Житомирський апеляційний суд
Справа №296/5087/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 170 КПК України Доповідач ОСОБА_2
04 жовтня 2022 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
представника
власника майна: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ТОВ «Житом» адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 22 серпня 2022 року про накладення арешту на майно,
Прокурор звернувся до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира з клопотанням про накладення арешту на майно TOB «ЖИТОМ» (СДРПОУ 42569823 юридична адреса: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47), а саме на майновий комплекс виробничих будівель, розташований за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 950445618101 загальною площею 3532 кв.м. з правом користування вказаним майном, однак із позбавленням права розпорядження ним та із забороною вчинення будь-яких реєстраційних дій з метою запобігання його відчуженню.
Клопотання обґрунтоване тим, що СУ ГУНП в Житомирській області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021060000000490 від 02.11.2021 за фактом того, що ліквідатор ВАТ «Українській концерн хмелярства «Укрхміль» ОСОБА_8 , в рамках справи про банкрутство № 4/5007/33-Б/11, яка знаходиться у провадженні Господарського суду Житомирської області, здійснив дії направлені на незаконне відчуження нерухомого майна вказаного суб'єкта господарювання, а саме майнового комплексу виробничих будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 3517,7 кв. м. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 950445618101.
Вказані обставини органом досудового розслідування попередньо кваліфіковані за ч.3 ст.365-2 КК України.
Клопотання також обґрунтоване тим, що майновий комплекс виробничих будівель, розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 3532 кв.м., (раніше - 3517.7 кв.м.), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 950445618101 є об'єктом кримінально протиправних дій, а також може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому представляє інтерес для слідства та підлягає арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 22 серпня 2022 року клопотання прокурора відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021060000000490 від 02.11.2021, задоволено.
Накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМ» (ЄДРПОУ 42569823 юридична адреса: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47), а саме на майновий комплекс виробничих будівель, розташований за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 950445618101, загальною площею 3532 кв.м. з правом користування вказаним майном, однак із позбавленням права розпорядження ним та із забороною вчинення будь-яких реєстраційних дій, з метою запобігання його відчуженню.
Своє рішення слідчий суддя обґрунтував тим, що майновий комплекс виробничих будівель, розташований за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №950445618101, загальною площею 3532 кв.м. відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України та може бути використаний як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження №12021060000000490.
При цьому, слідчим доведено наявність ризиків відчуження нерухомого майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому наявні підстави для накладення арешту на вказане майно згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України.
В апеляційній скарзі представник власника майна ТОВ «Житом» адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 22.08.2022 року скасувати. Постановити нове рішення, яким у задоволені клопотання прокурора накладання арешту на майно у кримінальному провадженні №12021060000000490 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2.ст.365-2 КК України, відмовити.
Вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді не відповідає вимогам ст.372 КПК України щодо її змісту, оскільки у ній не наведено достатніх доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Звертає увагу на те, що арешт майна відповідно до положень КПК України не може перешкоджати здійсненню нормальної господарської діяльності юридичної особи, майно якої арештовано. Фактично накладання арешту на майно TOB «ЖИТОМ» перешкоджає нормальному веденню бізнесу та фактичному розпорядженню майном, а отже є самостійною підставою для скасування арешту накладеного на майно.
Посилається на те, що посадові особи TOB «ЖИТОМ», як власники нерухомого майна, не мають жодного процесуального статусу учасника кримінального провадження, що не було враховано слідчим суддею під час винесення оскаржуваної ухвали.
Вказує, що арештоване майно не було отримано кримінально протиправним шляхом або отримано юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зазначає, що на момент придбання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , як нотаріус, так і керівник TOB «ЖИТОМ» перевіряли наявність арештів та будь-яких перешкод для укладання договору виявлено не було.
Посилається на те, що за диспозицією статті 365-2 КК України суб'єктом даного злочину може бути лише особа, яка надає публічні послуги, а отже арбітражний керуючий.
