Справа № 570/5304/20
Провадження № 2-а/752/88/22
іменем України
31 серпня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області в особі поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП капітана поліції Яцука Євгенія Петровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
29 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області в особі поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП капітана поліції Яцука Є.П. про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренко С.М. від 11.01.2021 року справа передана на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва за підсудністю (а.с.30).
У липні 2021 року матеріали справи надійшли до Голосіївського районного суду м. Києва та протоколом автоматизованого розподілу справи для її розгляду була визначена суддя Слободянюк А.В.(а.с.38).
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В. від 26.07.2021 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху (а.с.39-40).
На виконання ухвали судді Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В. від 26.07.2021 року та виправлення недоліків позивач ОСОБА_1 28.08.2021 року надіслав позов у новій редакції з відповідними додатками (а.с.42-67).
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить: визнати дії поліцейського взводу №1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Яцука Є.П. щодо складання постанови серії ДП018 №714678 від 16.11.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у виді штрафу в сумі 425 гривень за вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.ч.3, 5 ст. 121, ч.1 ст. 126 КУпАП незаконними, а постанову серії ДП018 №714678 від 16.11.2020 року про адміністративне правопорушення протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.
На мотивування заявлених позовник вимог позивач вказує, що 16.11.2020 року відносно нього була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП018 № 714678 про накладення на нього адміністративного штрафу в розмірі 425 грн. за правопорушення, передбачені ч.1 ст.122, ч.5 ст.121, ч.3 ст. 121 та ч.1 ст. 126 КУпАП.
У оскаржуваній постанові зазначено що 7 листопада 2020 року, о 09 год. 25 хв., на автодорозі М-06 «Київ-Чоп», 301 км водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 74 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортних засобів у населеному пункті «Горбаків» більше, як на 20 кілометрів за годину. Крім цього позивач не був пристебнутий ременем безпеки, не мав при собі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і керував транспортним засобом, який своєчасно не пройшов обов'язковий технічний контроль, чим порушив п.2.3.в, п.31.3.б та п.2.1.Г ПДР України.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним та необгрунтованим, а постанову винесено без дотримання прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, визначених у ст. 268 КУпАП.
Відповідно до схеми розташування та фотофіксації транспортного засобу «OPEL VIVARO», під час його зупинки на автодорозі М-06 «Київ-Чоп», 301 км дорожні знаки, 5.45 або 5.46, які встановлюють обмеження у швидкості руху на зазначеній ділянці автодороги. Це підтверджується фотофіксацією місця фактичного перебування поліцейського Яцука Є.П. та транспортного засобу відповідача «MITSUBISHI OUTLANDER», який зупинений безпосередньо в місці виїзду з другорядної дороги на автодорогу М-06, а також зображенням цього місця на мапі з інтернетресурсу Google і витягу з місць розташування АЗС «ОККО» на автодорозі М-06 станом на 24.12.2020. На доданих до позову матеріалах, які його обґрунтовують, у виді фотофіксації 301 км автодороги М-06 в с. Горбаків АЗС «ОККО» відсутнє, що вказує на неправомірні дії відповідача щодо вимог до зупинки керованого позивачем транспортним засобом «OPEL VIVARO» у забороненому для цього місці (на виїзді з другорядної дороги, тобто з порушенням п.п.15.9 и), 15.10 а ПДР України).
Позивач вказує, що згідно долучених до позову доказів, що його обґрунтовують міститься фото транспортного засобу «OPEL VIVARO», який має номерний знак « НОМЕР_2 » під час його зупинки відповідачем 7 листопада 2020 року.
У оскаржуваній постанові відповідачем зазначений інший номерний знак, що вказує на невідповідність вимогам закону постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ДП018 № 714678.
Відповідачем не встановлений факт порушення водієм ОСОБА_1 п.2.9 в) Правил дорожнього руху України, яким водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, тобто номерний знак «НОМЕР_2» є таким, який має бути зазначений відповідачем у оскаржуваній постанові.
До позову долучена його заява,прийнята відповідачем, про відкладення розгляду адміністративного провадження для забезпечення участі захисника при розгляді матеріалів адміністративної справи. Однак отримавши вказану заяву 16.11.2020 року відповідач умисно залишив її без уваги та провів розгляд адміністративних матеріалів без участі позивача або його захисника, що позбавило особисто довести свою невинуватість у вчиненні адміністративних правопорушень.
Нормами ст. 280 цього Кодексу передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української PCP № 2148-VIII ( 2148-08 ) від 19.10.73 ) передбачає, що Держава зобов'язується а)забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, б)забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту; с) забезпечити застосування компетентними властями засобів правового захисту, коли вони надаються.
Позивач посилаючись на ч. 3 ст. 271 КУпАП вказує, що відповідачем порушено його право на участь захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно та Закону України «Про безоплатну правову допомогу», поліцейський Яцук Є.П. не звернувся до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що передбачено п.4 ст.17 цього Закону. При розгляді справи 16 листопада 2020 року захисник участі не приймав.
