Справа №348/1748/22
Провадження №1-кп/348/377/22
13 жовтня 2022 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, -
встановив:
В провадженні Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.
30 вересня 2022 року згідно автоматизованого розподілу справ для розгляду зазначеного кримінального провадження було визначено суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 03 жовтня 2022 року справу було прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання на 13 жовтня 2022 року.
Під час підготовчого судового засідання прокурор зазначив, що кримінальне провадження підсудне Надвірнянському районному суду Івано-Франківської області, підстав для закриття кримінального провадження не вбачається, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства. Просить призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, викликати в судове засідання учасників процесу. Крім того, прокурор подав до суду клопотання про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 ЦК України; ризики, передбачені п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, які з урахуванням обставин кримінального провадження не зменшились та не зникли. Вважає, що на даний час відсутні будь-які інші підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 .
Потерпіла ОСОБА_6 подала до суду заяву про проведення підготовчого та подальших судових засідань без її участі, поданий нею цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальної шкоди, просила залишити без розгляду, оскільки збитки їй відшкодовано у повному обсязі, претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого вона не має. Просить його суворо не карати.
Представник потерпілого ТОВ «РУШ» - ОСОБА_7 подала до суду заяву про проведення підготовчого та подальших судових засідань без її участі, зазначила, що збитки ТОВ «РУШ» відшкодовано у повному обсязі, претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого вона не має. Просить його суворо не карати.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду. Щодо клопотання прокурора про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то просив призначити більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою покладався на розсуд суду, однак просив врахувати, що обвинувачений є хворою наркозалежною людиною. Не заперечував щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду. Інших заяв та клопотань не мав.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт, заявлене у судовому засіданні прокурором клопотання, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.
Підстав для закриття кримінального провадження згідно п.п. 4-8 ч.1 та ч.2 ст. 284 КПК України не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст.291 КПК України, і не підлягає поверненню прокурору. Підстав для прийняття рішень, передбачених п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, не вбачається. Клопотань про розгляд кримінального провадження у закритому судовому засіданні від учасників процесу не надходило. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено. Дане кримінальне провадження підсудне Надвірнянському районному суду Івано-Франківської області.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що слід призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта відповідно до вимог п.5 ч.3 ст.314 КПК України з вирішенням питань щодо складу осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
При вирішені питання стосовно цивільного позову потерпілої, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Оскільки ЦПК України встановлює порядок здійснення виключно цивільного судочинства, вимоги до форми і змісту позовної заяви, які пред'являються у порядку цивільного судочинства, мають застосовуватись з урахуванням специфіки кримінального провадження та не повинні суперечити засадам кримінального судочинства.
Так, потерпіла ОСОБА_8 скористалася своїм процесуальним правом та подала заяву про залишення цивільного позову без розгляду.
Позовна заява до провадження суду прийнята не була, та не було вирішене питання щодо визнання потерпілої - цивільним позивачем, а обвинуваченого - цивільним відповідачем.
Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Тобто, Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено подачу заяви позивачем про залишення позову без розгляду до відкриття провадження по справі.
Зокрема, згідно п. 3 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається коли до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви.
Отже, процесуальним законом позивачу надано право до відкриття провадження по справі подати заяву про відкликання позовної заяви.
Разом з тим, враховуючи, що заява про залишення позовної заяви без розгляду подана позивачем до прийняття позову до розгляду, а правові наслідки відкликання позовної заяви до відкриття провадження у справі та залишення позовної заяви без розгляду за заявою позивача після відкриття провадження, є аналогічним, суд дійшов висновку, що відповідно до п 3 ч. 4 ст.185 ЦПК України позовна заява підлягає поверненню.
Таким чином, пред'явлений цивільний позов потерпілою ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням слід повернути потерпілій ОСОБА_6 .
При вирішені питання про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених частиною 1 даної статті. Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу.
Згідно до ч. 1ст. 183 цього Кодексу тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 вказаного Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрівається або обвинувачується у вчиненні злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Необхідно зазначити, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, правильних висновків для себе не зробив, в період дії воєнного стану повторно вчинив новий умисний корисливий злочин проти власності (крадіжку), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
23 серпня 2022 року слідчим суддею Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області було обрано відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 жовтня 2022 року включно.
Під час вирішення питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про існування ризиків, визначених п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які, на думку суду, наразі не зменшилися та не відпали, оскільки обвинувачений може переховуватися від суду з огляду на тяжкість інкримінованого йому злочину. Також обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на потерпілих та свідків, з якими мешкає в одному місті, та вчинити інші кримінальні правопорушення з огляду на те, що останній обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми років.
Вказані ризики наразі є реальними та триваючими, тому вони виключають можливість обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого, оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Крім того, як стверджує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у п.79 рішення у справі Харченко проти України та у п.170 рішення у справі Лабіта проти Італії, таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості,переважують правило поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує підвищену суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 ; тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим; приймає до уваги те, що судове провадження на даний час не розпочато, інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, та з метою забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, а також за відсутності вагомих підстав для скасування або зміни запобіжного заходу на більш м'який, відсутності обставин, що свідчать про неможливість утримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за доцільне обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь обвинуваченого ОСОБА_4 , але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались не відпали, а підстав для обрання більш м?якого запобіжного заходу суд не вбачає, оскільки ОСОБА_4 будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, правильних висновків для себе не зробив, в період воєнного стану повторно вчинив новий умисний корисливий злочин проти власності (крадіжку), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, яке відноситься до тяжкого злочину відповідно до ст. 12 КК України, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми років. Тому запропонований обвинуваченим більш м?який запобіжний захід на думку суду не зможе забезпечити належної поведінки обвинуваченого та швидкого і оперативного розгляду справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність у даному випадку виключних обставин, передбачених ч. 4 ст.183 КПК України, які дають підстави не визначати розмір застави, суд, відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, визначає розмір застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, майновий стан ОСОБА_4 та вказані вище ризики.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід визначити передбачений законом розмір застави - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 104000,00 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Внесення застави саме в такому розмірі, на думку суду, може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Керуючисьст.ст.7,27,31, 176-178,182, 183,197,290,314, 315 КПК України, суд, -
ухвалив:
Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області за адресою: Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Мазепи, 35 на 24 жовтня 2022 року о 10 год. 30 хв.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - повернути потерпілій ОСОБА_6 .
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання викликати учасників судового провадження.
Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Надвірна, Івано-Франківської області, громадянина України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів терміном до 12 грудня 2022 року.
Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.
Розмір застави визначити в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 104000 (сто чотири тисячі гривень), яка може бути внесена обвинуваченим чи іншою особою на депозитний рахунок UA158201720355259002000002265, МФО: 820172, код отримувача: 26289647, банк отримувача: ДКС України, м. Київ.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до за викликом до прокурора чи суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Порушення вище викладених умов запобіжного заходу у вигляді застави має наслідком звернення застави в дохід держави та зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішуватиме питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Якщо обвинувачений виконає всі покладені на нього цією ухвалою зобов'язання, застава повертається обвинуваченому/заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.
Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору і направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України для виконання.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали проголошений 14.10.2022 о 8-45 год.
Суддя ОСОБА_1