня 2021 року, а згідно до ст.257 ч.1 ЦК України загальна позовна давність становить три роки.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Представником позивача до суду надані докази понесених ним витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката Терещенка С.І. у сумі 2 000 гривень. Зокрема, суду надано: договір про надання правничої допомоги № 23/21 від 09.08.2021 року, акт виконаних робіт від 12.08.2021 року до договору про надання правничої допомоги від 09.08.2021 року; квитанція № 23/21 від 12.08.2021 року (а.с.31-33 т.1).
З поданих стороною позивача документів вбачається, що позивачем дійсно понесені витрати,пов'язані з правничою допомогою адвоката, на загальну суму 2 000 гривень. Вказана сума витрат співмірна з складністю справи та наданих адвокатом обсягом послуг, складністю послуг, часом, витраченим адвокатом Терещенко С.І. на виконання послуг, наданих згідно вказаного вище акту, значенням справи для позивача.
Враховуючи, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі та те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.141 ч.1 ЦПК України судовий збір у розмірі 2724 грн. 00 коп. (908 грн. 00 коп. х 3 позовних вимоги майнового характеру) стягнути з відповідача на користь держави. Що стосується вимоги позову про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд не стягує з відповідача судовий збір, оскільки згідно ч.7 ст.294 ЦПК України при ухвалені судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2021 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 . Враховуючи, що судом задоволено позов, то згідно ч.7 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 15 вересня 2005 року до вересня 2010 року і з листопада 2010 року до червня 2021 року.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частині кожному на квартиру АДРЕСА_1 .
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частині кожному на квартиру АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.
Судові витрати по справі понесені відповідачем покласти на відповідача.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Під час дії воєнного стану відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року (з змінами, внесеними згідно Указів Президента № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 259/2022 від 18.04.2022 року, № 341/2022 від 17.05.2022 року, № 573/2022 від 12.08.2022 року) у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з введенням воєнного стану.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повний текст рішення виготовлений 14 жовтня 2022 року.
Суддя Новомиргородського районного суду
Кіровоградської області Володимир Орендовський