Справа № 175/2355/15-ц
Провадження № 2/175/626/19
19 липня 2022 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бойко О.М.,
при секретарі судового засідання Кучеренко О.Ю.,
представника позивача - адвоката Ткачука В.А.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , про стягнення суми боргу за договором позики, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 30 липня 2012 року він надав в борг ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 5 220 000 грн., з граничним терміном повернення до 30 липня 2013 року. 30 липня 2012 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки. Також 30 липня 2012 року зобов'язання ОСОБА_4 були додатково забезпечені шляхом укладання з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 договорів поруки. Всупереч договірним зобов'язанням, у встановлений термін ОСОБА_4 грошові кошти не повернув. Тому він змушений звернутись до суду з даною позовною заявою.
Представник позивача, адвокат Ткаченко В.А. надав у судове засідання письмову заяву, у якій повністю підтримав поданий позов та просив задовольнити пред'явлені вимоги у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 також надав до суду письмову заяву, у якій заперечував проти позовних вимог в частині стягнення з нього грошової заборгованості за договором поруки, оскільки жодних договорів він не підписував, тому просив суд відмовити у задоволені позовних вимог в частині пред'явлених саме до нього.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, причини своєї неявки не повідомили та жодних заяв, щодо відкладення розгляду справи також не надавали, тому суд, з урахуванням тієї обставини, що дана справа дуже тривалий час знаходиться на розгляді у суді, тому суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі інших учасників справи на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В судовому засіданні встановлено, що 30 липня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_3 надав ОСОБА_4 в борг грошові кошти в розмірі 5 220 000 грн., що підтверджується копією договору від 30.07.2012 року, а також відповідною розпискою власноруч складеною позичальником. Укладений договір позики грошових коштів між сторонами, за своїм правовим характером, є письмовим правочином, який відповідає формі передбаченої ст.ст. 207, 1047 ЦК України, оскільки відповідачем було надано розписку підписану власноручно, та за умовами розписки, відповідач отримав позику (кошти) та зобов'язалася повернути їх позивачу до 30.07.2013 року.
Проте, після настання строків щодо повернення суми позики, ОСОБА_4 порушив взяті на себе зобов'язання на предмет повернення позики в строк до 30.07.2013 року, повністю знехтував умовами договору позики і ухиляється від виконання свого зобов'язання щодо повернення грошових коштів, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту свого порушеного права.
Так, у відповідності до ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 02 липня 2014 року № 6-79цс14).
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, містить умови отримання позичальником певної грошової суми саме в борг із зобов'язанням її повернення, та дату отримання коштів. Отже справжня правова природа укладеної боргової розписки є договір позики, незалежно від найменування документа, але залежно від установлених результатів. Саме такий правовий висновок про застосування статей 1046,1047 ЦК України висловлювався Верховним Судом, зокрема у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16-ц, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16-ц, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16-ц, від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16-ц.
Згідно ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Згідно ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до п.2, п.4 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Згідно ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Вимогами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом ст. 638 ЦКУ - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 1046 ЦКУ визначено , - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦКУ - договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Згідно ч.2 ст.1047 ЦКУ - на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст.1049 ЦКУ - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 525 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підтвердження наявності між сторонами даного боргового зобов'язання, в матеріалах справи наявний оригінал розписки відповідача, за якою повністю відповідає сума позики, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Разом з тим, згідно ч. 2, ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зокрема, розрахунок інфляційних збитків у період часу з 01.08.2013 року по 30.05.2015 року включно, позивачем розраховано та обґрунтовано наступним:
Індекс інфляції у серпні 2013 року становив 99,3. Тобто, сума заборгованості у серпні 2013 року з урахуванням індексу інфляції склала: 5 220 000 грн. х (99,3 - 100 : 100) = 36 540 грн.
Індекс інфляції у вересні 2013 року становив 100,0. Тобто, сума заборгованості у вересні 2013 року з урахуванням інфляції склала: 5 220 000 грн. х (100,0 - 100 : 100) = 0 грн.
Індекс інфляції у жовтні 2013 року становив 100,4. Тобто, сума заборгованості у жовтні 2013 року склала: 5 220 000 грн. х (100,4 - 100 : 100) = 20 880 грн.
Індекс інфляції у листопаді 2013 року становив 100,2. Тобто, сума заборгованості у листопаді 2013 року склала: 5 220 000 грн. х (100,2 - 100 : 100) = 10 440 грн.
Індекс інфляції у грудні 2013 року становив 100,5. Тобто, сума заборгованості у грудні 2013 року склала: 5 220 000 грн. х (100,5 - 100 : 100) = 26 100 грн.
Індекс інфляції у січні 2014 року становив 100,2. Тобто, сума заборгованості у січні 2014 року склала: 5 220 000 грн. х (100,2 - 100 : 100) = 10 440 грн.
Індекс інфляції у лютому 2014 року становив 100,6. Тобто, сума заборгованості у лютому 2014 року склала: 5 220 000 грн. х (100,6 - 100 : 100) = 31 320 грн.
Індекс інфляції у березні 2014 року становив 102,2. Тобто, сума заборгованості у березні 2014 року склала: 5 220 000 грн. х (102,2 - 100 : 100) = 114 840 грн.
Індекс інфляції у квітні 2014 року становив 103,3. Тобто, сума заборгованості у квітні 2014 року склала: 5 220 000 грн. х (103,3 - 100 : 100) = 172 260 грн.
Індекс інфляції у травні 2014 року становив 103,8. Тобто, сума заборгованості у травні 2014 року склала: 5 220 000 грн. х (103,8 - 100 : 100) = 198 360 грн.