За результатами розгляду його скарги на дії поліцейського Яцука Є.П. отримано відповідь №35511/41/30/03-2020 від 23.11.2020, що дії відповідача визнані правомірними, оскільки фіксація порушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП здійснювалася лазерним вимірювачем TruCam Lazer Technologik LTI 20/20 відповідно до Інструкції виробника про використання (експлуатацію) лазерного вимірювача та методичних рекомендацій щодо фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
З цим висновком позивач ОСОБА_1 не погоджується, оскільки лазерний вимірювач використовувався не в стаціонарному положенні, що могло призвести до похибки в сторону збільшення дійсної швидкості керованого позивачем транспортного засобу.
Про обов'язковість проведення фіксації швидкості певного транспортного засобу виключно із дотриманням приписів ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» в редакції від 02.07.2015 року, тобто стаціонарно вмонтованим способом зазначено у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 (справа №554/1946/21). При цьому предметом апеляційного розгляду був факт правомірності дій поліцейського при тотожних обставинах, коли швидкість транспортного засобу визначена вимірювачем TruCamа становила 74 км/год. Тобто саме ця швидкість зазначена поліцейським Яцуком Є.П. у оскаржуваній постанові серії ДП018 №714678 від 16 листопада 2020 року і правильність способу її визначення при використанні вимірювача TruCam з рук, апеляційним адміністративним судом не підтверджена.
Стаття 289 КУпАП зазначає, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Постанова серії ДП018 №714678 від 16.11.2020 року надіслана відповідачем за місцем проживання і перебування позивача 10.12.2020 року та вручена позивачу відповідно до накладної №3302807976211-17.12.2020 року. До суду він звернувся 29.12.2020 року.
Заява про поновлення строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення долучена ним до позову (а.с.24).
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В. від 21.09.2021 року відкрите провадження у справі та призначений її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.68-69).
Копію ухвали про відкриття провадження було направлено відповідачу, крім того відповідачу було направлено копію позовної заяви з додатками. Роз'яснено відповідачу, що він має право у строк п'ятнадцять днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження, має право подати відзив на позов.
Згідно поштового повідомлення відповідач отримав відповідну ухвалу суду про відкриття провадження з копією позовної заяви та додатками 13.12.2021 року(а.с.70).
Згідно розпорядження за № 147 керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва від 17.02.2022 року по у зв'язку з тривалим відрядженням судді Слободянюк А.В. був призначений повторний автоматизований розподіл справи (а.с.72-73).
Протоколом автоматизованого розподілу справи для її розгляду була визначена суддя Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С.(а.с.21).
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 02.05.2022 року справа була прийнята до свого провадження та призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.(а.с.74-75).
Відповідно до вимог ст. ст. 19, 257 КАС України справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на позов від відповідача не надійшов.
Вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши копію запису на лазерному диску по винесенню оскаржуваної постанови, суд приходить до наступного висновку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.
Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ст. 252 КАС України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення.
Відповідно положень ст. 251 КУпАП (зі змінами) доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до оскаржуваної постанови ДП018 № 714678 від 16.11.2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення ч.1 ст.122, ч.5 ст.121, ч.3 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП, вказано, що 07 листопада 2020 року, о 09 год. 25 хв., на автодорозі М-06 «Київ-Чоп», 301 км водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «OPEL VIVARO», номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 74 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортних засобів у населеному пункті «Горбаків» більше, як на 20 кілометрів за годину. Автомобіль був обладнаний засобами пасивної безпеки, алевін не був пристебнутий ременем безпеки, не мав при собі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і керував транспортним засобом, який своєчасно не пройшов обов'язковий технічний контроль, чим порушив п.2.3.в, п.31.3.б та п.2.1.Г ПДР України.(а.с.6).
У відповідності до ч.1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно ч.5 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Згідно ч.3 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Згідно ч.1 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Згідно п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.Відповідно до пункту 1.1 ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо) повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Позивач у своїй позовній заяві оскаржує обставини, вказані як встановлені інспектором поліції про рух на транспортному засобі в населеному пункті з перевищенням швидкості, та, як наслідок, вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а відповідно і порушення, що вказані як наслідки незаконної зупинки транспортного засобу.
Позивач зазначає, що відповідно до схеми розташування та фотофіксації транспортного засобу «OPEL VIVARO», під час його зупинки на автодорозі М-06 «Київ-Чоп», 301 км відсутні дорожні знаки, 5.45 або 5.46, які встановлюють обмеження у швидкості руху на зазначеній ділянці автодороги.
Позивач вказує, що лазерний вимірювач TruCam Lazer Technologik LTI 20/20 на який є посилання у оскаржуваній постанові використовувався не в стаціонарному положенні, що могло призвести до похибки в сторону збільшення дійсної швидкості керованого позивачем транспортного засобу. Про обов'язковість проведення фіксації швидкості певного транспортного засобу виключно із дотриманням приписів ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» в редакції від 02.07.2015 року, тобто стаціонарно вмонтованим способом, як зазначено у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 (справа №554/1946/21). Тобто саме ця швидкість зазначена поліцейським Яцуком Є.П. у оскаржуваній постанові серії ДП018 №714678 від 16 листопада 2020 року і правильність способу її визначення при використанні вимірювача TruCam з рук, апеляційним адміністративним судом не підтверджена.