Вказує, що TOB «ЖИТОМ», як і його засновники, є добросовісними набувачами. З моменту оформлення права власності на TOB «ЖИТОМ» воно відкрито користується належним майном, жодних дій щодо подальшого переоформлення не вчиняло, не є підозрюваними у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР, керівник та засновники в межах кримінального провадження не були допитані в якості свідків, незважаючи на те, що відповідно до ухвали відомості до ЄРДР внесені 02.11.2021 року та про суть кримінального провадження дізналися лише з оскаржуваної ухвали.
Таким чином посадові особи ТОВ «ЖИТОМ» взагалі не можуть бути суб'єктом кримінального правопорушення, за яким провадиться досудове розслідування.
Зазначає, що оскаржувана ухвала на адресу TOB «ЖИТОМ» не надходила, розгляд клопотання слідчого проводився без участі повноважного представника TOB «ЖИТОМ». Про існування зазначеної ухвали він як представник дізнався 06.09.2022 року після отримання засновниками TOB «ЖИТОМ» ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ухвали слідчого судді Королівського районного суду м. Житомира ОСОБА_11 від 26.08.2022 року у справі №296/6324/22, в тексті якої і було зазначено про винесення оскаржуваної ухвали.
В судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна ТОВ «Житом» адвокат ОСОБА_7 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги просив її задовольнити. Додатково повідомив, що на момент проведення аукціону арбітражним керуючим дійсно майновий комплекс був арештований, однак відразу після його проведення арешт було скасовано, укладено договір на його продаж за результатами аукціону, та через нетривалий термін майновий комплекс було придбано Павловськими і передано в уставний капітал утвореному ними ТОВ «Житом». Таким чином жодного відношення до можливих порушень арбітражного керуючого при реалізації вказаного нерухомого майна Павловські та ТОВ «Житом» не мають, є добросовісними покупцями, та їх права на дане майно не повинні обмежуватися в даному кримінальному провадженні.
Прокурор заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, оскільки майновий комплекс є об'єктом можливих кримінальних дій в межах даного кримінального провадження, і з метою перешкоджання його реалізації іншим особам або будь-якому перетворенню, тощо, арешт повинен бути накладений у відповідно до положень ч.2 ст. 170 КПК України для збереження його як речового доказу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення та доводи учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали додані до клопотання, апеляційної скарги, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ТОВ «Житом» адвоката ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Арешт майна - це один із заходів забезпечення кримінального провадження, суть якого відповідно до вимог ч.1ст.170 КПК України, полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумної підозри вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.98 КПК України речові докази - це матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому відповідно до ч.2 ст.173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту на майновий комплекс, слідчий суддя врахував обставини справи, та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, та недопущення подальшого відчуження даного нерухомого майна, його передачі стороннім особам, внесення до його будови суттєвих змін та перетворень, в результаті чого останнє може бути знищеним або зміненим, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для арешту майна зазначеного в клопотанні, з огляду на можливість використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні, зважаючи на наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Слідчим суддею також зазначено, що стороною обвинувачення доведено, що вказане майно відповідає критеріям речового доказу і може бути використане для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки є об'єктом можливих неправомірних дій.
З таким висновком погоджується і колегія суддів.
Як вбачається з матеріалів провадження, постановою старшого слідчого ОВС ОСОБА_12 майновий комплекс виробничих будівель, розташований за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 47, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 950445618101, загальною площею 3532 кв.м., (раніше 3517,7) визнано речовим доказом (а.с.22-26).
Посилання апелянта на те, що слідчий суддя не врахував, що посадові особи TOB «ЖИТОМ», як власники нерухомого майна, не мають жодного процесуального статусу учасника кримінального провадження, висновків слідчого судді не спростовують, оскільки такі доводи не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.