Індекс інфляції у червні 2014 року становив 101,0. Тобто, сума заборгованості у червні 2014 року склала: 5 220 000 грн. х (101,0 - 100 : 100) = 52 200 грн.
Індекс інфляції у липні 2014 року становив 100,4. Тобто, сума заборгованості у липні 2014 року склала: 5 220 000 грн. х (100,4 - 100 : 100) - 20 880 грн.
Індекс інфляції у серпні 2014 року становив 100,8. Тобто, сума заборгованості у серпні 2014 року склала: 5 220 000 грн. х (100,8 - 100 : 100) = 41 760 грн.
Індекс інфляції у вересні 2014 року становив 102,9. Тобто, сума заборгованості у вересні 2014 року склала: 5 220 000 грн. х (102,9 - 100 : 100) - 151 380 грн.
Індекс інфляції у жовтні 2014 року становив 102,4. Тобто, сума заборгованості у жовтні 2014 року склала: 5 220 000 грн. х (102,4 - 100 : 100) = 125 280 грн.
Індекс інфляції у листопаді 2014 року становив 101,9. Тобто, сума заборгованості у листопаді 2014 року склала: 5 220 000 грн. х (101,9 - 100 : 100) = 99 180 грн.
Індекс інфляції у грудні 2014 року становив 103,0. Тобто, сума заборгованості у грудні 2014 року склала: 5 220 000 грн. х (103,0 - 100 : 100) = 156 600 грн.
Індекс інфляції у січні 2015 року становив 103,1. Тобто, сума заборгованості у січні 2015 року склала: 5 220 000 грн. х (103,1 - 100 : 100) = 161 820 грн.
Індекс інфляції у лютому 2015 року становив 105,3. Тобто, сума заборгованості у лютому 2015 року склала: 5 220 000 грн. х (105,3 - 100 : 100) = 276 660 грн.
Індекс інфляції у березні 2015 року становив 110,8. Тобто, сума заборгованості у березні 2015 року склала: 5 220 000 грн. х (110,8 - 100 : 100) = 563 760 грн.
Індекс інфляції у квітні 2015 року становив 114,0. Тобто, сума заборгованості у квітні 2015 року склала: 5 220 000 грн. х (114,0 - 100 : 100) = 730 800 грн.
Індекс інфляції у травні 2015 року становив 114,0. Тобто, сума заборгованості у травні 2015 року склала: 5 220 000 грн. х (114,0 - 100 : 100) = 730 800 грн.
Таким чином, загальна сумарна сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції за період часу з 01.08.2013 року по 30.05.2015 року включно становить - 3 695 760 грн. (три мільйони шістсот дев'яносто п'ять тисяч сімсот шістдесят гривень).
Разом з тим, стягненню на користь позивача також підлягає сума боргу, з урахуванням 3% річних від простроченої суми, у загальному розмірі 286170,40 грн., розрахунок якої зроблено за наступною формулою: 5 220 000 грн. (сума заборгованості за договором позики) х 3 (%) х 667 (кількість днів заборгованості за період з 01.08.2013 року по 30.05.2015 року) : 365 (кількість днів у році): 100 (%) = 286 170 гривень 40 копійок.
Тобто, з урахуванням суми боргу за договором позики (5 220 000 грн.), суми боргу з урахуванням індексу інфляції (3 695 760 грн.) та суми боргу з урахуванням 3 % річних від простроченої суми (286 170 грн., 40 коп.), загальна сума боргу позичальника ОСОБА_9 за договором позики складає 9 201 930,4 грн. (дев'ять мільйонів двісті одна тисяча дев'ятсот тридцять гривень, 40 копійок), яка є обґрунтованою та доведеною доказами наявними в матеріалах, тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення вказаної суми саме з ОСОБА_4 , як основного позивальника, та задоволення позовних вимог в даній частині.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості саме у солідарному прядку з усіх відповідачів на підставі відповідних договорів поруки від 30.07.2012 року, про що заявлено позивачем у позові, суд не знаходить обґрунтованих доводів та належних доказів на підтвердження вказаних позовних вимог виходячи з наступного.
Так, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Згідно з частиною третьою статті 545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).
Частинами першою, другою статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до частини першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як вбачається з матеріалів справи, Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2016 року було призначено судово-почеркознавчу експертизу проведення якої доручено експерту науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.
Відповідно до висновку експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи документів від 18 липня 2016 року підпис від імені ОСОБА_5 у договорі поруки виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_6 у договорі поруки від 30 липня 2012 року виконаний іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_6 . Підпис від імені ОСОБА_1 у договорі поруки виконаний іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 .
Крім того, вищевказані обставини справи встановлені також Верховним Судом при розгляді касаційної скарги по даній справі, що знайшли своє відображення у відповідній постанові від 175/2355/15 (провадження №61-597св17)
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про необґрунтованість пред'явлених позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості саме у солідарному порядку, оскільки судовими експертизами не встановлені належність підписів, розміщених на відповідних договорах поруки, саме відповідачам по справі, тому позов в даній частині позовних вимог, задоволенню не підлягає.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору сплаченого ним при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 205, 207, 208, 218, 526, 1046, 1047,1049 ЦК України, ст.ст. 133, 137, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , про стягнення суми боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 30 липня 2012 року в розмірі 9 201 730 грн. 40 коп. (девять мільйонів двісті одна тисяча сімсот тридцять гривень та сорок копійок), що складається з: 5 020 000 грн. - заборгованість за договором позики, 3 695 760 грн. індекс інфляції, 286 170,4 грн. - 3 % річних від простроченої суми.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2 ) суму судових витрати у розмірі 3 654 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні).
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Бойко