Позивач вказує, що його транспортний засіб «OPEL VIVARO», на момент його зупинки поліцейським 07.11.2020 року мав номерний знак «НОМЕР_2» і це явно підтверджується фото зробленого під час його зупинки відповідачем (а.с.21). У оскаржуваній постанові відповідачем зазначений інший номерний знак НОМЕР_1 , що вказує на невідповідність вимогам закону постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ДП018 № 714678.
Таким чином, позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122, ч.5 ст. 121, ч. 3 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, оскільки він ПДР не порушував, а тому оскаржувана постанова є протиправною, незаконною та підлягає скасуванню, а вказані інші правопорушення у оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення ним вимог ПДР України не відповідають дійсності.
Відповідно до ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд погоджується з доводами позивача, що використання лазерного вимірювача TruCam Lazer Technologik LTI 20/20 не в стаціонарному положенні, могло призвести до похибки в сторону збільшення дійсної швидкості керованого позивачем транспортного засобу, що у свою чергу вже було предметом судової оцінки при розгляді справ у судах вищих інстанцій.
Постанова серії ДП018 № 714678 винесена відносно позивача та відповідь Управління Патрульної поліції у Рівненській області від 32.11.2020 року на подану позивачем скаргу не містить доказів того, що автомобіль «OPEL VIVARO» з номерним знаком « НОМЕР_2 » (а.с.21), що був зупинений поліцейським 07.11.2020 року та автомобіль «OPEL VIVARO» з номерним знаком НОМЕР_1 зазначений у постанові серії ДП018 № 714678, це один й той самий автомобіль.
Судом встановлено, 07.11.2020 року позивачем були подані заяви відповідачу про передачу матеріалів справи для розгляду за його постійним місцем проживання (а.с.13) та про забезпечення участі захисника (а.с.10).
У задоволенні заяви про передачу матеріалів справи для розгляду за його постійним місцем проживання позивачу було відмовлено (а.с.14).
Розгляд справи був перенесений на 16.11.2020 року про що було повідомлено під підпис позивача з посиланням на те, що у разі неявки справа буде розглядатися відповідно до вимог ст.268 КУпАП (а.с.12).
Розгляд справи 16.11.2020 року відбувся без участі позивача, вимога ст. 268 КУпАП не була дотримана, так як завчасно було подано клопотання ОСОБА_1 про участь захисника при розгляді справи.
У відповідності до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови участь захисника не була дотримана при розгляді 16.11.2020 року адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Таким чином процедура розгляду адміністративної справи поліцейським 16.11.2020 року не була дотримана внаслідок порушення ст. 268 КУпАП.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23.10.2018 року по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення містить лише опис обставин, які визнані підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження.
Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, зініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Таким чином, відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення.
У відповідності до ч.1 ст.21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Позивачем заявлені вимоги визнати дії поліцейського взводу №1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Яцука Є.П. щодо складання постанови серії ДП018 №714678 від 16.11.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у виді штрафу в сумі 425 гривень за вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.ч.3,5 ст. 121, ч.1 ст. 126 КУпАП незаконними, а постанову серії ДП018 №714678 від 16.11.2020 року про адміністративне правопорушення протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.
У відповідності до ст.5 КАС України визначені способи судового захисту у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України.
Права поліцейських складати постанови у справах про адміністративні правопорушення передбачено як КУпАП так і Законом України «Про Національну поліцію». А вже наслідки оцінки законності складеної постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності може мати наслідки у вигляді визнання її протиправною та скасування.
Таким чином суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Позивачем подана заява про поновлення строку на оскарження постанови серії ДП018 №714678 від 16.11.2020 року(а.с.24).
У відповідності до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова серії ДП018 №714678 від 16.11.2020 року надіслана відповідачем за місцем проживання і перебування позивача 10.12.2020 року та вручена позивачу відповідно до накладної №3302807976211-17.12.2020 року. До суду він звернувся 29.12.2020 року. Таким чином подана позивачем заява про поновлення строку на оскарження постанови серії ДП018 №714678 від 16.11.2020 року(а.с.24) підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 КАС України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області в особі поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП капітана поліції Яцука Євгенія Петровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Поновити строк на оскарження постанови серія ДП018 №714678 від 16.11.2020 року, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення - штраф у розмірі 425 гр. за ч. 1 ст. 122 , ч.3 ст.121, ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Визнати протиправною та скасувати Постанову серії ДП018 №714678 від 16.11.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на підставі якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.3 ст.121, ч. 5 ст. 121, ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425 гривень, а провадження по справі закрити.
Стягнути з Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат по сплаті судового збору 908 (дев'ятсот вісім гривень) за рахунок відповідних бюджетних асигнувань.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.С. Хоменко