Так, згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Апеляційний суд визнає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала слідчого судді не відповідає вимогам ст.372 КПК України щодо її змісту, оскільки у ній не наведено достатніх доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
З клопотання прокурора про арешт майна вбачається, що проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що директором ТОВ «Керуюча компанія «Грант Інвест» ОСОБА_13 , фізичними особами ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , в період жовтня 2018 року було придбано майновий комплекс виробничих будівель, що розташований за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 3517,7 кв. м., за цінами 1 455 392, 00 грн. та 1 600 000. 00 грн., відповідно, при цьому на момент придбання останні мали усвідомлювати, що купують вказані об'єкти нерухомості за заниженими цінами, оскільки, відповідно до протоколу № 11-2 проведення аукціону від 11.09.2019, початкова вартість вказаних будівель становила 4158 262. 00 гри.
Крім того проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що на даний час до будови майнового комплексу виробничих будівель, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 950445618101, внесено ряд змін та перетворень, в результаті чого його загальна площа була змінена, яка на даний час складає 3532 кв.м.
Посилання представника власника майна на те, що зміни не н є суттєвими та було приєднано до даного комплексу необхідні споруди щодо енергозабезпечення зазначених висновків не спростовують.
Накладаючи арешт, слідчим суддею обґрунтовано взято до уваги, шо майновий комплекс виробничих будівель, розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 3532 кв.м., (раніше - 3517,7 кв.м.), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 950445618101, є об'єктом можливих протиправних дій, а також може бути використаний як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчим суддею враховано також ризик відчуження даного нерухомого майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні, та з метою недопущення подальшого відчуження вказаного, його передачі стороннім особам, внесення до його будови суттєвих змін та перетворень, в результаті чого останнє може бути знищеним або зміненим, дійшов до обґрунтованого висновку, про наявність правових підстав для арешту майна зазначеного в клопотанні.
При цьому, слідчим доведено наявність ризиків відчуження нерухомого майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому наявними підстави для накладення арешту на вказане майно згідно п.1 ч 2 ст 170 КПК України.
Крім того апеляційний суд звертає увагу, що у відповідності до положень ч.1 ст.170 КПК України арешт майна - це тимчасовий засіб обмеження прав власника, який може бути скасований за наявності на те підстав, в тому числі і за клопотанням власника чи його представника в порядку ст.174 КПК України.
Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, слідчим суддею були порушені вимоги закону, які б давали підстави для скасування судового рішення.
Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що арешт на майновий комплекс накладено лише в частині заборони розпорядження ним та заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій з метою запобігання його відчуження. Володіти та користуватися зазначеним нерухомим майном заборонено не було. Таким чином доводи апелянта про те, що накладанням арешту було фактично зупинено господарську діяльність ТОВ «Житом» є безпідставними.
При цьому д апеляційні доводи щодо добросовісності набуття ТОВ «Житом» права власності на майновий комплекс не спростовують висновків слідчого судді про наявність підстав для накладання арешту на дане майно, а наведені апелянтом обставини підлягають перевірці в ході досудового розслідування кримінального провадження та виходять за межі повноважень слідчого судді, суду в даному провадженні. Оцінювати обставини та докази, а також висловлювати будь-які висновки щодо доведеності обставин придбання ТОВ «Житом» даного майна на даній стадії кримінального провадження суд, слідчий суддя права не мають.
Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, може бути скасований, в тому числі і за заявою власника майна у разі, якщо підстави для накладання арешту відпадуть.
Посилання апелянта на порушення слідчим суддею положень КПК України при розгляді даного клопотання у зв'язку з неповідомленням ТОВ «Житом» про судове засідання є безпідставними з огляду на те, що слідчим суддею було визнано обгрунтованими доводи прокурора про наявність підстав, передбачених ч.2 ст. 172 КПК України та необхідність розгляду даного клопотання без виклику власника майна з метою забезпечення його арешту, оскільки вказане майно не було вилучено.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.
За таких підстав, ухвала слідчого судді від 22 серпня 2022 року є законною та обґрунтованою, правові підстав для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Житом» адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 22 серпня 2022 року про накладення арешту на майно залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: